Профілактика стресів у педагогічній діяльності

Професійна діяльність педагога в усі часи була однією з найбільш емоційно напружених. Це пов'язано з великою кількістю непередбачуваних та неконтрольованих комунікативних ситуацій, з нерегламентованим режимом роботи, з високою мірою особистої відповідальності вчителя, з неможливістю отримати однозначні підтвердження ефективності своєї діяльності тощо. Однак, попри об'єктивні стресогенні чинники педагогічної діяльності, усе ж таки є вчителі, які можуть успішно впоратися зі стресами і зберігають як психологічне благополуччя, так і фізичне здоров'я

В епоху соціальних та економічних змін, коли ламаються ціннісні пріоритети в суспільстві й виникає безліч суперечливих вимог до освітньої діяльності, педагогу стає працювати дедалі складніше. Одні учасники педагогічного процесу вважають головним здоров'я дитини, інші вимагають глибоких знань, а треті віддають першість вихованості. Але хоч які пріоритети обрав для себе вчитель, завжди будуть люди, невдоволені його роботою.

Недостатня оплата вчительської праці також загострює психологічне неблагополуччя педагога. Навіть матеріально невибагливий учитель усвідомлює дисбаланс між енергетичними затратами на свою працю і тією винагородою, яку за неї отримує. На основі цього усвідомлення виникає хронічний внутрішній конфлікт, який дістав назву "моральне банкрутство". Цей конфлікт особливо загострюється в дуже відповідальних, самовідданих учителів, які вболівають за дітей і не можуть працювати не в повну силу.

Однак, попри об'єктивні стресогенні чинники педагогічної діяльності, усе ж таки є вчителі, які можуть успішно впоратися зі стресами і зберігають як психологічне благополуччя, так і фізичне здоров'я. Цей факт є безперечним доказом того, що подолання негативного впливу стресів на організм можливе навіть у такій емоційно напруженій роботі як педагогічна.

Слід навести приклад різноманітних сучасних психологічних технік профілактики стресових і психосоматичних розладів, які можна використовувати як для самодопомоги, так і в роботі з людьми в емоційно неблагополучному стані. Усі ці техніки є ефективними лише для певної групи людей: не буває прийомів, що підходять для всіх. Одній людині легше нормалізувати свій психологічний стан через розслаблення м'язів, іншій - через рухову активність; хтось краще використовує можливості уяви, а хтось - абстрактно-логічне мислення. Тому можна спробувати всі техніки, а застосовувати варто лише ті з них, які ефективні саме для вас.

Детально описано і принципи дії кожної групи психопрофілактичних методів. Такий опис допоможе уникнути типових помилок у використанні психологічних технік, а також свідомо створювати свої методи гармонізації психофізичного стану, що найбільше відповідають індивідуальності людини чи специфіці ситуації.

Стрес - це захисна реакція організму, що має допомогти йому подолати складні життєві ситуації. Викид у кров спеціальних гормонів ("глюкокортикоїдів") підвищує тонус м'язів, збільшує кількість глюкоза, зменшує потяг до сну. Але така мобілізація організму відбувається за принципом "боротися - зараз, лікуватися - пізніше", тому ті самі гормони, що мобілізують організм на боротьбу, паралізують функції, які не є життєво необхідними в період стресу: страждає, насамперед, імунна система, порушуються процеси регенерації тканин, блокується вироблення статевих гормонів та гормонів росту тощо.

Часте або тривале перебування людини у стресовому стані призводить до виснаження, розвитку типових психосоматичних розладів. Патогенний вплив надмірного стресу на здоров'я людини відбувається за такими трьома основними напрямками:

Розлади опорно-м'язового апарату. Постійне напруження м'язів спричиняє порушення іннервації тканин, внаслідок чого розвиваються запалення в м'язах, зв'язках, суглобах, людина може відчувати болі в спині, шиї, плечах, ногах, головний біль через порушення кровопостачання мозку.

Порушення обміну речовин. Підвищене вироблення глюкози порушує регуляцію обміну речовин: у людей може зникати або зростати потреба в їжі, виникати надмірний потяг до солодкого, хтось може набирати вагу, навіть якщо не переїдає, а хтось - відчувати знесилення, сонливість, хронічну втому тощо.

Погіршення психоемоційної регуляції.

Надмірна активізація організму не тільки спричиняє безсоння (на яке скаржаться 70% учителів), а й знижує якість сну. Людина не висипається, навіть якщо вона проспала необхідні вісім годин. Неповноцінний сон підвищує нервозність, збудливість, дратівливість, знижує уважність, пам'ять, самоконтроль.

Профілактика негативного впливу стресу на організм полягає в зменшенні часу або сили дії стресових факторів на людину засобами саморегуляції дихання, мислення, уяви або тонусу м'язів. Таку профілактику можна здійснювати як під час перебування в стресовій ситуації, так і одразу після виходу з неї.

Стрес може бути і корисним, і руйнівним. Так, поряд зі стресорами, спільними для всіх людей, у діяльності педагога є професійні стрес-чинники: відповідальність, необхідність бути спостережливим, постійно підтверджувати свою компетентність, а також тимчасова мінливість діяльності.

Щоденна робота педагога є досить великим навантаженням на психіку, тому що постійно перед ним постають нові і складні завдання, без часу на обмірковування. Мабуть, тому майже третина вчителів вважає навчання "стресовим заняттям". До 80 % педагогів перебувають у досить напруженому стані. Усе це негативно впливає на діяльність педагога, призводить до апатії, депресії, песимізму, хвороб, "професійного вигорання". Тому стресам варто протидіяти. Стрес можна послабити або взагалі усунути з нашого життя, змінивши своє ставлення до реальності, управляючи своїми думками. Наш розум має надзвичайну силу, яку потрібно спрямувати на ослаблення стресу, а не на його посилення. Ви відчуваєте стрес у тому випадку, коли переконали себе в цьому. Ви безпорадні тільки тоді, коли почуваєтеся безпорадним. Ви потрапляєте в ситуацію, з якої нема виходу, коли ви вирішили, що виходу нема.

Змінюючи думки, сподівання, настанови, ви вчитеся жити без стресу. Змінюючи себе, ви обов'язково відчуваєте, що змінилися люди і події, які раніше викликали у вас стрес.

Було б неправильно вважати, що навколо вас існує певне стресове середовище; що хоче занапастити вас. Стресовий стан визначається тим, як ви реагуєте і що говорите, а не тільки зовнішніми чинниками, які викликають стрес. Доречним у цьому випадку буде згадати слова відомого російського письменники Л. Толстого: "Людина розумом може і повинна позбутися того, що її турбує".

Характер реакції тісно пов'язаний з хворобами, що виникають внаслідок стресу. Узагальнення клінічних матеріалів дозволило лікарям припустити, що широке коло впливів, які призводять до стресу, викликає у людей гіпертонічну хворобу, виразку шлунку, деякі інші форми судинної патології з глобальними чи локальними проявами (інфаркт, інсульт, стенокардія, серцева аритмія, нефросклероз). Отримано докази, що в людини, яка придушує постійно свій гнів, підвищується ймовірність таких захворювань як ревматичний артрит, псоріаз, виразка шлунку, гіпертонія. Як писав академік К. Биков: "Туга, яка не виливається у сльозах, змушує плакати інші органи".

Лікарі давно звернули увагу на зв'язок конкретних емоцій з деякими хворобами. Так, М. Аст-Вацатуров вважав, що серце частіше вражається страхом, печінка-гнівом та люттю, шлунок - апатією та придушеним станом, а ймовірність блювоти зростає під час хвилювання.

Для хворих на серцево-судинні недуги характерна дуже висока самооцінка, яка призводить до таких рис вдачі як індивідуалізм, невдоволеність своїм становищем у житті (професією, посадою). Як правило, ці люди стримані, легко ображаються, тягнуться до інших людей, але важко з ними знаходять спільну мову. Під час несприятливої ситуації чи хвороби замикаються в собі, зменшують кількість контактів та роблять їх поверховими, оскільки для них характерна підвищена чутливість до мовних подразників.

Для хворих на виразку шлунку характерні тривожність, роздратованість, підвищена доскіпливість та загострене почуття відповідальності. Такі люди прагнуть зробити значно більше, ніж реально можуть.

Велике значення для психічного та фізичного здоров'я має емоційний клімат удома та на роботі. Настрій кожного багато в чому залежить від оточення, від їхнього ставлення, виявленого в словах, міміці, вчинках. Спілкуючись з людьми, несвідомо "заряджаєшся" їхнім оптимізмом чи смутком. Найбільш очевидними проявами сприятливої атмосфери є увага, симпатія людини до людини.

Однією з причин напруження може бути і надто близьке, вимушене спілкування. Травматичний вплив визначається в цьому випадку тим, що звуження кола та поглиблення неприємного спілкування швидше вичерпує інформативну цінність кожного із членів групи, що врешті призводить до напруження та бажання ізолюватись.

Психічне напруження, невдачі, страхи, зриви, відчуття небезпеки є найбільш руйнівними стресорами для людини. Вони, крім фізіологічних змін, які призводять до соматичних хвороб, дають ще й психічні наслідки емоційного перенапруження - неврози.

Неврози ( від грец. пешоп - " нерв") виникають при гострому інформаційному дефіциті, коли невідомо, як вийти із болісної для людини ситуації. Тоді виникає конфлікт між необхідністю вирішити життєву ситуацію та неспроможністю це зробити. В таких умовах може розвиватися невроз - функціональний стан нервової системи, при якому різко підвищується чутливість до сигналів внутрішнього та зовнішнього середовища.

Неможливість зовнішньо виявити активність, цілеспрямовано діяти переносить активність усередину і вона стає деструктивною для особистості - розвивається невроз. Тому головним моментом зняття напруження та полегшення стану є заміна внутрішнього руху на зовнішній. Цьому сприяють усі види рухової активності.

Професійний стрес педагога є комплексною психофізіологічною реакцією, що виникає внаслідок субєктивної оцінки дії зовнішніх факторів (професійно-міжособистісних і професійно-соціальних) як стресогенних під впливом внутрішніх факторів (інтраособистісних). Для професійної діяльності вчителя характерний специфічний набір стресорів, які провокують виникнення професійного стресу.

Найстресогеннішими для педагогів є такі професійні фактори, як байдуже ставлення учнів до навчання, перекладання батьками своїх обов'язків на вчителів, низька заробітна платня, падіння престижу навчання і професії вчителя, відсутність упевненості в завтрашньому дні. До особистісних характеристик, що зумовлюють виникнення стресу вчителів і майбутніх педагогів, дослідники відносять нейротизм, тривожність, фрустрованість, агресивність і ригідність. Високий же рівень екстраверсії, емоційної стабільності, адекватна висока самооцінка, інтернальний локус контролю, толерантність та задоволеність своїм професійним вибором сприяють стресостійкості педагога. Водночас стресостійкість визначає психологічне здоровя педагога та є однією із професійно значущих якостей особистості учителя.