Ступені соціальної ієрархії

Ступені соціальної ієрархії важливі для визначення основ соціальної стратифікації.

Першопричина ієрархічної будови суспіль­ства — соціальна нерівність, що породжується об'єктивними умова­ми життєдіяльності людей. Та кожне суспільство прагне до упорядкування своєї нерівності. Буває в житті: люди, якими володіє почуття несправедливості, знищать, зруйнують у праведному гніві все, що в їх свідомості асоціюється з утиском їх інтересів. Тим-то спочатку для підтримання соціальної ієрархії в суспільстві знайшли просте вирішення: народжений в сім'ї раба — залишається рабом, в сім'ї кріпака — кріпаком, в сім'ї патриція або дворянина — представ­ником вищого стану і тільки королівське походження дає шанси на володіння верховною владою. Вся система соціальних інститутів: пра­во, армія, суд і церква стежили за суворим додержанням правил станової структури ієрархії в суспільстві.

З розвитком суспільства, вдосконаленням соціальної структури змінюються і ієрархічні ступені. Профіль ієрархічної соціальної структури суспільства змінюється зі зміною становища соціальних спільностей, верств у соціальному житті суспільства. Введення соці­ологами критерію рівень багатства вело до того, що в суспільстві ви­діляється багато соціальних верств, станів, прошарків з різним рів­нем багатства і прибутку, а соціально-професійні критерії робили стратифікаційну структуру дуже подібною до соціально-професійної. Соціально-професійний критерій враховував престижність профе­сії, рівень освіти і рівень доходу. На базі такого підходу в соціології досить широко розповсюджено поділ класів за соціально-економіч­ним статусом: вищий клас професіоналів; адміністратори, технічні спеціалісти — середній клас, потім комерційний клас, дрібна буржу­азія, техніки та робітники, які здійснюють керівні функції, кваліфі­ковані робітники. Американський соціолог Лео Уорнер наводить п'ять ознак класу (рід заняття, джерела і розміри доходу, місце проживан­ня, тип житла) і відповідно виділяє п'ять класів — від вищого, до якого належать найбільш високопоставлені люди, потім менш висо­копоставлені, до вищих верств середнього класу зараховуються най­більш високопоставлені за походженням і багатством, а до нижчих — ті, хто недавно розбагатів. До верхнього шару середнього класу за­раховують дрібних бізнесменів, торгівців, вчителів, середній управ­лінський персонал та ін. Нижчий клас також складається з двох груп. До верхньої групи належить робітничий клас, який обслуговує різні сфери діяльності, ремісники, а до нижчої — бездомні, безробітні, старі люди, які збідніли, алкоголіки та ін. Найскладнішу структуру має середній клас, бо об'єднує і бізнесменів, і людей найманої праці (більшість інтелігенції, управлінців різних рангів і ланок управління). Доходи осіб, які працюють за наймом, звичайно не нижче прибутку середньої та дрібної буржуазії. Зростання середнього класу найбіль­ше символізує і його соціальну мобільність. Та особливе місце сере­днього класу, перспективи його розвитку не виключають поляризації суспільства. Ще Карл Маркс передбачав, що конфігурація сус­пільства і все соціальне його життя постійно міняється за рахунок концентрації багатства в руках небагатьох і значного зростання зу­божіння основної маси населення суспільства. Така тенденція веде до виникнення і значного загострення соціального напруження між верхніми і нижніми верствами, прошарками суспільства, що неми­нуче веде до перерозподілу національного доходу.

Про поляризацію сучасного суспільства свідчить той факт, що як і раніше багатство зосереджується в руках небагатьох. Відомий англійський соціолог Едвін Гідденс наводить статистичні дані про поляризацію суспільства Англії: 5% вищого класу володіє 90% акцій приватних корпорацій, 5% вищого класу одержує 16% загального прибутку, тоді як 50% представників нижчих верств і прошарків одер­жує тільки 5% прибутку. За неповними даними, в Україні 6% пред­ставників вищого класу володіють майже 70% акцій приватних і ак­ціонерних підприємств. 6% вищого класу одержує 14% загального прибутку, тоді як 80% представників нижчих верств і прошарків одер­жують лише 4% прибутку. В суспільстві України йде процес глибоко­го розшарування населення. Соціологи вважають, що при форму­ванні загальних уявлень про соціальну ієрархію суспільства досить виділення трьох основних рівнів: вищого, середнього і нижчого. Роз­поділ населення за трьома рівнями можливе на всіх ступенях соці­альної стратифікації.

Профіль соціальної стратифікації відбиває ступінь стабільності суспільства. Надзвичайне розтягування профілю стратифікації, його надзвичайно велике дрібнення на окремі прошарки, верстви може викликати серйозні соціальні катаклізми, бунти, соціальні вибухи, що ведуть до хаосу, насилля, гальмують розвиток суспільства, ста­влять його на. межу розвалу. Укрупнення профілю стратифікації, на­самперед, за рахунок зняття верхівки конусу соціальної піраміди — явище, що повторюється в історії всіх суспільств. І важливо, що воно здійснюється не в неконтрольованих стихійних процесах, а свідо­мою реалізацією державної політики. Соціолог Питирим Сорокін під­мітив і зворотний бік процесу укрупнення профілю стратифікації. Такий процес може звести нанівець сам принцип соціальної ієрар­хії. Нерівність — не лише об'єктивна реальність соціального життя, але й важливе джерело соціального розвитку. Стабільність ієрархіч­ної структури суспільства залежить від питомої ваги і ролі середньо­го класу і верств. Займаючи протилежне становище, середній клас здійснює своєрідну зв'язуючу і дефілюючу, тобто поглинаючу соці­альні хитання, зм'якшуючу роль між двома полюсами соціальної іє­рархії, знижуючи накал їх протистояння. Чим чисельніше середній клас, тим більше у нього шансів впливати на політику держави, формування фундаментальних цінностей суспільства. Наявність потуж­ного середнього пласта в соціальній ієрархії багатьох сучасних країн дозволяє їм утримувати і зберігати стійкість, незважаючи на епізо­дичні наростання напруження серед нижчих верств населення. Ця напруженість гаситься не стільки силою насилля репресій, скільки нейтральною позицією більшості, задоволеної своїм становищем і упевненою в майбутнє. Середній клас, вважають багато соціологів Заходу, демонструє нижчим верствам і прошаркам зразки діяльності і життєвого устрою, повністю для нього можливі при певних зусил­лях. Тим самим незадоволення низів нейтралізується уявленням ре­альної можливості досягти підвищення добробуту та ін. Створення потужного середнього класу — головна мета політики демократич­них політичних соціальних і економічних реформ сучасної України.