Організація і методика проведення податкових перевірок

Тема 9

Податковий контроль платників податків за розрахунками з бюджетом

Суть податкового контролю та його організація

Податковим контролем є система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль, що здійснюється митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю.

Основними завданнями Державної фіскальної служби України є:

1) внесення пропозицій щодо формування державної податкової політики і державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

2) реалізація державної податкової політики та державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

3) здійснення контролю за додержанням податкового законодавства та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на органи Державної фіскальної служби України, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством;

4) запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним до компетенції податкової міліції, їх виявлення, розкриття, припинення та розслідування.

Способи здійснення податкового контролю

Комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами Державної фіскальної служби України покладених на них функцій та завдань, є інформаційно-аналітичним забезпеченням їх діяльності. Ця інформація надходить від:

1) платників податків та податкових агентів – зокрема, інформація в податкових деклараціях, розрахунках, первинних документах щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування та ін.;

2) органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України – зокрема, інформація про об’єкти оподаткування, що надаються або реєструються ними, про результати здійснення державного контролю, про видані дозволи, ліцензії тощо;

3) банків, інших фінансових установ – інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;

4) підрозділів фіскальної служби та митних органів – інформація за результатами податкового контролю;

5) інших організацій і органів, визначених Податковим кодексом України.

Органи Державної фіскальної служби України мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Організація і методика проведення податкових перевірок

 

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу Державної фіскальної служби України без спеціального рішення керівника органу або направлення на її проведення. Перевіряється уся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на таку перевірку та його присутність під час її проведення не обов’язкова.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок, до якого відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів або невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи Державної фіскальної служби України.

Періодичність проведення документальних планових перевірок визначається залежно від ступеня ризику в діяльності платників податків. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на 3 календарних роки, середнім – не частіше ніж раз на 2 календарних роки, високим – не частіше, ніж раз на календарний рік.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу Державної фіскальної служби України і проводиться за наявності:

1) фактів порушення платником податку норм податкового, валютного чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Державної фіскальної служби України (наприклад, платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію);

2) інших певних обставин, визначених чинним законодавством (наприклад, розпочато процедуру реорганізації чи припинення існування юридичної особи).

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу Державної фіскальної служби України рішення про її проведення за наявності обставин для проведення документальної перевірки і не вимагає обов’язкової присутності платника податку.

Фактична перевірка здійснюється раптово без попередження платника податків на підставі наказу керівника органу Державної фіскальної служби України, копія якого вручається платнику податків/його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення перевірки та за наявності певних обставин.

Основними напрямами перевірки платників податків за розрахунками з бюджетом є:

1) перевірка повноти реєстрації підприємства, що перевіряється, як платника податків за видами загальнодержавних і місцевих податків та зборів, виходячи зі специфіки його підприємницької діяльності;

2) контроль правильності відображення в бухгалтерському обліку результатів попередніх перевірок податковими та іншими контролюючими органами;

3) контроль правильності визначення об’єктів та бази оподаткування;

4) перевірка правильності застосування ставок податків і зборів;

5) перевірка правильності розрахунку сум податків та правомірності застосування податкових пільг;

6) контроль повноти і своєчасності сплати податків і зборів;

7) перевірка правильності складання і своєчасності подання податкової звітності за видами податків і зборів;

8) перевірка правильності оформлення первинних документів, організації і ведення бухгалтерського обліку розрахунків з бюджетом за податками і зборами;

9) перевірка правильності ведення обліку для цілей оподаткування (обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань).