Специфіка філософського знання (на відміну від науки та релігії)

Предмет філософії. Зміна предмету філософії в процесі історичного розвитку.

Філософія як певна система знань з’явилася бл. 2,5 тис. років тому.Предмет філософії можна визначити як “…світ у цілому (природа,суспільство і мислення) у своїх найзагальніших закономірностях,розглядуваний під кутом зору суб’єкт-об’єктного відношення”. Отже,предметом філософії не є окремо взяті світ або людина, а системавідношень “людина – світ” Таке уявлення про предмет філософії виникло не відразу. Впродовж тривалого часу вона сприймалась як своєрідна “цариця наук”. У Стародавній Греції поняття “філософ” було рівнозначно слову “мудрець”взагалі, тобто людина, яка має грунтовні знання в різних областях. Кожне нове покоління філософів по-новому розв’язує для себе ці проблеми.“Йдеться про те, що ідеї, сформульовані в ході історичного розвитку філософії, зберігають свою актуальність і для сучасності, і для майбутнього”. Звичайно, формуваннння предмету філософії не було швидким одноразовим актом. Це був тривалий процес поступового виявлення специфічного філософського змісту, усвідомлення його окремішності від попередніх типів світогляду – міфології та релігії.Процес історичної трансформації предмету філософії обумовлений якоб’єктивними, так і суб’єктивними причинами. “До об’ективних причин слід віднести стан, рівень накопичених конкретних і філософських знань пронавколишній світ (природу, людину і суспільство), про духовні, в першучергу пізнавальні особливості, можливості як окремої людини, так і суспільства в цілому. До суб’єктивних причин відносять своєрідність насамперед форми осягнення предмета філософії тим чи іншим філософом, філософською школою або течією”

Специфіка філософського знання (на відміну від науки та релігії).

Філософське знання має свою специфіку, яка докорінно відрізняє його від конкретно-наукового знання. Річ у тім, що коли наукове знання на певному етапі історичного розвитку є точним, однозначним і тому загальноприйнятим для всіх людей, то філософське знання є поліфонічним,, плюралістичним. Це означає, що на одні і ті ж самі питання в різних філософських школах даються різні (неоднакові) відповіді, які, що суттєво важливо, мають рівноцінне значення. Інакше кажучи,, в філософії не існує однозначних і загальноприйнятих положень.

Однак між філософським і науковим знанням існує і принципова відмінність. Філософія має справу з найбільш загальними поняттями, які, по-перше, застосовуються у всіх науках, а часто і за межами наук (поняття простору і часу функціонують не лише в науці, а й у мистецтві, техніці, юриспруденції); по-друге, зміст цих понять, хоч вони і використовуються в науках, не є предметом їх спеціального дослідження,по-третє, ці загальні поняття не можна звести до емпіричного досвіду (фактів) чи зв´язати математичною формулою, що властиво науковим поняттям. По –четверте, наукове знання є об´єктивним, воно не залежить від переконань та ідеалів вченого, а філософське — пройняте суб´єктивністю. Воно, будучи світоглядним, охоплює оцінювальне і практичне ставлення людини до світу. Це є знання певного суспільства і певної особи, яка сповідує певні цінності.
Філософське знання неоднорідне. Вчення про простір і час, про закони і правила мислення максимально наближене до наукового, а такі поняття, як «свобода», «ідеал», «Бог», «добро» і «зло», виходять за межі науки. Це дає підстави стверджувати, що філософія не відповідає всім вимогам науковості, вона принаймні відхиляється від того зразка науки, яким є, наприклад, природознавство. Філософію можна вважати наукою, якщо її розглядати як засноване на розумі знання.
Філософію релігію споріднює те, що вони постають різновидами світогляду, те, що вони надають людині найважливіші життєві орієнтири. Обидві вони також базуються на вірі, тобто на безумовному сприйнятті певних положень в якості істинних, у той час як філософія, базуючись на дискурсивному усвідомленому мисленні, намагається усе розглядати критично та доводити те, що розглядається, до рівня розуміння.

Водночас релігія — не лише ідеї та погляди, але й соціальний інститут, певні ритуали і навіть певний спосіб життя; філософія ж була та залишається інтелектуальною формою світоосмислення.

 

 

5 .Структура філософського знання та його основні проблеми.

В структурі філософії виділяють 4 основні сфери:

Природа-космос-світ:

1. Онтологія – наука про буття як таке, а не лише його прояви;

2. Космогонія – дослідження походження космосу, світу;

Суспільство та суспільна історія:

1. Соціологія – оформлена в ХІХ столітті, вивчає соціальне життя та відносини в суспільстві;

2. Соціальна філософія – філософське осмислення суспільного життя, зв’язків людини та суспільства;

3. Філософія історії – наука, яка вивчає історію людства;

4. Культурологія – вивчає специфічні ознаки та якості людини у суспільстві та надає їм сенсу культуротворення;

5. Етнофілософія – вивчає усі прояви етносів, їх зв’язки;

Сфера людини:

1. Філософська антропологія – вивчає людину у всіх її характеристиках: спосіб буття, характер, світогляд…

2. Антропософія – вивчає людину, щоб збагнути сенс появи її у світі та її функції;

3. Соціобіологія – вивчає зміни людини під впливом соціальних факторів протягом усієї історії;

Сфера свідомості (духовно-інтелектуальних утворень):

1. Логіка – закони та правила мислення;

2. Гносеологія – вивчає природу пізнавальної діяльності людини;

3. Етика, естетика;

4. Філософія релігії – вивчає сутність релігій, причини їх історичного виникнення;

5. Історія філософії – розглядає усі досягнення філософії, вписуючи їх у сьогодення.

До найважливіших проблем філософії відносяться такі:

—хто така людина і яке місце займає вона в світі?

— яка природа світу, Космосу? В чому полягають причина і основа його існування? Чи є взагалі якісь зовнішні підстави існування Всесвіту, чи він, є самодостатнім і не потребує для свого буття ніяких зовнішніх сил?

— в чому полягає сенс людського життя і людства в цілому? Ї чи існуї цей сенс взагалі?

— в чому суть людського щастя? І як, якими шляхами і засобами людина може стати щасливою?

— як слід розуміти добро і зло? Яка їх роль в житті індивіда і людських спільнот?— людина і доля. Чи вільна істота людина, чи над нею панує фатум, доля? Чи визначено її життєвий шлях заздалегідь, чи ні?