Класифікація методів вивчення робочого часу й технічні засоби спостереження

Вивчення трудових і виробничих процесів на практиці здійснюють за допомогою спостереження за послідовністю витрат часу. Це один з найважливіших етапів роботи щодо встановлення науково обґрунтованих норм праці, бо чим точніші спостереження, тим якісніші встановлені на їх основі норми.

Для точного встановлення середніх фактичних витрат часу, проектування науково обґрунтованих норм праці необхідні численні спостереження за роботою виконавця, машини, устаткування. У дійсності має місце велика різноманітність технологічних процесів, техніки, організації виробництва і праці. Це робить неможливим однакове дослідження цих процесів і обумовлює наявність досить великої кількості різних методів вивчення витрат робочого часу.

Відповідно до цілей спостереження, особливостей конкретних робочих місць та організації праці виконавців існують різні класифікації методів вивчення витрат робочого часу.

Методи вивчення робочого часу групують за такими ознаками:

1) за видом і метою спостереження, змістом і деталізацією витрат робочого часу:

— хронометраж;

— фотографування, яке має три різновиди: фотографія робочого часу; фотографія використання устаткування в часі; фотографія виробничого процесу;

— фотохронометраж;

2) за способом спостереження при вивченні витрат робочого часу:

— метод безпосереднього вимірювання тривалості кожного з елементів роботи чи перерви в роботі шляхом: суцільних (безперервних) замірів з фіксацією всіх витрат робочого часу; вибіркових замірів; циклічних замірів;

— метод фіксування кількості випадків повторення тих чи інших видів витрат робочого часу у певному інтервалі часу шляхом: періодичних спостережень через однакові, заздалегідь встановлені інтервали часу; моментних спостережень;

3) за об'єктом спостереження та формою організації праці на робочих місцях:

— індивідуальне спостереження (за одним робітником, однією машиною);

— групове спостереження (за роботою кількох робітників, кількох машин);

— бригадне спостереження (за роботою бригади);

— багатоверстатне, багатоапаратне спостереження (за роботою одного робітника, який обслуговує кілька установок, верстатів, агрегатів, апаратів);

— маршрутне спостереження (за робітником, який переміщується за певним маршрутом; або за кількома робітниками, розміщеними настільки далеко один від одного, що спостерігач змушений обходити їхні робочі місця в процесі спостереження за певним маршрутом);

— пікетне спостереження (проводиться на одному місці за рухомими об'єктами);

4) за способом спостереження та реєстрації результатів фіксація витрат робочого часу може виконуватись:

— у результаті візуального спостереження безпосередньо спостерігачем за показниками найпростіших приладів (годинників, секундомірів);

— за допомогою приладів, що фіксують початок і кінець окремих витрат часу, під наглядом працівника;

— самим робітником (самофотографія);

5) за способом та формою запису результатів спостереження застосовують записи:

— цифровий;

— індексний, графічний, фото- і кінозйомку;

— осцилографічний;

— комбінований (змішаний).

Фотографія робочого дня потрібна, коли необхідно отримати докладну інформацію про всі без винятків витрати робочого часу протягом робочої зміни (робочого дня) або найбільш відповідальної його частини. Тому записи витрат і втрат робочого часу виконують незмінно в тій послідовності, в якій вони реально мали місце. Як правило, фотографію робочого дня виконує один спостерігач за одним з робочих місць. При цьому може бути проведена індивідуальна, групова чи бригадна фотографія робочого дня залежно від мети спостереження.

Фотографія робочого процесу відбувається так, як і фотографія робочого дня. Потреба в ній виникає тоді, коли тривалість робочого процесу не збігається з тривалістю робочої зміни (є коротшою чи довшою). Результати її застосовують для коригування норм на устаткування, машини.

Індивідуальна фотографія робочого дня потрібна, коли необхідна велика точність вимірювання витрат часу. Тому її застосовують переважно, наглядаючи за одним робітником чи одним меха­нізмом, який обслуговується одним робітником. Результати індивідуальної фотографії робочого часу використовують головним чином для коригування існуючих норм та встановлення нових норм.

Групова фотографія робочого дня потрібна у тих випадках, коли є необхідність одночасного спостереження за працею кількох робітників. Як правило, всі вони виконують однакові роботи чи обслуговують однотипні машини, устаткування. Групова фотографія менш трудомістка в порівнянні з індивідуальною, тому що один хронометражист може спостерігати за кількома робітниками, не знижуючи точності вимірів часу. Це дає змогу швидко виявити найбільш значні недоліки організації виробництва і праці на дільниці, в цеху.

Бригадна фотографія робочого дня потрібна, коли досліджується ефективність праці у бригаді, раціональність поділу та кооперування праці між членами бригади, уточнення норм виробітку чи встановлення нової бригадної норми виробітку. Бригадну фотографію може проводити один спостерігач, при значній чисельності бригади — декілька спостерігачів.

Маршрутну фотографію робочого дня проводять за рухомими робочими місцями, коли необхідно встановити час повного обороту залізничного чи автомобільного транспорту, склад і структуру витрат часу на окремі операції. Хронометражист-спостері- гач рухається разом з транспортним засобом.

Пікетну фотографію робочого дня проводять також за рухомим об'єктом, коли спостерігач не має потреби або змоги рухатись разом з транспортним засобом. У цьому разі декілька спостерігачів розміщуються по маршруту транспортного засобу (у початкових, кінцевих та проміжних пунктах маршруту) і фіксують ті операції та витрати на них робочого часу, які відбуваються в полі зору кожного.

Після завершення спостереження на підставі записів усіх спостерігачів складається єдина фотографія робочого дня рухомого об'єкта.

Хронометраж — це метод спостереження за окремими відрізками робочого часу на окремих операціях, що повторюються багато разів протягом робочої зміни. Хронометраж операції застосовують з метою виявлення найбільш раціональних рухів та прийомів виконання найважливіших трудових операцій робочого процесу при мінімальних витратах часу. Ці результати хронометражу необхідні при складанні типових норм і нормативів.

Фотохронометраж проводять у тих випадках, коли спостереження за складом та структурою виробничого процесу потрібно доповнити високоточними замірами тривалості окремих, найбільш важливих, трудових операцій та рухів робітників. Тому фотохронометраж являє собою комбінований метод спостереження, який поєднує методику проведення фотографій та хронометражів. Проводяться такі спостереження, як правило, одним спостерігачем протягом робочої зміни.

Самофотографія робочого дня потрібна при необхідності забезпечення масових спостережень за використанням робочого часу всіма без винятку робітниками у межах великої дільниці чи цеху. Самофотографії виконують самі робітники на робочих місцях: у спеціальних бланках спостереження вони фіксують не склад і структуру своїх трудових операцій, а наявність, тривалість і причини простоїв свого устаткування, втрат свого робочого часу. Ефективною самофотографія буває тоді, коли самі робітники зацікавлені у виявленні причин, що стримують підвищення продуктивності праці. За допомогою самофотографій досягається одночасність та масовість спостереження, що забезпечує достовірність при зведенні результатів спостережень за втратами робочого часу в масштабах окремої дільниці чи цеху. Найбільш поширену класифікацію методів вивчення робочого часу наведено на рис. 3.9.

Таким чином, спостереження різними методами становлять основу дослідження змісту й обсягу праці при її технічному нормуванні. На основі спостереження вивчають зміст і структуру робочих процесів, їхній взаємозв'язок. При цьому виявляються притаманні даному робочому місцю організація праці, виробничі можливості устаткування, машин, механізмів, кращі методи праці, кращі виконавці.

Для проведення спостережень можуть бути застосовані звичайні годинники з секундною стрілкою. Але їхні можливості обмежені (як правило, фотографіями), вони не дозволяють виконувати складні й детальні спостереження. Тому підвищення точності вимірювання тривалості окремих коротких операцій, дій та рухів потребує більш точних приладів. Такими є хронометри, хроноскопи та одно- і двострілкові секундоміри, що застосовуються у хронометражних та фотохронометражних спостереженнях. Для вивчення послідовності дій, рухів і вилучення зайвих елементів застосовують кіно, телебачення.

Чим складніші й відповідальніші спостереження, тим складнішою та сучаснішою повинна бути техніка спостереження (прилади, комплекс технічних засобів).