Розділ ІІ. Мозок і психіка

Психіка є властивість нервової системи. В людини носієм психіки й свідомості є головний мозок.

Нервова система здійснює дві найважливіші функції — зв'я­зок людини з навколишнім світом і координацію (узгодження) діяльності всіх частин організму, керування ним. Усі явища людської психіки невідомості виникають, розвиваються і форму­ються в процесі діяльності мозку, який відображає навколиш­ню дійсність. Вища нервова діяльність-фізіологічна основа психіки.

Ось чому для розуміння різноманітних проявів психічного життя треба бути знайомими з будовою і діяльністю нервової системи.

Будова нервової системи

Нервова система людини відзначається складністю. Вона складається з нервової тканини, а нервова тканина — з нервових клітин — нейронів. Мозок утворює мозкову речовину. Із скупчен­ня тіл нервових клітин та їх коротких відростків — дендритів — утворюється сіра мозкова речовина, а скупчення пучків нерво­вих волокон, покритих особливою мієліновою оболонкою, утво­рює білу мозкову речовину.

Функції сірої мозкової речовини полягають у нагромаджень ні, підсиленні й переробці збудження. Функції білої речовини — у передачі збудження. Порівняно недавно було відкрито, що в нервових клітинах мозку виникають слабкі електричні струми (біоструми). За характером запису цих біострумів (графічне зображення їх називається енцефалограмою) можна судити про різний ступінь активності різних ділянок мозку й відповідно про деякі психічні стани людини (наприклад, стан пасивного відпо­чинку або різні рівні творчої активності).

Центральна нервова система складається із спинного мозку і головного мозку.

Спинний мозок розміщений у каналі хребта й становить тов­стий шнур, що складається з нервової тканини. Поперечний розріз спинного мозку показує, що на краях зовні міститься біла речовина (скупчення нервових волокон), а всередині — сіра речовина (скупчення самих тіл нервових клітин). У спинному мозку розміщені центри цілого ряду природжених безумовних рефлексів. Він безпосередньо регулює м'язові рухи людського тіла й кінцівок. У спинному мозку містяться провідні шляхи, що складаються з пучків нервових волокон. По провідних шляхах збудження передається від периферичних нервових закінчень у головний мозок і з головного мозку до м'язів, слизових та інших органів.

Головний мозок міститься в черепній коробці й є більш пізнім утворенням, ніж спинний мозок. Головний мозок людини являє собою дуже складне утворення порівняно з мозком навіть най­вищих тварин — людиноподібних мавп, не кажучи вже про мозок нижчих тварин. Насамперед в людини більш Досконало оформ­лена кора великих півкуль. Вона має набагато більшуповерхню за рахунок численних борозен та звивин. На часткулобних долей (з роботою їх пов'язані вищі психічні функції) в Людини при­падає 30% кори, тоді як у вищих мавп лише 16%. Нарешті, слід відзначити незрівнянно більш різноманітну локалізацію (зв'язаність явища з певним місцем) функції в корі, коли різні відділи й ділянки головного мозку відіграють різну роль і виконують різні функції.

Головний мозок складаєш ся з цілого ряду пов'язаний між собою відділів. Головні ш цих відділів такі: задній мозок, середній мозок, проміжний мозок і передній мозок.

Найважливішими відділами заднього мозку є довгастий мозок та мозочок.

Довгастий мозок — це про­довження спинного мозку. Він має винятково важливе зна­чення для життя організму, В ньому розміщені центри, що регулюють дихання, серцеву діяльність, діяльність кровоносних судин.

Мозочок — орган координації довільних рухів. При порушен­ні роботи чи захворюванні мозочка тварина не може стояти й робить безперервні рухи головою, тулубом і кінцівками, не може координувати рухів кінцівок, втрачає тонус (напруження мускулатури), швидко стомлюється, втрачає можливість пересу­ватися.

Середній мозок спільно з довгастим мозком керує положен­ням і координацією тіла в просторі. До функцій середнього моз­ку належать орієнтувальні рефлекси на світлові, звукові та інші подразники.

Вище середнього мозку розміщений проміжний мозок, важ­ливою, частиною якого є зорові бугри й підбугрова область. У зорові бугри від усіх органів чуття надходять збудження, які потім передаються в кору великих півкуль. Порушення діяль­ності зорових бугрів призводить до розладу або до втрати чутли­вості. Підбугрова область є центром життєво важливих рефлек­сів. У ній містяться центри обміну речовин в організмі. З діяль­ністю підбугрової області пов'язані інстинктивні* та емоційні прояви людини. Всі відділи мозку взаємопов'язані між собою і становлять єдину цілісну систему.

Проте в їх діяльності спостерігається сувора ієрархія, тобто підпорядкування вищим органів вищим відділам, над якими домінують великі півкулі.

Будова великих півкуль головного мозку. Мозок ділиться поздовжньою борозною на дві великих півкулі — праву і ліву. Ззовні великі півкулі вкриті шаром сірої речовини завтовшки кілька міліметрів. Ця сіра речовина називається корою великих півкуль.

Уся поверхня кори порізана борознами — заглибинами й роз­міщеними між ними звивинами й підвищеннями. Наявність бо­розен та звивин збільшує площу кори, яка в людини досягає 2000кв.см.

Кожна півкуля поділяється на чотири частки: передню (лоб­ну), задню (потиличну), середню (тім'яну) й нижню (скро­неву).

Як уже згадувалася, розвиток кори супроводжується чіткі­шою локалізацією її функцій. Установлено, що найпростіші ру­хові й сприймальні функції локалізовані в корі більш точно, ніж функції складних рухів і сприйнять. А якщо взяти найскладніші фізіологічні процеси, що лежать в основі мислення, уяви та ін., то вони не обмежені однією ділянкою кори, а охоплюють усю кору в цілому. Локалізація функцій в корі головного мозку лю­дини не дає підстави вважати, що окремі області кори функціо­нують ізольовано одна від одної. Кора великих півкуль діє як єдиний орган, що об'єднує діяльність окремих центрів в одне ціле.

Моторна, або рухова, зона розміщена в людини в передньому відділі мозку, спереду від центральної борозни. Ця область кори викликає рух окремих органів і керує їх складними координова­ними діями, зокрема навичками рухів рук при письмі, спортив­ними навичками (ходьба на лижах, плавання, біг, стрибки). Сприймальні або чутливі, ділянки кори локалізовані переважно в задніх відділах мозку (зорові — в потиличних, слухові — в скроневих областях).