Особливості розвитку соціології у США у кінці ХІХ – поч. ХХ ст

Період становлення американської соціології був ознаменований пануванням соціал-дарвіністських ідей. Певний вплив на засновників американської соціології JI. Уорда, В. Самнера, Ф. Гіддінгса та А. Смолла справила спадщина Г. Спенсера. Американська соціологія з моменту своєї інституціоналізації орієнтувалася на пропаганду з побоюванням втрати зв'язку із масовою свідомістю. Це явище було ініційовано частково особливими історичними обставинами розвитку нації, а також прагматичними установками дослідників. На цьому етапі свого функціонування американська соціологія виробила стиль, метод аналізу соціальної реальності. Завдання становлення національної школи були в основному вирішені.

Першим президентом Американського Соціологічного Товариства був Лестер Уорд. Він видав кілька фундаментальних праць з соціології, в яких виклав оригінальне вчення, яке водночас було і продовженням ідей європейського позитивізму (О. Конта, Г. Спенсера), і декларацією американського бачення дослідницьких та громадських завдань соціології. Основні його роботи були присвячені з'ясуванню механізмів процесу поліпшення соціальних умов зусиллями спільнот чи індивіда, обґрунтували ідею "соціального меліоризму" (науки про вдосконалення і поліпшення соціального устрою). Відправною точкою аналізу діяльності індивіда і спільноти Уорда був натуралістичний підхід - аналіз факторів, які спонукають до дії. Уорд був впевнений, що спонукальним началом діяльності людини є бажання, прагнення до досягнення об'єкта бажання. В цій же послідовності він дав обгрунтування "бажанню" та "душі". Деякі праці Уорда були присвячені соціальній конкуренції, проблемі індивідуальності. Спадщина Уорда в подальшому надихнула національну соціологію на повальний емпіризм.

Іншим фундатором американської соціології був соціолог, економіст, публіцист, представник соціального дарвінізму Вільям Самнер. Самнер, професор Йєльського університету, одним з перших представив студентам систематизований курс лекцій з соціології. У своїх працях він відштовхувався від двох принципів: 1) природний відбір та боротьба за існування мають вирішальне та універсальне значення; 2) соціальна революція має автоматичний і неухильний характер.

Ідея природного відбору в його інтерпретації виступила як ідея природності соціального відбору, тому соціальну нерівність він розглядав як нормальний стан і необхідну умову розвитку цивілізації. Погляди Самнера виражали інтереси середніх прошарків американської буржуазії, які потребували сприятливих умов для вільної конкуренції.

Його спосіб викладення ідей полягав у логічній послідовності - надати людині природну здатність до праці як джерела розвитку раціональності, збільшення суспільного достатку, індивідуального енергетичного потенціалу. Його логічна система була покликана навіяти молоді думку про те, що вдосконалення суспільства пов'язано з прагматичними знаннями (в даному контексті прагматизм, одномірність). Сюди він відносив принципи природного відбору та боротьби за існування, автоматичний неухильний характер соціальної еволюції, соціальна нерівність як нормальний стан і необхідна умова розвитку цивілізації, сприйняття та оцінення різних явищ на основі культурних стереотипів "власної" стратифікаційної групи. Найбільшу увагу Самнер приділяв двом формам суспільних відносин та інститутів - війні та антагонізму, досліджував масові інститути:

■інститутисамопідтримкисуспільства (індустріальнаорганізація, власність, війназарозподілбагатства, інститути, спрямованінарегуляціюзадоволенняголодутастатевоїпотреби);

■інститутисім'їта шлюбу (які регулюють задоволення інстинкту статі і самозбереження через відтворення);

■інститутисамоутвердження (мода, етикет, ігри, насолода);

■інститутирелігії (якіпов'язанізінстинктомстраху, віритапокори).

Основоположні проблеми соціології на переломі століть висвітлив інший видатний американський соціолог - Франклін Гіддінгс – в минулому президент Американського Соціологічного Товариства. Першою з проблем, до вирішення яких звернувся Гіддінгс, був предмет соціології. В широкому розумінні він бачив соціологію обширною наукою про суспільство, яка вміщує в себе всю галузь спеціальних соціальних наук. Наступною за значимістю для соціолога була проблема визначення поняття "суспільство", під яким Гіддінгс розумів групу (свідомих істот), що природно розвивалась і в якій мають місце певні відносини, що перетворюють цю групу з плином часу на струнку, складну, стійку організацію. Вважаючи за основоположний елемент суспільного життя "свідомість роду" (колективну свідомість, яка забезпечує взаємопорозуміння і комунікацію людей), Гіддінгс використовував дане поняття поряд з терміном "соціальний розум" для характеристики суспільної свідомості. Йому відкрилася істина, що людина не завдяки свідомості, а завдяки діяльності, активності може прискорити або уповільнити хід історичного руху. Гіддінгс у 20-х роках став одним з найбільш активних пропагандистів нових концепцій позитивізму і статистичного методу дослідження, зробив помітний вплив на формування емпіричної соціології в США.