Розвиток свідомості людини

Історія розвитку людини — якісно новий ступінь, який доко­рінно відрізняється від попереднього шляху біологічного розвит­ку тварин. Людина від тваринного існування переходить до су­спільно-трудової діяльності. В результаті цього переходу виникає нова форма психіки — свідомість людини.

Трудова діяльність і відрізняє людину від тварини. Якщо тварина пасивно пристосовується до навколишнього середовища лише споживаючи те, що дає їй природа, то людина в процесі трудової діяльності активно й умисно впливає на природу змі­нює її, пристосовує і використовує її для задоволення матеріаль­них і духовних потреб.

У процесі праці людина змінює і свою фізичну та духовну природу. Праця, за висловом Ф. Енгельса, створила саму люди­ну. З первісних часів у процесі праці вдосконалювались фізичні й психічні) здібності людини, ^ розвивались її мозок та органи чуття, психічні якості, здібності.

Вертикальне положення тіла, що закріпилося у предка, ви­вільнило їй руки. Рука стала розвиватися як орган трудових дій, як орган пізнання речей за допомогою дотику.

За допомогою знарядь людина немов підсилила свої органи. Продовженням і доповненням витягнутої руки стала палиця, до­повненням пальців й долоні стали сокира й лопата та ш.

Працюючи рукою, людина розвивала її. Рука поступово ста­вала все більше й більше вмілою й вправною. Працюючи за до­помогою ока, людина розвивала його —людське око стало до­сконалим органом. Завдяки тисячолітній трудовій практиці на­ших предків око людини стало бачити красу природи и людської праці. Розвиваючись, око і рука людини навчилися створювати величезні цінності мистецтва, такі як творіння Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Рєпіна, Сурикова.

Багато тисяч років трудової діяльності так удосконалили на­ше вухо що воно стало не тільки тонко розрізняти звуки люд­ської мови, а й допомогло людині створити найвидатніші твори музики, такі як шедеври Бетховена, Чайковського та багатьох великих музикантів.

Головними особливостями трудової діяльності людини є: 1) вживання і виготовлення знарядь праці і 2) суспільний, тоб­то спільний, колективний характер праці.

Процес праці, говорить Ф. Енгельс, починається тільки при виготовленні знарядь. Деякі передумови цього процесу є вже в мавп, які за певних умов можуть використати палицю для того, щоб дістати предмети харчування. Проте у використанні палиці мавпою лише зовнішня схожість з уживанням знарядь праці людиною. Мавпа випадково й епізодично користується палицею, за палицею не закріплюється певна властивість — можливість добування їжі. Саме тому мавпи заздалегідь не виготовляють своїх знарядь и не зберігають їх на майбутнє.

Інше ми бачимо в людини. Вживаючи знаряддя праці, лю­дина усвідомлює й розуміє, які предмети можна добути й виго­товити з їх допомогою. Завдяки тому що в людей за знаряддями праці закріплюється виробниче призначення, вони виготовляють їх заздалегідь і зберігають для майбутньої діяльності в колек­тиві.

В усвідомленні й розумінні того, що виготовлення і вживан­ня знарядь праці пов'язане з добуванням і виробництвом предме­тів праці, полягає корінний перехід від зачатків розумової дія­льності тварин до справді людського мислення, до цілеспрямо­ваної, СВІДОМОЇ ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Процес праці складається з окремих трудових операцій, ви­конання яких часто вимагає від людей колективного співробіт­ництва. Ця колективна праця можлива лише за тієї умови, що кожен з учасників трудового колективу усвідомлює спільну мету праці, передбачає результати праці й узгоджено виконує окремі трудові операції. Отже, в умовах колективної праці діяльність людини набувала свідомого характеру, тобто вона неминуче припускає усвідомлення мети й тих засобів, які на практиці ве­дуть до розв'язання поставленого завдання.

Таким чином, свідомість є вища форма психіки, що виникла в процесі суспільної трудової діяльності людей при постійному спілкуванні їх між собою за допомогою мови. Свідомість дає людині узагальнене й всебічне знання законів природи та сус­пільства. Спираючись на знання цих законів, людина перетворює й пристосовує довколишню її діяльність до задоволення своїх потреб. Отже, свідомість є форма відображення, що активно піз­нає і перетворює.

Одночасно з розвитком потреб в праці й самих форм праці в процесі колективної трудової взаємодії виникає мова — зву­кова мова як засіб спілкування між людьми. Мова людини вини­кла в процесі колективної праці й спільного життя людей із на­стійної потреби щось сказати одне одному, тобто обмінятися думками, почуттями в процесі трудової діяльності. В тварин немає справжньої мови, членороздільної узагальненої мови. Про «мову» тварин говорять умовно, маючи на увазі, що і тварини спілкуються, передають одне одному певну, примітивну інформа­цію (за допомогою звуків, запахів, рухів тіла, рухів вусиків

тощо).

Мова, що виникла в праці, в свою чергу відіграла вирішаль­ну роль у дальшому розвитку мозку людини й формуванні її сві­домості. Спочатку праця, указує Енгельс, а потім і разом з нею членороздільна мова стали двома найголовнішими стимулами, під впливом яких мозок мавпи поступово перетворився на люд­ський мозок.

Дальше формування людського мозку й людської свідомості відбувалося під впливом умов життя, що історично змінювалися.

Будь-яка праця людини має суспільно-історичний характер,

отже, і свідомість як її продукт є свідомістю суспільно-історич­ною, тобто зумовленою тими відносинами, які складаються в процесі виробництва. Історія людського суспільства показує, що свідомість, думки, переконання в різні епохи були різні. В епоху первісного кому­нізму свідомість людей визначалась тими відносинами, що скла­далися на основі суспільної власності. Потім свідомість людей змінилась під впливом виниклих приватновласницьких взаємин і поділу суспільства на класи. В класовому суспільстві психічні риси, свідомість людей визначаються тим становищем, яке люди займають у суспільному виробництві.

Величезний історичний переворот, здійснений Великою Жовтневою соціалістичною революцією, поклав початок серйоз­ній зміні людської свідомості. Люди, звільнені від поневолюю­чих їх приватновласницьких відносин, вступили в новий етап ду­ховного розвитку. В нашій країні, що будує комуністичне сус­пільство, відбувається глибока перебудова свідомості людей, формування їх нового морального обличчя в дусі високої ідей­ності й відданості комунізму. Ці вимоги до особистості вираже­ні в Моральному кодексі будівника комунізму, записаному в Програмі КПРС.

Слід пам'ятати, що комуністична свідомість радянських лю­дей не може сформуватися сама собою. Процес комуністичного виховання людини відбувається в гострій боротьбі з пережитка­ми старої, буржуазної свідомості. Нова свідомість, нові думки, бажання і прагнення людей формуються в активній боротьбі за нове, комуністичне суспільство, за нове, прекрасне життя. Саме перебудовуючи старі відносини й створюючи нові, людина пере­будовує тим самим свою стару природу — створюється нове ду­ховне обличчя людини.

Слід підкреслити величезну роботу Комуністичної партії Радянського Союзу по вихованню радянського народу. В Про­грамі Комуністичної партії Радянського Союзу підкреслюється: «Партія ставить завдання виховання всього населення в дусі наукового комунізму, добиваючись, щоб трудящі глибоко розу­міли хід і перспективи світового розвитку, правильно розбира­лися в подіях в середині країни і на міжнародній арені, свідомо будували життя по-комуністичному. В поведінці кожної людини, в діяльності кожного колективу і кожної організації комуністич­ні ідеї повинні органічно поєднуватися з комуністичними ді­лами» '.

Запитання для повторення

1. Які форми поведінки тварин ви знаєте? 2. В чому полягає відмінність психіки людини від психіки тварин? 3. Як розвивала-ся_ свідомість людини? 4. Яка роль праці в розвитку психіки й свідомості людини?

ЧАСТИНАМ

ОСОБИСТІСТЬ І ДІЯЛЬНІСТЬ