Проектування організації робочого місця

Організація оплати праці, форми та системи, показники та розміри преміювання, ефективність системи матеріального та морального стимулювання праці.

1.5 Індивідуальна фотографія працівника автомойки.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ СТАНУ ОРГАНІЗАЦІЇ, НОРМУВАННЯ ТА ОПЛАТИ ПРАЦІ.

2.1. Загальна характеристика виробничої дільниці мийка на підприємстві «Троя», зміст технологічних процесів, основні види робіт.

Сутність організації робочого місця працівника автомийки. Обладнання робочого місця.

2.3. Просторова організація робочого місця та порядок розміщення обладнання. Організаційна та технологічна оснастка.

2.4.Умови праці на дільниці

2.5.Системи оплати праці. Матеріального та морального стимулювання праці.

Список використаної літератури

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА.

Автомийка " Троя ", м. Київ, вул. Піскова, 3.

Чистий автомобіль – це презентабельність, повага, гідність і впевненість в собі водія. Мийка автомобіля потрібна не тільки з естетичної точки зору, але і з практичної. Вона реально здатна продовжити життя автомобіля. Бруд знижує життєздатність багатьох деталей, вузлів автомобіля, а також лакофарбового покриття. В решті решт існує загроза бути оштрафованим у розмірі 510 гривень працівниками ДАІ, якщо номерний знак не буде видно за 20 метрів.

Пилюка та бруд через мікро тріщини і подряпини, шляхом дифузії, проникає під шар фарби та руйнує її. Сіль, кіптява, масляні викиди з автомобілів пришвидшують електрохімічну корозію кузова та днища автомобіля, в наслідок чого появляється ржавчина, руйнується структура металу.

Для спеціалістів автомийки «Троя» пріоритетом є надання якісних послуг для автомобілів.

Пункт миття на два пости, що входять в заправний комплекс. Заправний комплекс розташований в місті на завантаженій магістралі. Включає заправку, магазин, кафе, підкочування шин, пилосос самообслуговування для автомобілів, миття на два пости. Перед миттям обладнана стоянка на 5 автомобіль-місць. Мийка загальною включає два пости. Пости поєднані, розділені лише двома опорними стінками. Миття проводиться апаратом високого тиску Kercher з підігріванням води. Окрім АВТ з підігріванням на мийці використовується апарат високого тиску Kercher 690 без підігрівання, а також пилосос Kercher NT 65/2 EcО. Приміщення для клієнтів має вихід в магазин заправки. У приміщенні встановлений кондиціонер. Миття забезпечене витяжною і припливною вентиляцією.

 

 

1.1. Види і призначення мийок. Склад робіт, вимоги до догляду та види виконуваних робіт.

Виходячи із призначення мийок можна виділити такі види мийок:

- мийка, як самостійний вид послуг та як самостійне спеціалізоване підприємство (пункт мийки);

- комерційна мийка на СТО;

- мийка загального призначення – технологічна та комерційна – на СТО;

- технологічна мийка для автосервісу та передпродажної підготовки автомобіля;

- технологічна мийка для для передпродажної підготовки;

- технологічна мийка в цеху (на станції) відновленого ремонту кузова;

- технологічна мийка деталей в цеху ремонта двигунів та агрегатів;

- технологічна мийка малих і точних деталей при їх ремонті та відновленні.

Пункт мийки.

Мийка як самостійний вид послуг передбачає створення самостійних чи на заправках в комплексах пунктів мийки. Для їх оснащення використовують тунельні мийки, портальні мийки, безконтактні ручні спеціалізовані або мобільні мийки.

На таких мийках виконується широкий спектр послуг по догляду за кузовом та салоном автомобіля (на деяких видах мийок більше 70 видів).

Комерційна мийка на станціях технічного обслуговування по оснащенню мало чим відрізняється від пунктів мийки, за виключенням тунельних мийок, які в даному випадку не використовуються.

Комерційна і технологічна мийка на станції розрізняються лише розміщенням на генеральному плані та у виробничому корпусі. Комерційна мийка розміщується таким чином, щоб на її можна було заїхати прямо із проїжджої частини дороги і нею зручно було користуватися клієнтам, які приїхали лише для того, щоб помити автомобіль. До розміщення технологічної мийки висуваються інші вимоги: вона повинна чітко вписуватись в технологічний процес циклу автосервісу.

Мийка змішаного типу технологічна і комерційна – проектуються в тому випадку, коли її пропускні властивості більші за технологічні потреби.

Технологічна мийка передпродажної підготовки в більшості випадків така як і технологічна мийка обслуговування та ремонту. Такий варіант може бути раціональним з точки зору використання обладнання. При великих об’ємах продажів автомобілів економічно вигідно виходити із маркетингових вимог. В цьому випадку технологічна мийка встановлюється як пост на лінії передпродажної підготовки.

Технологічна мийка в цеху відновленого ремонту призначена для миття поверхонь кузова після або перед операціями підготовки чи окраски, полірування.

Технологічна мийка, призначена для миття деталей в цеху ремонту деталей та агрегатів, - це агрегат закритого типи, в якому за допомогою спеціальних розчинів ретельно миють деталі, які використовуються при збірці агрегатів.

Вимоги до догляду.

Стійкість фарбованого шару автомобіля на дію зовнішнього середовища зростає по мірі підвищення її властивостей.

Фарбований шар сучасного автомобіля повинен його захищати від механічної та атмосферної дії. Забруднення автомобіля умовно можна поділити на чотири шари. Перший - поверхневий і легко змивається водою. Другий - проникаючий, потребує використання шампунів. Третій та четвертий характеризуються структурними змінами в пофарбованому шару, викликаний термічними та фотохімічними процесами. Хромування деталей кузова втрачає блиск під діє сирнистих речовин, які входять до складу повітря, солі, якою взимку посипають дороги. Для їх відновлення потрібна хімічні та поліруючі склади речовини. Особливо руйнівною силою на окраску автомобіля впливає, як не дивно, дощ: каплі, що залишаються на поверхні кузова на сонці перетворюються в маленькі лінзи і випалюють плями на окрасці. Для відновлення шару потрібна лише його повна заміна. Таким чином, сучасний автомобіль потребує підвищеної уваги за доглядом по окрасці поверхності кузова.

Автомийка чи, радше, автомийний комплекс, можуть надавати низку послуг, які поділяються на два види - послуги із зовнішнього миття та догляду за авто та послуги з внутрішнього прибирання та догляду за салоном. В автоматичних (портальних і тунельних) автомийках, що зрозуміло з їхньої назви, зовнішнє миття та догляд за автомобілем автоматизовані. Що ж до послуг із внутрішнього прибирання та догляду за салоном, то вони проводяться вручну із застосуванням відповідного обладнання. Зазвичай, на автомийних комплексах, де встановлені автоматичні мийки, внутрішнє прибирання проводять в окремому приміщенні, часом на вулиці під навісами. Внутрішнє прибирання може проводити як і працівник автомийного комплексу, так і власник автомобіля - за наявності відповідного обладнання для самообслуговування.

Перелік зовнішніх робіт по догляду за автомобілем:

- чищення та миття автомобіля;

- чищення та миття дверних прорізів;

- чищення (миття) двигуна;

- продувка моторного відсіку та його консервація;

- видалення комах;

- видалення нальоту ржавчини;

- видалення смоли;

- чищення бамперів;

- чищення петельниці.

Внутрішня чистка:

- продування всіх щілин;

- хімічне очищення сидінь та ковбиків;

- чищення сидінь та ковриків пилососом;

- чищення потолка;

- чищення вікон;

- промивання шампунем м’якої оббивки;

- нанесення засобів по догляду за шкірою;

- чищення багажників;

- догляд за пластмасовими деталями та резиновими ущільнювачами дверей.

Відновлення фарби:

- полірування місць ударів камнями;

- видалення царапин;

- шліфування покриттів;

- консервація – нанесення захисного покриття;

- окраска дисків.

Для виконання цих робіт необхідно два типа робочих місць: для миття автомобілів та для догляду автомобілем і салоном.

За даними дослідженнями, попит на мийку коливається по дням неділі та порам року.

Таблиця 1

Коливання попиту на мийку по дня неділі

Пн.	Вт.	Ср.	Чт.	Пт.	Сб.	Вс.
					32%
				28%
			12%
11%
		8%
	7%
						3%

 

Таблиця 2

Коливання попиту на мийку по порам року

Весна	Літо	Осінь	Зима
34,70%
	29,30%	22,20%
			13,80%

 

1.2. Розміщення та оснащення мийки. Організація робочого місця мийки.

Пости мийки на СТО можуть мати комерційний, технологічний або змішаний (включає в себе обидва види) типи. Чим менша потужність станції, тим більше можливостей для використання мийки в комерційних цілях. Наприклад, загрузка станції на три поста – сім авто заїздів вдень. Її мийка не може бути завантажена технологічними автомобілями. Тому на таких станціях мийка, якщо вона передбачена проектом, повинна бути орієнтована на комерційне обслуговування автомобілів та розміщуватись повинна виходити із такого її призначення.

На станції де 20 постів, завантаженість якої – 30-50 авто заїздів на день та більше 10 автомобілів передпродажної підготовки, мийки використовуються в основному для технологічних цілей. При її розміщенні повинні враховуватися вимоги технологічного обслуговування та ремонту автомобілів.

Якщо піст обслуговування планується використовувати в комерційних цілях, він проектується в таким чином, щоб бути зручним для власника, які приїхали лише щоб помити автомобіль чи привести в порядок салон. Він повинен мати окремий заїзд, спрощену схему розрахунків, самостійний попередній запис, автономний телефон, помітну, світящу в темний час суток вивіску. Раціональним являється розміщення мийки на СТО в окремому приміщенні. В такому випадку вона не відрізняється від автономних пунктів мийки.

Кількість авто мийок на станції залежить від виробничої програми. Як правило, навіть на найбільших СО створюється один піст мийки. Існують СТО, які мають два поста мийки і два поста догляду за салоном та інших робіт по догляду за автомобілем.

Піст мийки на СТО в залежності від обладнання яке використовується має площу до 40м (мінімальний 4,5*7,4 м при ручній мийці та максимальний 6м *10м при автоматизованій). Із урахуванням допоміжних площ, приміщення для працівників та клієнтів загальна площа авто мийки дорівнює 60-80 м . В даний момент використовуються ручні, портальні і тунельні авто мийки.

Розглянемо більш детально ручний тип мийки. Отже, в ручній мийці в якості основного миючого агрегата СТО використовують апарати високого тиску із підігрівом або без підігріву води. Апарати високого тиску (АВТ) поділяються на напівпрофесіональні (побутові) та професіональні; професіональні в свою чергу поділяються на комерційні та індивідуальні. Апарати високого тиску кожної групи в свою чергу мають свої особливості.

Побутові та напівпрофесіональні апарати високого тиску підходять лише для дрібних робіт. Вони не призначені для безперервного використання. В основному це малі за габаритними розмірами та масою прилади без підігріву води. АВТ можуть засмоктувати воду самі (висота всмоктування один метр) або ж під напором міської водопровідної сітки. Привід можна використовувати від електронасоса із живленням 220В, 380В або ж від малопотужного бензинового двигуна.

Існують апарати високого тиску для подачі холодної і теплої води (з температурою від 40 до 70С). Якщо воду підігріти, продуктивність і якість мийки зросте. Це дозволить ефективніше наносити віск на поверхню автомобіля. Вони можуть бути із вільним всмоктуванням чи подачею під тиском води в насос.

Всі апарати високого тиску напівпрофесіональної групи розвивають тиск до 140бар (які можна регулювати), витрати води в них до 600 літрів в час.

Апарати професіональної групи можуть працювати безперервно. Вони значно дорожчі побутових, більші за габаритними розмірами, за масою та мають додаткове обладнання (насадки, шланги, барабан з ручкою для їх намотування, 15-ти метровий напорний шланг, що збільшує площу обробки із 314 до 706 м и зручність мийки автомобіля). Професіональні АВТ більш надійні і довговічні, розвивають тиск до 220 бар, подача води від 900 до 1300 літрів в час, температура води – 70С.

Мийки бувають стаціонарні та пересувні. Пересувні для пересування по рівній підлозі мають резинові колесика. Для пересування по нерівним поверхням використовують пневматичні надувні колеса. Деякі стаціонарні мийки комплектуються двома пилососами, що підвищують продуктивність праці.

Основна перевага ручної мийки заклечається в тому, що вона дозволяє помити автотранспорт у важкодоступних місцях (двигун, салон, днище), чого не може механічна мийка. В той час продуктивність такого виду мийки є дуже низькою – приблизно одна машина за годину.

Організація робочого місця автомийщика залежить багато в чому від того, який тип автомийки підприємства. На перший погляд підібрати працівників на автомийку зовсім не складно. Запрошуй першого зустрічного і нехай він миє автомобіль за певну плату. Але все не так –то просто. Хоча для миття автомобіля особливої освіти не потрібно, проте опитні підприємці віддають перевагу працівникам, які добре розбираються в автомобілях. Двох-трьох чоловік на восьмигодинну зміну цілком достатньо. На митті, що працює цілодобово, штат, відповідно, повинен складатися з 6-9 мийників і одного бригадира. Енергійні хлопці з "початковою автомобільною освітою" тут саме до речі. Деякі підприємці залишилися вельми задоволені, запросивши на роботу дівчат. Природне чистолюбство останніх на автомитті виявляється повною мірою. Найбільш ефективною формою оплати праці підприємці вважають відрядну. Більше помив - більше отримай. У Києві рядовий мийник щомісячно кладе в кишеню $50-120. У особливо прибуткові місяці власники миття додатково заохочують персонал грошовими преміями. Персонал непогано б одягнути в однакових симпатичні комбінезончики. Це створить враження серйозності і значності фірми. Зараз клієнт пішов розбірливий. Йому, чи розумієте, неприємно, коли його зустрічають в засаленій робі, що просмерділася бензином.

Праця атомийщика являє собою безліч різноманітних рухів, простих і складних, які, зазвичай, виконують однократно або багато разів, таких, що потребують уваги або автоматичних рухів.

Робота керівника, як правило, є досить рухливою, і це не можна зарахувати до розряду переваг, бо така робота протягом цілого дня дуже стомлює.

Все це потребує раціональної організації робочого місця робітника зони відпочинку. Використовування методів нормування праці дає змогу отримати необхідну інформацію для раціонального облаштування робочого місця працівника.

Вимоги до робочого місця і правила його проектування

Головним елементом впорядкування управлінського процесу вважається впровадження типових проектів організації робочих місць. Інтер’єр має важливе значення:

· щоб високу стелю зробити нижче, її фарбують в більш темний колір і навпаки;

· якщо спеціально немає необхідності в підсиленні освітленості приміщення, то підлогу слід робити більш темною, ніж стіни;

· слід уникати різких контрастів у кольорі;

· використовуючи колір, можна підкреслити найважливіші елементи приміщення і приховати менш важливі (для виділення використовують більш яскраві кольори);

· має підтримуватися постійна вогкість повітря і температура від 18 до 20ºС. Можна досягти цього за допомогою кондиціонерів. Це збільшує продуктивність праці на 15%;

· уникнення травматизму.

Робоче місце – просторова зона, оснащена необхідними матеріальними засобами і технікою, певним чином організована, для здійснення трудової діяльності працівником, місце, де виконується робота.

Організація робочого місця – сукупність заходів для оснащення робочого місця пристроями і предметами праці та їх розташування в необхідному порядку.

Робоча зона – частина простору робочого місця, обмеженого крайніми точками доступності рук і ніг працюючого із зсувом на 1-2 кроки від умовного центру робочого місця.

Проектування організації робочого місця

1. Зміст праці (що і за допомогою чого робиться).

2. Технологічні, інформаційні та інші зв’язки.

3. Ескіз розміщення устаткування.

4. Забезпечення необхідними ресурсами.

5. Господарське і технічне обслуговування.

6. Кваліфікаційні та освітні вимоги до працівників.

Є кількісні та якісні показники до вимог, що висуваються до проектування робочих місць. Обов’язкові – санітарія, техніка безпеки, правила використовування устаткування (порушення може призвести навіть до кримінальної відповідальності); бажані – естетичність, ергономічність.

Необхідно скласти схему в масштабі 1:100 або 1:200 із розбиттям робочих і допоміжних зон, з уточненням маршрутів пересування, зазначенням типу і місця установки устаткування і т. д.

Організація робочого місця миття.

Для миття і догляду за автомобілем потрібно два типа робочих місць — робоче місце миття і робоче місце догляду за автомобілем і салоном (на відміну від робочого місця миття воно має бути чистим і сухим). На практиці ці робочі місця нерідко поєднують з метою економії виробничої площі. Таке поєднання вимагає вживання додаткових вентиляційних систем. На добре оснащених станціях, які прагнуть забезпечити висока якість, такі робочі місця розділені. Це має сенс не лише з точки зору якості, але і з точки зору продуктивності робітників, оскільки передпродажна підготовка, підготовка автомобілів б/у до продажу займає значно більше часу, чим миття. Виконання робіт на одному робочому місці веде або до затримки автомобілів, прибувших на миття, або до необхідності перекочувати їх, що веде до втрати часу.

Планування і оснащення робочого місця миття залежить від типа клієнтів, на яких розраховано миття, видів виконуваних робіт, виробничої програми, маркетингових вимог. В той же час за будь-яких умов робоче місце має бути:

• атестовано і сертифіковано,

• оснащено відповідно до вимог технології,

• мати раціональне планування,

• на нім мають бути забезпечені умови праці у відповідності нормативними вимогами,

• відповідним чином обслуговуватися,

• забезпечено технологічною документацією,

• відповідати вимогам охорони праці і техніки безпеки. Підбирається устаткування по таких критеріях, як продуктивність, якість, ціна і призначення. Важливим моментом оснащення миття є наявність повного переліку устаткування, оснащення, інструментів. Комерційна пропозиція фірм, що продають мийне устаткування, передбачає цей перелік. Останнім часом деякі фірми, зокрема Nussbaum (Німеччина), пропонують спеціальний одноплунжерний гідравлічний підйомник для миття автомобілів, який має зовнішній настінний агрегат з виносним пультом управління, що забезпечує повну електричну безпеку. Планування робочого місця передбачає таке розташування устаткування на робочому місці, при якому робітник виконує мінімум транспортної роботи по переміщенню інструменту і пересуванню при митті автомобіля. Вона також передбачає зручність розташування витягу (щоб не капало на висушений автомобіль), правильне розташування джерел стислого повітря, електроенергії, відведення води, освітлення. Миття має бути обладнана припливною і витяжною вентиляцією, мати хороше освітлення (норма освітленості — 150–200 люкс.) Умови праці на робочому місці миття (температура повітря, домішки шкідливих речовин, рівень вібрації, виробничого шуму і т. д.) регламентуються наступними нормативними документами: СН 245-71 ГОСТ 12.005.-88 «Повітря робочої зони», ГОСТ 12.1.012.-78 «ССБТ. Вібрація. Загальні вимоги безпеки», ГОСТ 12.1.003-76 «ССБТ. Шум. Загальні вимоги безпеки», ГОСТ 12.1.001.-83 «ССБТ. Ультразвук. Загальні вимоги безпеки», СП 2527.82 «Санітарних норм для підприємств чорної металургії»; електрозахист — ГОСТ 12.2.007-75, ГОСТ 12.2.007.13-75; тривалість зосередженого спостереження — СНІП ПА 4-79. У місцях миття транспортних засобів можуть мати місце такі основні небезпечні і шкідливі виробничі чинники: падіння працівника з висоти, падіння тягарів, наїзд транспортного засобу на працівника, опіки гарячою водою, хімічними розчинами, травмування струменем води високого тиску, наявність в повітрі робочої зони шкідливих речовин, підвищена вологість повітря. Охорона праці і техніка безпеки забезпечується на робочому місці відповідно до вимог законодавчих і нормативних актів: Закону України «Про охорону праці», СНІП 2.09. 02.85* «Виробничі будови», СНіП 2.09.04.-84 «адміністративно-побутові приміщення», СНІП 2.01.02-85 «Протипожежні норми», СНІП 12-77 «Захист від шуму», СНІП 245 71 «Санітарні норми проектування промислових підприємств», «Державні санітарні правила планерування і забудови населених пунктів», «Санітарні правила організації технологічних процесів і гігієнічні вимоги до виробничого устаткування», ССБТ ГОСТ 12.00.01-82 «Система стандартів безпеки праці. Основні положення», ГНАОТ 0.001.28.97 «Правила охорони праці на автомобільному транспорті», НАОТ 5.1.12.-1.02-78 «Правила ТБ для авторемонтних підприємств», НАОТ 5.1.12.-1.03-78 «Правіла ТБ для шиноремонтних підприємств» НАОТ 5.1.12.- 6.02-84 «Вказівки по організації безпеки праці при обслуговуванні і ремонті автомобілів», НАОТ 1.4.10-1.04-86 «Правила по ТБ і виробничій санітарії при роботах» електрозварювань, ГОСТ 12.005.-88 «Повітря робочої зони», ГОСТ 12.3.002-85 ССБТ «Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки».

1.3. Умови праці(санітарно-гігієнічні, психофізіологічні та естетичні). Забезпеченість нормами праці, її технологічна обґрунтованість, стан нормування та рівень виконання норм.

Виконання будь-якої роботи протягом тривалого часу супроводжується стомленням організму, що проявляється в зниженні працездатності людини. Разом з фізичною і розумовою роботою значну дію на стомлення надає і навколишнє виробниче середовище, тобто умови, в яких протікає його робота.

Умови праці - це сукупність чинників виробничого середовища, що роблять вплив на функціональний стан організму працюючих, їх здоров'я і працездатність в процесі праці. Вони визначаються вживаним устаткуванням, технологією, предметами і продуктами праці, системою захисту робітників, обслуговуванням робочих місць і зовнішніми чинниками, залежними від стану виробничих приміщень, утворюючими певний мікроклімат. Таким чином, виходячи з характеру виконуваних робіт, умови праці специфічні як для кожного виробництва, цеху і ділянки, так і для кожного робочого місця. Існує і інше визначення поняття «умови праці».

Умови праці - це складне об'єктивне суспільне явище, що формується в процесі праці під впливом взаємозв'язаних чинників соціально-економічного, техніко-організаційного і природно-природного характеру і впливаюче на здоров'я, працездатність людини, на його відношення до праці і ступінь задоволеності працею, на ефективність праці і інші економічні результати виробництва, на рівень життя і всесторонній розвиток людини як головної продуктивної сили суспільства.

Дане визначення дає цілісну характеристику умов праці: їх єства як об'єктивного явища, механізму формування і основних напрямів дії на працюючу людину, ефективності, впливу на соціальний розвиток. Це визначення конкретизує терміни «виробниче середовище» і «умови праці», що є єдністю двох сторін. З одного боку, це чинники, що впливають на формування умов праці, а з іншою - елементи, що становлять умови праці. До елементів умов праці відносяться, наприклад, температура, загазованість і т. д., тобто все те, що безпосередньо впливає на працюючу людину, його здоров'я, працездатність і соціальний розвиток.

За даними Мінпраці і соціального розвитку, знос основних фундацій підприємств наблизився до 60%, частка використання застарілих технологій і устаткування в окремих галузях промисловості складає більш 80%. незадовільні умови праці часто є основною причиною високого рівня виробничого травматизму, загальної професійної обумовленої захворюваності.

Нещасні випадки на виробництві і професійні захворювання є не тільки людською трагедією, але і причиною найсерйозніших, як вже було сказано вище, економічних втрат.

В 2009 р. порівняно з 2008 р. дещо зросла абсолютна кількість працюючих на устаткуванні, що не відповідає вимогам безпеки. При цьому протягом 2007 – 2009 рр. загальна чисельність працівників, що працюють на такому устаткуванні, змінювалася трохи і складала щорічно трохи більше 50 тис. людей. Про те, що більш третини працівників, серед яких значну частину складають жінки, зайнято на роботах з шкідливими і (або) небезпечними умовами праці, свідчать показники за уявленням різних компенсацій за умови праці, які поки не знижуються. Щорічно на виробництві гине близько 5 тис. людина працездатного віку.

Санітарно-гігієнічні умови праці створюють зовнішнє середовище на робочому місці. До них відносять температурний режим, вологість, рух повітря та його тиск, освітлення, загазованість, запиленість, вібрацію, шкідливі хімічні речовини, запорошена повітря, вібрація, освітлення, рівень шуму, інфразвук, ультразвук, електромагнітне поле, лазерне, іонізуюче, ультрафіолетове випромінювання, мікроклімат, мікроорганізми, біологічні чинники). Приведення цих чинників у відповідність з сучасними нормами, нормативами і стандартами є передумовою нормальної працездатності людини.

Сприятливі санітарно-гігієнічні умови праці сприяють збереженню здоров'я людини і підтримці стійкого рівня його працездатності. Робота по поліпшенню умов праці припускає в першу чергу вдосконалення техніки, технології і фізико-хімічних властивостей сировини, а також подальше вдосконалення виробничих процесів з урахуванням комплексу санітарних норм, стандартів і вимог.

В поняття метеорологічні - умови (мікроклімат) виробничого середовища входять температура, вогкість, рух повітря і його барометричний тиск. Підвищені або знижені проти норми температура і вогкість повітря викликають додаткові виробничі витрати енергії людини, знижують продуктивність праці. Систематичні охолоджування і прогрівання організму можуть привести до різних захворювань.

Холодними виробництвами вважаються такі, в яких тепловиділення від навколишніх предметів, людей, сонячного проміння не перевищує 20 ккал на 1 м в годину. При низькій температурі знижується рухливість кінцівок, притупляється увага, організм витрачає додаткову енергію на підтримку нормальної температури.

При високій температурі частішає дихання, порушується водний і сольовий баланс організму в результаті рясного виділення поту, температура тіла може підійматися до 39 °С. Втрати води в гарячих виробництвах досягають 5-8 л в зміну, тобто 7-10% ваги людини.

Для створення сприятливого мікроклімату на робочих місцях і у виробничих приміщеннях необхідно герметизувати устаткування, укрити і ізолювати поверхню випаровування рідин, теплоізольованість джерела тепла, а також автоматизувати і механізувати процеси з надмірним виділенням тепла і вологи.

Шум і вібрація з фізичної точки зору багато в чому схожі, але один сприймається слухом, інша - дотиком. В даний час шум - один з найпоширеніших чинників зовнішньої, у тому числі виробничого середовища. Шум характеризується силою (рівнем) звуку, визначуваної в децибелах (дБ), частотою в герцах (Гц) і інтервалом частот в октавах. При цьому рівень інтенсивності звуку викликає у людини різні відчуття. Так, при

* 50-60 дБ виникає відчуття спокою і комфорту,

* 60-80 - лише відчуття зручності,

* в 90 дБ - цілком прийнятний,

*100 дБ - відчуття галасливості,

* 110 дБ - дискомфорт,

* 120 дБ - відчуття тривоги,

* 130 дБ - болісне відчуття.

Найбільший вплив надають високочастотні звуки навіть при однаковій силі (рівні). Шкідлива дія шуму позначається на нервовій і серцево-судинній системах, на роботі органів травлення, підвищує кров'яний тиск, притупляє увагу і приводить до швидкого стомлення. При цьому рівень інтенсивності звуку викликає у людини різні відчуття.

Вібрація супроводжує багато виробничих процесів. Вона викликає захворювання суглобів, може порушити рухові рефлекси людини. Характеризується частотою (в Гц) і амплітудою (в мм).

Вібрації неоднаково впливають на людину, при цьому по характеру дії слід розрізняти місцеву і загальну вібрації. Загальна вібрація викликає струс підлоги, стін, місцева вібрація впливає на обмежену ділянку тіла.

Для зменшення шуму і вібрацій на робочих місцях, ділянках і в цехах необхідно перш за все усунути причини утворення вібрацій в самому їх джерелі. З цією метою застосовуються різні конструктивні рішення при модернізації устаткування і технологічних процесів. Зниження інтенсивності шуму і вібрації досягається: за допомогою облицьовування стін, стель звукопоглинаючим і звукоізолюючим покриттями; виключення або зменшення різкої зміни тиску, вихрових рухів в машинах і устаткуванні; вживання пружинних амортизацій; відведення «галасливих» цехів за межі приміщень, де працюють люди; точної підгонки всіх деталей і відладки їх роботи, вживання глушників і індивідуальних засобів захисту і т.д.

Психофізіологічні - умови величини фізичної, динамічної і статичної навантаженості, робоча поза, темп роботи, напруженість уваги, напруженість функцій аналізаторів, монотонність, нервово-емоційна напруга, естетичний (прибирання туалетів, робота з гноєм, екскрементами і т.д.) і фізичний дискомфорт (використання індивідуальних засобів захисту, змінність). Обмеження і регламентація фізичних зусиль, оптимальне поєднання фізичної і розумової роботи надають значний вплив на зниження стомлюваності робітників.

Естетичні - умови (колірне оформлення інтер'єрів приміщень і робочих місць, озеленення виробничих і побутових приміщень, прилеглих територій, забезпечення спецодягом і ін.). Всі ці чинники надають дію на працюючого через створення емоційного виробничого фону. Приємно, легше і продуктивний працюється на робочому місці, оснащеному сучасним устаткуванням, в конструкції якого враховані ергономічні вимоги, коли дотриманий естетично виразний зовнішній вигляд устаткування, механізмів, інструменту, приміщень, робочого одягу.

Виробничий інтер'єр є естетично оформленим архітектурно-художнім внутрішнім простором промислових будівель. Створення виробничого інтер'єру вимагає:

• чіткої композиції внутрішнього простору і раціонального планування робочих місць;

• систематизованого розміщення основного технологічного устаткування і доцільної прокладки внутрішніх проходів, проїздів, санітарно-технічних і технологічних комунікацій.

• оптимальної системи освітлення і «колірного клімату», тобто забарвлення поверхонь і предметів в приміщенні;

• загального впорядкування приміщення (зон відпочинку, візуальної інформації і т.д.).

При створенні виробничого інтер'єру слід враховувати: призначення будівлі, його об'єм і площа; особливості технологічного процесу; режим праці і відпочинку; характер устаткування; психологічна і естетична дія різних поєднань композицій і кольорів на людину; кліматичні особливості і т.д.

Колірне оформлення грає важливу роль в створенні сприятливої виробничої обстановки. Умовно воно виконує дві функції, будучи засобом інформації і засобом психологічного комфорту.

Як засіб інформації колір використовується для орієнтації працюючих у виробничому середовищі і при експлуатації устаткуванні. Орієнтація у виробничому середовищі припускає вживання кольору для позначення маршрутів руху, маркіровки комунікацій і забезпечення безпеки працюючих. Відповідно до призначення кольорів (червоний - забороняючий, жовтий - застережливий, зелений - приписуючий, синій - вказуючий) встановлюються і відповідні знаки.

Орієнтації робітника при експлуатації устаткування сприяє правильне забарвлення елементів останнього залежно від ролі в трудовому процесі. При цьому доцільно використовувати не більше трьох кольорів: один - для органів управління (жовтий, приглушений оранжевий); інший - для частин, що створюють фон оброблюваної деталі (сталь і чавун - кремовий, бронза і мідь сіро-голубої і т.д.) і третій - для решти офарблюваних поверхонь (корпуси устаткування - салатний і зелено-голубий).

Кольори забарвлення допоміжного устаткування рекомендується вибирати близькими до кольору основного устаткування, а забарвлення оргоснастки повинне бути таким, щоб не відволікати увагу робітника від основних елементів праці.

При забарвленні травмонебезпечних засобів рекомендується застосовувати кольори близькі до жовтого і оранжевого. Самі небезпечні з погляду травматизму частини транспортних засобів слід офарблювати в жовто-оранжевий колір з чорними смугами.

Озеленення підприємства відноситься до естетичних чинників виробничого середовища. Воно сприяє оздоровленню повітря, впливає на тепловий режим, зменшує шум, знижує запорошену, прикрашає і створює затишок, заспокійливо діє на нервову систему. При озелененні враховуються властивості рослин, кліматичні і грунтові умови, а також характер виробництва. Асортимент рослин, їх розташовує у виробничих приміщеннях визначаються на підставі рекомендацій санітарних служб, архітекторів і дендрологів.

Той, що розташовує зелених бар'єрів в інтер'єрах, різноманітний: уздовж віконних отворів, сходів, в поєднанні з меблями. З їх допомогою розмежовують простір, виділяють певні зони і т.д. Для озеленення території промислового підприємства рослини підбирають з урахуванням їх гігієнічних властивостей. Так, з метою пониження температури посадки проводять груповим способом без чагарника. Для зменшення шуму застосовують посадки дерев і чагарника з густою і дрібнолистою кроною, з великою кількістю гілок.

В місцях відпочинку робочих, виконуючих монотонні операції, висаджують квіти з теплим, збудливим, активним забарвленням.

Соціально-психологічні чинники, характеризують взаємостосунки в трудовому колективі і створюють у працівників відповідний психологічний настрій.

На людину постійно впливають як чинники зовнішнього середовища, так і подразники, створювані самою людиною. Це знаходить віддзеркалення в трьох функціях центральної нервової системи: рефлекторної; координаційної; інтегральної. Перераховані функції мають відношення до дієздатності і працездатності людини.

Працездатність характеризує трудову діяльність з кількісної сторони і пов'язана з ефективністю праці. Вона має свою межу, обмежену кількістю енергії, яка може бути витрачена без збитку організму. Названі функції обмежують витрату енергії людини, що зовні виражається в стомленні, тобто у випадку сил унаслідок втрати енергії. Стомлення пов'язано з гальмуванням і в цілому з координаційною функцією.

Фізичні і психологічні функції необхідно враховувати при здійсненні технічних, організаційних, соціальних і інших заходів щодо вдосконалення організації праці. Крім того, необхідно враховувати і емоції людини, які викликаються не тільки власне трудовою діяльністю, але також виробничими і особистими взаємостосунками, естетичним оформленням навколишнього середовища.

Ослаблення несприятливого впливу психофізичних чинників в процесі роботи досягається:

- зменшенням фізичних зусиль;

- оптимізацією темпу і ритму роботи;

- вибором раціональної пози, зниженням нервово-психічною напругою, попередженням монотонності і ін.

Обмеження фізичних зусиль відповідно до фізіологічних рекомендацій повинне забезпечуватися як за рахунок дозування ваги вантажу, що піднімається, так і з урахуванням загального вантажообігу за зміну. Беруться до уваги спосіб перенесення або пересування вантажу, характер поверхні вантажів. Так, для жінок разовий підйом тяжкості не повинен перевищувати 20 кг, для чоловіків - 50 кг.

Регламентувати підняття і перенесення тяжкості слід з обліком не тільки висоти підняття вантажів, але також розмірів і форми предметів. При дозуванні фізичної праці робітників слід керуватися фізіологічно обґрунтованою вимогою: витрати енергії за одну годину роботи не повинен перевищувати 250 ккал. Якщо ця кількість калорій за рахунок більш інтенсивної роботи витрачається за менший час, то в даному випадку треба пропорційно збільшувати час на відпочинок. Наприклад, якщо 250 ккал витратив за 50 хв., то після такої роботи слід представляти щогодини відпочинок по 10 хв.. Для більш інтенсивної роботи встановлюється режим праці і відпочинку, що передбачає не тільки перериви в роботі, але і перемикання на інший вид діяльності, що не вимагає великих фізичних зусиль. Усунення негативного впливу великого статистичного навантаження можна добитися оптимальним поєднанням динамічної і статистичної роботи.

При оптимізації темпу і ритму роботи слід мати у вигляді, що завищений і занижений темпи, ослабляючи увагу і знижуючи точність руху і ритмічність роботи, негативно позначаються на працездатності людини. Тому темп слідує встановлювати залежно від ступеня фізичної і нервово-психічної навантажень: меншим навантаженням винен відповідати більш високий темп, а із збільшенням нервово-психічних або фізичної навантажень темп роботи повинен знижуватися. Стосовно окремих ланок рухового апарату людини оптимальний темп - не більш 20% від максимальних можливостей людини, які складають: для пальців - 6 рухів в секунду, для долоні - 3 рухи в секунду, для руки - 80 рухів в хвилину, для ноги - 45 рухів в хвилину, для корпусу - 3 рухи за хвилину.

Враховуючи, що відмінності в індивідуальному темпі у людей складають зверху 30%, комплексні бригади робітників доцільно комплектувати з людей з приблизно рівними природними темпами.

Порушення ритму трудової діяльності викликає напругу нервової системи, приводить до втрати засвоєного ритму, а це вимагає вироблення нового стереотипу, що приводить до уповільнення виконання трудових операцій. Ще більш утомлива для людини аритмічність, коли малі фізичні і нервово-розумові зусилля і низький темп несподівано зміняються в процесі праці форсованими зусиллями і швидким темпом. Ритмічність праці протягом зміни сприяє організації роботи по годинному графіку, коли розподіл денного навантаження планується з урахуванням фізіологічних закономірностей розвитку працездатності людини. В перші і останній годинник навантаження повинне бути на 10-15% менше ніж в середині першої і другої половини робочого дня.

При організації праці на робочому місці доставку деталей, матеріалів необхідно здійснювати партіями відповідно до графіка обслуговування. При роботі на конвеєрі темп роботи регулюється шляхом програмування швидкості руху конвеєрної стрічки або створення лінії з вільним темпом роботи. При варіюванні темпу роботи коливання швидкості руху стрічки не повинне перевищувати середнього темпу більш ніж на 10-15%. Раціональна робоча поза з фізіологічної точки зору забезпечується в тому випадку, якщо працівник на свій розсуд може трудитися як сидячи, так і стоячи. Робота стоячи більш утомлива і вимагає великих енергетичних витрат, ніж робота сидячи. Тривала робота стоячи може привести до органічних змін. При виборі робочої пози повинна враховуватися також величина зусиль, необхідна для виконання роботи. Якщо, наприклад, під час виконання роботи вимагається розвивати зусилля більше 10 кг, то неминуча поза стоячи. При менших зусиллях робоча поза може мінятися. Точні роботи повинні виконуватися переважно в позі сидячи.

Одним з шляхів забезпечення оптимальної нервово-розумової напруги служить науково обґрунтоване визначення норм праці. Норми повинні встановлюватися з урахуванням об'єму інформації, яку людина може достатньо швидко сприйняти, переробити і на цій основі своєчасно ухвалити правильне рішення.

Встановлено, що якщо об'єм простої інформації на пульті управління близький до оптимального, то людина може працювати протягом всієї зміни, не напружуючи нервової системи, і правильно реагувати на сигнали. Якщо потік інформації збільшується на 30-40%, то через 2-3 год втрачається здатність розрізняти сигнали і відповідати на них правильними діями.

Іншим засобом зниження нервово-розумової напруги є чергування різних видів навантаження. Зокрема рекомендується чергувати: роботи, що вимагають обов'язкової участі органів зору або слуху, з роботами, що не вимагають участі цих аналізаторів; роботи різної складності і інтенсивності, нервово-розумову роботу з фізичною.

Перемикання на новий вид діяльності можна розглядати як різновид відпочинку лише за умови, що при цьому відбувається передача функцій регуляції з одних нервових кліток на інші.

При перемиканні на іншу діяльність необхідно дотримувати правильне співвідношення величини робочого навантаження під час перемикання. Перемикання буде ефективним тільки при навантаженнях, близьких до середньої інтенсивності (як фізичної, так і розумової). При цьому необхідно враховувати ступінь навантаження на увагу при виконанні різних робіт і ступінь засвоєння інформації залежно від її вигляду. Велике значення для зменшення нервово-психічного навантаження має формування і підтримку серед членів виробничих колективів сприятливого психологічного клімату.