Передумови формування економічної системи України

Аналіз національної економіки України переконує нас у тому, що визначальне місце природи України як фактора соціально-еконо­мічного розвитку. Вислів Д.Дорошенка, що "вплив природи краю на зародження і розвиток у ньому історичного життя віддавна вже вважається за аксіому історичної науки",^[235][235] правдивий не лише для історії, а й національної економіки.

Україна - це "вислід труду і праці багатьох поколінь. Природа не дала українському народові вигідних умов життя, не забезпечила йому легких успіхів і безтурботного існування. Важкими зусиллями доводилося добувати життєвий простір. Довгі сторіччя тривали змагання й боротьба, поки наші предки закріпили за собою свою землю,..., поки опанували і скультуризували дикі поля та зорганізували державу".^[236][236] Український народ є автохтоном ^[237][237] на своїй землі. Свою національну територію він здобув на початках свого розселення на просторах між Центральною Європою та Азією, "...мало уступивши з цієї території чужим народам, а те, що він здобував, було продуктом колонізації порожніх, незаселених просторів, з яких не було потреби когось усувати та проганяти. Отже, український народ був не завойовник, лише мирний колонізатор".^[238][238]

Географічне положення України визначається "...Чорним морем, яке служить географічною, політичною й господарською основою української землі. Сюди пливуть всі українські річки, і тільки невеличкий окрайчик української території на північнім заході належить через Сян і Буг до Балтійської системи".^[239][239] Як вважає Д.Дорошенко, ця обставина мала великий вплив на формування української народності та держави, оскільки головна водна артерія - Дніпро, з’єднана безпосередньо чи через допливи з усіма річковими басейнами України, а Середнє Подніпров’я було, крім цього, ще й "правітчиною українського народу".^[240][240] Не менш важливе значення мав і Дністер, яким можна було добратись до Чорного моря із Західної України. Чорне море як східний басейн Середземного моря дало вихід Україні до європейської середземноморської цивілі­зації.^[241][241]

Вздовж річок, які слугували торговими шляхами, поселялись люди, вони будували міста і села, розвивали торгівлю. Населення, яке жило далі від річок і займалось землеробством, лісництвом, тваринництвом, полюванням тощо, також тяжіло до річок, де воно знаходило збут продуктів своєї праці. Маючи великий "...вплив на народногосподарське життя, річки мали і велике значення політичне. За розміщенням населення по басейнах річок ішов і політичний поділ краю. По річках укладались політичні області землі, і літописець ясно вказує нам гідрографічну основу най­старішого поділу України на племінні землі, позначаючи, понад якою річкою жило кожне з цих племен".^[242][242]

Географічне положення України, на думку В’ячеслава Липин­ського, було основною причиною її недержавності. Це насам­перед розташування на (1) "битому шляху між Азією та Європою"; (2) "на географічно несталому пограниччю двох різних культур: Візантійської і Римської"; (3) "без захищених природою кордонів з сусідніми державами".^[243][243]

Говорячи про Україну, ми завжди наштовхуватимемось на проблему її меж. Існують два поняття, які зовсім не тотожні. Це насам­перед сучасні політичні кордони України та етнографічні межі суцільної української території.

Політичні чи державні кордони України сьогодні охоплюють територію площею 603,7 тисяч кв.км.^[244][244] Суцільна українська націо­нальна територія становить 720,2 тисячі кв.км, а якщо врахувати національно мішані території, де українці є у меншості, то площа українських земель становитиме 947,3 тисячі кв.км.

Суцільні українські національні території за межами України є у Росії - 114,3 тисячі кв.км (це дорівнює території Австрії та Швейцарії разом узятих), у тому числі (а) Білгородська, Курська (частково) та південь Воронезької областей - 43,9 тис.кв.км; (б) Дон­­щина (західна частина Ростовської області - 23,8 тис.кв.км; (в) Західне Передкавказзя (Кубань) - 46,6 тис.кв.км.^[245][245] Бєларусь має 27,0 тисяч кв.кілометрів українських земель (частинно Берестейська та Гомельська області); Словаччина - 3,5 тис.кв.км на сході; Румунія - 1,7 тис.кв.км.^[246][246]

За межами України також є території, де українці живуть компактно, проте не становлять більшості серед кількості населення. Це у Брянській області (Північна Чернігівщина) на площі 14,2 тис.кв.км; у Східному Передкавказзі (східна частина Краснодарського краю разом з Адиґейською автономною областю і Ставропільським краєм з частинами Карачаїво-Черкеської авто­номної області) - 163,4 тис.кв.км; у Польщі - 19,5 тис.кв.км.^[247][247] Ці цифри свідчать про те, що Україна практично не має міжнародних, а лише міждержавні кор­дони, оскільки по обидва боки кордону живуть українці.

Як зазначає І.Крип’якевич, в Україні людина здавна "...жила в тісних зв’язках з природою, і як її господарські заняття, так і весь світогляд єдналися з явищами природи"; дохристиянська релігія українця, за визначенням І.Крип’якевича, "була культом природи. Головні боги - Дажбог-сонце, Перун-грім, Стрибог-вітер, все це образи природи".^[248][248] Хрещення України-Руси усунуло поганських божків з життя українців, але залишило в них пошанівок до природи.

Як писав С.Рудницький, "чоловік є частиною земної по­верхні".^[249][249] Різні природно-кліматичні умови Землі поділили її на чисельні географічні одиниці: степи, пустелі, ліси, вічна мерзлота тощо. Ці відмінності породжують "...тілесні й духовні відмінності між народами Землі. Кожен народ пов’язаний з краєм, у якому живе, безліччю вузлів....Нині допевне знаємо, що природа краю, тобто суцільність географічних чинників його - суші, води, під­соння, рослинні й тваринні - має непереможну силу над люди­ною".^[250][250]

Вплив навколишнього середовища є очевидним не лише у формуванні національних особливостей народу, а й в історичному та культурному розвитку. Але і національна економіка, "...госпо­дарський розвиток на кожному кроці залежний від природи краю".^[251][251] Взаємозалежність та взаємозумовленість економічних та природних чинників свідчать про справедливість розгляду націо­нальної економіки як цілісної еколого-економічної системи.