Завдання, функції та організація логістики постачання

Основна мета логістики постачання полягає у задоволенні по­треб виробництва у сировині, матеріалах, напівфабрикатах з мак­симально можливою ефективністю (Кальченко, 2000). Базовими за­вданнями логістики постачання є:

1) встановлення оптимальних термінів постачання сировини і
комплектуючих виробів;

2) забезпечення точного співвідношення між кількістю поставок
готової продукції та потребами в них;

3) дотримання вимог виробництва щодо якості сировини та
комплектуючих.

Реалізація поставленої мети та завдань логістики постачання досягається шляхом виконання ряду функцій.

1) Організація пошуку та закупівля необхідних матеріалів від­повідної якості та за мінімальними цінами.

Для організації процесу закупівель використовують планування придбання сировини та матеріалів, а також послуг для задоволення потреб фірми. При цьому враховується цілий ряд факторів, а саме: темпи інфляції та можливість девальвації валют ряду країн, що призводить до зростання цін; зростання концентрації капіталів на ринку постачань; технологічний розвиток виробництва; поява но­вих матеріалів тощо. Планування зв'язків з ринком поставок має таке саме важливе значення для успішного функціонування, що і планування ринку збуту. З цією метою розробляють план або стра­тегію закупівель, для чого аналізують важливість передбачуваної закупівлі (з точки зору її потенційного впливу на характеристики продукції, що виробляється, скорочення виробничих витрат, при­бутку) та особливості ринку поставок.

На основі аналізу розробляються варіанти поведінки фірми що­до постачальників у конкретних ринкових зонах.

Успішне здійснення закупівель передбачає наявність широкого спектра інформації про стан ринків. Для їх дослідження регулярно відбирається та оцінюється докладна інформація: визначається міс­ткість ринку, створюються передумови для оптимізації закупівель.

Для досліджень вибирають: безпосередні ринки, тобто ті ринки, що забезпечують у поточний час потреби у сировині та матеріалах; опосередковані ринки, тобто ті, що залучаються постачальниками; ринки замінювачів та нові ринки.

Результати досліджень повинні визначити структуру ринку, йо­го організацію (балансування попиту та пропозиції). Інструментом дослідження ринку закупівлі товарів виробничого призначення є запити потенційних споживачів. Після дослідження ринку і вибору конкретних постачальників функція логістики постачання полягає у визначенні потреб у сировині та матеріалах, їх конкретних поста­вках. Потреба може встановлюватися шляхом виявлення матеріалів і послуг за їх якістю, кількістю в основному двома методами — шляхом визначення потреб на основі замовлень і на основі витрат чи минулого досвіду.

У західних країнах продукція виробничого призначення, що ку­пується фірмами, класифікується за видами заготовленого товару та способами його закупівлі. Товари, потреба в яких виникає непе­редбачено і які не вимагають тривалого зберігання, купуються, як правило, в терміни, наближені до строків їх реалізації. Матеріали разового і постійного споживання, що потрібні у певний момент, купуються на умовах договірного постачання, де зумовлено точний час підвезення. Внаслідок такого способу постачання обсяг запасів матеріалів на фірмі скорочується, а пов'язані з цим витрати змен­шуються. Регулярні поставки подібних партій матеріалів спожива­чеві через певні інтервали часу відповідно до графіка виробничих потреб у них виробництва в той чи інший період сприяють різкому зменшенню запасів виробництва.

2) Аналіз ціни товарів, що купуються.

Для цього використовують різні види розрахунків, а саме: про­стий метод калькуляції (де показник загальних витрат ділиться на показник обсягу виробленої продукції); калькуляцію за еквівалент­ними показниками (де витрати поділяються на окремі статті та вра­ховуються усереднено); постійну калькуляцію (де ведеться точний облік витрат за кожною операцією на базі АСУ). Аналіз цін врахо­вує також і додаткові роботи та послуги (проведення консультацій, підготовку документації, пакування, мито, транспортування тощо) (Кальченко, 2000).

3) Дослідження транспортних витрат.

При цьому до уваги береться не тільки відстань перевезень, а й вид транспорту, швидкість доставки, кількість партій вантажів, спосіб їх пакування (див. розділ 8).

4) Здійснення руху сировини, матеріалів, комплектуючих і запа­
сних частин з ринку закупівель до складів підприємства.

Для ефективного функціонування логістики постачання необ­хідно скласти план, який забезпечував би узгодженість дій усіх від­ділів і відповідальних осіб підприємства щодо вирішення таких за­вдань (Кальченко, 2000):

• визначення потреби, розрахунок кількості матеріалів, що за­
мовляються;

• узгодження ціни і підписання договору;

• визначення методу закупівель;

• встановлення нагляду за кількістю, якістю та термінами по­
ставок;

• організація розміщення товарів на складі.

Якісне планування та інформаційне обслуговування логістики постачання вирішує також проблему врівноваження протиріччя між необхідністю безперервного забезпечення виробництва і міні­мізацією складських запасів.

У процесі планування закупівель необхідно визначити:

1) матеріали, що потрібні;

2) матеріали, що будуть потрібні для виробництва продукту;

3) час, коли виникне потреба в продукті;

4) можливості постачальників, що пропонують продукцію до
продажу;

5) площі складських приміщень;

6) витрати із закупівлі;

7) можливості організації виробництва на своєму підприємстві.

Існує багато методик визначення кількості матеріалів необхід­ної для виробництва продукції, та періодичності її одержання від постачальників. Усі методики вимагають інформації про те, як ви­користовувалися аналогічні матеріали в минулому.

Потребу в матеріалах можна розрахувати, розглядаючи певну програму виробництва кінцевого продукту, тобто виходячи із за­лежного попиту. Вихідною точкою при цьому є передбачуваний чи очікуваний попит на кінцеву продукцію. Потрібно також знати час поставок матеріалів та час виробництва їх на власному підприємст­ві. Виходячи з терміну поставок кінцевого продукту споживачеві, визначають потребу у складових та самостійно вироблюваних ма­теріалах. На основі даних розрахунку визначають час виконання замовлення — час з моменту подання замовлення до моменту по­ставок продукту.

Перевага описаного вище методу планування потреби в мате­ріалах полягає в тому, що закупівлі і виробництво плануються з огляду на потреби у кінцевому продукті. При цьому, якщо попит споживача коливається, слід користуватися методом згладжування таких коливань. Застосування подібного методу доцільне у випад -

ках регулярно повторюваних (наприклад, сезонних) коливань по­питу на кінцевий продукт. Згладжування досягається порівнянням фактичного споживання у попередньому періоді та прогнозними значеннями, розрахованими для цього самого періоду.

У логістиці застосовуються й інші методи визначення потреби в матеріалах — детермінований, схоластичний, еврістичний.

Детермінований спосіб використовується тоді, коли відомий певний період виконання замовлення та потреба в матеріалах за кі­лькістю та строками. Схоластичний спосіб передбачає використан­ня як основи розрахунку математично-статистичних методів, що визначають очікувану потребу. За допомогою еврістичного способу потреба встановлюється на основі досвіду робітників.

Вибір того чи іншого методу залежить від профілю фірми, можливостей замовника, типу виробу, наявності та виду складів, системи контролю за станом запасів. На цей процес також впли­ває складність кінцевого продукту, зміст комплектуючих та ма­теріалів.

Існують оптові та регулярні закупівлі дрібними партіями, заку­півлі в міру необхідності та інші комбінації перелічених методів.

Найбільш часто використовується закупівля товарної партії, тобто поставка великою партією за один раз {оптова закупівля). Для неї характерна простота оформлення документів, гарантія по­ставки всієї партії, значні торговельні знижки. Однак така закупів­ля вимагає наявності великих складських приміщень та уповільнює обіг капіталу.

За умов регулярних закупівель дрібними партіями покупці замо­вляють необхідну кількість товарів, що постачаються окремими партіями протягом певного періоду. Такі види закупівель приско­рюють оборотність капіталу, забезпечують економію складських приміщень, скорочують витрати на документування поставки. Не­доліком є ймовірність появи надлишкової кількості, а також необ­хідність сплати всієї кількості, визначеної у замовленні.

Закупівлі дешевих та швидкозношуваних товарів можуть здійс­нюватись щодобово або щомісячно, що прискорює оборотність ка­піталу, знижує витрати на складування та зберігання, забезпечує своєчасність поставок.

Одержання товару в міру необхідності, коли кількість товару, який поставляється, визначається приблизно, зумовлює у постача­льників необхідність постійно зв'язуватись з покупцями. У цьому випадку сплачується тільки фактично поставлена кількість товару. За таким методом закупівель тверді зобов'язання щодо купівлі пев­ної кількості товару відсутні, до того ж мінімізується робота з офо­рмлення документів.

При плануванні закупівель після визначення потреби та розра­хунку кількості часто виникає необхідність прийняти рішення про те, здійснювати закупівлю тих чи інших матеріалів, комплектую­чих, деталей або виробляти їх власними силами. Для цього, зрозу­міло, необхідним є зіставлення витрат на закупівлю та власне виро­бництво.

У цілому витрати на закупівлю визначаються ціною постачаль­ника. Необхідно також враховувати витрати на замовлення, транс­портування, пакування, складування, обробку, персонал тощо.