Умови та механізм злочинного прояву

до умов, що визначили обставини вчинення злочину, сприяли йому. Відмінну позицію у цьому питанні займає І. М. Даньшин, який вважає, що криміногенна ситуація не належить ні до поняття «причини», ні до поняття «умови вчинення злочину», вона відіграє роль приводу для нього, як «зовнішнє спонукання до дії, як привід до нього», відрізняючи його від приводу, який створює сам винний та використовує для досягнення своєї мети¹.

На наш погляд, у такій трактовці змішано два різних підходи до розуміння значення конкретної життєвої ситуації: функціональ­ний та детерміністичний. Дійсно, ситуація у ряді випадків може виконувати функцію приводу, створюючи або зумовлюючи його. Конкретна життєва ситуація може виконувати й інші функції: сприяння, застереження, перешкоди формуванню криміногенних властивостей особи, породжувати додатковий мотив, змінювати злочинний намір тощо. Проте у детермінаційному значенні вона як конкретний вияв соціального середовища не може бути нічим іншим, як умовою, що сприяла або перешкоджала розвитку криміногенної орієнтації та мотивації, формуванню мотиву і наміру вчинити злочин, реалізації рішення щодо останнього.

Завершуючи розгляд конкретної життєвої ситуації у загально­му кримінологічному плані та її ролі у формуванні криміногенної орієнтації та мотивації, слід наголосити на деяких положеннях.

1. Як і на інших етапах, в інші моменти життя людини життєва
ситуація, в якій відбувається формування криміногенної орієнтації
та мотивації, може бути нейтральною щодо мотивації взагалі, у то­
му числі тієї, що має криміногенний характер, а може мати певне
мотиваційне значення. Загальною умовою останнього є значимість
ситуації для людини, що визначається її підтримкою або супроти-
вом провідним мотивам особистості та тим конкретним мотивам,
які на часі формуються, тобто криміногенним мотивам.

2. Вплив ситуації на процес орієнтації та мотивації, як правило,
мало залежить від того, виникла вона раптово чи конкретизувала­
ся поступово. Міра впливу ситуації на орієнтацію та мотивацію
більше залежить від багатьох інших обставин, серед яких можна
виділити: а) характер та спрямованість мотивів, що формуються,

Кримінологія. Загальна та Особлива частини / За рсд. І. М. Даньшина. — С. 89.

305

Глава 7

їх усвідомлення; б) особливості характеру та темпераменту особи, рівень культури, інтереси, індивідуальний досвід; в) зміст, способи та тяжкість злочинної діяльності, до якої веде мотивація; г) харак­тер самої ситуації, її учасників, відносин між ними, її параметри стосовно території і часу; ґ) предмет злочинного прояву та ін. Тобто ситуація має бути конкретно значущою саме для формуван­ ня криміногенної мотивації певної спрямованості, формування мотиву стосовно вчинення якогось конкретного злочину, у певний час, за певних умов.

3. Передзлочинна ситуація може істотно вплинути на криміно­
генну мотивацію здебільшого тоді, коли вона актуалізує, тобто
«викликає до дії» мотиви, що раніше вже визначалися у людини,
вона створює додаткові умови для їхнього остаточного формуван­
ня і подальшої реалізації. Досвід показує, що ситуація у цей час
майже не може бути випадковою. Особа, яка має суспільне
небезпечну спрямованість, визначену як можливість злочинного
способу задоволення своїх потреб, ніби шукає або використовує
сприятливу ситуацію, в якій криміногенна мотивація остаточно
конкретизується, мотив вчинення злочину опредмечується і стає
можливим для реалізації. Тобто ситуація актуалізує мотив тим, що
предмет його задоволення знаходиться у ній або залежить від неї.

4. Вплив конкретної життєвої ситуації на криміногенну орієн­
тацію та мотивацію часто визначається тим, що перша ніби пропо­
нує особі спосіб реалізації мотиваційної тенденції (домінуючих
мотивів її спрямованості). Злочинний прояв стає способом
вирішення певної проблеми, яку нагадала або створила конкретна
життєва ситуація.

5. Слід відзначити, що криміногенний вплив ситуації можли­
вий лише стосовно особистості, яка «підготовлена» до нього си­
стемою своїх поглядів, ціннісних орієнтацій, провідних мотивів.
Твердження про наявність ситуативних злочинців, злочинний
прояв яких визначається ситуацією, е обґрунтованим лише щодо
тих осіб, особистісні психологічні особливості яких обумовлюють її
жорстку залежність від обставин ситуації, в яку вони потрапля­
ють і в якій вони діють певним чином («раб ситуації»).

6. Не лише ситуація, а зовнішнє середовище в цілому може спри­
чинити свій визначальний вплив, наразі криміногенний, якщо особа

306