Для формування граматичної правильності мовлення у старшому дошкільному віці використовують різні групи дидактичних вправ

 

Вправи на словотворення. Головна мета — формування інтересу до слова, розвиток критичного ставлення до мовлення, пошук серед різних варіантів слів граматично правильного. Це такі вправи:

утворення іменників за допомогою суфіксів («Хто у нього мама?», «Хто вона (він)?», «Скажи одним словом»):

— Вовченя. Хто в нього мама?

— Вовчиця.

— Зайченя. Хто в нього мама?

— Зайчиха.

— Машина, що ріже овочі. Як про неї можна сказати одним словом? (Овочерізка.)

— Посуд, в якому лежать цукерки. Як про нього можна сказати одним словом? (Цукерниця.);

 

утворення порівняльних ступенів прикметників:

- Навесні тепло, а влітку… (тепліше).

— Вода холодна, а лід … (холодніший); утворення прикметників з двох слів:

- Довгі вуха. Як сказати про це одним словом? (Довговухий.)

утворення іменників від дієслів («Назви професію», «Хто це робить?»):

— Будувати — будівельник.

— Лікувати — лікар.

— Виховувати — вихователь; утворення споріднених слів:

- Які слова можна утворити від слова ліс?

— Лісний, лісник, лісовик, лісовичок. Вправи на словозміну:

 

відмінювання дієслівних форм ( бігати — біжу, їздити — їжджу, носити — ношу, хотіти — хочу — хочемо, просити — прошу — просимо, водити — вожу — водимо та ін.).

Наприклад, вихователь говорить:

— Ми ходимо. А як ти скажеш про себе? (Я ходжу.)

— Як ти скажеш про Валю? (Валя ходить.)

 

узгодження числівників і прикметників з іменниками:

- Червоний олівець. Про що ще можна сказати червоний? (Червона квітка, червоний помідор, червоний м’яч, червоний бант.)

— Як сказати про воду? Вода яка? (Холодна, тепла, прозора, чиста.)

 

Дидактичні вправи з картинками: «Знайди маму», «Чиї дітки?», «Чий хвіст?», «У кого хвіст?», «Де що лежить?», «З ким розмовляє хлопчик?»; вправи на вживання невідмінюваних іменників (пюре, піаніно, радіо).

 

Дидактичні вправи на вдосконалення синтаксичної сторони мовлен­ня. Після розгляду картинки дитиною вихователь ставить запитання:

— Кого ти бачиш на картинці?

— Я бачу хлопчиків.

— Що вони роблять?

 

Вправи на виправлення граматичних помилок. Вихователь: «Но­венька дівчинка — Оленка зайшла в групу, побачила іграшки і сказала: «Ой, скільки тут ляльків, машинів, іграшків!» У яких словах Оленка зробила помилки? Як правильно сказати?».

 

Одним із методів формування граматичної будови мовлення є розповіді, складені вихователем. У них мають бути слова, в яких діти най­частіше допускають граматичні помилки (вухо, кашне, піаніно, кіно), Наприклад: «Піаніно»:

«В Оксанчиній кімнаті стоїть… (піаніно). Піаніно зовсім нове, його тільки вчора купили. Оксанка дуже зраділа, побачивши в кімнаті… (піаніно), таке саме, як у дитячому садку. Бона підійшла до… (піаніно), провела пальчиком по блискучій чорній поверхні… (піаніно), натисну­ла на клавіші… (піаніно) і радісно усміхнулася, коли піаніно озвалося до неї. Потім узяла стілець і поставила його біля… (піаніно). Дівчин­ка довго милувалася… (піаніно) і вирішила, що обов’язково навчиться грати на… (піаніно). Усю ніч Оксанці снилося, що вона грала на… (піаніно), а діти зачаровано слухали її гру».

Вихователь може дати завдання дітям скласти розповіді з відповідним словом або кількома словами. Наприклад: зі словом вухо: «У Тані заболіло вухо. Мама зав’язала дівчинці вуха і викликала лікаря. У вусі був нарив». Або зі словами санчата, лижі, сніг, вітер: «Настала зима, подув холодний вітер, випав білий пухнастий сніг. Діти взяли лижі й пішли кататися з гори. А у Валі й Віті немає лиж, вони каталися на санчатах».

Одним із методів формування граматичної правильності у дітей стар­шого дошкільного віку є моделювання, використання наочних моделей, в яких дитина відображує структуру об’єктів і відношень між ними (Л. Вен тер, Д. Ельконін, М. Поддьяков, К. Крутій, Н. Лопатинська та ін.).

Так, для визначення ступеня оволодіння дітьми старшого дошкіль­ного віку способом виділення слова з мовленнєвого потоку К. Крутій пропонує дати дітям можливість будувати моделі речень, які у своєму складі мають: тільки слова-назви; слова-назви та службові частини мови («слова-товариші»); слова-назви, слова-дії тощо.