Законодавство Росії у інформаційній галузі

Основним законом Російської Федерації є Конституція, прийнята 12 грудня 1993 року. Відповідно до статті 24 Конституції, органи державній влади й органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов’язані забезпечити кожному можливість ознайомлення з документами та матеріалами, які безпосередньо зачіпають його права та свободи, якщо інше не передбачене законом. Стаття 41 гарантує право на знання фактів і обставин, що створюють загрозу для життя та здоров’я людей, стаття 42 — право на знання достовірної інформації про стан навколишнього середовища. Право на інформацію може реалізовуватися засобами паперових технологій, але в сучасних умовах найпрактичнішим і найзручнішим для громадян є створення відповідними законодавчими, виконавчими і судовими органами інформаційних серверів і підтримка доступності та цілісності поданих на них відомостей, тобто забезпечення інформаційної безпеки.

Стаття 23 Конституції гарантує право на особисту та сімейну таємницю, на таємницю листування, телефонних розмов, поштових, телеграфних і інших повідомлень, стаття 29 – право вільно шукати, отримувати, передавати, проводити та поширювати інформацію будь-яким законним способом. Сучасна інтерпретація цих положень включає забезпечення конфіденційності даних, у тому числі в процесі їх передавання комп’ютерними мережами, а також доступ до засобів захисту інформації.

У Цивільному кодексі Російської Федерації (спираючись на редакцію від 15 травня 2001 року) фігурують такі поняття, як банківська, комерційна і службова таємниця. Згідно статті 139, інформація складає службову або комерційну таємницю в випадку, коли інформація має дійсну або потенційну комерційну цінність через невідомість її третім особам, до неї немає вільного доступу на законній підставі, і власник інформації вживає заходи до охорони її конфіденційності. Мається на увазі, як мінімум, компетентність в питаннях ІБ і наявність доступних (і законних) засобів забезпечення конфіденційності.

В РФ інформаційне законодавство розвивається досить активно. Сьогодні воно налічує близько 500 нормативно-правових актів. У його складі можна назвати такі нормативні акти:

Закон РФ 1993 р. «Про інформацію, інформатизацію та захист інформації»;

Закон РФ від 5 червня 1996 р. «Про участь у міжнародному інформаційному обміні»;

Закон РФ від 19 лютого 1993 р. «Про федеральні органи урядового зв’язку та інформації»;

Закон РФ від 9 липня 1993 р. «Про авторське право і суміжні права»;

Закон РФ від 23 вересня «Про правову охорону програм для ПК і баз даних»;

Кримінальний кодекс РФ (прийнятий Державною думою 24 травня 1996 р.) містить низку статей, які визначають кримінальну відповідальність за злочини, предметом яких є інформація. У Главі 19 «Злочини проти Конституційних прав і свобод людини і громадянина» визначено такі види злочинів та відповідальність за них.

Стаття 146. Порушення авторських і суміжних прав

1. Незаконне використання об’єктів авторського права або суміжних прав, а також присвоєння авторства, якщо ці діяння заподіяли великий збиток, — карають штрафом у розмірі від двохсот до чотирьохсот мінімальних розмірів оплати праці або в розмірі заробітної плати чи іншого прибутку засудженого за період від двох до чотирьох місяців, або обов’язковими роботами на строк від ста вісімдесяти до двохсот сорока годин, або позбавленням волі на строк до двох років.

2. Ті ж діяння, вчинені неодноразово або групою осіб за попередньою змовою або організованою групою, — карають штрафом у розмірі від чотирьохсот до восьмисот мінімальних розмірів оплати праці або в розмірі заробітної плати чи іншого прибутку засудженого за період від чотирьох до восьми місяців, або арештом на строк від чотирьох до шести місяців, або позбавленням волі на строк до п’яти років.

Стаття 147. Порушення винахідницьких і патентних прав

1. Незаконне використання винаходу, корисної моделі або промислового зразка, розголошення без згоди автора або заявника сутності винаходу, корисної моделі або промислового зразка до офіційної публікації відомостей про неї, присвоєння авторства або примушення до співавторства, якщо ці діяння заподіяли великий збиток, — карають штрафом у розмірі від двохсот до чотирьохсот мінімальних розмірів оплати праці або в розмірі заробітної плати чи іншого прибутку засудженого за період від двох до чотирьох місяців, або обов’язковими роботами на строк від ста вісімдесяти до двохсот сорока годин, або позбавленням волі на строк до двох років.

2. Ті ж діяння, вчинені неодноразово або групою осіб за попередньою змовою або організованою групою, — карають штрафом у розмірі від чотирьохсот до восьмисот мінімальних розмірів оплати праці або в розмірі заробітної плати чи іншого прибутку засудженого за період від чотирьох до восьми місяців, або арештом на строк від чотирьох до шести місяців, або позбавленням волі на строк до п’яти років.

У Главі 21 визначають злочини проти класності:

Стаття 164. Розкрадання предметів, що мають особливу цінність

1. Розкрадання предметів або документів, що мають особливу історичну, наукову, художню або культурну цінність, незалежно від способу розкрадання, - карається позбавленням волі на строк від шести до десяти ровів з конфіскацією майна чи без такої.

2. Те ж діяння:

а) вчинене групою осіб за попередньою змовою або організованою групою;

б) вчинене неодноразово;

в) знищення, що спричинило псування або руйнування предметів чи документів, зазначених у частині першій цієї статті, - карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна.

У КК РФ є Глава 28, яка визначає злочини у галузі комп’ютерної інформації.

Стаття 272. Неправомірний доступ до комп’ютерної інформації

1. Неправомірний доступ до комп’ютерної інформації, що охороняється законом, тобто інформації на машинному носії, в ПК, системі ПК або мережі їх, якщо це діяння спричинило знищення, блокування, модифікацію або копіювання інформації, порушення роботи ПК, системи ПК або мережі їх, — карається штрафом у розмірі від двохсот до п’ятисот мінімальних розмірів оплати праці або в розмірі заробітної плати чи іншого прибутку засудженого за період від двох до п’яти місяців, або виправними роботами на строк від шести місяців до одного року, або позбавленням волі на строк до двох років.

2. Те ж діяння, вчинене групою осіб за попередньою змовою, або організованою групою, або особою з використанням свого службового становища, а також особою, що має доступ до ПК, системи ПК або мережі їх, — карається штрафом у розмірі від п’ятисот до восьмисот мінімальних розмірів оплати праці або в розмірі заробітної плати чи іншого прибутку засудженого за період від п’яти до восьми місяців, або виправними роботами на строк від одного року до двох років, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або позбавленням волі на строк до п’яти років.

Стаття 273. Створення, використання та поширення шкідливих програм для ПК

1. Створення програм для ПК чи внесення змін в існуючі програми, які завідомо призводять до несанкціонованого знищення, блокування, модифікації або копіювання інформації, порушення роботи ПК, системи ПК, чи мережі їх, а також використання або поширення таких програм чи машинних носіїв з такими програмами, — карається позбавленням волі на строк до трьох років зі штрафом у розмірі від двохсот до п’ятисот мінімальних розмірів оплати праці чи в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період від двох до п’яти місяців.

2. Ті ж діяння, які потягли по необережності тяжкі на слідки, — карають позбавленням свободи на строк від трьох до семи років.

Стаття 274. Порушення правил експлуатації ПК, системи ПК чи мережі їх. Порушення правил експлуатації ПК, системи ПК чи мережі їх особою, яка має доступ до ПК, системи ПК чи їх мережі, що потягло знищення, блокування або модифікацію інформації, яка охороняється законом, якщо це діяння завдало суттєвої шкоди, — карається позбавленням права займати визначені посади або займатися визначеною діяльність на строк до п’яти років, або обов’язковими роботами на строк від ста вісімдесяти до двохсот сорока годин, або обмеженням свободи на строк до двох років.