Процес розвитку особистості. Вплив спадковості, середовища і виховання на формування особистості

Поняття "розвиток" — досить складне і неоднозначне. Най­більш загально поняття розвитку можна визначити так: розви­ток — специфічний процес зміни, результатом якого є виник­нення якісно нового, поступальний процес сходження від ниж­чого до вищого, від простого до складного.

Можна виділити три види розвитку людини — фізичний, психічний і соціальний. Фізичний розвиток передба­чає ріст організму, певні кількісні і якісні зміни на основі біоло­гічних процесів. Психічний розвиток характеризується проце­сами змін і становлення психіки людини. Соціальний розвиток вирізняється процесом оволодіння людиною соціальним до­свідом (мовою, моральними якостями та ін.).

У педагогіці та інших науках про людину вживають також термін "формування". Формування — це складний процес ста­новлення людини як особистості, який відбувається в резуль­таті розвитку і виховання; цілеспрямований процес соціалізації особистості, який характеризується завершеністю. Проте про завершеність цього процесу можна говорити лише умовно.

Біологічне і соціальне у розвитку людини

У науковому вжитку щодо вихованців широко побутують по­няття "людина", "особистість", "індивідуальність". Людина — це біологічна істота, яка характеризується таки­ми фізіологічними ознаками: пряма хода, розвинена черепна ткоробка і передні кінцівки тощо. Цим поняттям широко опе­рують фізіологія, анатомія, медицина. Але людина є не лише продуктом природного розвитку, але й соціальних факторів.

Особистість є соціальним поняттям; людину з соціально-психологічного погляду характеризують рівень розвитку пси­хіки, здатність до засвоєння соціального досвіду, можливість спілкування з іншими людьми.

Індивідуальність — особистість, яка характеризується уні­кальними, неповторними соціально-психічними якостями, що помітно вирізняють її серед інших особистостей.

На межі розвитку соціально-біологічних наук у поглядах на роль біологічних і соціальних факторів у розвитку людини то­чилися заповзятливі суперечки, які нерідко переходили в ідео­логічні протистояння. У процесі цих непростих змагань виріз­нились окремі концепції. Наведемо деякі з них.

Соціологічна концепція була обґрунтована англійським філо­софом і педагогом Дж. Локком (1632—1704). Прибічники цієї концепції заперечували вплив на розвиток людини біологіч­них факторів і надавали перевагу соціальним факторам (ото­чуючому соціальному середовищу і вихованню). На їх погляд, душа новонародженої дитини подібна до чистої дошки (tabula rasa) і вона формується лише під впливом соціального середо­вища і виховання.

З розвитком біологічної науки і генетики зокрема в сере­дині XX ст. з'явилась генетико-соціальна концепція розвитку людини. Прибічники цієї концепції вважали, що на розвиток людини впливають як біологічний, так і соціальний фактори.

Окрім біологічного успадкування на розвиток людини, її становлення як особистості значний вплив здійснює соціальне успадкування, завдяки якому народжена дитина активно за­своює соціально-психологічний досвід батьків і всіх оточуючих (мову, звички, особливості поведінки, морально-етичні якості та ін.). Поняття соціального успадкування ввів у науковий обіг відомий російський генетик М.П. Дубінін.

Важливе місце у процесі розвитку і формування особистості посідає її безпосередня діяльність (дослідження Е.В. Ільєнко-ва). Діяльність дитини може мати різні форми: ігрову, навчаль­но-пізнавальну, трудову, художньо-естетичну, спортивну та ін. Вона є внутрішнім психофізичним рушієм активності особи­стості, а відтак суттєвим чинником фізичного, психічного і со­ціального розвитку. У процесі безпосередньої діяльності знахо­дить своє вираження дія рушійної сили розвитку як результат суперечностей між реальними потребами, що їх висуває перед особистістю життя, і рівнем фізичного, психічного та соціаль­ного розвитку.

Акселерація та ретардація

У процесі розвитку дитини спостерігається явище акселе­рації (від лат. acceleratio — прискорення), що проявляється у прискоренні фізичних процесів, зокрема росту, ваги, статевого дозрівання. Є декілька гіпотез виникнення цього явища. На­уковий інтерес становлять такі.

Геліогенна теорія пояснює прискорення фізичного розвитку дітей підвищенням впливу на їх організм променів сонця.

Теорія урбанізації пов'язана з розвитком міст, куди мігрує все більше сільського населення. Умови життя в місті більш комфортні, що і здійснює позитивний вплив на ріст організму. Теорія гетерозії (від гр. heteroiosis — зміни, перетворення) пояснює процес акселерації деяким стиранням соціальних, релі­гійних, національних і кастових кордонів, а звідси і поширення тенденції шлюбів між людьми різних національностей, навіть рас. А це породжує певні зміни, генетичні перетворення.

Поряд з явищем акселерації протилежним у розвитку ди­тини є ретардація — відставання дітей у розвитку, що зумов­люється порушенням генетичного механізму спадковості*..нега-тивним впливом на процес розвитку, починаючи з моменту за­родження, канцерогенних речовин, несприятливого екодогічно-го середовища в цілому і зокрема перевищення природних норм радіаційного фону. Тут можна спостерігати відставання не~лише у фізичному, але й у психічному розвитку.