Психічні розлади при черепно-мозкових травмах

Черепно-мозкові травми, що складають близько 20 % усіх механічних травм, часто є причиною різноманітних психічних розладів. Нейрохірурги ділять їх на відкриті і закриті, а закриті — на струс, здавлення, удар. Патогістологічні зміни, патогенетичні механізми, а також психопатологічні симптоми при всіх механічних ушкодженнях головного мозку мають багато спільного. Особливо це помітно при закритих травмах мозку, де при будь-яких ушкодженнях часто спостерігається поєднання удару і струсу, локальних і дифузних, структурних і функціональних порушень.

Дослідженнями встановлено, що ушкодження мозку при нанесенні удару на обмежену ділянку голови буває не тільки в цій ділянці, але й на протилежному боці (механізм контрудару). При цьому вогнища деструкції можуть бути масивними і глибокими, вони просочуються кров'ю, численні дрібні геморагії виявляють в корі, підкіркових структурах, стволі мозку. Поєднання локальних змін з дифузними зумовлює виникнення цілого ряду складних невропатологічних і психопатологічних синдромів.

Клінічні спостереження дозволили встановити залежність характеру психічних порушень від важкості травми. При важких ударах і струсах значно частіше спостерігаються глибокі і тривалі розлади свідомості (сопор, кома), гострі травматичні психози, менш сприятливий прогноз.

При ударах і струсах середнього ступеня важкості і особливо при легких спостерігаються, як правило, нетривалі і неглибокі розлади свідомості; гострі травматичні психози зустрічаються рідко, прогноз більш сприятливий. Глибина і тривалість втрати свідомості є одним із важливих критеріїв визначення важкості травми. Необхідно, однак, підкреслити, що не в усіх випадках спостерігається строгий паралелізм між видом і важкістю травми, з одного боку, і формою та ступенем психічних порушень— з іншого.

Клінічна картина черепно-мозкових ушкоджень ха­рактеризується різноманітністю і мінливістю. В перебігу травматичної хвороби виділяють три періоди (стадії):

початковий, гострий і період віддалених наслідків. Зрозуміло, що це стосується не усіх травм. Психопатологічні симптоми можуть повністю зникати вже на першій чи другій стадії. вороби.

Віддалені наслідки черепно-мозкових травм можуть проявлятися у вигляді астенії, виснаженості, інтелектуально-мнестичних розладів, великих та малих судомних припадків, абсансів, можливі афективні психози у формі депресій, маній; афективно-маячні розлади.

ПСИХОГЕНІЇ

Термін «психогенії» був уведений в 1894 p. німецьким психіатром К.Зоммером. Реактивні стани, або психогенні захворювання,— це психічні розлади, що виникають у зв'язку з переживанням несприятливих (негативних) ситуацій і обставин. При цьому мають значення не тільки зміст і характер зовнішніх обставин, а й склад особистості, преморбідні властивості хворого. Переживання, що травмують психіку, можуть бути пов'язані із втратою близьких і рідних, службовими і сімейними конфліктами, образами, кривдами, погрозами для життя і благополуччя.

Терміном «психогенія» спочатку позначались переважно невротичні форми психічних порушень, і клінічні межі психогеній довгий час залишались нечіткими, а їх диференційна діагностика була вкрай недосконалою через відсутність критеріїв для відмежування від інших захворювань. Ці критерії запропонував у 20-х роках XX ст. німецький психіатр К.Ясперс. Зводяться вони до трьох важливих умов: безпосередній зв'язок у часі психічних розладів з виникненням психотравмуючої ситуації; відтворення цієї ситуації в клінічній картині психогенії— зв'язок із ситуацією за змістом; одужання хворого в міру втрати актуальності психотравмуючої ситуації — зв'язок з ситуацією за перебігом.

У ході подальшого вивчення психогеній до цих критеріїв були внесені поправки, які і нині мають для діагностики важливе значення. Як показали спостереження, психогенна реакція може не співпадати в часі з психічною травмою, а формуватися дещо пізніше — запізнілі реакції; не завжди психічна травма знаходить своє відтворення у змісті переживань; хвороба інколи має затяжний перебіг, хоча психотравмуючі обставини вже минули.

Новий етап вивчення психогеній пов'язаний з дослідженнями І. П. Павлова з фізіології і вищої нервової діяльності. Відомі фізіологічні експерименти, в яких симптоми неврозів були відтворені і ліквідовані експериментально, дозволили обгрунтувати концепцію фізіологічних механізмів неврозів, відповідно до якої це захворювання слід розглядати як зрив вищої нервової діяльності внаслідок перенапруження подразливого, гальмівного процесів чи їх рухливості.

Важливе значення для розуміння неврозів у людини мало вчення про типи вищої нервової діяльності. Типологічні особливості значною мі­рою визначають форму неврозу. Істеричний невроз, наприклад, спостерігається переважно в осіб з рисами художнього типу, особливо якщо ці риси поєднуються зі слабкістю подразливого і гальмівного процесів, властивою слабкому загальному типу. Говорячи про нервові зриви у людини, слід завжди мати на увазі, що сила травмуючого психіку впливу полягає в його індивідуальному життєвому значенні для даної особистості.

Психогенії поділяють на неврози, невротичні реакції і реактивні психози. Для всіх них характерним є те, що психотравмуюча ситуація супроводжується неприємними емоціями з негативним фоном. А самі негативні емоції за певних умов призводять до хворобливих станів. Однією з таких умов є порушення вуглеводного обміну, порушення регуляції вегетативних функцій, а у випадках значної патології— дезорганізація холінрецептивних і адренрецептивних систем. Крім того, емоції мають відношення до центрів регуляції гомеостазу —таламогіпофізарної системи, у зв'язку з чим при тривозі і страхах змінюється кількість адреналіну в крові. Тобто чинник психологічний адресується до біологічних систем і стає, крім етіологічного, ще й патогенетичним чинником, що зумовлює клініку і перебіг захворювання.

У неврологічній клініці ці розлади відносять до функціональних, але це не відповідає сучасному стану вивчення психогеній. Адже сам термін «функціональний» передбачає зворотність симптоматики, що часто і буває. Але ще І. П. Павлов говорив, що неврози — це по суті свої органічні захворювання, бо зворотні зміни можуть стати незворотними і захворювання набуває затяжного характеру.

НЕВРОЗИ

Цей термін існує з XVIII ст. Ним тоді визначали захворювання, при яких немає гарячки чи грубих ушкоджень якого-небудь органа. За сучасними уявленнями, невроз — це психогенне захворювання, що виникає внаслідок зриву вищої нервової діяльності.

Неврози виникають під впливом психічних травм, що супроводжується порушеннями загального самопочуття, соматовегетативних функцій, емоційної нестійкості, підвищеною психічною виснаженістю при збереженні оцінки оточуючого та усвідомлення свого хворобливого стану.

Виділяють три клі­нічні форми неврозів: істеричний невроз, неврастенія і невроз причепливих станів.

Неврастенія характеризується вираженою виснажливістю всіх психічних процесів, розладами сну, подразливій слабкості, нестриманості, астенії.

При неврозі причепливості у хворих виникають мимовільні причепливі думки,страхи,дії, що сприймаються як чужі, від яких вони не можуть звільнитися.

В істеричному неврозі значне місце займають соматовегетативні розлади, а саме: серцево-судинні розлади, порушення травлення, дихання, розлади рухів, чутливості.

ПСИХОПАТІЇ

Психопатії — це хворобливі стани, зумовлені біологічною (спадковою чи природженою) неповноцінністю нервової системи. Така неповноцінність нервової системи є необхідною передумовою розвитку психопатії, хоча сама по собі вона не визначає обов'язковості формування психопатії. Необхідною умовою розвитку психопатії є вплив несприятливих чинників середовища. Між цими двома умовами розвитку психопатії існують складні взаємовідносини.

Біологічна неповноцінність нервової системи психопатичних осіб може бути зумовлена несприятливою спадковістю, травмами, захворюваннями та інтоксикаціями матері в період вагітності, а також впливом зовнішніх шкідливостей на дитину в перші місяці життя. Непрямими свідченнями неповноцінності нервової системи можуть бути важкі захворювання, алкоголізм, емоційна неврівноваженість батьків, психічні захворювання і каліцтво в сім'ї.

Неповноцінність нервової системи у психопатичних осіб знаходить своє втілення в зниженні адаптивних можливостей і опірності інфекціям, наслідком чого стають часті захворювання на різні дитячі інфекційні хвороби, невитривалість до інтоксикацій (в тому числі й до алкогольних), велика залежність симптоматики від впливу соціальних факторів і зовнішніх шкідливостей.

Перші прояви психопатії виявляються в ранньому дитинстві у вигляді так званої дитячої нервовості—сноходіння, сноговоріння, тривалого енурезу. Частими ознаками психопатії в цьому віці є соматична інфантильність, вегетативні порушення, незграбність рухів, затримка вироблення диференційованих звичок, труднощі вироблення фізіологічного стереотипу (зокрема, правильного чергування сну і неспання), аномальна поведінка.

Особи, що страждають цим захворюванням відрізняються дисгармонійним складом особистості, вираженість якої призводить до порушень соціальної адаптації. Психопатичні прояви тотальні, проявляються у всіх сферах діяльності і стабільні.

 

Література:

 

1. Блейхер В.М., Крук И.В. Патопсихологическая диагностика. К: Здоровье, 1986.-- 260 с.

2. Диагностика и експертиза при психических расстройствах у лиц допризывных и призывных возрастов. Методическое пособие.(Ред. Корсаков Л.И. -М.: Министерство обороны СССР, 1986. - 194 с.

3. Завілянський І.Я. Методика психіатричного дослідження (ко­роткий посібник для курсантів та лікарів).К. держ. мед. вид-во УРСР\ 1988.

4. -128 с.

5. Зейгарник Б.В. Патопсихология. -Изд-во 2-е, перер. и доп.-М.: Изд-во МГУ, 1986.- 288 с.

6. Зейгарник Б.В. Очерки по психологии аномального развития личности. Изд-во МГУ, І980. - 57с.

7. Корольчук М. С.,Крайнюк В.М., Косенко А.Ф., Кочергіна Т.І. Психологічне забезпечення психічного та фізичного здоров¢я особистості. - К: Інкос, 2002.- 272 с.

8. Кузнєцов В.М., Чернявський В.М. Психіатрія. К.: Здоров¢я, 1993.- 344 с.

9. Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства.- /Руководство для врачей/.- М.:”Медицина” 1993. - 400 с.

10. Братусь B.C. Аномалия личности. - М.: Мысль, I989. - 303с.

11. Диагностика и експертиза при психических расстройствах у лиц допризывных и призывных возрастов. Методическое посо­бие / ред. Корсаков Л.И. - М.: Министерство обороны СССР, 1936. - 194 с.

12. Завілянський І.Я. Методика психіатричного дослідження / корот­кий посібник для курсантів та лікарів/.- К.: Медичне видавництво УРСР, 1958.-128 с.

13. Клиническая психиатрия /под ред. Н.Е. Бачерикова, - К. Здоровье, 1989.- 512 с.

14. Корольчук М. С.,Крайнюк В.М., Косенко А.Ф., Кочергіна Т.І. Психологічне забезпечення психічного та фізичного здоров¢я особистості.- К: Інкос, 2002.- 272 с.

15. Кузнєцов В.М., Чернявський В.М. Психіатрія.- К., Здоров¢я,1993.-344 с.

16. Личко А. И. Психопатии и акцентуации характера у подростков.-Изд-во 2-е, доп. и перер. -Л., Медицина, 1983.- 255 с.

17. Случевский И. Психиатрия. -Л.,Медгиз,1957.- 442 с.

18. Справочник по психиатрии / под ред. А.В.Снежневского.-2-е изд., перераб. и доп./ -Л.:Медицина,1985. - 416 с.