Еколого-економічна система

 

Еколого-економічна система Швеції привертає до себе увагу меха­ніз­мом розв’язання соціально-економічних проблем. Анало­гічно Швеція підходить і до пошуків шляхів оптимізації стосунків із навколишнім середовищем. Ця система - "своєрідне поєднання соціа­лістичних цілей і насамперед системи вільного підпри­єм­ництва", яке Б.Гаврилишин називає розподільчим соціа­лізмом. ^[207][207]

 

Природні ресурси

Швеція - велика європейська держава. Її територія становить 173,7 тисяч кв.миль або 450 тисяч кв.кілометрів; вона займає понад 60% Скандинавського півострова; понад 25% території займають гори.^[208][208] У Швеції багато озер, які займають 9% площі, вздовж узбережжя - тисячі островів, що творять великі архіпелаги.^[209][209]

Серед мінеральних ресурсів Швеція багата запасами цинку, заліза, свинцю, міді, золота та срібла.^[210][210]

 

Екологія

Незважаючи на нібито географічну віддаленість Швеції від решти світу, вона має ті ж проблеми, що й інші: посилення парни­кового ефекту, окислення ґрунтів та води, відпрацьовані ґази авто­транспорту, промислові відходи, виробництво небезпечних для навколишнього середовища речовин - це далеко не повний перелік екологічних проблем. Як і в решті Європи у Швеції екологічні проблеми загострились у 60-х роках, для розв’язання яких у 1967 році було створено Державне управління охорони навколишнього середовища. ^[211][211]

Для ефективного розв’язання екологічних проблем у Швеції ще у 1909 році був прийнятий Закон про збереження природи, який двічі змінювався - у 1952 та 1964 роках; у 1969 році ріксдаґ прийняв Закон про охорону навколишнього середовища. ^[212][212] Згодом кількість природоохоронних законів значно зросла. Використовуючи їх, Шве­ція досить ефективно розв’язує свої екологічні проблеми.

Для деяких типів підприємств Закон про охорону навколишнього середовища передбачає необхідність одержання ліцензії; Закон про хімічні продукти 1985 року має на меті зберегти здоров’я населення та природу від хімічних речовин; Закон про вміст сірки у паливі 1968 та 1976 років встановлює обмеження для викиду двоокису вуглецю при спалюванні рідкого палива; закон 1971 року забороняє будь-яке скидання відходів із суден у шведських територіальних водах, а також із шведських суден у міжнародних водах.^[213][213]

Закон про збереження природи 1964 року визначає природу як національний здобуток, який потрібно охороняти та зберігати. Приро­да відкрита для усіх згідно із правом рівного доступу, яке є більше традицією, аніж законом. Такий підхід відрізняється від прийнятого у більшості країн. Це право передбачає свободу пересування по країні, у тому числі й по приватній власності, за умови, що не буде завданий збиток землі чи власності. Подоро­жуючий може у межах приватних володінь збирати ягоди, гриби чи квіти, купатись у водоймах чи плавати на човнах.^[214][214] Зони охорони берегової лінії забезпечують доступ шведів до берегів морів, річок та озер для купання та відпочинку.

У Швеції організавано 68 державно захищених територій загальною площею 17,07 тисяч кв.км, що становить 4,1% загальної площі країни.^[215][215]

Шведська екологічна політика досить ефективна. Внаслідок її проведення зменшився вміст фосфору у воді; скоротилось забруд­нення ртуттю; поступово з допомогою податків зменшено вміст свинцю у бензині; викиди двоокису сірки скорочені з 1970 по 1988 рік із 900 тисяч до 250 тисяч тонн; раціональніше вико­ристо­вується нафта; промисловість очищає ґазові відходи; для забез­печення житла теплом використовується центральне опа­лення.^[216][216]

Успіхові шведської екологічної політики сприяло сприйняття концепції "мислити глобально і діяти локально".^[217][217] Так, наприклад, у Швеції останніми роками ефективно використовують ґідро­енерґетичний потенціал малих річок. Побудовано багато малих ГЕС (потужністю 1300 кВт - 1,5 МВт) з комп’ютеризованим управ­лінням, які мають вищу екологічну ефективність.^[218][218]

 

"Кnow-how"

 

Порівняно з деякими іншими європейськими державами чи США, Швеція не має особливих досягнень у проведенні науково-дослідних чи дослідно-конструкторських робіт. Проте це не означає, що Швеція не має потреби в них. Характер спеціалізації економіки країни на науковомістке виробництво, вимагає використання сучасних науково-технічних досягнень для підтримання конку­ренто­спроможності шведської продукції на світовому ринку. Науково-технічний проґрес потребує збільшення видатків на науко­во-дослідні проекти. Так, за 1971-1989 роки частка видатків на ці потреби у ВВП збільшилась удвічі - з 1,5 до 3%. За цим показником Швеція вийшла на перше місце у світі, хоча в абсолютних цифрах це становить 1% світових витрат на науково-дослідні роботи у світі і за абсолютними витратами на ці цілі вона знаходиться у кінці першої десятки провідних країн.^[219][219]

На промислові науково-дослідні проекти у 1987 році припадало 20,4 мільярди крон із 31 мільярда, чи понад 65% всіх видатків на ці цілі; 64% видатків припадало на удосконалення існуючої продукції та технологічних процесів, менша, але постійно зростаюча частка (18%) використана на прикладні розробки - створення нової продук­ції та технологій.^[220][220]

Основними напрямками науково-технічних досліджень у Швеції є розробка та удосконалення техніки та технологій у складних, науково­містких галузях, таких як мікроелектроніка, біотехнологія, фармацевтика, інформатика, альтернативна енерґетика, екологія тощо.

 

Інвестиційний клімат

Швеція, якщо її порівнювати з іншими європейськими країнами, має "не дуже сприятливий" інвестиційний клімат, що пов’язано із досить високим проґресивним оподаткуванням. Наслідком цього є втеча капіталів за кордон, зокрема в Латинську Америку, а в останні роки до 30% капіталовкладень йдуть у США. Сприятливіший інвестиційний клімат за кордоном зумовив швидке зростання прямих інвестицій з 3 мільярдів крон у 1980 році до 53,2 мільярдів у 1989 році, з них 36 мільярдів (або 68%) припадало на Європейське Співтовариство.^[221][221]

За цей же період середньорічний рівень зростання загального урядового споживання скоротився з 4,1% у 1965-1980 роках до 1,6% у 1980-1989 роках, приватне споживання скоротилось за цей період з 2,3 до 1,9%, а середньорічний рівень валових внутрішніх інвести­цій зріс з 1,2 до 4,2%.^[222][222]

Прямі іноземні капіталовкладення в економіку Швеції порівняно невеликі і становили у 1988 році 7,9 мільярда крон.^[223][223] 90% всього іноземного капіталу у Швеції припадає на промислово розвинені держави, насамперед США, Великобританію та Фінляндію, і скон­центро­вані у чотирьох галузях: оптовій торгівлі, машино­буду­ван­ні, хімічній та харчовій промисловості.^[224][224]

 

Економічні структури

 

Економічна інфраструктура характеризується насамперед розвит­ком транспортної мережі. У Швеції, наскільки це можливо для країни, розташованої на Північному полярному колі, добре розвинена транспортна мережа - автомобільний, залізничний, повітря­ний та водний транспорт. Довжина залізниць становить 6960 миль чи 11200 кілометрів; у власності шведів є 3,6 мільйона пасажирських автомобілів (або 410 автомобілів на 1000 чоловік) та 329 тисяч - вантажних; 42 летовища; 3 великі морські порти - Ґьотеборґ, Стокгольм та Мальмьо.^[225][225]

Важливе місце в інфраструктурі Швеції належить енерґо­постачанню. За споживанням енерґії Швеція є на одному із перших місць світу. Причина цього - холодний клімат. Енерґоспоживання у 1989 році становило 6228 кілограм нафтового еквівалента на осо­бу.^[226][226] Імпорт енерґоресурсів скоротився з 12% торговельного експорту у 1965 році до 7% у 1989 році.^[227][227] Це скорочення пов’язане насамперед із зменшенням споживання нафти частка якої впала з 70 у 1979 році до 45% у 1988 році.^[228][228]

Економічна структура Швеції має добре розвинені усі сектори. Робоча сила розподілена так: 3% працюючих зайнято у сільському господарстві, 21% - у промисловості та гірництві, 38% - у соціаль­ному обслуговуванні.^[229][229]

Промисловість Швеції представлена сталеливарною, машино­будівною, інструментальною, паперовою, автомобіле- та судно­будівною галузями; сільське господарство - вирощуванням жита, картоплі, цукрових буряків; тваринники утримують 1,7 мільйона голів великої рогатої худоби та 2 мільйони свиней; рибалки добувають 227 тисяч тонн риби річно.^[230][230]

Особливістю економічної системи Швеції є те, що поряд із конкурентними ринковими відносинами активно використовується державне реґулювання. Соціально-економічне завдання держави шведи вбачають у вирівнюванні доходів та наданні фінансової допомоги пенсіонерам, сім’ям з дітьми і з низькими доходами, інвалідам тощо. З цією метою активно застосовувалось проґресивне оподаткування.

Шведську економічну систему часто називають змішаною еконо­мікою. При цьому мають на увазі, що шведська ринкова еконо­міка поєднує приватну, державну та кооперативну форми власності.

Майже 85% шведських компаній, де працюють понад 50 осіб, належать приватному капіталу; приватні фірми дають роботу 75% зайнятих у виробничій сфері, з них 8% працюють у фірмах, які належать іноземному капіталу.^[231][231] Усі інші зайняті на державних та кооперативних підприємствах.

Державний сектор у Швеції покликаний нагромаджувати та перерозподіляти грошові засоби на соціальні та економічні цілі відповідно до своєї національної концепції. Швеція має найвищі показники частки державного споживання у ВВП (29,3%), частки податків у ВВП (55,3%), частки зайнятих у державному управлінні та соціальних послугах (36,7%).^[232][232]

Отже, основний принцип функціонування шведської еколого-економічної системи "полягає у розмежуванні двох економічних функцій: створення багатства і його розподілу. Перша виконується приватним сектором за принципами вільного підприємництва. Друга здійснюється через пряме втручання уряду, аби компенсувати і виправити способи, визнані несправедливими у розподілі, що відрізняються від механізмів вільного ринку".^[233][233]

 

* * *

 

"Змішані" економічні системи сформовані, безперечно, на ринко­вих засадах, але їх соціальна орієнтація накладає на ринкові відносини певні обмеження, які не послаблюють економічної ефектив­ності.

Екологічна ефективність цих економічних систем є соціальною проблемою і складовою частиною соціальної політики держав.

 

Поняття для засвоєння

групово-кооперативні цінності

парламентський омбудсман

розподільчий соціалізм

змішана економіка

Питання для обговорення

 

1. 1. На яких основних засадах побудована система шведського соціалізму?

2. 2. Які переваги і хиби економічної системи розподільчого соціа­лізму? Чи ефективною була б ця система у США чи Україні? Обґрунтуйте свою думку.

3. 3. Чи стимулює ця система розвиток великого підприємництва (як, наприклад, авто-, судно-, машинобудування, важку індустрію тощо) і чому? Чи може бути національна економіка ефективною без цих галузей?

Рекомендована література

Волков А. Швеция: социально-экономическая модель.- М.: Мысль, 1991.- 188 с.

Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє: До ефективніших суспільств. Доповідь Римському клубові. - К.: Основи, 1993.- С.90-93.

Грабинський І. Економічна система України: проблема вибору // Державність.- 1994.- №1-2.- С.17-18.

Грабинський І. Сучасні економічні системи // Економічна теорія: Частина 1. Вступ.- Львів: ЛДУ, 1992.- С.123-150.

Грабинський І. Формування національної еколого-економічної системи: світовий досвід та українські реалії // Науковий Збірник Українського Вільного Університету.- Мюнхен; Львів, 1995.- Т.17.- С.313-316.

Bergander B., Johansson D. Small-Scale Hydro Power Developments in Sweden and its Environmental Consequences // Латвийский физико-технический журнал.- 1991.- №6.- С.50-55.

Ebenstein W., Fogelman E. Today's isms: Communism, Fascism, Capitalism, Socialism.- Englewood Cliffs: Prentice-Hall, 1985.- P.181-218.

Gianaris N.V. The European Community, Eastern Europe, and Russia: Economic and Political Changes.- Westport; London: Praeger, 1994.- P.23-82.

Schnitzer M.C., Nordyke J.W. Comparative Economic Systems.- Cincinnati etc.: South-Western, 1971.- P.341-373.

Zimbalist A., Sherman H.J., Brown S. Comparing Economic Systems: A Political-Economic Approach.- N.Y. etc.: Harcourt Brace Jovano­vich, 1989.- P.60-91.

Розділ IV. Проблеми становлення економічної системи України