Вплив музики на вдосконалення рухових навичок 4 страница

«Швидкісний бар’єр», його профілактика та усунення

Внаслідок багаторазового повторення вправи утворюється руховий динамічний стереотип, що призводить до стабілізації параметрів руху. При цьому стабілізуються не лише просторові характеристики, а й часові – швидкість і частота. Утворюється так заваний швидкісний бар’єр (рис. 32).

 

 

Рис. 32. Швидкісний бар’єр: шляхи утворення, усунення та уникнення.

 

Рис. 33. Вимоги до виховання швидкості в дітей дошкільного віку.

Діагностика швидкості

Метод визначення швидкості рухів кистю руки. Фіксуючи швидкість рухів у одній ланці рухового апарату дитини, можна з достатньою мірою вірогідності уявити виконування рухів з максимальною швидкістю й у інших його ланках. У дитини перевіряють частоту рухів кистю руки за 5 с (за секундоміром). Вона бере в руки загострений олівець, перед нею на стіл кладуть чистий аркуш паперу. За командою «Руш!» вона ставить з максимальною швидкістю крапки на аркуші паперу в довільному порядку. За командою «Стій!» рухи припиняє. Тест повторюють тричі. Зіставляють максимальний результат з показ­никами таблиці.

Метод визначення швидкості стрибків на місці. Дитина виконує стрибки на місці поштовхом обох ніг за 5 с (за секундоміром). Вона приймає зімкнуту стійку - п’яти та носки разом, руки на поясі, в середині кола (обруч, покладений на підлогу). На відстані 5-8 см від її голови тримають аркуш цупкого паперу. За командою «Стій!» рух через 5 с припиняє. Фіксують максимальний результат із трьох спроб і зіставляють з показниками таблиці.

Загальна характеристика витривалості

Розвиток витривалості на відміну від інших рухових якостей вимагає особливого підходу у зв’язку з певною небезпекою, викликаною негативним впливом великих навантажень на організм дітей 3-6 років. У дитячому віці значна частина енергетичних ресурсів витрачається на розвиток дитини і дуже великі фізичні навантаження можуть негативно позначитися на його організмі.

Застосування великих фізичних навантажень неприпустимо через те, що в цей віковий період відбувається інтенсивне удосконалення тимчасових зв’язків, які регулюють діяльність серцево-судинної, дихальної та інших систем організму. Великі навантаження, які вимагають від організму максимального проявлення своїх функціональних можливостей, можуть заважати правильному формуванню цих умовно-рефлекторних зв’язків. Однією з функціональних особливостей дитячого організму є відносно обмежені можливості максимального споживання кисню при м’язовій діяльності в певний відрізок часу. Ці особливості обумовлені можливостями дихальної та серцево-судинної систем у дошкільників. Однак певна база для розвитку витривалості дітей у наступні роки повинна створюватися у дошкільному періоді їх життя, у плані загально фізичної підготовки дитини.

Рівень витривалості має тісний зв’язок з працездатністю організму людини як у розумовій, так і в фізичній праці. Тому стимулювання розвитку даної якості у дошкільні роки створює певні передумови для підготовки дитини до школи, більш успішного подолання навчальних навантажень, меншої стомлюваності під час уроків і відповідно кращого засвоєння знань. Стосовно до дітей дошкільного віку витривалість розглядається як здатність організму виконувати м’язову роботу невеликої (50% від максимальної) і середньої (60%) інтенсивності. Необхідність розвитку витривалості у дітей дошкільного віку визначається ще й тим, що цілеспрямовані рухи, особливо циклічного типу, допомагають розкрити і розвинути природні задатки дитячого організму: тільки в цей період можливе підвищити рівень максимального споживання кисню, який є найважливішим показником фізичної працездатності людини, показником його аеробних можливостей. Велике значення має розвиток витривалості для формування вольових якостей особистості, рис характеру людини: целеспрямованості, наполегливості, завзятості, сміливості й рішучості, впевненості в своїх силах. Тут фізичні рухи є засобами, які допомагають дітям навчитися долати виникаючі труднощі, мобілізовувати себе, доводячи розпочату справу до кінця. Витривалість до статичних зусиль обумовлюється перш за все діяльністю центральної нервової системи. З віком у дітей збільшується здатність нервової системи тривалий час підтримувати збудження нервових центрів до статичних напружень (рис. 34).

 

 

 

Рис. 34. Види витривалості.

 

Різні можливості дітей у виконанні певної роботи можна пояснити різним рівнем фізичної витривалості. Зниження ефективності виконання роботи, а з часом і повне її припинення пояснюється тим, що в організації накопичується втома. Втомою називають тимчасове зниження оперативної працездатності, що викликане інтенсивною або тривалою роботою. Втома розвивається поступово (рис. 35).

 

Рис. 35. Фази та види втоми.

 

 

Рис. 36. Вимоги до виховання витривалості в дітей дошкільного віку.

Діагностика витривалості в дітей

Метод визначення статичної витривалості. Дитина виконує вис на перекладині, висоту якої регулюють залежно від її зросту. Перед початком тесту вона стає на підставку (ослінчик) заввишки 15-20 см, хватом зверху, тримаючись за перекладину, опускається з підставки й приймає положення вису. Після виконання тесту дитина стрибає на гімнастичний мат. Час утримання вису фіксується секундоміром з точністю до 1 с. Дитина виконує дві спроби (між ними пауза 1,5-2 хв для відпочинку), фіксують більший результат.

Метод визначення динамічної витривалості. Дитина виконує біг на стадіоні або майданчику (по колу), де дистанція заміряна в метрах. Вона біжить зі швидкістю 60 % її максимальної швидкості на дистанцію 10 м. Фіксують відстань (у метрах), яку зможе подолати дитина без зупинки. Вона може також виконувати біг разом з дорослою людиною, яка її супроводжує.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

1. КОМПЛЕКСИ ДЛЯ ВИХОВАННЯ ШВИДКІСНИХ ЗДІБНОСТЕЙ

Комплекс 1

1. Прискорення з високого старту на певну відстань.

2. Ловля м’яча (волейбольного, футбольного, тенісного) при відскоку від стіни.

Комплекс 2

1. Біг із закиданням гомілки назад.

2. Стрибки через скакалку.

Комплекс 3

1. Біг із високим підніманням стегна (з вихідних положень: руки за спиною, на колінах, опущені вниз).

2. Ловля падаючого предмета за командою партнера (предмет: м’яч, гімнастична палиця тощо).

Комплекс 4

1. Біг із різних стартових положень (сидячи, сидячи із схрещеним ногами, спиною в напрямку бігу тощо).

2. Біг під скакалкою, що обертається.

Комплекс 5

1. Біг на прямій із перешкодами.

2. Стрибки вгору за командою партнера з діставанням предмета.

Комплекс 6

1. Біг через набивні м’ячі.

2. Біг із прискоренням за сигналом.

Комплекс 7

1. Передача м’яча в парах сидячи-лежачи.

2. Серія стрибків на місці: два стрибки на малій висоті, третій – на повну силу.

Комплекс 8

1. Біг на місці біля опори.

2. Біг із зупинкою за сигналом.

2. ФІЗКУЛЬТУРА НА ПОВІТРІ (ЗА Л.ГАРАЩЕНКО)

Фізкультура на користь у різну погоду. Організація фізкультури за межами приміщення залежить від пори року, погоди, вікових та індивідуальних особливостей дітей тощо. У теплу пору фізкультурне заняття на повітрі проводиться через 15-20 хв після початку прогулянки (рухова активність має починатися після адаптації організму до погодних умов). У холодний період такі заняття доцільно проводити наприкінці прогулянки, щоб по закінченні діти швидко зайшли в приміщення.

Також важливо, коли тепло, навчити дітей вправ на шикування та перешикування, щоб у холодну пору вони могли швидко орієнтуватися у просторі, узгоджено рухатися, чітко виконувати вказівки вихователя. Несприятливі погодні умови негативно впливають на загальний стан і працездатність дітей. Тому в спекотну погоду не слід пропонувати дітям виконувати складні координаційні рухи, вправи на увагу, бажано зменшити кількість пробіжок. За умови високої вологості повітря варто добирати вправи, що стимулюють активність дітей. Коли надворі хмарно й похмуро, проводьте сюжетні ігри та вправи, які найбільше зацікавлюють малят і викликають у них емоційний підйом.

Біг надворі – запорука здоров’я. Обов’язковою складовою фізкультурного заняття на свіжому повітрі є біг (у середньому – 5 пробіжок). Різні види бігу (біг у повільному темпі, біг у середньому темпі, швидкий біг) мають комплексний позитивний вплив на фізичний розвиток та оздоровлення дитячого організму. Фізичне навантаження під час бігу легко дозувати, змінюючи швидкість, тривалість руху та відстань.

Повільний біг є важливим засобом формування у дітей витривалості. Під час повільного бігу діяльність дихальної і серцево-судинної систем повністю забезпечують потребу організму в кисневі. Тож, у разі систематичного повторення таких пробіжок покращується узгодженість роботи серцево-судинної і дихальної систем, від яких залежить рівень розвитку витривалості, підвищуються можливості організму дітей. Як зазначають російські вчені В.Фролов і Г.Юрко, щоб навчити дітей повільного бігу, треба постійно прискорювати їхню ходьбу, в результаті чого настає момент, коли бігти легше, ніж іти.

Біг у середньому темпі потребує значного постачання киснем м’язів та органів, що стимулює роботу легень, покращує рух крові, забезпечує регулярне чергування скорочення та розслаблення м’язів.

Швидкий біг сприяє розвитку в дітей спритності, витривалості, швидкості реакції. Доведено, що швидкість бігу дошкільнят з дорослішанням підвищується через збільшення не частоти, а довжини їхніх кроків. Тому для збільшення навантаження варто пропонувати дітям біг з високим підніманням колін, закиданням ніг назад, біг по розмітках, через перешкоди тощо. Вправляти дітей у бігові в швидкому темпі допомагають різноманітні рухливі ігри.

При плануванні різних видів бігу важливо враховувати рівень розвитку загальної витривалості дітей певної вікової групи. Тож протягом першого місяця занять варто пропонувати вихованцям пробігати лише половину рекомендованої дистанції. Упродовж другого місяця малюки вже можуть бігти всю дистанцію, але лише в повільному темпі. Швидкий і середній біг проводиться на півдистанції. Водночас у заключній частині заняття тривалість повільного бігу не повинна перевищувати 1-1,5 хв.

Загальнорозвивальні вправи – і корисні, і цікаві. Під час виконання дітьми загальнорозвивальних вправ у прохолодні дні має бути якнайменше зупинок, пауз, пояснень, показу, по-перше, аби не знижувати їхню ефективність, по-друге, щоб «розігріті» від фізичних навантажень малюки не переохолоджувалися. Тому зазвичай педагог обирає вправи, вже відомі дітям або подібні до них. Вихователь називає вправу, діти стають у вихідне положення і виконують її разом з вихователем та самостійно. Так само й рухливі ігри пропонуються ті, що були розучені раніше. Такі ігри і вправи діти, зазвичай, розучують на заняттях в приміщенні чи під час прогулянок.

Взимку загальнорозвивальні вправи, як правило, не виконуються. У цей час для підготовки організму до більшого м’язового навантаження можна пропонувати притоптування, присідання, підскоки, поплескування під час ходьби чи повільного бігу.

Правильне дихання Тренувальний ефект фізкультурного заняття на свіжому повітрі залежить від правильного регулювання дихання дітей. Під час виконання дітьми фізичних вправ слід звертати увагу на поєднання рухів з диханням (піднімання рук угору, відведення в сторони, випрямлення, прогинання тулуба поєднуються з вдихом, а зведення, опускання рук, нахили, повороти тулуба – із видихом). При цьому не треба жорстко регламентувати дихання дітей, даючи команди «вдих», «видих», оскільки дихання – рефлекторний акт, а також регулюється самими рухами, що розширюють або звужують грудну клітку.

Упродовж заняття діти виконують різні види бігу, спортивні вправи та ігри, тобто мають досить велике фізичне навантаження. Цілком логічно, що під час виконання інтенсивних рухів діти дихають ротом. Дихання ротом дозволяє їм швидше ліквідувати кисневу недостатність, спричинену інтенсивною руховою діяльністю. Чергуючи вправи більшої і меншої рухливості, педагог має стежити за тим, щоб діти чергували дихання ротом і носом. Таке чергування потоків холодного і трохи зігрітого в носових ходах повітря в обмежених дозах є загартувальним засобом для дітей. Варто також систематично пропонувати вправи на відновлення дихання.

Тема 7. Методика виховання гнучкості та спритності

Цілі: перевірити знання студентів з теми «Методика виховання швидкості та витривалості», поглибити та розширити знання студентів з теми «Методика виховання спритності та гнучкості», уточнити засоби профілактики травматизму дітей дошкільного віку в процесі вдосконалення спритності та гнучкості; навчати добирати вправи для виховання координаційних здібностей та для виховання гнучкості в дошкільників, розвивати уміння аналізувати представлені відеофрагменти занять фізичною культурою, виховувати толерантність у веденні дискусії.

Обладнання: роздатковий матеріал, інвентар, відеофрагменти занять фізичною культурою в ДНЗ.

узагальнити та систематизувати знання студентів із теми, перевірити ступінь засвоєння ними теоретичного матеріалу; дошкільників; закріпити знання вихідних положень при виконанні фізичних вправ.

Ключові слова: гнучкість, оперативний стан гнучкості; активна та пасивна гнучкість; резерв гнучкості; фактори розвитку гнучкості; активні, пасивні, комбіновані вправи; вправи з обтяженням, без обтяження, статичні, динамічні; повільні, пружні, махові рухи; повторний, комбінований методи виховання гнучкості; спритність, загальна спритність, спеціальна спритність, новизна вправ, рухова пам’ять, адаптаційні можливості, координаційні здібності, рівновага, відчуття ритму, човниковий біг.

Зміст

1. Методика виховання гнучкості.

1.1. Загальна характеристика гнучкості.

1.2. Фактори, що визначають гнучкість.

1.3. Засоби удосконалення гнучкості.

1.4. Вимоги до виховання гнучкості.

1.5. Діагностика гнучкості в дітей.

2. Методика виховання спритності.

2.1. Загальна характеристика спритності.

2.2. Фактори, що визначають спритність.

2.3. Загальні основи методики удосконалення спритності.

2.4. Методика виховання координаційних здібностей.

2.5. Діагностика спритності.

Контрольні запитання («Методика виховання гнучкості»):

1. Чи потрібно розвивати гнучкість до граничних величин? Відповідь обгрунтуйте.

2. Як виховання гнучкості пов’язано з вихованням інших фізичних якостей? Наведіть приклади позитивного та негативного переносу.

3. Чому пружні рухи сприяють ефективнішому розвитку активної гнучкості?

4. Який вид гнучкості розвивається швидше: активна або пасивна?

5. Який фактор прояву гнучкості лежить в основі використання вправ на розслаблення м’язів?

6. У чому полягає цінність пасивних вправ на розтягування м’язів?

7. Які вправи переважають у вихованні гнучкості?

8. Чому зоровий аналізатор відіграє важливу роль у вправах на гнучкість?

9. Чи згодні Ви з твердженням, що «активні вправи потрібно виконувати на фоні втоми»? Відповідь обґрунтуйте.

10. Запропонуйте поради щодо профілактики травматизму в процесі виховання гнучкості (не менше чотирьох).

Контрольні запитання («Методика виховання спритності»):

1. Назвіть фізіологічні передумови формування спритності в дітей дошкільного віку.

2. Як Ви розумієте вислів: «Спритність – це специфічна якість»?

3. Як виховання спритності пов’язано з вихованням інших фізичних якостей?

4. Чому перенос з однієї вправи на іншу при вихованні спритності незначний?

5. Обґрунтуйте твердження: «Повністю оправдано з позиції покращення координації ряду рухів (ходьба, біг, загальнорозвивальні вправи) виконувати їх з музичним супроводом на заняттях і ранковій гімнастиці».

6. Чому основною умовою виховання спритності є новизна вправ?

7. Чому рухливі ігри та вправи спортивного характеру (у старших вікових групах) відносять до найбільш дійових та доступних засобів, які стимулюють розвиток спритності в дітей 3-6 років.

8. Запропонуйте поради щодо профілактики травматизму в процесі виховання спритності (не менше чотирьох).

Практичні завдання до заняття

1. Написати дві казки про методичні особливості виконання вправ для виховання спритності та гнучкості для дітей дошкільного віку.

2. Підібрати вправи, рухливі ігри для виховання спритності та гнучкості в дітей дошкільного віку (інформаційне забезпечення 1-3, дод. 1).

3. Підготувати реферативне повідомлення на одну із запропонованих тем (завдання необов’язкового рівня): «Виховання спритності в дітей дошкільного віку»; «Нетрадиційні засоби (методи, прийоми) виховання спритності», «Вдосконалення координаційних здібностей дітей у досвіді вчителів-практиків», «Формування естетичного досвіду в процесі вдосконалення спритності»; «Ігровий стретчинг у вихованні гнучкості в дітей дошкільного віку» (інформаційне забезпечення 4).

4. Запропонувати поради щодо профілактики травматизму дітей дошкільного віку в процесі вдосконалення спритності та гнучкості.

5. Допишіть пропущені слова:

6. Існує закономірність у розвитку швидкості навчання рухів – чим більше вміє дітини виконувати вправ, тим …. Удосконалення спритності стане ефективнішим, якщо процес навчання буде …. Будь-які вправи розвивають спритність, проте по мірі оволодіння технікою цієї вправи вплив на розвиток спритності..., тому в практиці необхідно постійно....
На снові інформаційного забезпечення до заняття 1 запропонувати зміни до вправ (комплекс 4-6) з метою виховання спритності.

7. Для розвитку якої рухової якості (сили, швидкості, спритності, гнучкості, витривалості) доцільно використовувати вправи, представлені в інформаційному забезпечення 7.

8. До запропонованих фізичних вправ написати структуру навчання рухової дії та продемонструвати один з етапів навчання. Фізичні вправи: приставний крок, крок польки, крок з підскоком, бічний галоп (інформаційне забезпечення 5).

Приклад оформлення відповіді:

Назва фізичної вправи:

Вік дитини:

Етапи навчання

І. Етап розучування рухової дії (вказуєте особливості діяльності вихователя, конкретні дії та слова педагога, методи, прийоми, засоби тощо)

ІІ. Етап засвоєння рухової дії: …..

ІІІ. Етап закріплення рухової дії: ….

 

8. Визначити фрагменти заняття, де відбувається виховання сили, спритності, гнучності дітей (інформаційне забезпечення 6).

 

Основна література:

1. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: навч. посіб. / Е. С. Вільчковський, О. І. Курок. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. – С. 126-145.

2. Папуша В. Теорія і методика фізичного виховання у схемах і таблицях: навч. посіб. / Папуша В. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2010. – С. 53–58.

3. Степаненкова Э.Я. Теория и методика физического воспитания и развития ребенка: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Эмма Яковлевна Степаненкова. – 2-е изд., испр. – М.: Издатель­ский центр «Академия», 2006. – С. 113-127.

4. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів / Б. М. Шиян. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. − Ч.1. – С. 224–241.

Додаткова література:

1. Дубогай О.Д. Інтеграція пізнавальної і рухової діяльності в системі навчання і виховання школярів: метод. посіб. для вчителів початкової школи та фізичної культури, студ. та батьків / О.Д.Дубогай, Б.П.Пангелов, Н.О.Фролова, М.І.Горбенко. – К.: Оріяни, 2001. – 152 с.

2. Ефименко H.H. Методика игрового тестирования двигательного развития и здоровья детей в норме и при патологии / Н.Н. Ефименко. – Таганрог, 2001. – 148 с.

3. Індивідуалізація виховання дошкільника: навч. посіб. для педагогів, психологів, вихователів дитячих дошкільних закладів, студентів середніх і вищих педагогічних закладів, батьків / авт. кол.: С. О. Ладивір, Т. О. Піроженко, О. О. Вовчик-Блакитна; Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України. - К.: Педагогічна думка, 2007. - 152 с

4. Мицкан Б. Руханкова абетка: навчально-методичний посібник / Б. Мицкан, Г. Презлята-Воробей. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 64 с.

5. Театр фізичного виховання та оздоровлення дошкільнят: авторський стиль роботи: методичні рекомендації / авт.-укл. М.М. Єфименко. – К.: ІСДО, 1995. – 40 с.

6. Фізичний розвиток майбутнього першокласника / Н. В. Андренко, І. М. Сорокопуд, А. М. Щербак. – X.: Вид-во «Ранок», 2012. – 256 с.

7. Гасанова І. Стретчінг - ефективна методика розвитку гнучкості / І. Гасанова, О. Настругова // Здоров’я та фізична культура. – 2012. – Січень (№ 1). – С. 17-22

8. Зьомки Н. Триенгл. Нестандартне фізкультурне обладнання / Н. Зьомки, І. Косєнкова, К. Євтушенко та ін. // Дошкільне виховання. – 2009. – №6. – С. 32-33.

9. Исмаилова А. С. Развитие гибкости у детей школьного возраста / А. С. Исмаилова, А. В. Менхин, Л. А. Новикова // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. – 2012. – № 1. – С. 72-74

10. Кочетов В. Гимнастика – путь к гармонии / В. Кочетов // Физкультура и спорт. − 2010. − №1. − С. 18-19.

11. Музика. Т. Розвиток гнучкості у школярів / Т. Музика // Здоров’я та фізична культура. – 2008. – № 7. – С. 10-15.

12. Павлій М. Грація і сила / М. Палій // Дошкільне виховання. – 2008. – №2. – С. 8-9.

13. Панченко В. Ігровий стретчинг для малят/ В. Панченко // Дошкільне виховання. – 2013. – №1. – С. 22-25.

14. Прищепа С. Прыг-скок, прыг-скок! Прыгать ве­село, дружок / С. Прищепа // Дошкольное воспитание. – 2005. – № 6. – С. 23.

15. Раскова Г. В. Використання степ-платформи в оздоровчій роботі з дітьми / Галина Раскова, Тетяна Бєлова // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2011. – № 3. – С. 66–71.

16. Ротерс Т. Результати музично-ритмічного розвитку школярів у процесі фізичного виховання / Т. Ротерс // Спортивний вісник Придніпров’я. – 2006. – № 2. – С. 58-60.

17. Семенова Т. Воспитание ловкости у старших дошкольников / Т. Семенова // Дошкольное воспитание. – 2006. – № 12. – С. 59.

18. Семенова Т.А. Воспитание ловкости у детей шестого года жизни в подвижных играх / Т.А. Семенова // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. – 2007. – № 1. – С. 53-56.

19. Сочеванова Е. Вспомним о ходьбе / Е. Сочеванова// Дошкольное воспитание. – 2004. – № 12. – С. 66.

20. Ковальчук Н. Формування культури рухів з ходьби та бігу / Н. Ковальчук // Фізичне виховання в школі. − 2003. − №2. − С. 10-16.

Інформаційне забезпечення заняття

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

1. Загальна характеристика гнучкості

Структура опорно-рухового апарату людини дозволяє їй виконувати рухові дії з великою амплітудою. Проте, часто через недостатню еластичність м’язів, зв’язок і сухожиль вона не може повністю реалізувати ці можливості. Водночас, якщо у людини належним чином не розвинена рухливість у суглобах, то вона не зможе оволодіти технікою багатьох рухових дій. Рухливість у суглобах позначають терміном гнучкість (рис. 37).

 

 

 

 

 

Рис. 37. Загальна характеристика гнучкості

2. Фактори, від яких залежить прояв гнучкості (табл. 15)

№ п/п	Фактори	Зміст
1.	Будова суглобів	На величині рухливості суглобів позначаються індивідуальні особливості будови суглобів, зокрема виступи на кістках та їх розміри. Під впливом цілеспрямованих занять фізичними вправами не можна змінити форми суглобів, але можна досягнути позитивних морфологічних змін довжини суглобових поверхонь, що позначається на рухливості суглобів, особливо у дітей та підлітків.
2.	Сила м’язів та їх еластичність, еластичність зв’язок і сухожиль	М’язи можуть збільшувати свою довжину на 30-40 і навіть 50 % відносно стану спокою.
3.	Міжм’язова координація та здатність розслабляти м’язи	В дітей, які погано координують рухи і не вміють розслаблятись, гнучкість нижча і повільніше розвивається.
4.	Температура тіла та інтенсивність кровообігу	Здатність м’язів, зв’язок і сухожиль до розтягування покращується з підвищенням їх температури та збільшенням кровотоку.
5.	Стан психіки та емоцій	Найсприятливішим є врівноважений стан. Надмірне збудження та пригніченість негативно позначаються на прояві гнучкості, а отже, і на її розвитку.

3. Засоби удосконалення гнучкості

Основним засобом удосконалення гнучкості є такі фізичні вправи, які вимагають більшої амплітуди рухів у суглобах, ніж у побуті, професійній та спортивній діяльності (рис. 38).

Для виховання гнучкості застосовуються фізичні вправи, при виконанні яких амплітуда рухів доводиться до індивідуально граничкої – такої, при якій м’язи і зв’язки розтягуються до можливого максимуму не призводячи до пошкодження. Вправи такого типу отримали назву «вправи на розтягування».

Переважна більшість – це гімнастичні вправи, добір яких дає можливість вибірково впливати на ланки тіла. В одних із них основними розтягувальними силами є напруження м’язів (активні вправи), у інших – зовнішні сили (пасивні вправи). Крім цього, є багато вправ на розтягування, ефект яких забезпечується як внутрішніми, так і зовнішніми силами без явної переваги тих або інших. Такі вправи отримали назву активно-пасивні або комбіновані вправи.

У загальній сукупності вправ, спрямованих на розвиток гнучкості, переважають активні вправи, оскільки в реальних умовах життєдіяльності гнучкість проявляється, головним чином, в активних її формах. Разом з тим певну цінність мають і пасивні вправи на розтягування. Вони служать ефективним засобом збільшення і збереження запасу гнучкості, сприяють збільшенню амплітуди активних рухів.

 

 

 

Рис. 38. Засоби удосконалення гнучкості.

4. Вимоги до виховання гнучкості (рис. 39)

 

 

У розвитку гнучкості розрізняють два етапи: етап збільшення амплітуди рухів до оптимальної величини; етап збереження рухливості в суглобах на досягнутому рівні. Перед початком роботи з удосконалення гнучкості визначають рівень розвитку активної і пасивної рухомості в суглобах. Чим більша між ними різниця, тим більше активна гнучкість буде залежати від сили м’язів. І чим менша ця різниця, тим більше активна гнучкість буде залежати від розтягнутості м’язів, зв’язок, сухожиль та довільного розслаблення м’язів. В руховій діяльності людина проявляє переважно активну гнучкість, але функціональною передумовою її розвитку є пасивна гнучкість, тому вдосконалення гнучкості завжди починають з пасивної, яка розвивається в 1,5-2 рази швидше, ніж активна.

Величина гнучкості повинна бути лише дещо більшою за ту максимальну амплітуду, з якою економно виконують рухову дію. Гнучкість відносно легко і швидко розвивається, якщо заняття носять щоденний систематичний характер. Розвиток гнучкості тісно пов’язаний з розвитком сили. Захоплення силовими вправами може призвести до обмеження рухомості в суглобах, як і прискорений розвиток гнучкості без належного зміцнення м’язово-зв’язкового апарату може призвести до розхитаності в суглобах.

Орієнтовні вправи для розвитку рухливості в різних суглобах: