Розвиток і виховання волі школярів

Воля як вища психічна функція.

Людина не лише сприймає і пізнає об'єктивний світ, але й активно на нього впливає. Вона постійно ставить перед собою певні цілі та бореться за їх реалізацію. Здійснюючи цілеспрямовані дії, людина зустрічається з різноманітними перешкодами - об'єктивними (протидія інших людей, природні явища тощо) та суб'єктивними (небажання робити потрібне, пасивність, лінь тощо). Щоб їх подолати та досягнути поставленої мети, людині необхідно мобілізувати свої інтелектуальні, фізичні, моральні сили, тобто проявити вольові зусилля - такі усвідомлені зусилля над собою, які є поштовхом до виконання необхідних дій.

Воля є однією з вищих психічних функцій, що означає психічний процес, який формується протягом життя людини, є соціальним за своїм походженням, опосередкованим за своєю психологічною будовою і довільний за способом існування.

О.В.Скрипченко визначав волю як здатність людини досягати поставленої мети в умовах подолання перешкод; свідомо контролювати свою поведінку, вчинки; активно керувати своїми діями; мобілізувати сили для досягнення мети.

Воля виражається в тому, наскільки людина здатна переборювати перешкоди та труднощі на шляху до мети, якою мірою здатна керувати своєю поведінкою, підпорядковувати власну діяльність певним задачам. У розвитку людства воля як вища психічна функція виникла і сформувалася під впливом суспільної трудової діяльності, у процесі опанування законів природи і перетворення її своїми планомірними діями.

Воля виявляє себе у двох взаємопов'язаних функціях: гальмівній і спонукальній (І.С.Булах). 1. Гальмівна функція забезпечується здатністю людини стримувати небажані прояви. Мотиви, дії, поведінка, які йдуть у розріз загальноприйнятим у суспільстві зразкам, гальмуються завдяки волі й примушують особистість робити певні зусилля, щоб не піддатися спокусі та емоціям. 2. Спонукальна функція виявляється у можливості людини за необхідності активізуватися для здійснення якихось дій, діяльності. У процесі спонукання людини до певних дій відбувається впорядкування системи мотивів, де одні займають провідні позиції, а інші їм підпорядковуються. Існують дві основні групи мотивів: особистіші і соціальні. У моральної особистості домінуючу позицію займають соціально значущі мотиви.

Воля не існує поза поведінки, діяльності людини. Завдяки волі людина може: 1) за своєю ініціативою, усвідомивши необхідність, організовувати власну діяльність, дії, спрямовувати їх на певні цілі; 2) стримувати зовнішні вияви емоцій. Основним проявом волі стає вчинок.

Для того, щоб досягнути свідомо поставлених цілей, людина виконує вольові дії. Вони бувають простими та складними. Простими вольовими діями є такі, що не потребують особливого напруження сил і спеціальної організації дій. Вони характеризуються безпосереднім переходом бажання в рішення та у його здійснення. Складні вольові дії характеризує опосередкований свідомий процес: діям передує врахування їх наслідків, усвідомлення мотивів, планування. Акт виконання таких дій потребує значного напруження сил людини, терпіння, наполегливості, вміння організувати себе на їх виконання.

Складний вольовий акт включає такі структурні компоненти: потяг (неусвідомлене бажання), бажання (усвідомлене прагнення до об'єкта), хотіння (активне прагнення до об'єкта, характеризується усвідомленням мети і засобів її досягнення), боротьба мотивів (зіткнення суперечливих спонукань, бажань, прагнень при виборі мети та способів дії), прийняття рішення, дія виконання (реалізація прийнятого рішення, подолання реальних об'єктивних і суб'єктивних перешкод) (С.Д.Максименко, В.О.Соловієнко).

Загалом у вольовому акті виділяють два періоди: підготовчий - етап мисленої дії, обдумування, на якому усвідомлюється мета, визначаються шляхи і засоби її досягнення, приймається рішення, та виконавчий, на якому відбувається виконання прийнятого рішення і самооцінка виконаної дії (В.А. Крутецький, В.В.Богословський).

Вольові якості особистості

Своєрідність активності особистості втілюється в її вольових якостях. Вольові якості - це відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої саморегуляції поведінки, її влади над собою. Вольові якості особистості поділяються на дві групи: первинні (базальні) та вторинні (системні) (В.К.Калін).

Базальні (первинні) вольові якості виявляються лише в односпрямованих регулятивних діях свідомості, що набирають форми вольового зусилля. До них належать: енергійність, терплячість, витримка, сміливість. Під енергійністю розуміють здатність вольовим зусиллям швидко піднімати активність до необхідного рівня. Терплячість визначають як уміння підтримувати шляхом допоміжного вольового зусилля інтенсивність роботи на заданому рівні за умов виникнення внутрішніх перешкод (наприклад, при втомі). Витримка ~ це здатність вольовим зусиллям швидко гальмувати (послаблювати, уповільнювати) дії, почуття та думки, що заважають здійсненню прийнятого рішення. Сміливість - це здатність ііри виникненні небезпеки (для життя, здоров'я чи престижу) зберегти якість діяльності.

Системні вольові якості є вторинними. Вони виникають при поєднанні функціональних проявів різних сфер - вольової, емоційної, інтелектуальної. До них належать цілеспрямованість, наполегливість, принциповість, самостійність, ініціативність, рішучість. Цілеспрямованість полягає в умінні людини керуватися в своїх діях і вчинках загальними і стійкими цілями, зумовленими її твердими переконаннями. Наполегливість - це вміння постійно і тривало добиватися мети, не знижуючи енергії в боротьбі з труднощами. Протилежними наполегливості є впертість і негативізм, які свідчать про недоліки волі. Принциповість - це вміння особистості керуватись у своїх вчинках стійкими принципами, переконаннями в доцільності певних моральних норм поведінки, які регулюють взаємини між людьми. Самостійність - це вміння обходитись у своїх діях без чужої допомоги, а також уміння критично ставитися до чужих впливів, оцінюючи їх відповідно до своїх поглядів і переконань. Протилежноюдо самостійності рисою людини є навіюваність. Ініціативність - це вміння знаходити нові, нешаблонні рішення і засоби їх здійснення. Протилежними якостями є безініціативність та залежність. Рішучість - це вміння приймати обдумані рішення, послідовно втілювати їх у життя. Отже, сукупність виявів позитивних (базальних і системних) вольових якостей утворює силу волі особистості.

Розвиток і виховання волі школярів.

Воля виникає і розвивається в процесі життя та виховання. Вже у дошкільному віці діти активно домагаються певної мети, переборюють зовнішні та внутрішні перешкоди, свідомо регулюють свою поведінку.

Формуванню вольових якостей молодшого школяра сприяє передусім шкільне навчання, яке вимагає від учнів усвідомлення й виконання обов'язкових завдань, підпорядкування їм своєї активності, довільного регулювання поведінки, узгоджування своїх потреб з вимогами вчителя. У процесі індивідуального виконання класних і домашніх завдань у дитини розвивається самоконтроль, організованість, самостійність, витримка, наполегливість та інші вольові якості. В умовах навчання формуються навчальні інтереси - важливі мотиви поведінки учнів. Учителі знають, яке велике значення мають інтереси у вольовій діяльності школярів і постійно намагаються їх стимулювати. Молодші школярі легко піддаються навіюванню, тому наслідують як хороші, так і погані вчинки. І хоча вольові дії стають більш продуманими, проте не втрачають імпульсивного характеру. Безпосередні бажання і почуття залишаються найсильнішими мотивами поведінки. Ці недоліки волі поступово ліквідовуються у підлітковому віці. Формування вольових якостей у молодших школярів залежить від того, як учитель вдається до застосування таких методів впливу на школяра, як переконування, зауваження, заохочення, стягнення та ін. і стає успішним, якщо поради, настанови учителів поєднуються із самостійними діями дітей, без зайвої опіки. Зловживання негативними оцінками, нотаціями, стягненнями веде до погіршення ставлення до навчальних обов'язків, зниження активності учнів, виникнення лінощів та інших негативних вольових рис.

У підлітковий період зникає навіюваність, зміцнюється сила волі і самовладання. Підліток стає більшою мірою здатним долати труднощі, виявляти рішучість і наполегливість. Найхарактернішими рисами вольової поведінки підлітка є самостійність та ініціативність. Умови життя, загальний розвиток підлітка сприяють формуванню даних якостей. У психіці підлітка багато протиріч. Він виявляє сильну волю до самоствердження, але ще недосконало знає свої можливості та недооцінює власні недоліки. Активна, але незріла воля підлітка завдає, як правило, багато проблем учителям, батькам. Потрібні такт і знання природи школяра, щоб спрямувати його розвиток у потрібне русло. Підліток прагне, щоб його сприймали як дорослого, але він не має достатньо життєвого досвіду, щоб претендувати на статус дорослої людини, а тому виявляє такі якості незрілої особистості, як нестриманість, різкість, самовпевненість, впертість тощо.

Воля підлітка достатньою мірою ще не сформована. Виховні заходи сприяють появі якісних змін у вольовій сфері. Окрім того, варто враховувати той факт, що у підлітків активно розвивається потреба в самовихованні волі, що стає їх самоціллю. Дуже важливо, щоб цей процес знаходився постійно під контролем учителя.

Для юнацького віку характерні подальший інтенсивний розвиток вольових якостей і відповідно відносна завершеність їх формування. Юнаки здатні керуватися у власній поведінці й діяльності більш віддаленими цілями, усвідомлювати свої обов'язки. Помітно зростають сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль. Збагачується мотиваційна сторона вольових дій. Зростає усвідомленість мотивів вольової поведінки, здатність до критичного їх аналізу й оцінки. Відбувається подальше формування самоконтролю, а також спроби самовиховання волі.

Великий вплив на розвиток волі учнів старших класів має формування стійких життєвих ідеалів. Старший школяр поставлений перед необхідністю вибору для себе життєвого шляху. Він постійно оцінює свої інтереси, нахили, здібності, думає про покликання до професії, перевіряє себе на практиці. Ідеали є не лише бажаною метою, але й важливим засобом щоденного виховання. Ось чому педагогу важливо знати не лише те, яку професію вибирає юнак чи дівчина, але й мотиви цього вибору.

Для успішного формування вольових якостей у школярів необхідно не тільки використовувати звичайні умови їх учбової діяльності, суспільно- корисної праці, але й створювати спеціальні умови, які спонукали б до активізації потреби у самовихованні волі.

Вихованню волі допомагає колектив, думка оточуючих, їх позитивний вплив на поведінку людини. Щоденна праця, в тому числі і учбова діяльність, також може бути хорошою школою укріплення волі. Якщо в роботі чи навчанні є труднощі, то подолання їх є ефективним засобом виховання вольових якостей. Для виховання волі потрібна постійна систематична робота над собою, яку необхідно розпочинати якомога раніше. Треба пам'ятати, що вольові якості формуються у вольовій діяльності.

Праця завжди була і буде найкращим засобом зміцнення волі. Дуже важливо доводити кожну справу до кінця, продумувати свої дії, не приймати нездійсненних рішень, але якщо рішення прийняте, то необхідно домагатися його виконання. Виховання волі залежить від мети, яку людина ставить перед собою. Усвідомлення мети може загартувати волю.

Необхідно також виховувати у школяра звичку слідкувати за собою, контролювати власну роботу і поведінку. Тренувати волю необхідно, перш за все, долаючи недоліки. Кожний успіх в цьому відношенні вселяє людині віру в себе, робить її більш вольовою. Цьому сприяє і правильний спосіб життя, розпорядок дня, загальне зміцнення нервової системи, фізичне і психічне загартування, яке полягає в постійному тренуванні своїх вольових зусиль.