Кризовий стан середовища та його вплив на діяльність підприємства

ЗСП – сукупність факторів, що формують довгостроковий прибуток і на які воно не може впливати взагалі або має незначний вплив.

Підприємство – це відкрита соц-економ та матер-техн система, яка є надзвичайно чутливою до впливу зовн факторів. Саме зовн кризоутвор чинники сприяють формуванню криз різного типу на підпр. У найбільш узагальненому вигляді їх можна класифікувати так:

-загальноекономічні (спад обсягу нац доходу, зрост інфляції, нестаб податк сис-ми, зниж реальн доходів населення тощо)

-ринкові (зниж ємності внутр ринку, посил монополізму на ринку, суттєве зниж попиту, нестаб валютного ринку)

-соц-демографічні (соц-політ нестаб, негат демогр тенденції, негат ставл сус-ва до бізнесу)

-науково-технологічні (уповільн темпів НТП та інновац розв ключ галузей ек-ки країни)

-екологічні (екологічні катастрофи)

-міжнародні (стан світової фін сис-ми, торг обмеження та антидемпінгові розслідування, підвищ світ цін на осн ф-ри вир-ва) тощо

 

Загальна характеристика статичних та динамічних моделей середовища функціонування підприємства: переваги та обмеження.

Середовище функціонування організації (СФО) – це економ категорія, яка відобр сукупність зовн факторів прямого та непрямого впливу, що не перебувають у межах прямого безпосер впливу з боку орг-ї. Вирізняють дві моделі (концепції) ЗСП: структурні (неієрархічні та ієрархічні) та динамічні.

Структурні концепції СФО баз-ся на виокремл окремих ел-тів зовн сер-ща та зв’язків між ними, які сприяють або перешкоджають діяльності підприємства.

Неієрархічні грунтуються на твердженні, що не існує стабільних «прошарків» зовн сер-ща, які відображали б усі чинники з погляду «сили впливу» та усталені механізми їх впливу на організацію. Припускається, що сер-ще складається з взаємопов’яз та не підпорядк один одному ел-тів, які можуть впливати на цілі, ресурси, структуру та соц роль орг-ї. На практиці ж очевидними є різні форми взаємопроникнення орг-ї та сер-ща.

Ієрархічна стр-ра сер-ща пропонує розглядати зовн сер-ще як ієрархічну дворівневу стр-ру. ЇЇ низовий рівень є «зовн прошарком» орг-ї, «середовищем її завдань». Усе, що перебуває за межами цього прошарку являє собою «загальне» сер-ще. При цьому «загальне» сер-ще є джерелом загальноекономічних тенденцій, умов, політ впливів, соц та еколог норм. «сер-ще завлань» склад з тих факторів, які безпосер впливають на постановку цілей та функц-ня орг-ї. Водночас чіткого відокремлення «сер-ща завдань» від «заг сер-ща» не існує.

Процеси змін у сер-щі функц-ня орг-ї вивчаються за допомогою динамічних моделей (процесних та «хвильових»), де необх параметром є час.

В рамках процесного підходу сер-ще орг-ції розгл переважно з позиції можливості проведення аналізу факторів впливу сер-ща на орг-ю. Перевагою такого підходу є розгляд сер-ща в динаміці, що спонук до застос не тільки аналітичних, а й прогнозних інстументів. Тривале дослідження тенденцій змін у сер-щі привели до висновку про наявність досить усталених фаз «підйомів» та «спадів» у пок-ках за доп яких дослідж окремі складові сер-ща. Такі стійкі коливання отримали назву «хвильових процесів».

Quot;Хвильові процеси" у зовнішньому середовищі: необхідність та можливість прогнозування тривалості та періодичності, методи розрахунку показників, джерела інформації, - згідно з концепціями циклів Кондратьєва, Кузнєца, Джаглєра, Кітчина, Шумпетера, Хуберта, Ростоу, Форрестера, Шипоши, тощо.

Для дослідж «хвильових пр-сів» у сер-щі слід зауважити, що:

1) «хвиля» розвитку – атрибут великих систем, що здатні саморозвиватися та самовідтворюватися;

2) «хвилі» можуть мати стійку та нестійку природу, в залежності від «рушійних сил»;

3) не усі хвилі мають циклічну форму, для прогнозування роз сис-м доцільно дослідж «стійкі хвилі», де може бути виявлений певний цикл;

4) для визнач циклу слід мати повторювальні дві складові: а)підйом; б)спад;

5)цикли у зовн сер-щі мають власт-ті: рекурентності, самовідтворення, регулярності, тривалості, наявності ситуац мех-му формув та протікання.

Сучасна наука накопичила знання про величезну кільк типів циклічності. Найбільш поширені з них:

1. Короткі цикли або цикли Дж. Кітчина. Вивчаючи фін рахунки й ціни продажу щодо руху тов запасів, а також запаси золота, він установив наявн коротких циклів, визначив їх повторюваність з періодичність 3 роки і 4 місяці.

2. Середні цикли або цикли К. Джагера. Найперше в економіці було виділено цикл тривалістю 7-12 років. До середніх хвиль належать так звані будівельні цикли С. Кузнєца.

3. Довгі хвилі (великі цикли) зумовлюються зміною базових технологій, джерел енергії та об’єктів інфраструктури. Особливо важливі результати дослідж належать М. Д. Кондратьєву та Й Шумпетеру.

Рушійними силами тривалих циклів Кондратьєва є радикальні зміни в технолог базі сусп вир-ва та його структ зміни.

Шумпетер надав нову інтерпретацію довгих звиль Кондратьєва. Він розробив теорію згідно якої основна причина довгих хвиль – хвилеподібна динаміка змін у техн нововведеннях або інноваціях.

Рушійними силами хвильових процесів, за твердженням Дж. Форрестера, є нові технології в енергетиці та на транспорті.