Умови та механізм злочинного прояву

забезпечення матеріального достатку собі та своїй родині. У цьому мотиві немає нічого антисуспільного та криміногенного. А от викривлене уявлення про матеріальний добробут, його гіпертро-фовані розміри, якість, потреби, особливо про способи та засоби його забезпечення за будь-яку ціну — прямий шлях до формуван­ня криміногенної орієнтації щодо можливості кримінальних засобів, а далі й кримінальної мотивації конкретного злочину. Нехтування існуючими у суспільстві унормованими способами і засобами забезпечення матеріального достатку нерідко призво­дить до формування криміногенного мотиву заволодіння чужим майном, знищення останнього, вчинення насильства над особою-власником цього майна з метою отримання його у власність або володіння. Усі зазначені та інші криміногенні мотиви формуються під впливом певних умов способу життя. Ці умови потрібно виявляти та визначати у процесі розслідування кримінальних справ, організовувати та забезпечувати запобіжний профілактич­ний вплив щодо них.

Вплив умов, пов'язаних із способом життя соціальної групи, на формування криміногенної орієнтації та мотивації можна роз­глянути на прикладі сім'ї, яка, як відомо, є сильним джерелом соціального розвитку та виховання особи загалом.

Умовами, що безпосередньо впливають на криміногенну орієнтацію та мотивацію, можна називати:

—приклади злочинної або подібної до неї правопорушної по­
ведінки: крадіжки, побутове хуліганство, побої, насильство, у тому
числі щодо сусідів, сторонніх осіб та інші, які нерідко поєднуються
із залученням до такої поведінки інших членів сім'ї;

—приклади звичок антисуспільної спрямованості (пияцтва,
наркоманії, аморальності у статевих відносинах, ухилення від ви­
конання встановлених у суспільстві норм, порядку);

—байдуже ставлення до злочинних проявів членів сім'ї, особ­
ливо їх «вигороджування», спроби допомогти уникнути відпо­
відальності, обманути потерпілих, працівників правоохоронних
органів, а також користування продуктами, речами, іншими
предметами, здобутими злочинним шляхом;

—конфліктність, напруга, озлобленість у стосунках між члена­
ми сім'ї, скандали, загалом атмосфера, якої хочеться позбутися

295

Глава 7

будь-яким шляхом, у тому числі через злочинне заволодіння кош­тами, майном, що надають можливість покинути сім'ю, позбутися залежності від неї.

Аналогічні умови сприяння формуванню криміногенної орієн­тації та мотивації мають місце і в інших соціальних групах побу­ тового, дозвільного середовища. Ці умови реалізуються через вчинки, поведінку окремих осіб цього середовища, особливо впли­вових, «бувалих», неформальних авторитетів, які часто виокрем­люються з раніше засуджених. Сильний криміногенний вплив чинять факти примирливого ставлення до таких осіб, ласування перед ними, підтримки «традицій», що зазвичай панують у злочинному середовищі: підкорення фізично слабкого сильному, знущання над молодшим, «новачком», ворожнеча до «чужих», вживання «блатного» жаргону, нецензурної лайки, татуювання. Спілкування з такими особами, слідування їх звичкам та тра­диціям нерідко створює ситуацію, що значно прискорює криміно­генну орієнтацію і мотивацію, формування мотиву конкретного злочину. Прикладом такої ситуації є необхідність здобуття грошей для пригощання «своєї» компанії, її впливових осіб, повернення боргу, зокрема від гри у карти, у більярд, «на інтерес», для влад-нання конфлікту з іншими особами через негідну поведінку на вулиці, в громадських місцях та ін.

Згадані умови формування криміногенної орієнтації та моти­вації можуть мати місце у виробничому, навчальному колективі, де працює або навчається особа. Найбільш негативне, часто криміно­генне значення, має відсутність належного соціального контролю і реагування щодо антисуспільних, зокрема злочинних та перед-кримінальних проявів, особливо, якщо їх вчиняє особа, яка займає авторитетне становище: бригадир, майстер, керівник дільниці, цеху або викладач у навчальному закладі. Безпосереднім поштовхом до злочину є поширена у нинішньому українському суспільстві прак­тика вирішення виробничих, соціальних питань, отримання оцінки у навчальному закладі тощо через систему поборів, підкупу, пода­рунків — «сувенірів» та нереагування на ці факти, а фактично підтримання їх у буденних побутових відносинах.

Слід відзначити, що в останнє десятиріччя на фоні загального зниження інтересу держави та ЇЇ владних представників до мо-

296