Характеристика методів дослідження стресів у педагогічній діяльності

 

Лікарі вважають одним із методів профілактики стресу раціональне харчування. Вони рекомендують вживати побільше овочів, які містять багато вуглеводів і вітамінів, не зловживати кавою, алкоголем, що є сильним детонатором стресу.

Уміння насолоджуватися життям, знаходити в буденному радість - яскравий показник здоров´я людини. Саме тому лікарі радять профілактику здоровя радістю. У психологічному плані життєрадісність зумовлюють різноманітність вражень, музика, спілкування з природою, любов - подяка, повага, довіра, замилування, дружнє ставлення, доброзичливість.

Найпоширенішими ознаками серед інтелектуальних проявів стресу майбутніх учителів є домінування негативних думок, труднощі у зосередженні на необхідному, постійне й безплідне обмірковування однієї і тієї ж проблеми, підвищене відволікання, труднощі у прийнятті рішень, тривале невизначення у ситуації вибору, пасивність, бажання перекласти відповідальність на когось, звуження "поля зору", вдаване зменшення можливих варіантів дій; серед поведінкових - збільшення кількості помилок при виконанні звичних дій, втрата апетиту або переїдання, збільшення кількості конфліктних ситуацій у навчанні та сімї, хронічний брак часу, суттєве зменшення кількості часу для спілкування з близькими та друзями, низька продуктивність діяльності; серед емоційних - підвищена тривожність, сумний настрій, зменшення почуття впевненості у собі, зменшення задоволеністю життям, відчуття постійної туги, депресія, роздратованість, напади гніву, відчуженість, почуття самотності, втрата інтересу до життя; серед фізіологічних - прискорений або неритмічний пульс, підвищена втомлюваність, зниження імунітету, часті нездужання, головні болі, зниження або підвищення артеріального тиску.

Наскільки людина піддається стресам, залежить від її темпераменту. Ще у зародку людини видно, чи розгалуження внутрішньої системи травлення є більшим, наприклад, від побудови м'язів та скелету або від нервової системи. Якщо система травлення сформована так, що вона є більшою за інші системи, то такі люди легше можуть упоратися зі стресами у спілкуванні. Якщо більш розвинені кістяк і м'язи, то для таких людей важливим є зняття напруги за допомогою фізичних навантажень. Коли людина розумової праці потрапляє у фізичний стрес, то він для неї буде надмірним. Тоді як, скажімо, для атлета не було б стресу. Все залежить, скільки зусиль людина повинна докласти. Визначити, у який спосіб краще вийти зі стресу, як розслабитися, залежить індивідуально від кожного з нас.

Розлади психіки можна подолати в кабінеті лікаря-психотерапевта, котрий за допомогою співбесіди намагатиметься мобілізувати людину, щоб вона знайшла в собі силу побороти невротичні прояви, які спричинюють життєві негаразди. Психічні захворювання можуть формуватися впродовж життя, починаючи з раннього дитинства, відтоді, коли малюк учиться сам розв'язувати найпростіші проблеми і відповідати.

Визначити, що в людини стрес, хоча його симптоми різноманітні, не так уже й важко. Часті зміни настрою, нервовість, утома, небажання щось робити, похмурість, головний біль, порушення сну - все це може свідчити про стресовий стан.

Є навіть таке поняття "синдром відкладеного життя", коли людина, окрім роботи, все інше робить ніби мимохіть, щодня переконуючи себе, що зараз головне - розв'язати проблеми на роботі, а ось потім можна буде приділити увагу дружині, дітям, стареньким батькам та й урешті-решт своєму здоров'ю. Відкладаючи життя на потім, ми дуже ризикуємо раптом зіткнутися з тим, що діти виросли і мають своє життя, батьків уже немає, як, утім, і здоров'я, а з давніми друзями немає про що говорити.

А позбутися стресу, депресії можна не лише за допомоги лікаря. Інколи достатньо поговорити зі священиком, розважити себе читанням літератури, приємною музикою, відвідати концерт або спортивний матч улюбленої футбольної команди.

Людина сама створює світ, у якому вона живе. Завдання психолога - навчити людину будувати світ таким, щоб у ньому було комфортно. Оце я можу, оце залежить не від мене. Якщо ми це зрозуміємо, добре. Адже стрес - це не те, що з нами відбувається, а те, як ми це сприймаємо. Важливо не затягувати з вирішенням, навчитися опановувати методики, які допомагають людині активізуватися, формувати впевненість у собі і відповідальність. Краще зробити реальний крок, щоб безболісно дійти до наступного. Тому людство вигадало психологію, щоб допомогти людині, яка не може сама собі зарадити.

Стреси підривають наш імунітет, роблять нас уразливими для інфекцій. До далеко не повного списку патологій, причина яких повязана з переживанням стресів, належать депресія, тривожність, інфаркт, інсульт, ослаблення імунної системи й як наслідок вразливість до різноманітних інфекцій, починаючи з банальних застуди і герпесу й закінчуючи такими грізними, як СНІД, деякі форми раку, аутоімунні захворювання, на кшталт ревматоїдного артриту або розсіяного склерозу. Стрес нерідко викликає шкірні реакції (висип, сверблячку, різноманітні дерматити тощо), порушення роботи шлунково-кишкового тракту, безсоння, різні неврологічні хвороби.

Стреси бувають гострими й хронічними, що накопичуються поступово. Як відомо, навіть одиничний супергострий стрес, викликаний, приміром, трагічною подією, може стати причиною серйозної хвороби й навіть смерті. Набагато типовішою, проте, є ситуація, коли людина занедужує в результаті одночасного впливу кількох стресових подій "середнього ступеня ваги". Наприклад, захист курсової роботи на носі, а тут ще й заплановане весілля розладналося. У результаті - найтяжчий грип. Хронічний стрес може бути результатом і "просто життя" - якщо воно проходить у несприятливому середовищі, наприклад, у шумному, багатолюдному районі з високим рівнем злочинності. Саме впливом хронічного стресу, зокрема, пояснюється відомий звязок між соціальним класом і тривалістю життя: багаті й освічені, в середньому, живуть довше й здоровіше, ніж бідні й малограмотні.

Дослідники розділяють дві "неуникаючі" стратегії. Перша - активна, зосереджена на розвязанні проблеми, яка викликала стрес, а в разі, коли це неможливо, на діях, що можуть знизити або нейтралізувати його ефект: збирання інформації, планування, звернення по допомогу до інших тощо. Друга стратегія фокусується на нашій емоційній реакції з метою її помякшити й коригувати, щоб не "піти в рознос". Сюди входять спроба позитивно інтерпретувати стресову подію, прийняття, пошук опори й розради в релігії. Обидві стратегії можна й треба застосовувати одночасно.

Найефективнішим засобом боротьби зі стресами Г. Сельє вважав захопленість роботою. Водночас він пропонував прийоми, що зводять вразливість людини до мінімуму:

визнайте, що досконалість неможлива, але пам´ятайте, що в кожному виді досягнень є своя вершина, прагніть до неї і задовольняйтеся цим;

цінуйте радість справжньої простоти життєвого укладу;

у будь-якій життєвій ситуації спочатку подумайте, чи варто боротися;

постійно зосереджуйте увагу на приємному і на діях, що можуть поліпшити ваше становище і стан;

намагайтеся забувати про огидне, безнадійне і важке, оскільки довільне відволікання - найкращий спосіб послабити стрес;

ніщо не впливає на людину сильніше, ніж невдача;

ніщо не підбадьорює сильніше, ніж успіх;

навіть після нищівної поразки боротися з гнітючою думкою про невдачу найкраще за допомогою спогадів про колишні успіхи;

навмисне пригадування - дієвий засіб відновлення віри в себе, необхідної для майбутніх перемог;

не відкладайте неприємної справи, якщо вона необхідна для досягнення мети: замість обережного погладжування, що лише продовжить період хвороби, розкрийте нарив, щоб усунути біль;

знаючи, що в суспільстві завжди будуть вожді й ті, кого ведуть, врахуйте: вожді потрібні лише доти, доки послідовникам необхідна їхня допомога;

не забувайте, що немає готового рецепту успіху для всіх: люди різні, і їх проблеми теж.

Сучасні лікарі дають такі рекомендації щодо попередження стресу:

Ніхто не застрахований від нещасних випадків, різних втрат, складних ситуацій. Але треба не обмежуватися переживаннями, не концентруватися на них, не поступатися депресії, а діяти, шукати вихід, пробувати все нові та нові варіанти.

Правильно харчуватися: більше їсти натуральних продуктів: овочів, фруктів, зменшити споживання солі. Обов'язково снідати та впродовж дня харчуватися рівномірно.

Бувати надворі, гуляти, сидіти в парку, бігати, зайнятись аеробікою.

Зїсти морозиво - там є компонент, який покращує настрій.

Зїсти банан: в ньому є сиротин - гормон щастя.

Постійні вправи на релаксацію знижують напруження в стресових ситуаціях.

Необхідно слухати спокійну музику.

Робити те, що подобається. Хобі - те, що треба. Зцілення не в тому, що ви робите, а як ви до цього ставитесь.

Аби запобігти розчаруванню, невдачам, не треба братися за непосильні завдання.

Не зловживати кавою, алкоголем.

Носити одяг бажано синього та зеленого кольорів - вони заспокоюють.

Зі стресом можна впоратися, треба лише мати бажання та трохи вільного часу лише для себе.

Постійно концентруватися на світлих сторонах життя та подіях - це збереже здоров'я і сприятиме успіху.

Справжнє фізичне та психічне здоров'я полягає не в тому, щоб відповідати чиїмсь нормам та стандартам, а в тому, щоб прийти до згоди із самим собою.

 

Результати дослідження причин стресових ситуацій у педагогічній діяльності та їх вплив на прояв синдрому "професійного вигорання" на базі Городищенської ЗОШ I-II ступенів

 

Стреси, постійні перевантаження нерідко називають "хворобою століття". Багато хто з нас помічає, що стає дедалі більш дратівливим, запальним, нервовим. Як же ми долаємо повсякденні подразники? Наскільки нам вдається оволодіти собою у важливий критичний момент. Хоча б приблизну відповідь на ці запитання, можливо дасть цей тест. Тест проводився на базі вчителів початкових класів Городищенськаї ЗОШ І-ІІІ ступенів.

 

П.І.П. Ковальчук Людмила ВолодимирівнаБойчук Тетяна АнатоліївнаПлескач Ірина ГордіївнаНаумчук Ольга Іванівна Наумчук Ольга МихайлівнаКошманюк Наталя ОнисіївнаМісюк Галина Петрівна Бортманська Алла ВіталіївнаОлексіївець Наталя Вікторівна Швець Ольга АнатолівнаКондрашкіна Світлана МиколаївнаТокар Ольга ОлегівнаНаумчук Людмила МихайлівнаГурінчук Лариса ЄвгенівнаСловінська Світлана Трохимівна

 

За підсумками тесту:

% учасників не назвеш терплячими і спокійними. Їх дратують навіть дрібниці. Вони запальні, легко "спалахують". А це розхитує нервову систему, від чого страждає й їхнє оточення.

% - люди належать до найпоширенішої групи людей: дратують речі найнеприємніші, але з щоденних клопотів вони не роблять драми. До неприємностей вони можуть "повернутися спиною", досить легко забуваєть про них.

Серед вчителів була проведена вправа "Проблема"

Вправа спрямована на зниження суб'єктивної значущості проблемної ситуації для людини, досягнення нею внутрішнього спокою й адекватного ставлення до проблеми. Час: 10-15 хвилин.

1. Учасники сідають зручніше і заплющують очі. Уявляють образ-картинку своєї проблеми.

2. Думають про те, що останнім часом хвилює й мучить найбільше. Коротко сформульовують це для себе у двох-трьох словах.

3. Уявляють людину, з якою вони нещодавно обговорювали свою проблему. Згадують, про що вона казала, і вони відповідали їй. Відтворюють у своїй уяві інтер'єр кімнати, час і зміст бесіди.

4. Силою уяви пробують побачити ситуацію збоку, начебто вони стали зовнішнім спостерігачем. Наприклад, бачать себе і свого співрозмовника відбитими у дзеркалі. Включають у цю "картинку" їхніх найближчих сусідів, знайомих або родичів. Які проблеми й невирішені питання є в них? Що їх мучить і які перешкоди їм доводиться переборювати в житті? Уявляють будинок, в якому вони живуть, і людей, які живуть разом з ними.

5. Коли "картинка" розшириться і стане для виразною, включають у неї місто, в якому вони живуть, думають також про всю країну, про її величезні простори і людей, які живуть у всіх цих містах, селах. Розширюючи свою уяву, уявляють тепер всю нашу Землю з її материками, океанами й мільярдами людей.

6. Рухаються далі до розширення "картинки": подумають про нашу Сонячну систему - величезне вогняне Сонце й планети, які обертаються довкола нього. Пробують відчути нескінченність Галактики та її байдужий "спокій", байдужість до існування якихось маленьких людських істот, які населяють Землю.

. Утримуючи у своїй уяві це переживання неосяжної глибини Космосу, знову думають про свою проблему. Після цього пробують сформулювати її у двох-трьох словах.

Після виконання вправи вчителі зазвичай діляться своїми враженнями, наприклад:

1. "Я зміг заспокоїтися, коли відчув, що моя проблема - мізерно мала порівняно з величезним і величним Космосом!".

Це добре. Міркування під час вправи були для цієї людини корисними. Проблема, що реально існує в неї, перестала бути такою величезною, як здавалося раніше. Очевидно, перебільшення значущості своєї проблеми придушувало й заважало виробити розумне рішення.

1. "Я здивований тим, що проблема взагалі перестала для мене існувати! Коли я зміг відчути неосяжність і вічність Космосу наприкінці вправи, при повторному поверненні до своєї проблеми я не міг її сформулювати".

Такий результат свідчить про те, що проблема цієї людини була викликана її втомою і внутрішнім напруженням. Тільки-но вона трохи відпочила і заспокоїлася, проблема перестала для неї існувати.

1. "Моя проблема стала для мене не такою важливою, тільки-но я подумав про те, скільки людей живе у моїй країні і на цій планеті, і скільки таких, які справді страждають!".

Для цієї людини корисно було поміркувати те, що вона не сама у своєму стражданні. Вона подумала про те, що в багатьох є ще важчі проблеми, і відчула свою єдність із ними. Водночас їй вдалося зрозуміти, що в житті можуть бути ще складніші ситуації, ніж та, в якій вона опинилася.

1. "Мені було так добре в Космосі! І зовсім не хотілося повертатися на Землю!".

Таке ставлення до вправи показує, що людина прагнула просто заспокоїтися, внутрішньо дистанціювавшись від своїх проблем, хоча б на якийсь час поринути у світ мрій і фантазій. На якийсь час це допоможе, але повертатися в реальність і вирішувати свої проблеми все одно буде треба.

1. "У мене нічого не змінилося. Моя проблема залишилася для мене такою ж важкою, як і на початку вправи. Те формулювання проблеми, що було на початку, залишилося й наприкінці. Я так само сформулював проблему після повернення з Космосу" та ін.

Такий результат свідчить багато про що.

По-перше, ця людина настільки поглинута своєю справді складною проблемою, що міркування про інших людей і Космос упродовж кількох хвилин для неї явно недостатньо.

По-друге, цілком можливо, вона уже впоралася зі своєю проблемою самотужки й виконання психотехнічної вправи було для неї не аж таке важливе.

По-третє, можливо, їй потрібні інші засоби зняття напруження. І це - нормально. Немає засобів, які допомагають всім і завжди.

Як вже було сказано вище, психологічні методи строго індивідуальні й необхідно шукати ті, які допомагають саме вам. Головне - керувати своїми почуттями та знаходити саме свої засоби саморегуляції.

Тест для вимірювання ступеня "професійного вигоряння"

За основу при складанні питальника використовувалася методика К. Маслача та С. Джексона, призначена для вимірювання ступеня "емоційного вигоряння" в професіях типу "людина-людина".

 

Цей тест показав, що:

 

П.І.П. Схильність до "професійного вигорання"Ковальчук Людмила ВолодимирівнаВідчувають незадоволеність собоюБойчук Тетяна АнатоліївнаВідсутні ознаки "емоційного вигорання"Плескач Ірина ГордіївнаВідсутні ознаки "емоційного вигорання"Наумчук Ольга Іванівна Відсутні ознаки "емоційного вигорання"Наумчук Ольга МихайлівнаВідчувають незадоволеність собоюКошманюк Наталя ОнисіївнаВідсутні ознаки "емоційного вигорання"Місюк Галина Петрівна Відчувають загнаність у кліткуБортманська Алла ВіталіївнаВідсутні ознаки "емоційного вигорання"Олексіївець Наталя Вікторівна Відсутні ознаки "емоційного вигорання"Швець Ольга АнатолівнаВідчувають незадоволеність собоюКондрашкіна Світлана МиколаївнаВідчувають незадоволеність собоюТокар Ольга ОлегівнаВідсутні ознаки "емоційного вигорання"Наумчук Людмила МихайлівнаВідчувають загнаність у кліткуГурінчук Лариса ЄвгенівнаВідсутні ознаки "емоційного вигорання"Словінська Світлана ТрохимівнаВідчувають незадоволеність собою

Вчителям було запропоновано висловитися про те, що вони почули та побачили на семінарі-тренінгу, а також пропонуютьcя рекомендації, як діяти у стресовій ситуації:

1. З'ясуйте, що саме вас тривожить і зачіпає за живе. Розкажіть про те, шо вас турбує, близькій людині. Це особливий психологічний прийом: проаналізувавши складну ситуацію вголос, ви дістанетеся кореня своїх проблем і знайдете вихід.

2. Сплануйте свій день. Учені помітили, що для людини, стан якої наближається до стресового, час біжить швидше. Тому вона відчуває непомірну завантаженість і нікуди не встигає.

3. Навчіться керувати своїми емоціями. Наш мозок викидає гормони стресу на будь-які подразники, що загрожують нашому спокою. При цьому йому зовсім байдуже, реальні вони чи вигадані. Вирватися зі стресового кола допоможе найпростіша йогівська вправа. Заплющте очі й подум-ки перенесіться на берег океану. Підніміть руки вгору й розведіть їх у сторони, уявляючи, як у них входить енергія. Складіть їх одна на другу - ліва знизу. Цього цілком достатньо, щоб повноцінно відпочити, наситити мозок киснем і заспокоїтися. Не забувайте хвалити себе щоразу, коли вам удасться впоратися із хвилюванням. Наприклад, купіть собі щось у подарунок. Причому робити це потрібно не так заради себе, як заради свого мозку. Ваша "сіра речовина" теж потребує подяки за відмінно виконану роботу.

4. Усміхайтеся, навіть якщо вам не дуже хочеться. Сміх позитивно впливає на імунну систему, активізуючи Т-лімфоцити крові.

У відповідь на вашу усмішку організм продукуватиме бажані гормони радості.

1. Використовуйте агресивну енергію в мирних цілях. Застосуйте японський спосіб боротьби зі стресами. Коли японець відчуває роздратування, він щосили б'є опудало свого шефа. А якщо у вас під рукою ляльки не виявилося, напишіть "обурливого" листа і з усією люттю, на яку ви здатні, спаліть його або розірвіть на шматки.

2. Вживайте вітамін Е. Він підвищує імунітет і стійкість до стресу. До речі, цей вітамін міститься у картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині, волоських горіхах.

3. Є багато різних систем аутотренінгу. На жаль, на те, щоб опанувати їх, у нас часто не вистачає терпіння й часу. А ось засвоїти кілька формул самозаспокоєння зовсім не важко.

Вивчення проявів стресу поведінкового та психосоматичного характеру дозволило визначити вираженість певної симптоматики стресу в учителів: майже третина симптомів виявляється у великої кількості респондентів - від 30% до 70%, що свідчить про те, що для вчителів характерними є стресові стани.

Спостереження, експерименти довели, що людині можна навіяти поганий настрій, самопочуття, хворобу. Наприклад, автор бестселера "Думай і збагачуйся Наполеон Хілл виділяє сім симптомів страху хвороб:

) самонавіювання (постійні розмови про операції, пошук у собі симптомів усіх мислимих хвороб тощо);

) іпохондрія (звичка з приємністю говорити про хвороби, очікувати їх, що обертається нервовим стресом);

) млявість (малорухливий, домашній спосіб життя);

) вразливість (страх хвороб підриває сили, організм перестає чинити опір, виникають сприятливі умови для набуття будь-якої недуги);

) самовтіха (властивість волати до співчуття оточення, використовуючи уявлювану хворобу як принаду);

) нестримність (звичка вживати алкоголь та інші засоби для рятування від головних болів, невралгій тощо замість усунення їх причин);

) занепокоєння.

Для захисту від негативного впливу він пропонує вдатися до таких дій:

. Згадайте, що ви маєте силу волі. Постійно реалізовуйте її.

. Усвідомте, що негативні імпульси проникають у вас через підсвідомість, чому, власне, їх і важко знайти. Отже, не спілкуйтеся з людьми, взаємодія з якими викликає у вас депресію чи занепокоєння.

. Викиньте зі своєї домашньої аптечки улюблені баночки з пігулками, перестаньте плекати застуди, мігрені й хвороби, які ви собі придумали.

. Неухильно прагніть до спілкування з людьми, що пробуджують у вас думку й активну дію.

. Не призначайте побачень хвилюванням - вони й самі прийдуть.

. Відвикайте турбуватися! Прийміть одне для всіх випадків рішення: ніщо, пропоноване життям, не заслуговує на ваші хвилювання. І ви відчуєте рівновагу, ясність інтелекту, що й приведе вас до щастя.