Поняття екологічного та еколого-економічного потенціалів. – 35 хв.

- оголошує друге навчальне питання; - розглядає з курсантами поняття екологічного та еколого - економічного потенціалів; - пояснює сутність та порядок визначення потенціалів; - проводить розбір навчального питання.

- слухають та записують поняття екологічного та еколого - економічного потенціалів; - з’ясовують сутність та порядок визначення потенціалів; - слухають розбір.

 

ІІІ. Заключна частина - 5 хвилин.

- нагадує тему, мету заняття та рівень її досягнення; - проводить розбір заняття, вказати на ті питання, які необхідно доопрацювати в ході самостійної підготовки; - вказує завдання на самостійну роботу.

- слухають розбір викладача;     - записують завдання.

 

Професор кафедри тактики

працівник ЗСУ Б.П.Булгаков

НАВЧАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

В С Т У П

 

Політика європейської інтеграції і вступу до Світової Організації Торгівлі (СОТ) – це, по-суті, політика переходу до сталого розвитку України. Членство в СОТ, Європейському Союзі і сталий розвиток – взаємообумовлені і взаємопов‘язані складові цілісної національної політики України.

Так, наприклад, екологічні вимоги СОТ та інструменти їх реалізації пов‘язані в основному з продуктовою політикою (Інтегрована продуктова політика – Integrated Product Policy). Це політика, що ґрунтується на всьому екологічному життєвому циклі продукції з метою скорочення негативного екологічного впливу (тиску, навантаження) продукту на навколишнє середовище і здоров‘я людей – від видобування сировини до утилізації відходів. Це, по суті, політика сталого розвитку, орієнтована на зміну нестійких моделей виробництва і споживання на екологічно чисті моделі.

Таким чином, проголошуючи політичне рішення щодо євро інтеграції і вступу до СОТ, Україна має привести свою національну стратегію розвитку у відповідність вимогам СОТ, Європейського Союзу і міжнародним зобов‘язанням зі сталого розвитку взагалі та екологічним, зокрема (зміни клімату, збереження біорізноманіття, боротьба з спустелюванням, зміна нестійких моделей виробництва і споживання, екологічного оздоровлення і відтворення екосистем, басейнів річок тощо).

Національна політика європейської інтеграції України і, відповідно, переходу до сталого розвитку, має ґрунтуватися на системній цілісності і збалансованості трьох її складових політик: соціальної, екологічної і економічної. Це фундаментальні основи сталого розвитку країн Європейської спільноти і вимоги до країн, які прагнуть увійти до цієї спільноти.

В Україні завдяки міжнародній допомозі і співпраці за минулі роки значно зміцнено національний екологічний потенціал як для європейської інтеграції, так і для здійснення переходу на принципи сталого розвитку держави, суспільства. Національний екологічний потенціал при цьому розглядається як системна цілісність природоресурсного і екосистемного потенціалів та механізмів їх зміцнення.

Сьогодні ми починаємо вивчення теми № 2 «Природно-ресурсний потенціал та основні проблеми використання і охорони природних ресурсів України»

 

1. Ресурсні цикли в техносфері.

Спочатку розглянемо сутність поняття "ресурси" в загальному розумінні. Терміном "ресурси" ми позначаємо будь-які матеріальні чи нематеріальні об'єкти або засоби, потрібні для задоволення потреб, досягнення мети та вирішення питань. Усі ресурси поділяються на три великі групи:

матеріальні - це накопичені речовинні багатства, що використовуються суспільством: будівлі, транспорт, засоби виробництва та задоволення потреб людини; вони мають ант­ропогенне походження;

трудов і - наявне населення, а саме: його віковий склад і стан здоров'я, освітній рівень, інформаційне забезпечення тощо;

природні ресурси - це елементи природи (тіла, процеси та явища), які використовуються або можуть бути використані в процесі соціального обміну речовин з метою задоволення потреб суспільства. Поняття "природні ресурси" включає лише ті речовини та сили природи, які можуть бути реально використані суспільством.

Природні ресурси - сукупність об'єктів і систем живої і неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини і суспільства. Природні ресурси класифікують за різними критеріями: приналежністю до тих чи інших компонентів природи (мінеральні, кліматичні, лісові, водні тощо); можливістю відтворення в процесі використання — на вичерпні (поновлювальні й непоновлювальні П.р.) і невичерпні та ін. До природних ресурсів входять сонячна енергія, атмосфера, гідросфера, наземна рослинність, ґрунт, тваринний світ, ландшафт, корисні копалини. Осн. напрям освоєння природних ресурсів — їх комплексне використання.

Природними ресурсами є:

- землі, земельні ресурси

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Як природний ресурс земля виступає у двох якостях:

а) просторово-операційний базис для розміщення будівель, споруд та інших об'єктів;

в) основний засіб виробництва у сільському та лісовому господарстві.

Земельні ресурси — сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві.

Одна з головних екологічних проблем пов'язана з погіршенням стану земельних ресурсів. За історичний час внаслідок прискореної ерозії, дефляції і інших негативних процесів людство втратило майже 2 млрд га продуктивних земель. До утворення пустель схильна площа в 4,5 млрд га, на якій проживає близько 850 млн. чол. Пустелі швидко розвиваються (до 5 – 7 млн. га на рік) у тропічних районах Африки, Азії і Америки, а також в субтропіках Мексики. Швидкість зникнення лісів складає 6 – 20 млн. га на рік.

- надра

У широкому розумінні – земна кора, мантія та ядро Землі (або ін. космічного тіла).

У вузькому розумінні – верхня частина земної кори (в тому числі і під Світовим океаном), що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

В Україні Н. є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Користувачами надр в Україні можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.

- води

Вода належить до найбільш поширених речовин на Земній кулі. Водою вкрито близько 4/5 поверхні земної кулі (океани, моря, озера, річки). Значні її кількості у вигляді льоду і снігу вкривають високі гори і величезні простори Арктики і Антарктики. Багато води в атмосфері повітря — пара, туман і хмари. Значні кількості води містяться і в земній корі у вигляді підземних вод. У природі вода перебуває не тільки у вільному стані, а і в хімічно зв'язаному.

Вода входить до складу багатьох гірських порід і всіх рослинних і тваринних організмів. На воду припадає близько 60% маси тварин і до 80% маси риб. У деяких рослинах вміст води іноді перевищує 90% їхньої маси.

Більшість запасів води на Землі знаходяться в морях і океанах, прісна вода становить менше 1%.

- повітряний простір

- атмосферне повітря

Атмосфе́рне пові́тря — це життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень.

Атмосферне повітря складається переважно з азоту (понад 78 %) і кисню (близько 21 %), а також аргону, вуглекислого газу, водню, гелію, неону, озону, куряви, водяної пари та деяких інших речовин (у сукупності близько 1 %). Загальна маса атмосферного повітря становить 53∙1015 т. За показниками зменшення густини атмосфери з віддаленням від землі метеорологи розрізняють кілька шарів атмосфери:

тропосфера (близько 80 % загальної маси атмосфери), яка простягається до 10—18 км над землею;

стратосфера — від тропосфери до 51 км над землею. На висоті 20—25 км розміщується шар озону, який захищає усе живе від згубного впливу ультрафіолетового випромінювання;

мезосфера — до 86 км над Землею;

термосфера або іоносфера: до 800 км над Землею;

екзосфера, у якій розміщується переважно гелій, після чого атмосфера поступово переходить у міжпланетний простір.

- клімат

Клі́мат, також підсо́ння — багаторічний режим погоди, який базується на багаторічних метеорологічних спостереженнях, 25—50-річні цикли, одна з основних географічних характеристик тої чи іншої місцевості. Основні особливості клімату обумовлюють атмосферний тиск, швидкість і напрямом вітру, температура і вологість повітря, хмарність і атмосферні опади, тривалість сонячної радіації, дальність видимості, температура верхніх шарів ґрунту і водоймищ, випаровування води із земної поверхні в атмосферу, висота і стан сніжного покриву, різні атмосферні явища і наземні гидрометеори (роса, ожеледь, туман, грози, завірюхи тощо).

У ХХ ст. у число кліматичних показників увійшли характеристики елементів теплового балансу земної поверхні - сумарна сонячна радіація, радіаційний баланс величини теплообміну між земною поверхнею і атмосферою, витрати тепла на випаровування. З географічних факторів, що впливають на клімат окремого регіону, найбільш істотними є широта і висота місцевості, висота над рівнем моря, близькість до морського узбережжя, вплив океанічних течій, особливості рослинного покриву, наявність снігу і льоду, ступінь забруднення атмосфери (парниковий ефект, руйнування озонового шару), що формує місцеві варіанти клімату.

- радіочастотний ресурс

Радіочастотний ресурс - це частина радіочастотного спектру, придатна для передавання та/або приймання електромагнітної енергії радіоелектронними засобами і яку можливо використовувати для поширення будь-якої інформації на території України та за її межами відповідно до законів України та міжнародного права, а також на виділених для України частотно-орбітальних позиціях.

- тваринний світ

Фа́уна — історично сформована сукупність видів тварин, що живуть в певній області і входять до всіх її біогеоценозів. Домашні тварини, тварини в зоопарках тощо не входять до складу фауни.

- рослинний світ

Флора (лат. flora — на ім'я богині Флори, лат. flos, floris — квітка) — сукупність усіх видів рослин, що ростуть на якій-небудь території або що росли на ній в минулі геологічні епохи.

- альтернативні джерела енергії

Альтернативні джерела енергії — це поновлювані джерела, до яких відносять енергію сонячного випромінювання, вітру, морів, річок, біомаси, теплоти Землі, та вторинні енергетичні ресурси, які існують постійно або виникають періодично у довкіллі

Є різні підходи до наукової класифікації природних ресурсів. В основу природної класифікації покладено відмінності природних ресурсів за природним генезисом і належністю до тих чи інших компонентів і сил природи (рис. 1).

 

 

Наприклад, за швидкістю вичерпання розрізняють природні ресурси вичерпні та невичерпні. Вичерпні природні ресурси за можливістю самовідновлення поділяються на відновлювані та невідновлювані.

До відновлюваних природних ресурсів належать: земельні (родючість ґрунту), біологічні (ліс, природні харчові угіддя, фауна суші й водного середовища) та окремі компоненти атмосфери (кисень, азот тощо).

Невідновлювані ресурси — це корисні копалини: різні горючі копалини, руди, нафта та ін.

- принципово невідновлювані — корисні копалини, утво­рені в минулі геологічні епохи;

- реально невідновлювані — це ресурси, швидкість відтво­рення яких в багато разів нижча, ніж швидкість їх викорис­тання (корисні копалини, що утворилися нині, якість води й повітря, ґрунти, популяції організмів, доведені до критичної численності та ін.);

 

Практично невичерпними ресурсами є: сонячна енергія та зумовлена нею енергія океану, вітру та енергія земних надр.

 

За можливістю заміни природні ресурси поділяються на замінні (на приклад, метал можна замінити керамікою) та незамінні (вода, кисень, повітря).

 

Ресурсні цикли в техносфері.

Під ресурсним циклом (РЦ) розуміється сукупність перетворень і просторових переміщень (здобич (видобування), переробка, транспортування, зберігання, навантажувально-розвантажувальні операції, тощо) певної речовини, вилученої з природного середовища і виступаючої у вигляді природного компоненту, на шляху використовування його людиною до виходу знов в природне середовище.

РЕСУРСНІ ЦИКЛИ - сукупність перетворень і територіальних переміщень природної речовини (або групи речовин), що відбуваються на всіх етапах використовування його людиною і протікають в рамках суспільної ланки загального круговороту даної речовини (або речовин) на Землі.

Ресурсний цикл, не дивлячись на загальну схему виникнення (все з природи) і закінчення (все в природу), відрізняється від біогенного круговороту речовин (БК) (це безперервний процес створення і деструкції органічної речовини). Відмітні характеристики БК і РЦ наведені в табл. 1.

Таблиця 1.

Відмітні характеристики БК і РЦ

 

Ознака	Біогенний кругообіг	Ресурсний цикл
Рушійна сила	Енергія сонця	Потреби людства
Участь природних чинників	Безпосереднє: продуценти, консументи, редуценти	Слабке. Використовуються технологічні процеси, продукти переробки не піддаються мінералізації
Замкнутость	Практически полная	Не замкнут
Просторове переміщення	Слабке, квазіхаотичне	Могутнє, цілеспрямоване, у точкові і лінійні утворення
Стабільність	Стабільний	Нестабільний, залежний від тривалості циклу, глибини переробки ПК, методів експлуатації, повторного використовування і інших чинників
Тривалість	В середньому 8 років (але: у океані – 33 дні, фітопланктон – 1 день, кисень атмосфери – 2000 років і т. д.)	Від 0 до тисяч років, визначається призначенням, амортизацією, збереженням і т.п. готового продукту, в який входить даний ПК
Об'єми і однорідність споживаних ПК	Мікроелементи, розсіяні в ґрунтах даної місцевості	Величезні об'єми: млн. т, тис. кв. км, млн. куб. м і т.д. відносно однорідних ПК
Наявність відходів і втрат	Відсутність втрат, практична безвідходна	Від початку до кінця пов'язаний з втратами і відходами на всіх стадіях циклу
Екологічність	Екологічно чистий процес	На всіх стадіях відходи і втрати з шкідливими для природи властивостями, забруднювачі всіх геосфер Землі

 

 

Ресурсний цикл – складне, неоднозначне явище і в РПП виступає фундаментальним поняттям. Існуючі уявлення про ресурсний цикл базується на проблемі вичлення приватних ресурсних циклів по окремих групах природного компоненту і їх розвитку залежно від типу виробничих процесів.

 

Ресурсний цикл представляється у вигляді потоку природного компоненту. Для опису потоків і роботи з ними їх класифікують (табл. 2).

Таблиця 2.

Класифікація потоків природного компоненту по ресурсним циклам.

 

Потік	Визначення	Наявність і область втілення в підгалузях зв'язку
Довгий	Процес повернення ПК в природне середовище через відходи класу вторинних втрат	Кабельні, антенно-щоглові споруди, технічні будівлі, станційні і силові установки,...
Короткий	Повернення ПК в природне середовище втратами і відходами класу втрат по всьому РЦ	Електроенергія, паливо, вода для різних потреб, гази, атмосферне повітря,
Повний	Рух ПК по РЦ від початку його створення до природного закінчення	Вода з артезіанських колодязів на території підприємства, повітря атмосфери для різних потреб,...
Приватний	Складова частина повного потоку, що знаходиться в строгому взаємозв'язку з іншими приватними потоками	ПК у складі устаткування, споруд, будівель, приладів, інструменту,...
Головний	Потік ПК, що становить основу діяльності галузі або підприємства	Енергетичні, кольорові і чорні метали, сплави, полімери,...
Допоміжний	ПК, що забезпечують життєдіяльність виробництва
Загальний	ПК, використовувані багатьма галузями народного господарства
Цільовий	Цільове використовування ПК для потреб конкретного виробництва
Вхідний	Потік ПК, що поступає у виробництво
Вихідний	Потік ПК у складі втрат и відходів
Однорідний	Потік одного якого-небудь ПК
Груповий	Складовий потік ПК
Змішаний	Потік ПК у виробах

 

Ресурсні цикли поділяються на дві великі групи:

ресурсні цикли на основі використання відновлюваних ресурсів.

Вони включають три підгрупи:

1) цикли ґрунтово-кліматичних ресурсів і сільськогосподарської сировини;

2) цикли лісових ресурсів і лісоматеріалів;

3) цикли ресурсів флори і фауни;

ресурсні цикли на основі використання корисних копа­лин.

Також розрізняють три підгрупи:

1) цикли енергоресурсів та енергії;

2) цикли металорудних ресурсів і металів;

3) цикли неметалевої викопної сировини.

Одним з найважливіших критеріїв раціональності функціонування і розвитку ресурсних циклів є забезпечення необхідних людині повноцінних властивостей і якостей навколишнього середовища.

Людина давно живе не в “природі”, а мешкає в середовищі антропогенно зміненому, трансформованому під впливом своєї діяльності. В життєвому циклі людина і навколишнє середовище утворюють постійно діючу систему “людина – довкілля”.

Довкілля – навколишнє середовище людини, зумовлене в даний момент сукупністю факторів, здатних чинити пряму або непряму, негайну або віддалену дію на людину, її здоров’я і життя.

З появою людей на Землі почався вплив їхньої діяльності на кругообіг речовин та енергетичний обмін у біосфері, почалася трагедія біосфери. На шлях, який посилює конфронтацію з біосферою, предки сучасної людини ступили близько 1,5-3 млн років тому, коли підпорядковуючись командам свого розумового апарату – головного мозку, який потребував все більшої кількості енергії для задоволення своїх потреб, вперше запалили вогнище в надрах Африки і Північної Якутії. З того моменту шляхи людини і біосфери остаточно розійшлися, почалося їх протистояння, наслідком якого може стати колапс біосфер або зникнення людини.

Людство, розростаючись чисельно і розповсюджуючись на планеті, автоматично і неминуче відтіснило інших мешканців природи. Та і саму природу воно відкинуло на задвірки біосфери, замінюючи останню вже не ноосферою Вернадського, а техносферою, або біотехносферою.

Техносфера – це регіон біосфери в минулому, перетворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам.

Створюючи техносферу, людина прагнула до підвищення комфортності довкілля, до зростання комунікабельності, до забезпечення захисту від природних негативних впливів. Усе це позитивно вплинуло на умови життя і в сукупності з іншими факторами на тривалість життя людей.

Середня тривалість життя людини становить:

мідний, бронзовий, залізний вік: 30 років;

до початку ХІХ ст. – 35-40 рр.

наприкінці ХХ ст. – 60-63 рр.

Але створення руками і розумом людини техносфери, призначеної максимально задовольняти її потреби в комфорті і безпеці, далеко не виправдувала надії людей. Нераціональна господарська діяльність, багаторазово підсилена здобутками науково-технічного процесу, призвела до пошкодження і вичерпання природних ресурсів, зміни регенераційних механізмів біосфери, деформації сформованого протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті, порушення динамічної рівноваги глобальної земної соціоекосистеми.

У глобальній екосистемі, біосфері, яка є єдиним цілим, ніщо не може бути виграно або втрачено, не може бути об’єктом загального поліпшення. Усе, що добуто з неї людською працею, повинно бути повернено. Оплати цього “векселя” не можливо уникнути, він може бути лише відстрочений.

Техносфера включає в себе регіони, міста, промислові зони виробничого і побутового середовища. До нових, техносферних, належать умови проживання людини в містах і промислових центрах, виробничі, транспортні і побутові умови життєдіяльності.

Щоб жити, людина має забезпечити своє життя, насамперед матеріально.

Матеріальне виробництво – передусім це діяльність, спрямована на освоєння навколишнього середовища.

Воно включає в себе промисловість і сільськогосподарську діяльність. Матеріальне виробництво є основою суспільного розвитку, тому що саме воно задовольняє найрізноманітніші людські потреби.

Провідну роль у системі матеріального виробництва відіграли:

- аграрне виробництво, що домінувало в Європі практично до початку ХVIII ст.;

- промислове виробництво, яке розпочалося з того моменту, коли пара й машина здійснила революцію в промисловості;

- інформаційне виробництво – виробництво знань, що все більше перетворюється на визначальну форму праці. На третьому етапі виробництво ідей, знань, інформації виходить на перший план.

Людство вступає в нову еру – інформаційну. Основним видом економічної діяльності стає виробництво, збереження і розповсюдження інформації.