Еколого-економічна система Швеції привертає до себе увагу механізмом розв’язання соціально-економічних проблем. Аналогічно Швеція підходить і до пошуків шляхів оптимізації стосунків із навколишнім середовищем. Ця система - "своєрідне поєднання соціалістичних цілей і насамперед системи вільного підприємництва", яке Б.Гаврилишин називає розподільчим соціалізмом. [207][207]
Природні ресурси
Швеція - велика європейська держава. Її територія становить 173,7 тисяч кв.миль або 450 тисяч кв.кілометрів; вона займає понад 60% Скандинавського півострова; понад 25% території займають гори.[208][208] У Швеції багато озер, які займають 9% площі, вздовж узбережжя - тисячі островів, що творять великі архіпелаги.[209][209]
Серед мінеральних ресурсів Швеція багата запасами цинку, заліза, свинцю, міді, золота та срібла.[210][210]
Екологія
Незважаючи на нібито географічну віддаленість Швеції від решти світу, вона має ті ж проблеми, що й інші: посилення парникового ефекту, окислення ґрунтів та води, відпрацьовані ґази автотранспорту, промислові відходи, виробництво небезпечних для навколишнього середовища речовин - це далеко не повний перелік екологічних проблем. Як і в решті Європи у Швеції екологічні проблеми загострились у 60-х роках, для розв’язання яких у 1967 році було створено Державне управління охорони навколишнього середовища. [211][211]
Для ефективного розв’язання екологічних проблем у Швеції ще у 1909 році був прийнятий Закон про збереження природи, який двічі змінювався - у 1952 та 1964 роках; у 1969 році ріксдаґ прийняв Закон про охорону навколишнього середовища. [212][212] Згодом кількість природоохоронних законів значно зросла. Використовуючи їх, Швеція досить ефективно розв’язує свої екологічні проблеми.
Для деяких типів підприємств Закон про охорону навколишнього середовища передбачає необхідність одержання ліцензії; Закон про хімічні продукти 1985 року має на меті зберегти здоров’я населення та природу від хімічних речовин; Закон про вміст сірки у паливі 1968 та 1976 років встановлює обмеження для викиду двоокису вуглецю при спалюванні рідкого палива; закон 1971 року забороняє будь-яке скидання відходів із суден у шведських територіальних водах, а також із шведських суден у міжнародних водах.[213][213]
Закон про збереження природи 1964 року визначає природу як національний здобуток, який потрібно охороняти та зберігати. Природа відкрита для усіх згідно із правом рівного доступу, яке є більше традицією, аніж законом. Такий підхід відрізняється від прийнятого у більшості країн. Це право передбачає свободу пересування по країні, у тому числі й по приватній власності, за умови, що не буде завданий збиток землі чи власності. Подорожуючий може у межах приватних володінь збирати ягоди, гриби чи квіти, купатись у водоймах чи плавати на човнах.[214][214] Зони охорони берегової лінії забезпечують доступ шведів до берегів морів, річок та озер для купання та відпочинку.
У Швеції організавано 68 державно захищених територій загальною площею 17,07 тисяч кв.км, що становить 4,1% загальної площі країни.[215][215]
Шведська екологічна політика досить ефективна. Внаслідок її проведення зменшився вміст фосфору у воді; скоротилось забруднення ртуттю; поступово з допомогою податків зменшено вміст свинцю у бензині; викиди двоокису сірки скорочені з 1970 по 1988 рік із 900 тисяч до 250 тисяч тонн; раціональніше використовується нафта; промисловість очищає ґазові відходи; для забезпечення житла теплом використовується центральне опалення.[216][216]
Успіхові шведської екологічної політики сприяло сприйняття концепції "мислити глобально і діяти локально".[217][217] Так, наприклад, у Швеції останніми роками ефективно використовують ґідроенерґетичний потенціал малих річок. Побудовано багато малих ГЕС (потужністю 1300 кВт - 1,5 МВт) з комп’ютеризованим управлінням, які мають вищу екологічну ефективність.[218][218]
"Кnow-how"
Порівняно з деякими іншими європейськими державами чи США, Швеція не має особливих досягнень у проведенні науково-дослідних чи дослідно-конструкторських робіт. Проте це не означає, що Швеція не має потреби в них. Характер спеціалізації економіки країни на науковомістке виробництво, вимагає використання сучасних науково-технічних досягнень для підтримання конкурентоспроможності шведської продукції на світовому ринку. Науково-технічний проґрес потребує збільшення видатків на науково-дослідні проекти. Так, за 1971-1989 роки частка видатків на ці потреби у ВВП збільшилась удвічі - з 1,5 до 3%. За цим показником Швеція вийшла на перше місце у світі, хоча в абсолютних цифрах це становить 1% світових витрат на науково-дослідні роботи у світі і за абсолютними витратами на ці цілі вона знаходиться у кінці першої десятки провідних країн.[219][219]
На промислові науково-дослідні проекти у 1987 році припадало 20,4 мільярди крон із 31 мільярда, чи понад 65% всіх видатків на ці цілі; 64% видатків припадало на удосконалення існуючої продукції та технологічних процесів, менша, але постійно зростаюча частка (18%) використана на прикладні розробки - створення нової продукції та технологій.[220][220]
Основними напрямками науково-технічних досліджень у Швеції є розробка та удосконалення техніки та технологій у складних, науковомістких галузях, таких як мікроелектроніка, біотехнологія, фармацевтика, інформатика, альтернативна енерґетика, екологія тощо.
Інвестиційний клімат
Швеція, якщо її порівнювати з іншими європейськими країнами, має "не дуже сприятливий" інвестиційний клімат, що пов’язано із досить високим проґресивним оподаткуванням. Наслідком цього є втеча капіталів за кордон, зокрема в Латинську Америку, а в останні роки до 30% капіталовкладень йдуть у США. Сприятливіший інвестиційний клімат за кордоном зумовив швидке зростання прямих інвестицій з 3 мільярдів крон у 1980 році до 53,2 мільярдів у 1989 році, з них 36 мільярдів (або 68%) припадало на Європейське Співтовариство.[221][221]
За цей же період середньорічний рівень зростання загального урядового споживання скоротився з 4,1% у 1965-1980 роках до 1,6% у 1980-1989 роках, приватне споживання скоротилось за цей період з 2,3 до 1,9%, а середньорічний рівень валових внутрішніх інвестицій зріс з 1,2 до 4,2%.[222][222]
Прямі іноземні капіталовкладення в економіку Швеції порівняно невеликі і становили у 1988 році 7,9 мільярда крон.[223][223] 90% всього іноземного капіталу у Швеції припадає на промислово розвинені держави, насамперед США, Великобританію та Фінляндію, і сконцентровані у чотирьох галузях: оптовій торгівлі, машинобудуванні, хімічній та харчовій промисловості.[224][224]
Економічні структури
Економічна інфраструктура характеризується насамперед розвитком транспортної мережі. У Швеції, наскільки це можливо для країни, розташованої на Північному полярному колі, добре розвинена транспортна мережа - автомобільний, залізничний, повітряний та водний транспорт. Довжина залізниць становить 6960 миль чи 11200 кілометрів; у власності шведів є 3,6 мільйона пасажирських автомобілів (або 410 автомобілів на 1000 чоловік) та 329 тисяч - вантажних; 42 летовища; 3 великі морські порти - Ґьотеборґ, Стокгольм та Мальмьо.[225][225]
Важливе місце в інфраструктурі Швеції належить енерґопостачанню. За споживанням енерґії Швеція є на одному із перших місць світу. Причина цього - холодний клімат. Енерґоспоживання у 1989 році становило 6228 кілограм нафтового еквівалента на особу.[226][226] Імпорт енерґоресурсів скоротився з 12% торговельного експорту у 1965 році до 7% у 1989 році.[227][227] Це скорочення пов’язане насамперед із зменшенням споживання нафти частка якої впала з 70 у 1979 році до 45% у 1988 році.[228][228]
Економічна структура Швеції має добре розвинені усі сектори. Робоча сила розподілена так: 3% працюючих зайнято у сільському господарстві, 21% - у промисловості та гірництві, 38% - у соціальному обслуговуванні.[229][229]
Промисловість Швеції представлена сталеливарною, машинобудівною, інструментальною, паперовою, автомобіле- та суднобудівною галузями; сільське господарство - вирощуванням жита, картоплі, цукрових буряків; тваринники утримують 1,7 мільйона голів великої рогатої худоби та 2 мільйони свиней; рибалки добувають 227 тисяч тонн риби річно.[230][230]
Особливістю економічної системи Швеції є те, що поряд із конкурентними ринковими відносинами активно використовується державне реґулювання. Соціально-економічне завдання держави шведи вбачають у вирівнюванні доходів та наданні фінансової допомоги пенсіонерам, сім’ям з дітьми і з низькими доходами, інвалідам тощо. З цією метою активно застосовувалось проґресивне оподаткування.
Шведську економічну систему часто називають змішаною економікою. При цьому мають на увазі, що шведська ринкова економіка поєднує приватну, державну та кооперативну форми власності.
Майже 85% шведських компаній, де працюють понад 50 осіб, належать приватному капіталу; приватні фірми дають роботу 75% зайнятих у виробничій сфері, з них 8% працюють у фірмах, які належать іноземному капіталу.[231][231] Усі інші зайняті на державних та кооперативних підприємствах.
Державний сектор у Швеції покликаний нагромаджувати та перерозподіляти грошові засоби на соціальні та економічні цілі відповідно до своєї національної концепції. Швеція має найвищі показники частки державного споживання у ВВП (29,3%), частки податків у ВВП (55,3%), частки зайнятих у державному управлінні та соціальних послугах (36,7%).[232][232]
Отже, основний принцип функціонування шведської еколого-економічної системи "полягає у розмежуванні двох економічних функцій: створення багатства і його розподілу. Перша виконується приватним сектором за принципами вільного підприємництва. Друга здійснюється через пряме втручання уряду, аби компенсувати і виправити способи, визнані несправедливими у розподілі, що відрізняються від механізмів вільного ринку".[233][233]
* * *
"Змішані" економічні системи сформовані, безперечно, на ринкових засадах, але їх соціальна орієнтація накладає на ринкові відносини певні обмеження, які не послаблюють економічної ефективності.
Екологічна ефективність цих економічних систем є соціальною проблемою і складовою частиною соціальної політики держав.
Поняття для засвоєння
групово-кооперативні цінності
парламентський омбудсман
розподільчий соціалізм
змішана економіка
Питання для обговорення
1. 1. На яких основних засадах побудована система шведського соціалізму?
2. 2. Які переваги і хиби економічної системи розподільчого соціалізму? Чи ефективною була б ця система у США чи Україні? Обґрунтуйте свою думку.
3. 3. Чи стимулює ця система розвиток великого підприємництва (як, наприклад, авто-, судно-, машинобудування, важку індустрію тощо) і чому? Чи може бути національна економіка ефективною без цих галузей?
Рекомендована література
Волков А. Швеция: социально-экономическая модель.- М.: Мысль, 1991.- 188 с.
Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє: До ефективніших суспільств. Доповідь Римському клубові. - К.: Основи, 1993.- С.90-93.
Грабинський І. Економічна система України: проблема вибору // Державність.- 1994.- №1-2.- С.17-18.
Грабинський І. Сучасні економічні системи // Економічна теорія: Частина 1. Вступ.- Львів: ЛДУ, 1992.- С.123-150.
Грабинський І. Формування національної еколого-економічної системи: світовий досвід та українські реалії // Науковий Збірник Українського Вільного Університету.- Мюнхен; Львів, 1995.- Т.17.- С.313-316.
Bergander B., Johansson D. Small-Scale Hydro Power Developments in Sweden and its Environmental Consequences // Латвийский физико-технический журнал.- 1991.- №6.- С.50-55.
Ebenstein W., Fogelman E. Today's isms: Communism, Fascism, Capitalism, Socialism.- Englewood Cliffs: Prentice-Hall, 1985.- P.181-218.
Gianaris N.V. The European Community, Eastern Europe, and Russia: Economic and Political Changes.- Westport; London: Praeger, 1994.- P.23-82.
Schnitzer M.C., Nordyke J.W. Comparative Economic Systems.- Cincinnati etc.: South-Western, 1971.- P.341-373.
Zimbalist A., Sherman H.J., Brown S. Comparing Economic Systems: A Political-Economic Approach.- N.Y. etc.: Harcourt Brace Jovanovich, 1989.- P.60-91.
Розділ IV. Проблеми становлення економічної системи України
