Людина як суб'єкт соціального процесу

План семінару

 

1. Діяльність як специфічно людська форма відношення до навколишнього світу.

2. Економічне життя суспільства. Матеріальне виробництво.

3. Духовне життя суспільства і його прояви.

4. Філософська аксіологія.

Теми рефератів

1. Форми життєвого існування людини: природний світ, соціальний світ, матеріальний світ, духовний світ.

2. Особистість: особливості її прояву і розвитку.

3. Особистість і соціальна система.

4. Духовне життя суспільства та його прояви в різних формах суспільної свідомості.

5. Джерела духовності та її формування.

Методичні рекомендації

При підготовці до першого питання студенту слід звернути увагу на те, що людина як суб'єкт повинна в першу чергу мислити і діяти. Слід врахувати, що суттю соціального, його рушійною силою є діяльність, зміст якої складає його доцільну зміну і перетворення. Вирішальну роль в спрямованості діяльності грає духовний світ людини – його духовні цінності і світоглядні орієнтири.

Особа – це людина, індивід, який є одночасно і соціоприродна, і соціальна істота. Особа – це суспільний індивід, якому властиві соціально значущі риси, які представляють стійку систему. Інтерес є рушійною силою дій індивіда. Суспільне середовище, потреби, інтереси, цінності, ціннісні орієнтації, соціальні норми, а також певним чином направлені емоції обумовлюють формування і існування життєвої позиції особи.

При підготовці до другого питання студенту слід звернути увагу на те, що матеріальне виробництво є основою виникнення всіх інших видів суспільного виробництва, оскільки воно вимагає для свого здійснення певних програм, проектів та ідей (а останнє і є продукт духовного виробництва, про яке мова буде далі); певної системи відносин людей до природи і між людьми (що складає продукт суспільних відносин); певного типу особистості, здатної до участі в конкретній суспільно-виробничій діяльності (тобто “виробництво людини”, формування певного типу особистості); матеріальне виробництво є також виробництвом потреб.

В структурі матеріального виробництва розрізняються дві взаємопов’язані підсистеми: з одного боку, технологічний спосіб виробництва, з іншого – економічний спосіб виробництва. Головною продуктивною силою суспільства є люди які приводять у рух всі інші елементи продуктивних сил. Адже людина як виробник матеріальних благ включена в процес виробництва і характеризується деякими властивостями: по-перше, певним рівнем і складом фізичних сил; по-друге, навичками до праці, тобто вмінням оперувати знаряддями праці; по-третє, психічними здібностями до праці, тобто мисленням, волею, знаннями.

Продуктивні сили є системою суб’єктивних (людина) та речових (техніка і предмети праці) елементів, необхідних для процесу матеріального виробництва. Вони включають в себе, крім людини, засоби праці – це перш за все знаряддя праці, знаряддя виробничого процесу (інструменти, машини тощо), умови праці, а також виробничі будівлі, залізниці та шосейні дороги, освоєні водні шляхи, канали, засоби зв’язку тощо та предмети праці. Предмети праці у сукупності з засобами праці складають засоби виробництва.

При підготовці до третього питання студенту слід звернути увагу на те, що духовне життя суспільства як поняття включає процеси і явища, пов'язані з духовною сферою життєдіяльності людей, сукупність ідей, поглядів, відчуттів, уявлень людей, процес їх виробництва, розповсюдження, перетворення суспільних ідей у внутрішній світ людини. Духовне життя суспільства охоплює світ ідеального. Основу духовного життя складає духовний світ людини – її духовні цінності, світоглядні орієнтації. Духовне життя – діалектична єдність індивідуального і суспільного, яка функціонує як індивідуально-суспільне. Духовне життя суспільства – це духовне виробництво, суспільна свідомість, духовна культура.

Суспільна свідомість не тільки відображає суспільне буття, але і створює його, здійснюючи попереджуючу, прогностичну функцію суспільного буття. Суспільна свідомість має наступні рівні: буденну і теоретичну свідомість, ідеологію і суспільну психологію.

При підготовці до четвертого питання студенту слід звернути увагу на те, що а ксіологія (грец. axios — цінність, logos — вчення) — філософська дисципліна, що вивчає сутність, типи і функції цінностей.

Цінність – термін, використовуваний у філософії і соціології для вказівки на людське, соціальне і культурне значення певних об'єктів і явищ. Цінності дозволяють вибудовувати системи ціннісних відносин у соціумі, конструюють процеси оцінювання (винесення оцінок як способів встановлення значимостей чого-небудь для суб'єкта). Поняття «цінність» вперше ввів у філософію і соціологію німецький соціолог М.Вебер, який вважав, що головним, визначальним у суспільстві повинно бути не загальне для всіх явище, тобто закон, а щось значуще. Типологічно цінності розділяються на цінності-цілі, цінності-засоби (інструментальні цінності), ситуативні цінності. Цінності можуть бути: визнаними, причому до них можуть як прагнути, так і не прагнути; невизнаними, але дійсними; потенційними.. Відповідно до ієрархії цінностей складається і ієрархія ціннісних орієнтацій особи. Серед них – орієнтації на самоствердження, самореалізацію, самодіяльність людини.

Література

1. Базалук О.О. Юхименко Н.Ф. Філософія освіти: Навчально-методичний посібник. – Київ, Кондор, 2010. – 164с.

2. Воронкова В. Г. Філософія: навч. посібник для ВНЗ / В. Г. Воронкова; М-во освіти і науки України. - К.: Професіонал, 2004. - 460 c.

3. Гатальська С. М.Філософія культури: підручник для ВНЗ / С. М. Гатальська. - К.: Либідь, 2005. - 326 c.

4. Калюжний В. С. Філософія: навч.-метод. посібник для аспірантів та пошукачів ЗДІА всіх форм навчання / В. С. Калюжний, В. О. Товарниченко; ЗДІА. - Запоріжжя: ЗДІА, 2011. - 179 c.

5. Калюжний В. С. Філософія (філософія, релігієзнавство, логіка): Навч.-метод. посібник для студ. екон. спец. всіх форм навчання ЗДІА / В. С. Калюжний, А. О. Кудінова, Г. П. Макушинська та ін.; ЗДІА. - Запоріжжя: ЗДІА, 2008. - 134 c.

6. Філософія [Текст]: навч.-метод. посіб. / М. П. Плахтій, Т. В. Сулятицька. - Кам'янець-Подільський: Медобори- 2013.

7. Філософія: навч. посіб. / [В. Л. Петрушенко та ін.]; Нац. ун-т "Львів. політехніка". - 2-ге вид., допов. і переробл. - Л.: Вид-во Львів. політехніки, 2013.Ч. 1: Історія світової філософії. - 2013. - 170 с.

8. Філософія: навч. посіб. / Л.В. Губерський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін.; за ред. І.Ф. Надольного. - 7-ме вид., стер. − К.: Вікар, 2010. - 455 с.

9. Філософія: навч. посіб. для вищ. навч. закл. ІІІ - ІV рівнів акредитації: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О. В. Кулик; Дніпропетр. нац. ун-т ім. Олеся Гончара. - Д.: Монолит, 2013. - 691 с.

10. Ящук Т. І. Філософія історії: курс лекцій. Навч. посібник для ВНЗ / Т. І. Ящук. - К.: Либідь, 2004. - 535 c.

ТЕМА 3