Українська РСР в системі міжнародних відносин після Другої світової війни. Створення ООН та роль і місце України в цьому процесі

Наприкінці Другої світової війни Україна знову виходить на зовнішньополітичну арену. Проте, будучи складовою частиною Радянського Союзу, вона була не в змозі проводити самостійну зовнішню політику.

27 січня 1944 р. на пленумі ЦК ВКП(б) було прийнято рішення про розширення прав союзних республік у сфері міжнародних відносин. X сесія Верховної Ради СРСР (28 січня — 1 лютого 1944 р.) прийняла закон про перетворення Наркомату закордонних справ із загальносоюзного на союзно-республіканський. А в березні 1944 р. Верховна Рада УРСР прийняла закон про утворення Народного комісаріату закордонних справ республіки. Очолив Народний комісаріат Д.Мануїльський.

6 травня 1945 р. українська делегація прибула до Сан-Франциско на установчу конференцію ООН і активно включилась у роботу. Д.Мануїльський очолив комітет по підготовці тексту преамбули (вступу) і першого розділу Статуту ООН — "Цілі та принципи" міжнародної організації. Інші члени української делегації - І.Сенін, О.Палладін, В.Бондарчук, М.Петровський, П.Погребняк - теж взяли активну участь у роботі комітетів.

На першій сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1946 р. Україну було обрано до складу Економічної і соціальної ради, а в 1948-1949 pp. обирається непостійним членом Ради Безпеки ООН. Представників України запрошують до роботи деяких структур організації, в тому числі Міжнародного суду та ін. Україна підтримала прохання про вступ до ООН Цейлону та Лаосу. її представник відіграв вирішальну роль у прийнятті рішення про поділ Палестини і створення єврейської та палестинської держав.

З перших років свого відродження українська дипломатія була досить активною. На чолі з наркомом Д.Мануїльським вона бере участь у Паризькій мирній конференції (29 липня — 15 жовтня 1946 р.) і в лютому 1947 р. ставить свій підпис під мирними договорами з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією.

Також українська делегація взяла активну участь у роботі Дунайської конференції 1948 p., яка вирішувала питання режиму торгового судноплавства на Дунаї.

У розпал "холодної війни" УРСР увійшла до Всесвітньої Ради Миру. Запропонувала цілий ряд мирних ініціатив.

Таким чином, вихід УРСР на зовнішньополітичну арену був зумовлений стратегічними інтересами СРСР.

Питання № 71

Україна в післявоєнний період

Серпень 1946 р. – прийняття Верховною Радою УРСР Закону про п’ятирічний план відбудови й розвитку народного господарства України на 1946-1950 рр.

П’ятирічний план на 1946-1950 рр.

Мета -Відбудова поруйнованого народного господарства УРСР.

Спрямування капіталовкладень:

· 85% - у важку промисловість (у 1950 р. виробництво промислової продукції України в порівняні з 1940 р. становило 115%, а в 1953 р. – 173%);

· 10% - у легку промисловість (у 1950 р. легка промисловість ледве досягла 80% довоєнного рівня);

· 5% - у сільське господарство (у 1950 р. обсяг валової продукції сільського господарства України становив 91% від обсягу 1940 р.

· Відбудова важкої промисловості (пріоритетні галузі – вугільна та металургійна промисловості, електроенергетика, машинобудування, транспорт) здійснювалася за рахунок легкої промисловості, виробництва товарів народного споживання, розвитку соціальної сфери та сільського господарства, науки та культури, які держава асигнувала за залишковим принципом.

· Ціною самовідданої праці народу України до початку 50-х років відновлено довоєнний рівень промислового виробництва у вартісних показниках, за фізичним обсягом рівня виробництва 1940 р.. було досягнуто лише в середині 50-х років.

Голод 1946-1947 рр.

Об’єктивні причини:

• Посуха та неврожай 1946 р.;
• Зменшення посівних площ внаслідок війни;
• Нестача техніки;
• Низька продуктивність колгоспно-радгоспного виробництва;

· Нестача спеціалістів, робочої сили.

Суб’єктивні причини

• Економічна політика радянського керівництва в центрі й на місцях, яка нехтувала проблемами сільського господарства:
• керівництво знало про голодомор і не вжило запобіжних заходів;
• намагалося голодом придушити національну свідомість населення.
• Надмірно високі обсяги й нереальні плани заготівель хліба (у липні 1946 р. плани заготівель збільшено з 340 до 360 млн. пудів).
• Посилення репресії роти населення.
• Експорт зерна до Польщі, Болгарії, Румунії, Чехословаччини, Східної Німеччини в 1946 р., що склав 1,7 млн. тонн.

· Використання державних ресурсів як допомоги почалося тільки навесні 1947 р., коли смертність населення від голоду набула масового характеру

Наслідки

· У 1946-1947 рр. в Україні від голоду померло 800 тис. осіб

Питання № 72