Соціальна мобільність та соціальна стратифікація суспільства

Безумовно, в кожному суспільстві мають місце соціальні переміщення. Зміна індивідом чи соціальною групою соціальної позиції, місця в соціальній структурі називається соціальною мобільністю. Вирізняють два її типи: горизонтальна і вертикальна.

Горизонтальна мобільність означає переміщення людей чи соціальних об'єктів у межах одного і того ж соціального рівня (одного і того страту без зміни життєвих умов). Наприклад, зміна місця проживання, громадян­ства, сімейного становища (розлучення) тощо без зміни і зрушень в сис­темі соціальних позицій.

Вертикальна мобільність - це переміщення з однієї групи в іншу, яке супроводжується зміною становища особистості чи групи на щаблях соціальної ієрархії. Просування по соціальних сходах вгору називається соціальним сходженням, а переміщення донизу - соціальним спуском.

Соціальна мобільність властива як індивідам (переміщення індивіда у соціальному просторі, тобто з однієї групи до іншої), так і соціальним спільностям в цілому (колективне сходження чи зниження становища всієї групи, поява нових груп, розпад старих). Вона є важливою ознакою будь-якого суспільства.

За інтенсивністю переміщень суспільства поділяють на рухомі та нерухомі. Критерієм рухливості суспільства є вертикальна мобільність. Цей тип мобільності зустрічає на своєму шляху більше пере­шкод, ніж горизонтальний. Якоїсь сталої тенденції щодо посилення чи по­слаблення вертикальної мобільності немає, хоча так звані відкриті суспільства вважають більш рухомими за автократичні, закриті. Однак це правило не без винятків.

Головними каналами вертикальної циркуляції є різноманітні соціальні інститути. За винятком періодів анархії та соціальних потрясінь в будь-якому суспільстві соціальна циркуляція індивідів і їх розподіл у групи мають характер необхідності та суворо контролюються соціальними інститутами. Останні не тільки є засобами соціалізації та переміщень лю­дей, але й виконують функції соціальної селекції та розподілу індивідів усередині соціальної будови. Форми цієї селекції та розподілу завжди ма­ють конкретно-історичний характер. Вони можуть бути справедливими і несправедливими, адекватними і неадекватними. Якщо механізм селекції адекватний і правомірний, то суспільство процвітає. Якщо ні - має місце загострення соціальних конфліктів.

Соціальна мобільність відбувається у соціальному просторі. Останній є певним всесвітом, що складається з населення Землі. Визначення місця людини чи якогось соціального явища у соціальному просторі передбачає з'ясування їх становища щодо інших людей або явищ, які прийняті за точ­ку відліку. На відміну від фізичного соціальний простір має багато вимірів. Соціальне становище людини - це її місце у соціальному прос­торі.

Його характеристика ґрунтується на з'ясуванні, по-перше, до яких соціальних груп належить людина і звідси визначення її соціального ста­тусу.

По-друге, на визначенні статусних характеристик цих груп та стано­вища людини в кожній з них. Нарешті, вона передбачає окреслення місця людини або соціальної групи в системі людства в цілому.

Таким чином, сукупність груп, а також сукупність становищ в кожній з них і складає ту систему соціальних координат, яка дозволяє визначати соціальне становище будь-якого індивіду. А отже, люди, які належать до однакових соціальних груп і виконують практично ідентичні функції в межах кожної з них, мають однакове соціальне становище. Ті, що мають відмінності, - різне. Чим більші подібності в становищі, тим ближче вони один до одного в соціальному просторі. Чим більше відмінностей, тим довша соціальна дистанція.

Багатомірність соціального простору виявляється в його ієрархічності і може бути представлена у вигляді стратифікації. Конкретні форми стратифікації різноманітні та численні. Більшість соціологів зводить їх до трьох основних типів, що характеризують три напрямки соціального пе­реміщення.

Економічна стратифікація відбиває неоднаковість економічного стату­су, наявність в суспільстві економічного розшарування. Головними ознаками економічної нерівності є: різниця в обсязі прибутків, рівні життя, наявність багатіїв та бідняків. Вона має місце як між соціальними групами, пік і в середині них. їй властиві два типи флуктуацій:.

1) економічний підйом чи спуск, що виявляється в збагаченні або збідненні, підвищенні або зниженні прибутків та життєвого рівня;

2) зростання або скорочення економічної стратифікації, проявом чого є зміни економічного профілю або збільшення-зменшення крутизни економічної піраміди.

Що ж до флуктуацій економічного статусу групи як цілісності, то тут діють такі закономірності:

1) добробут і прибутки змінюються від однієї групи до іншої;

2) середні ж їх показники усередині групи мають локально-темпоральний характер.

Зміна висоти і профілю економічної стратифікації обмежена у нор­мальних умовах, тобто коли суспільство не має соціальних потрясінь, пройшло первісну ступінь, має складну структуру, зумовлену інститутом власності. Радикальні зміни завжди мають характер катастрофи і відбуваються у надзвичайно несприятливих обставинах. Для суспільства небезпечна як надзвичайна "площинність" його стратифікації, так і дуже високий конус. Перша викликає застій і веде до роз'їдання суспільства з середини, друга - до перенапруги і зіткнення вершини та низів конусу.

Отже, у будь-якому суспільстві, у будь-які часи відбувається постійна боротьба між силами стратифікації і силами вирівнювання.

Перші діють постійно і непохитно, другі - стихійно, імпульсивно, використовуючи на­сильницькі засоби.

Другим типом соціальної стратифікації є політична. її основним дифе­ренціюючим параметром є влада, рівень володіння нею, місце групи або особистості в системі відносин "панування-підпорядкування". Висота профілю політичної стратифікації змінюється в залежності від характеру соціального простору і часу. Вона залежить від численності політичної організації і різноманітності складу населення. Профіль її рухоміший, а коливання більш імпульсивні за економічні. Боротьба сил політичного вирівнювання та стратифікації характерна для будь-якого суспільства.

Йо­го стабільність і динамічність визначається їх співвідношенням.

Третій тип - професійна стратифікація - є відбитком диференціації суспільства за родом діяльності різних груп, професіями, що різняться рівнем кваліфікації та престижу. Своє виявлення вона знаходить у формі ієрархії професійних груп і внутрішньопрофесійної кваліфікації.

Таким чином, головними стратифікаційними ознаками суспільства, що обумовлюють його мобільність, виступають власність, влада і престиж, який визначається характером і рівнем освіти.