Ресурсне забезпечення інноваційного проекту. Оцінювання економічної ефективності інноваційного проекту

Ресурсне забезпечення інноваційного проекту влючає такі складові:

1. Інформаційне забезпечення. Характер та джерела інформації, а також підрозділи, що відповідають за її підготовку, наведено в табл. 7.1.

Таблиця 7.1

Інформаційне забезпечення інноваційного проекту

Сфера пошуку інформації	Джерела інформації	Підрозділи, що відповідають за підготовку інформації
Характеристика об'єкта інвестування	Статут підприємства, установчий договір	Юридичний відділ
Оцінювання галузі	Щорічні зведення (довідники) техніко-економічних показників підприємств галузі (підгалузі); статистичні довідники, підготовані органами статистики	Планово-економічний відділ
Характеристика продукції	Паспорт виробу	Відділ головного технолога
Аналіз ринку	Дані досліджень ринку, у тому числі інформація, одержала під час проведення анкетування	Відділ маркетингу
Аналіз конкурентів	Щорічні зведення (довідники) техніко-економічних показників підприємств тих галузей (підгалузей), до яких входять конкуренти; статистичні довідники, підготовлені органами статистики; газети, журнали (галузеві)	Планово-економічний відділ, відділ маркетингу
Маркетинг	Дані маркетингових досліджень	Відділ маркетингу
План і структура виробництва	Схеми виробничих потоків; баланси виробничих потужностей; відомості про технологічне устаткування; укладені договори про постачання матеріально-технічних ресурсів; кошторис витрат на Виробництво	Відділи головного технолога, матеріально-технічного постачання, технічного контролю, планово-економічний відділ, бухгалтерія
Організаційний план і управління	Організаційна схема управління підприємством; план щодо праці й заробітної платні; план розподілу кадрів; листи обліку кадрів	Відділ праці та заробітної платні; відділ кадрів
Юридичні питання	Статут підприємства; установчий договір	Юридичний відділ
Оцінювання ризиків	Документи, в яких зафіксовані втрати (звіти, пояснювальні записки, доповідні записки, акти, протоколи нарад тощо)	Підрозділи підприємства, що стосуються управління певним видом ризику
Фінансовий план і стратегія фінансування інноваційного проекту	Розрахунок обсягу грошових потоків, баланс підприємства, кошторис витрат на виробництво, розрахунок собівартості, розрахунок прибутку та його розподілу	Бухгалтерія, Фінансовий, планово-економічний відділи

Джерело: [103]

2. Фінансові ресурси. Всі методи фінансування діляться на прямі і непрямі.

Найбільш поширеними джерелами прямого фінансування інноваційних проектів є [21]:

1. Банківський кредит. Перед тим як звернеться в банк фірма, що виходить на ринок з новим товаром або послугою, зазвичай сама оцінює свої інвестиційні проекти і вибирає з них найефективніші. Банк дивиться розрахунки, підготовлені фахівцями фірми і робить висновки на основі побудови власних моделей. У разі прийняття рішення про кредитування банк укладає з фірмою кредитний договір, де фіксуються суми видаваних позик, строки і порядок їх використання та погашення, процентні ставки та інші виплати за кредит, форми забезпечення зобов'язань і т.ін.

______________________________________________________________________________

2. Інноваційний кредит. На видачі інноваційних кредитів спеціалізуються інноваційні банки та інноваційні фонди. Інноваційні банки можуть купувати дослідження і розробки для організації виробництва нових товарів і послуг або надавати посередницькі послуги в сфері маркетингу інновацій.

______________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________

3. Емісія цінних паперів. Залучення інвестиційних ресурсів "під випуск " цінних паперів носить назву емісійного фінансування і значно сприяє залученню коштів для здійснення великих вкладень інноваційної фірми. ______________________________________________________________________________

4. Залучення коштів під установа венчурного підприємства. При венчурному фінансуванні прямі інвестиції одного з засновників використовуються для комерціалізації технологічних досягнень іншого.Функціональної завданням венчурного фінансування є допомога зростанню конкретного бізнесу шляхом надання визначеної суми коштів в обмін на частку в статутному капіталі або якийсь пакет акцій. ______________________________________________________________________________

5. Самофінансування. Може здійснюватися двома способами: з прибутку, розподіленої на цілі розвитку і теоретично - з амортизаційного фонду.

6. Фінансування більш довгострокового інноваційного проекту з доходів від паралельних цьому проекту більш короткострокових проектів. Даний вид фінансування ще називають пакетуванням довгострокового інноваційного проекту з короткостроковими комерційними з метою підтримки більш масштабного інноваційного проекту прибутками від реалізації точкових.

7. Реалізація зайвих та здача в оренду (або лізинг) тимчасово вивільнених активів. Реалізація зайвих активів з вкладенням отриманих коштів у здійснення проекту збільшує капітал фірми і даний метод у міру свого здійснення трансформується в самофінансування. За своєю суттю лізинг близький оренді з єдиним лише різницею, що в лізинговій угоді беруть участь 3 учасники (фірма- лізингодавець, фірма - лізингоотримувач і банк).

8. Заклад майна. Документом, опосредующим в даному випадку відносини між боржником і кредитором є заставна.

9. Доходи від продажу технологій і ноу - хау. Даний спосіб фінансування безумовно є дещо специфічним, оскільки на перший погляд може здатися неефективним торгувати ліцензіями на технології виробництва інноваційних товарів, а не самими товарами. Але існують певні причини, які спонукають інноваційні фірми так чинити. Вважається, що вигідно продавати технологію, а не кінцевий продукт, коли:

– інноваційна фірма не має в достатній кількості своїх ресурсів для самостійного освоєння виробництва кінцевого продукту;

– фірма не має досвіду і збутових можливостей для торгівлі кінцевим товаром на нових ринках;

– фірма стикається на низці ринків зі всілякими митними бар'єрами (високі мита, ввізні квоти, необхідність побудови складальних підприємств на території даної країни);

– продаж технологій може супроводжувати довготривалого експорту супутніх товарів фірми;

– фірма хоче купити якусь технологію, пропонованої тільки взамін її власної технології (перехресне ліцензування);

– фірма йде з ринку (технологія продається колишнім конкурентам);

– товар, вироблений за технологією, є морально застарілим, але привабливим для деяких ринків.

10. Форфейтинг є своєрідною формою трансформації комерційного кредиту в банківський; застосовується він у тому випадку, коли у покупця (у даному випадку, інноваційної фірми) немає коштів для придбання будь-якої продукції, необхідної для внутрішнього виробництва. Покупець шукає продавця товару, який йому необхідний і, заручившись попередньою згодою комерційного банку (третього учасника угоди), домовляється про його поставці на умовах форфейтинга. Після укладення контракту на поставку необхідної продукції інноваційна фірма передає продавцю комплект векселів, загальна вартість яких дорівнює вартості продаваного об'єкта з урахуванням відсотків за відстрочку платежу, тобто за наданий комерційний кредит. Продавець товару передає отримані від інноваційної фірми векселя банку без права обороту на себе і відразу отримує гроші за реалізований товар. ______________________________________________________________________________

11. Факторинг. Це комплекс фінансових послуг, що надаються банком клієнту в обмін на поступку дебіторської заборгованості. Для інноваційної фірми ці послуги можуть включати: фінансування поставок товарів, страхування кредитних ризиків, облік стану дебіторської заборгованості і регулярне надання відповідних звітів клієнтові контроль за своєчасністю оплати і робота з дебіторами.

Джерела непрямого фінансування інноваційних проектів [21]:

1. Купівля та оренда матеріально - технічних засобів, будь-якого матеріального майна та інших майнових прав у кредит на термін, ув'язаний з терміном реалізації інноваційного проекту та отримання від нього прибутків, за рахунок яких буде обслуговуватися і погашатися товарний кредит;

2. Купівля при тій же синхронізації з очікуваними доходами від проекту матеріального майна та інших майнових прав у розстрочку;

3. Придбання ліцензії на технологію, закладену в інноваційний проект, з повним комплектом послуг та поставок при оплаті ліцензії виключно у формі "роялті" (відсотка, у цьому випадку досить високого, від обсягу продажів продукції, послуг, освоєних за ліцензією);

4. Розміщення акцій та інших видів цінних паперів з оплатою безпосередньо у формі поставок або здачі в оренду потрібних матеріально -технічних (включаючи площі, землі тощо) та інформаційних (патенти, ноу - хау) ресурсів, рівних за їх ринковою (договірною оцінці вартості розміщених паперів);

5. Те ж, при залученні вкладів в натурі від партнерів до статутних фондів власного або цільового спільного підприємства, в забезпечення спільних проектів або консорціумів;

6. Залучення трудових ресурсів, найм працівників з оплатою в цінних паперах фірми, випущених під інноваційний проект (практично з оплатою майбутніми дивідендами з прибутків по інвестиційному проекту).

Для розвитку інноваційної діяльності підприємству потрібні прямі та пов'язані інвестиції [54]:

1). прямі інвестиції. Такі інвестиції необхідні для розроблення та реалізації інноваційних заходів (проектів) та забезпечують безпосередній випуск науково-технічної продукції.

Розмір прямих інвестицій визначається для кожного інноваційного заходу (проекту). На ранніх стадіях проектування потреба інвестицій може визначатися за нормативами питомих капітальних вкладень:

де – норматив питомих капітальних вкладень на одиницю потужності підприємства для традиційної аналогічної продукції;

- поправки питомих капітальних вкладень на зменшення або на збільшення;

- потужність підприємства, річний обсяг випуску науково-технічної продукції;

- індекс зміни цін до поточного рівня;

- коефіцієнт відтворювальної структури капітальних вкладень (щодо нового будівництва).

2) пов’язані інвестиції. До них належать прикладні і фундаментальні дослідження, створення інфраструктури і інноваційної діяльності, підготовку інноваційних кадрів.

Пов’язані інвестиції сприяють реалізації прямих інвестицій, створюють базис інноваційної діяльності:

І_ін=І_пр+І_зв

де І_ін – розмір інвестицій для розвитку інноваційної діяльності підприємства;

І_пр – прямі інвестиції;

І_зв – зв’язані інвестиції.

Пов’язані інвестиції визначаються за окремими напрямами. Витрати на фундаментальні дослідження встановлюються експертно за кошторисами та калькуляціями витрат. Граничні витрати можуть розраховуватися за прогнозованою річною економічною ефективностю та високою нормою річної рентабельності проектів:

де – річна економічна ефективність проекту;

– середньорічна рентабельність проекту.

Велика частина фундаментальних досліджень фінансується за рахунок державного бюджету.

До інвестиційних витрат слід віднести потребу оборотного капіталу О_б для організації випуску продукції. Їх можна визначити по укрупнених нормативах:

О_б=(В/360)·А

де В – річна вартість продукції, яка реалізована;

А – потреба оборотних коштів в днях.

Потребу в інвестиціях можна визначити на основі калькуляції витрат за окремими елементами проекту. Сукупні витрати на розробку і реалізацію інвестиційного проекту (В) складаються із становлячи:

В=ПІВ+ВВ+ЗВ

де ПІВ – первинні інвестиційні витрати;

ВВ – виробничі витрати;

ЗВ – витрати на збут.

ПІВ=ВОЗ+ВОК

де ВОЗ – витрати на основні засоби;

ВОК – витрати на оборотний капітал.

Інтелектуальний капітал як ресурс інноваційних проектів:

3. Інтелектуальний капітал. Використання інтелектуального капіталу у сучасних умовах господарювання набуває особливого значення під час переходу підприємства на інноваційний шлях розвитку (табл. 7.2).

Таблиця 7.2