Зміст та роль трансферу технологій в діяльності промислового підприємства. Етапи трансферу технологій

Трансфер технології – ______________________________________________________________________________ [34].

Суб’єктами трансферу технологій є[34]:

– Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, а також інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які беруть участь у закупівлі, передачі та/або використанні технологій;

– Національна академія наук України і галузеві академії наук, установи науки, освіти, охорони здоров'я та інші установи, де створюються та/або використовуються технології і яким належать майнові права на технології;

– Науково-виробничі об'єднання, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, де створюються та/або використовуються технології;

– Фізичні особи, які беруть участь у створенні, трансфері та впровадженні технологій, надають інформаційні, фінансові та інші послуги на всіх стадіях просування технологій та їх складових на ринок;

– Юридичні та фізичні особи, які є постачальниками складових технологій, що використовуються під час застосування технологій, які пропонуються до трансферу;

– Юридичні та фізичні особи, що надають технічні послуги, пов'язані із застосуванням технологій;

– Технологічні брокери.

Етапами трансферу технологій є [48]:

1. Ідентифікація об'єкта трансферу та забезпечення його охорони. ______________________________________________________________________________

2. Ідентифікація правовласників. Залежно від того, як вирішено питання про розподіл майнових прав на інтелектуальні цінності між їх творцем (фахівцем, ученим) і роботодавцем, чи створений механізм взаємодії працівника і роботодавця, який би об'єднував ці дві сторони в прагненні реалізувати винахід, ноу - хау, а не призводило до конфліктів, визначається успіх або невдача передача технологи).

3. Вивчення ринку. ______________________________________________________________________________

4. Вибір способу передачі технологій. Трансфер прав на технологію можливий з застосуванням різних підходів, що включає надання ліцензій, створення венчурного підприємств, придбання компанії, створення спільного підприємства, формування стратегічного альянсу, продаж прав інтелектуальної власності, надання технічного сприяння, будівництво підприємства «під ключ» і ін..

5. Розробка ліцензійної стратегії. Найбільш оптимальним є: для національного ринку: забезпечення захисту винаходу, а також товарного знака національними охоронними документами; організація в рамках венчурного підприємства дослідного виробництва з подальшим розширенням до серійного; інший варіант – видача ліцензій заводу-виробникові з максимально можливим контролем за виробництвом та звітністю з продажу; для зарубіжного ринку: постачання готової технологічної продукції; укладення договору про кооперацію у виробництві певного виду виробів з відомою зарубіжною фірмою із забезпеченням витрат на патентну охорону цією фірмою; передача ноу - хау про процес виробництва на умовах договору технічного сприяння, поставки та налагодження устаткування, навчання, нагляду; отримання патенту на винахід за кордоном спільно вітчизняної організацією та зарубіжної фірмою при фінансуванні витрат фірмою з подальшою спільною реалізацією винаходу і поділом доходів.

6. Оцінка вартості прав на технологію. Мінімальна вартість включає витрати на розробку технології плюс прибуток, що можна визначити, перелічивши витрати в сьогоднішні ціни.

7. Аналіз податкової ефективності угоди. Ретельний аналіз податкової ефективності угоди може заощадити більше 50 відсотків одержуваних роялті.

8. Пошу, оцінка набувача технології. Оцінюють потенційного набувача технології зазвичай за такими критеріями: технічний і функціональний досвід (наприклад, досвід дистрибуції); здатність представити план освоєння технології; наявність досвідченого управлінського персоналу, фінансових ресурсів; досвід маркетингу і продажів; здатність здійснити виробництво ліцензійного продукту або його елементів; наявність прозорої фінансової звітності.

9. Маркетинг технологій.

10. Проведення переговорів.

11. Підписання угоди про збереження конфіденційності.

12. Підготовка договорів про передачу технологій. Основні типи договорів на передачу технологій включають:

1). Договір про передачу прав на об'єкти інтелектуальної власності.

2). Ліцензії на використання винаходів, корисних моделей, промислових зразків, торговельних марок, сортів рослин.

3). Договір на передачу ноу - хау.

4). Договір технічного сприяння, який залежно від умов угоди може включати поставку обладнання, інжинірингові послуги, послуги з введення обладнання в дію, інсталяції, обслуговування і управління, забезпечення управлінськими кадрами, проведенню науково -дослідних робіт, технічні, маркетингові та інформаційні послуги.

5). Договору про збереження конфіденційності, опціонні угоди.

6). Договір про постачання устаткування, інших основних засобів.

7). Договір про постачання вихідних матеріалів, комплектуючих.

8). Інвестиційні договори, договори про створення спільних підприємств та ін

9). Договір про будівництво підприємства під «ключ», який супроводжується більш, ніж десятьма іншими договорами про синдикований кредитуванні, забезпеченні сировиною та іншими ресурсами, страхуванні, контрактами з ключовим персоналом та ін

10). Договору дистриб'юції, агентські угоди.

11). Договір про виробництво і придбанні продукції.

13. Облік нематеріальних активів. Обов'язковий при передачі технології венчурному, спільному підприємству, що дозволить ще раз підтвердити права інституту на технологію і дасть податкові переваги у зв'язку з можливістю нарахування амортизаційних відрахувань на нематеріальні активи.

В табл. 7.5. приведена таблица, иллюстрирующая современное понимание линейной модели инновационного процесса.

Таблица 7.5