Розділ 3. Напрямки психолого-педагогічного забезпечення у навчальному закладі.

 

Лекція 6. Психологічна просвіта та профілактична робота з учнями (студентами)

 

Завдання просвітницько-профілактичної роботи психологічної служби. Значення просвітницько-профілактичної роботи для підвищення психологічної культури суспільства. Поширення психологічних знань як умова цілеспрямованих дій психолога-практика. та ін.. Психологічна профілактика її завдання та напрямки роботи. Форми психопрофілактичної роботи. Робота з молодими сім”ями.

 

Одним із найважливіших напрямів діяльності психологічної служби (ПС) у нашій країні, в якій би сфері суспільства вона не була створена, є просвітницька робота серед населення.

Нагальна необхідність такої роботи зумовлена тим, що домінуючий в нас протягом десятиліть ідеологічний підхід до пояснення і розв'язання соціальних проблем значною мірою стримував розвиток і поширення психологічного знання вза­галі і такої важливої його галузі, як психологічна допомога людині зокрема. Якщо на Заході ця галузь давно освоєна суспільством, то для нашого широкого загалу самі поняття "психолог", "психологічна служба", "психологічна допомога" мало зрозумілі. Найчастіше психолог уявляється як "людина в білому халаті", але насправді психолог – зовсім не лікар, і психологічна допомога суттєво відрізняється від медичної.

Серед основних завдань просвітницької роботи є: необхідність поступового усвідомлення людьми цілей, завдань і можливостей со­ціально-психологічної служби, дізнавались, які проблеми вони можуть розв'язати за допомогою психолога чи соціального працівника, уявляли, до якої саме психологічної служби їм слід звернутися.

Наступним важливим завданням просвітницької роботи є підвищення психологічної компетентності людей (шляхом як масового навчання, так і індивідуальної роботи) з метою розширення їхніх можливостей самостійно розв’язувати проблеми й конфлікти, що виникають в особистому житті та професійній діяльності У зв'язку з цим наголосимо, що, на думку багатьох учених, у наступному столітті психологічна грамотність лю­дини буде вважатися такою ж важливою і необхідною, як за­гальна і комп'ютерна.

Ще одним невідкладним завданням просвітницької роботи є підвищення психологічної культури суспільства в цілому, оскільки розв'язання багатьох соціальних проблем, що постають перед усім суспільством (таких, як наслідки Чорнобильської катастрофи, міжнаціональні й міжконфесійні конфлікти, феномен "Білого братства" тощо), неможливе без знання і врахування психологічних чинників.

Нарешті, психологічних знань потребують державні діячі, політики, керівники всіх рангів. Чіткі уявлення про психологію людини і суспільства, про зміни у свідомості людей на кожному з етапів нашого розвитку допоможуть їм вести плідний діалог з населенням, віднаходити адекватні методи управління, що особливо актуально в умовах кризового суспільства.

Про просвітницьку роботу психологічної служби можна говорити у широ­кому і вузькому значеннях. Широке значення полягає в тому, що будь-яка діяльність служби (діагностика й моніторинг умов та рівнів розвитку особистості, консультативно-методична допомога, корекційна чи психотерапевтична робота, реабілітаційні заходи, тощо) спрямовані на психологічну просвіту лю­дей, оскільки певною мірою знайомить їх з особливостями роботи психологів, можливостями психології, її методами і т. д. Вузьке ж значення просвітницької роботи проявляється у цілеспрямованих діях психологів, пов'язаних із поширенням психологічних знань. Типовими формами такої роботи е виступи по радіо, телебаченню, лекції, "круглі столи", семінари, виставки літератури, індивідуальні та групові консультації тощо. Важливими умовами ефективності цих заходів є доступність викладу матеріалу, а також орієнтація на актуальні й усвідом­лені конкретні проблеми, що цікавлять аудиторію. Наприклад, просвітницька робота психологів у районах, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинна включати конкретну інформацію про психологічні наслідки аварії, можливості психологічної реабілітації дітей та дорослих, про місцезнаходження тих чи інших центрів психо­логічної допомоги постраждалим і т.д.

Загальні завдання та форми здійснення просвітницької роботи доповнюються, уточнюються і конкретизуються у кожному з напрямів соціальне-психологічної служби залежно від його конкретних функцій.

Для прикладу розглянемо основні аспекти просвітницької роботи психологічної служби у таких важливих сферах, як народна освіта, Збройні Скли, молодіжне середовище.

Шкільна психологічна служба дбає про психологічну просвіту педагогів, учнів, батьків. Конкретно шкільний психолог повинен: знайомити вчителів та батьків з основами дитячої психології, а учнів – з основами самовиховання, педагогічної та соціальної популяризувати і роз'яснювати результати найновіших психологічних досліджень; формувати потребу в психологічних знаннях, бажання використовувати їх у роботі з дитиною або в інтересах власного розвитку; проведення просвітницької роботи серед педагогів і батьків (особливо у початкових класах) щодо причин, проявів і корекції аномалій психофізичного розвитку дітей, здійснення заходів, спрямованих на соціально-трудову адаптацію таких дітей; просвіта педагогів і батьків щодо причин появи важковиховуваних підлітків і особливостей психологічно-педагогічної роботи з ними.

Типовими формами просвітницької роботи шкільного психолога є: виступи на батьківських зборах, педрадах, лекції, семінари, бесіди й консультації для вчителів, батьків, учнів. Шкільний психолог організовує також зустрічі у школі з юристами, дефектологами та іншими фахівцями. Просвітницька діяльність психологічної служби у вищих нав­чальних закладах охоплює адміністрацію цих закладів, викла­дачів, студентів і полягає у розкритті можливостей психології в удосконаленні навчально-виховного процесу.

Завданнями психологів, які проводять таку роботу, є: поширення психологічних знань, необхідних для навчаль­ної, наукової та педагогічної діяльності; систематизація і популяризація нової психологічної літератури; забезпечення інтересу до психологічних знань та формування у спеціалістів і студентів потреби в їх використанні у професійній діяльності. Зручними формами пропаганди психологічних знань тут убачаються лекції та психолого-методичні семінари для адміністрації та викладачів, виступи у внутрішній пресі, лекції, бесіди й консультації для студентів, методичні листи та реко­мендації для викладачів і студентів тощо.

Просвітницька діяльність соціально-психологічної служби для молоді орієнтована на молоду людину (віком від 15 до 28 років), молоду сім'ю, групу осіб молодіжного віку, а також на працівників різного роду установ і служб, які працюють із молоддю.

Конкретними завданнями просвітницької роботи психоло­га психологічної служби для молоді є: пропаганда й рекламування діяльності соціально-психологічної служби, а також інших служб для молоді; поширення знань із питань психологи особистості, самопізнання, саморозвитку, психофізіологічних проблем статі, міжособистісних стосунків, у тому числі шлюбно-сімейних; ознайомлення молоді з сучасними методами саморегуляції, самонавчання та самовдосконалення, поліпшення міжособистісних стосунків, підвищення працездатності та розвитку професійно важливих якостей; підвищення професійної компетентності працівників уста­нов і служб, які працюють із молоддю, через ознайомлення з основами вікової, педагогічної та соціальної психології, з особливостями роботи з особами, що визначаються девіантною поведінкою або повернулися з місць ув'язнення, моло­дими інвалідами та ін.; формування інтересу до психологічних знань, потреби й звички користуватися ними в інтересах особистого розвитку та професійної діяльності.

Просвітницька робота з молоддю здійснюється як у приміщенні психологічної служби, так і за місцями навчання, роботи, прожи­вання, проведення вільного часу (у клубах, спортивних секціях, гуртках і т, д.). Що стосується форм роботи, то вони мають вибиратися з урахуванням специфіки молодого віку і будуватися на механізмах, що полегшують спілкування. Це означає, що перевагу слід надавати не лекційно-семінарським формам, а бесідам, дискусіям, диспутам, соціально-психологічним тренінгам, індивідуальним і груповим консульта­ціям. Просвіта має здійснюватися також через виступи пси­хологів по радіо, телебачення, у молодіжній пресі.

Отже, як бачимо, конкретна просвітницька робота психологічної служби у тій чи іншій сфері будується на декількох важливих моментах: пропаганді діяльності самої служби; ознайомленні певного контингенту із психологічними знання­ми, які відповідають його актуальним проблемам і запитам; виборі таких форм просвіти, які полегшують сприймання пси­хологічної інформації, викликають інтерес до психологічних знань, формують потребу користуватися ними у житті.

В свою чергу з просвітницькою функцією психологічної служби найтіснішим чи­ном пов'язана її профілактична функція. Можна навіть говорити, що психологічна профілактика – це одне із найважливіших завдань просвітницької роботи. Однак у межах психологічної просвіти профілактика здійснюється, так би мовити, побічно, стихійно – тоді як вона передбачає спеціальні цілі та цілеспрямовані дії. Виходячи з останнього вба­чається доцільним її окремий розгляд.

Психологічна профілактика являє собою систему заходів, спрямованих на охорону психічного здоров'я; попередження неблагополуччя у розвитку людини, групи, суспільства; створення психологічних умов, сприятливих для цього розвитку. Із наведеного визначення зрозуміло, що така профілактика починається тоді, коли ще немає особливих складнощів у по­ведінці дитини, житті людини чи групи. Разом із тим психо­логи на основі проведення моніторингу особливостей та умов індивідуального розвитку особистості, соціально-психоло-гічних змін у житті суспільства прогнозують можливість появи тих чи інших ускладнень і проводять попереджувальну роботу. Отже, психопрофілактична робота є тим аспектом діяльності психологічної служби, який спрямований не стільки на розв'язання сьогоденних проблем, скільки на перспективу.

Найважливішими напрямами психопрофілактичної роботи психологічної служби у наших умовах є: профілактика стресових і постстресових станів, пов'язаних із природними та технічними катастрофами; попередження виникнення надмірної психологічної напруги в суспільстві, що переживає кризові явища (економічні та політичні кризи, міжетнічні, міжконфесійні конфлікти та ін.); психологічна підтримка найбільш вразливих верств населення (пенсіонери, інваліди війни та праці, безробітні та ін.); робота з попередження розпаду сімей, сімейних дисгармоній, відхилень у психічному розвитку дітей, пов’язаних з сімейними проблемами; профілактика порушень у психічному та особистісному роз­витку вихованців дитячих садків та будинків, учнів шкіл та інтернатів; профілактика девіантної поведінки молоді (правопорушення, пияцтво, наркоманія, токсикоманія та ін.).

Указані напрями забезпечуються роботою усієї сукупності підрозділів загальнонаціональної психологічної служби, хоча очевидна переважна роль, наприклад, шкільної психологічної служби – у заходах стосовно учнів шкіл та інтернатів, служби сім'ї – у профілактичній роботі з сім'єю, служби профорієнтації та працевлаштування – у роботі з безробітними. Розглянемо детальніше психопрофілактичну роботу саме в цих сферах.

Профілактична робота шкільного психолога загалом націлена на створення у школі таких умов навчання й виховання, які б сприяли гармонійному психічному та особистісному розвитку учнів.

Такими умовами є: особлива увага до перших кроків дитини у школі та до кожного з наступних перехідних етапів у її шкільному житті (перші, четверті, дев'яті й випускні класи). Насамперед психолог контролює період вступу дитини до школи, допомагаючи вчителеві та батькам успішно адаптувати її до нового життя з його ви­могами й складнощами. Психолог стежить і за іншими віковими етапами у житті школяра, заздалегідь знайомлячи педагогів і батьків з особливостями кожного з них, акцентуючи увагу на особливо важливих аспектах навчання й виховання; диференціація та індивідуалізація навчання, спрямовані на виявлення інтересів і схильностей кожної дитини, розвиток її здібностей, творчих можливостей. Ця робота передбачає також виявлення, з одного боку, обдарованих дітей, з іншого – дітей із затримками психічного розвитку та іншими аномаліями. Психолог допомагає педагогам визначити для кожної дитини тип школи, класу, навчання; дає поради щодо створення оптимальних умов для роботи з кожною групою учнів; бере участь у складанні програм для обдарованих дітей; визначає характер допомоги дітям із затримками психічного розвитку та іншими аномаліями; рання профілактика педагогічної занедбаності дітей і підлітків. Психолог допомагає вчителям розпізнавати ранні прояви педагогічної занедбаності учнів, встановлювати її при­чини, розробляти і здійснювати попереджувальні заходи. До цієї роботи психолог і вчитель залучають батьків, допомагаючи їм зрозуміти зміст профілактичної роботи, усвідомити свої функції в її здійсненні; сприятливий психологічний клімат у школі взагалі і в кожному із класів зокрема. Психолог надзвичайно уважно ставиться до проблеми взаємостосунків у школі, оптимізуючи форми спілкування у педагогічному середовищі, колективі класу, педагогів з учнями, батьків із дітьми. Він допомагає розв'язувати конфлікти і суперечки, сприяє адаптації педагогів і учнів, котрі з якихось причин перебувають в ізоляції у своїх колективах.

Отже, психопрофілактична робота у школі охоплює як дітей (окремих учнів, цілі класи, групи), так і дорослих (учителів, вихователів, батьків). Шляхи здійснення цієї роботи включають як добре відомі заходи: лекції, бесіди, семінари, психодіагностику, консультації і т. д., так і ще не зовсім звичні для нашої школи форми: соціально-психологічні тренінги різного профілю для дітей, педагогів, батьків, "телефон довіри", арттерапію, сімейну терапію та ін.

Однією з важливих форм психопрофілактичної роботи у школі є психологічно-педагогічний консиліум – колективний метод вивчення учнів, основними завданнями якого є виявлення характеру і причин відхилень у навчанні й поведінці учнів (як негативного, так і позитивного плану); розробка програми виховних заходів, спрямованих на корекцію відхилень чи на подальший розвиток здібностей, талантів; обговорення і прийняття рішень з приводу конфліктних ситуацій.

Залежно від мети консиліуму його склад може бути різним, але, як правило, до нього входять педагоги, психолог, шкільний лікар, члени батьківського комітету. Як зазначає, І.В.Дубровіна - завдання психолога у ході консиліуму – допомогти вчителям з різних сторін підійти до оцінки інтелектуального розвитку учня, основних якостей його особистості, показати складнісгь і неоднозначність проявів його поведінки, ставлень, розкрити проблеми самооцінки, мотивації, особливостей пізнавальних та інших інтересів, емоційного настрою, а головне – забезпечити підхід до дитини з оптимістичною гіпотезою відносно перспектив її подальшого розвитку і намітити реальну програму роботи з нею.

Психопрофілактична робота служби сім'ї спрямована на попередження причин, які ведуть до розпаду сімей, глибоких сімейних дисгармоній, зниження якості сімейного виховання та порушень у розвитку й поведінці дітей. Конкретними адресатами цієї роботи є самотні люди, які відчувають труднощі у створенні сім'ї; особи, які збираються взяти шлюб або, навпаки, мають намір його розірвати; батьки дошкільників, учнів шкіл та інших навчальних закладів; вихователі дитячих садків, учителі, викладачі; діти різного віку.

Загальна мета профілактичної діяльності служби сім'ї реалізується за допомогою таких заходів: проведення роботи з самотніми людьми з метою виявлен­ня та усунення психологічних причин, які перешкоджають створенню сім'ї, або попередження дисгармонійного шлюбу шляхом прогнозування вибору партнера. Робота проводиться при службах і клубах знайомств, а також у сімейних консуль­таціях різного профілю. Форми роботи – індивідуальні кон­сультації, соціально-психологічні тренінги; просвіта молодих людей, що збираються брати шлюб, сто­совно психологічних причин, які можуть викликати сімейні труднощі і конфлікти. Місце проведення – загси, сімейні консультації. Форми роботи – індивідуальні та групові кон­сультації, лекції; просвіта молодих батьків стосовно специфіки взаємосто­сунків з маленькими дітьми. Місце проведення – загси, ди­тячі садки, сімейні консультації. Форми роботи – лекції, індивідуальні та групові консультації; обговорення з педагогами й батьками питань специфіки сімейного виховання, спілкування в сім'ї, вікових особли­востей дітей, відхилень у їхньому розвитку, які є наслідком порушень у сімейному вихованні чи сімейних взаємостосунках. Місце проведення – дитячі садки, школи, інші навчальні заклади, сімейні консультації. Форми роботи – лекції, бесіди, семінари, тренінги, індивідуальні та групові консультації; психологічна допомога сімейним парам, які збираються розлучитися, з метою як збереження сім'ї, так і (у випадку, коли це неможливо) полегшення психічного стану кожного з членів сім'ї. Місце проведення – загси, сімейні консультації. Форми роботи – індивідуальні та групові консультації, тренінги.

Профілактична робота служби профорієнтації та працевла­штування населення націлена на створення умов, які б за­побігали масовому безробіттю, полегшували людям процес працевлаштування, пошук додаткового заробітку, сприяли б мінімізації психологічної напруги, пов'язаної зі станом тимчасової соціальної невлаштованості.

У цій роботі служба орієнтується на старшокласників, випускників навчальних закладів, громадян, які вивільнилися з роботи у зв'язку зі скороченням штатів, конверсією виробництва, реформуванням Збройних Сил, на пенсіонерів, людей, які мають відхи­лення у стані здоров'я, та на інші категорії незайнятого насе­лення. Загальна мета профілактичної роботи служби реалізується через здійснення таких заходів: систематичне інформування, з одного боку, населення про стан ринку праці, попит на робочу силу, можливості здобуття професії, перенавчання та підвищення кваліфікації, з іншого – відповідних державних структур, роботодавців про резерви робочої сили, чисельність бажаючих перенавчатись, підвищити кваліфікацію і т. д. Форми здійснення – періодичне видання інформаційних бюлетенів про наявність робо­чих місць і вакантних посад; публікація у пресі об'яв про пошук та пропозиції роботи, можливості навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації; проведення ярмарків вакансій, днів відкритих дверей та ін.; проведення профорієнтаційної роботи з учнями старших класів, іншими категоріями молоді з метою виявлення та коригування їхніх планів професійного самовизначення відповідно до потреб суспільства, доведення до них інформації про можливості продовження навчання і отримання професії у ПТЗН, навчальних комбінатах, інших закладах. Форми роботи – широке анкетування молодих людей, випуск різного роду інформаційних бюлетенів, довідників для молоді, публікації у пресі, виступи по радіо, ТБ, проведення лекцій, бесід, консультацій; надання допомоги у виборі професії та працевлаштуванні окремим категоріям громадян: людям, які мають відхилення у стані здоров'я, пенсіонерам, домогосподаркам та ін. Форми роботи – індивідуальні та групові консультації; організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, які вивільнились у зв'язку зі скороченням штатів, та інших категорій населення. Форми здійснення – виконання посередницьких функцій між громадянами і навчальними закладами, а також створення при самій службі відповідного навчального центру; надання психологічної допомоги людям, які опинились у складних життєвих ситуаціях у зв'язку з вибором або зміною професії, адаптацією до умов ринкової економіки. Форми роботи – Індивідуальні та групові консультації, психотерапія, соціально-психологічні тренінги.

Таким чином, можна зробити висновок, що конкретна психопрофілактична робота психологічної служби у тій чи іншій сфері бу­дується на: прогнозуванні можливих ускладнень у житті чи розвитку цеп­ного контингенту, який є основним об'єктом діяльності служби; визначенні соціально-психологічних умов, за яких щ усклад­нення можуть бути попереджені або їх переживання пом'якшене; розробці системи заходів, які б забезпечували ці умови, із за­лученням до їх здійснення всіх зацікавлених сторін.

 

Література

1. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба. – М.: Педагогіка, 1991. – С. 120 – 132.

2. Корольчук М.С. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров’я. – К.: ІНКОС, 2002. – С. 32-68.

3. Основи практичної психології / За ред. Панка В.Г., Титаренко Т.М., Чепелєвої Н.В. та ін. – К.: Либідь, 1999 р. – С. 256-267.

4. Практична психологія в системі освіти: питання організації та методики / За заг. Ред. В.Г. Панка. – К.: ІСД, 1995. – С. 4 – 18.

5. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх. – К.: ВіАн, 1996. – 352 с.

6. Етичний кодекс психолога // Матеріали І Всеукраїнського з’їзду психологів України. – К.: Інститут психології ім. Г.С. Костюка. – С. 16 – 28.