Загальні положення про інформаційне суспільство

Поняття «інформаційне суспільство» почало використовуватись у другій половині XX століття. Автор даного терміно-поняття невідомий, перелік науковців у своїх працях вживали його майже одночасно. Так, у США вперше дане поняття було вжите вченим економістом Ф.Махлупом. В інших джерелах автором поняття інформаційного суспільства називають японського вченого, професора Токійського технологічного інституту Ю.Хаяші.

Девід Лайон відзначає, що «інформаційне суспільство» виражає ідею нової фази в історичному розвиткові передових країн, тобто, не прихід «постіндустріального» суспільства, а створення нового соціального зразка, що є результатом «другої індустріальної революції», яка в основному ґрунтується на мікроелектронній технології.

Головними складовими поняття «інформаційне суспільство» визначають: інформаційну економіку, індустрію інформаційних послуг, сучасні інтелектуальні інформаційні технології та технології зв’язку, значний потенціал науки, матеріально-технічне забезпечення різноманітних послуг.

Питання формування інформаційного суспільства є предметом уваги міжнародної спільноти. Так, Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства від 22.07.2000 р. визначає, що інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) є одним з найбільш важливих чинників, що впливають на формування суспільства XXI століття, їхній революційний вплив стосується способу життя людей, їх об’єднань і роботи, а також взаємодії уряду й цивільного суспільства. ІКТ швидко стають життєво важливим стимулом розвитку світової економіки. Вони також дають можливість приватним особам, фірмам і співтовариствам, що займаються підприємницькою діяльністю, більш ефективно й творчо вирішувати економічні й соціальні проблеми.

Сутність стимульованої ІКТ економічної й соціальної трансформації полягає в її здатності сприяти людям і суспільству у використанні знань та ідей. Інформаційне суспільство дозволяє людям ширше використати свій потенціал і реалізовувати свої устремління.

Окінавська хартія також містить положення про те, що всі люди повсюдно без винятку повинні мати можливість користуватися перевагами глобального інформаційного суспільства. Стабільність глобального інформаційного суспільства ґрунтується на стимулюючих розвиток людини демократичних цінностях, таких як вільний обмін інформацією й знаннями, взаємна терпимість і повага до особливостей інших людей.

Країни, що підписали Окінавську хартію, зобов’язалися спрямовувати зусилля урядів на зміцнення політики й нормативної бази, що стимулюють конкуренцію й новаторство, забезпечення економічної й фінансової стабільності, що сприяють співробітництву по оптймізації глобальних мереж, боротьбі зі зловживаннями, які підривають цілісність мережі, по скороченню розриву в цифрових Технологіях, інвестуванню в людей і забезпеченню глобального доступу й участі в цьому процесі.

Окінавська Хартія є, насамперед, закликом до усіх як у державному, так і у приватному секторах ліквідувати міжнародний розрив у галузі інформації й знань. У Хартії йдеться також про використання можливостей цифрових технологій.

Держави-учасниці Хартії визначили завдання, що полягає не тільки в стимулюванні й сприянні переходу до інформаційного суспільства, але також й у повній реалізації його економічних, соціальних і культурних переваг. Для досягнення цих цілей важливо планувати роботу на наступних ключових напрямках:

— проведення економічних і структурних реформ із метою

створення обстановки відкритості, ефективності, конкуренції

й використання нововведень, які доповнювалися б заходами

щодо адаптації на ринках праці, розвитку людських ресурсів

і забезпеченню соціальної згоди;

— раціональне управління макроекономікою, що сприяє більш точному плануванню з боку ділових кіл і користувачів, і використання переваг нових інформаційних технологій;

— розробка інформаційних мереж, що забезпечують швидкий, надійний, безпечний й економічний доступ за допомогою конкурентних ринкових умов і відповідних нововведень до мережевих технологій, їхнього обслуговування й застосування;

— розвиток людських ресурсів, здатних відповідати вимогам століття інформації, за допомогою задоволення зростаючого попиту на фахівців в області IT у багатьох секторах економіки;

— активне використання ІКТ у державному секторі й сприяння наданню в режимі реального часу послуг, необхідних для підвищення рівня доступності влади для всіх громадян.

Приватний сектор відіграє життєво важливу роль у розробці інформаційних і комунікаційних мереж в інформаційному суспільстві. Однак завдання створення передбачуваної, транспарентної і недискримінаційної політики й нормативної бази, необхідної для інформаційного суспільства, лежить на урядах. Держави-учасниці Хартії погодилися, що їм необхідно подбати про те, щоб правила й процедури, які мають відношення до ІКТ, відповідали докорінним змінам в економічних угодах з урахуванням принципів ефективного партнерства між державним і приватним сектором, а також транспарентності й технологічної нейтральності.

З метою максимізації соціальної й економічної вигоди інформаційного суспільства Держави-учасниці Хартії погодилися з наступними основними принципами й підходами й рекомендували їх іншим:

— продовження сприяння розвитку конкуренції й відкриттю

ринків для інформаційної технології й телекомунікаційної

продукції й послуг, включаючи недискримінаційне й заснова

не на витратах підключення до основних телекомунікацій;

— захист прав інтелектуальної власності на інформаційні технології має важливе значення для просування нововведень, пов’язаних з ІКТ, розвитку конкуренції й широкого впровадження нових технологій;

— важливо також знову підтвердити зобов’язання урядів використати тільки ліцензоване програмне забезпечення;

— перелік послуг, включаючи телекомунікації, транспорт, доставку посилок, мають важливе значення для інформаційного суспільства й економіки; підвищення їхньої ефективності й конкурентоздатності дозволить розширити переваги інформаційного суспільства; митні й експедиторські процедури також важливі для розвитку інформаційних структур;

— розвиток трансграничної електронної торгівлі шляхом

сприяння подальшої лібералізації, поліпшення мереж і від

повідних послуг і процедур у контексті рамок Всесвітньої

торговельної організації (ВТО), продовження роботи в області

електронної торгівлі у ВТО й на інших міжнародних форумах

і застосування існуючих торговельних правил ВТО до елект

ронної торгівлі;

— послідовні підходи до оподатковування електронної торгівлі, засновані на звичайних принципах, включаючи недискримі-націю, рівноправність, спрощеність та інші ключові елементи, погоджені в контексті роботи Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР);

— просування ринкових стандартів, включаючи, наприклад, технічні стандарти функціональної сумісності;

— підвищення довіри користувача до електронних ринків від

повідно до керівних принципів ОЕСР, у тому числі за допомо

гою ефективних саморегулюючих ініціатив, таких як кодекси

поводження, маркування, інші програми підтвердження

надійності, і вивчення варіантів усунення складностей, які

випробовують користувачі в ході трансграничних суперечок, включаючи використання альтернативних механізмів дозволу спорів;

— розвиток ефективного й значимого механізму захисту приватного життя користувача, а також захисту приватного життя при обробці особистих даних, забезпечуючи при цьому вільний потік інформації;

— подальший розвиток й ефективне функціонування електронної ідентифікації, електронного підпису, криптографії й інших заходів забезпечення безпеки й вірогідності операцій.

Зусилля міжнародного співтовариства, спрямовані на розвиток глобального інформаційного суспільства, повинні супроводжуватися погодженими діями по створенню безпечного й вільного від злочинності кіберпростору. Держави-учасниці Хартії зобов’язалися забезпечити здійснення ефективних заходів — як це зазначено в Керівних принципах по безпеці інформаційних систем ОЕСР — у боротьбі зі злочинністю в комп’ютерній галузі. Буде розширене співробітництво країн «Групи восьми» у рамках Ліонської групи по транснаціональній організованій злочинності. Держави-учасниці Хартії також акцентували увагу на тому, щоб знайти ефективні політичні вирішення актуальних проблем, як, наприклад, спроби несанкціонованого доступу й комп’ютерні віруси.

Наступний міжнародно-правовий документ — Декларація принципів «Побудова інформаційного суспільства — глобальне завдання в новому тисячолітті» від 12.12.2003 р. визначає основні принципи інформаційного суспільства для всіх.

Держави-учасниці Декларації визначили, що будуючи інформаційне суспільство, вони повинні забезпечити, щоб кожний міг скористатися можливостями, які можуть надати IT. Держави погодились, що для вирішення цих завдань всі зацікавлені сторони повинні працювати спільно над розширенням доступу до інформаційних і комунікаційних інфраструктур і технологій, а також до інформації й знань, нарощувати потенціал, підвищувати довіру й безпеку при використанні IT, створювати на всіх рівнях сприятливе середовище, розробляти IT і розширювати галузь їхнього застосування, сприяти культурній розмаїтості й поважати її, визнавати роль засобів масової інформації, приділяти увагу етичним аспектам інформаційного суспільства і заохочувати міжнародне й регіональне співробітництво.

Україна також не стоїть осторонь процесу формування інформаційного суспільства. Чинна законодавча база в основному врегульовує всі питання діяльності суб’єктів щодо розбудови інформаційного суспільства в Україні.

Основою вітчизняної нормативно-законодавчої бази у галузі інформатизації є закони України про інформацію (1992 р.), про науково-технічну інформацію (1993 р.), про Національну програму інформатизації (1998 р.), про Концепцію Національної програми інформатизації (1998 р.) та низка спеціальних законів, які регулюють відносини у певних видах діяльності, в тому числі закони України про електронний цифровий підпис (2003 p.), про електронні документи та електронний документообіг (2003 р.), про захист інформації в автоматизованих системах (нова редакція, 2003 р.), про платіжні системи та переказ грошей в Україні, про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні, про телекомунікації (2004 р.), про Національну систему конфіденційного зв’язку (2002 p.); Укази Президента України: від 31.07.2000 р. № 928 «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні»; від 01.08.02 р. № 683 «Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади»; від 18.09.02 р. №836 «Про заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки держави»; від 20.10.05 р. № 1497/2005 «Про першочергові завдання щодо впровадження новітніх інформаційних технологій»; постанови та розпорядження органів державної влади тощо. Таким чином, можна вважати, що створення нормативно-правової бази у галузі інформаційних технологій знаходиться в стадії завершення і активного системного програмування наступних дій потребує галузь суспільних трансформацій.

Крім того, учасники парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні, які відбулися 21 вересня 2005 року, відмічають, що слухання викликали велику заінтересованість громадськості, наукових і освітянських установ, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також відповідних міжнародних організацій, предметом діяльності яких є розбудова інформаційного суспільства.

Учасники парламентських слухань вважають, що в Україні є необхідний історичний та сучасний досвід для розвитку інформаційного суспільства, зокрема:

ще на початку 50-х років XX століття в Україні було створено третій у світі комп’ютер (після СІЛА та Великобританії), сформовано всесвітньо відому школу кібернетики та обчислювальної техніки під керівництвом академіків Лебедева С.А. і Глушкова В.М., започатковано наукові напрями — штучний інтелект, багатопроцесорні електронні обчислювальні машини, теорія самоорганізації, системний аналіз та інші, завдяки яким світова кібернетика піднялася на новий якісний рівень;

сформовано правові засади побудови інформаційного суспільства; прийнято закони України «Про Концепцію Національної програми інформатизації» та «Про Національну програму інформатизації», інші нормативно-правові акти, які регулюють суспільні відносини щодо створення інформаційних електронних ресурсів, захисту інтелектуальної власності на ці ресурси, впровадження електронного документообігу, захисту інформації тощо;

Україна має висококваліфікований кадровий потенціал в інформаційній галузі, постійно зростаючий та поновлюваний парк комп’ютерної техніки, сучасні системи та засоби телекомунікацій, зв’язку, високу ступінь інформатизації банківської галузі.

Ці та інші передумови дозволяють вважати, що вітчизняний ринок інформаційно-комунікаційних технологій перебуває в стані активного становлення та за певних умов може стати фундаментом розвитку інформаційного суспільства в Україні.

Разом з тим учасники парламентських слухань зазначають, що стан розбудови інформаційного суспільства в Україні порівняно із світовими тенденціями є недостатнім і не відповідає потенціалу та можливостям України, оскільки:

— відсутні національна стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні та план дій щодо її реалізації;

— немає координації зусиль державного і приватного секторів для ефективного використання наявних ресурсів;

— ефективність використання фінансових, матеріальних, кадрових ресурсів, спрямованих на виконання Національної програми інформатизації, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у соціально-економічну галузь, зокрема в сільське господарство, є низькою;

— є відставання у впровадженні технологій електронного бізнесу, електронних бірж та аукціонів, електронних депозитаріїв, використанні безготівкових розрахунків за товари та послуги тощо;

— рівень інформатизації окремих галузей економіки, деяких регіонів країни є низьким;

— розвиток нормативно-правової бази інформаційної галузі є недостатнім;

— створення національної інформаційної інфраструктури для надання органами державної влади та органами місцевого самоврядування юридичним і фізичним особам інформаційних послуг з використанням Інтернету відбувається повільно;

— рівень комп’ютерної грамотності населення є недостатнім, впровадження нових методів навчання із застосуванням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій — повільним;

— рівень інформаційної представленості України в Інтернет-просторі є низьким, а присутність в Інтернеті україномовних інформаційних ресурсів — недостатньою;

— рівень державної підтримки виробництва засобів інформатизації, програмних засобів та впровадження інформаційно-комунікаційних технологій не забезпечує всіх потреб економіки і суспільного життя;

— спостерігаються нерівномірність забезпечення можливості доступу населення до комп’ютерних та телекомунікаційних засобів, поглиблення «інформаційної нерівності» між окремими регіонами, галузями економіки та різними верствами населення;

— не вирішуються у повному обсязі питання захисту авторських прав на програмну продукцію, відсутні системні державні рішення, спрямовані на створення національних структур (центрів, технополісів і технопарків) з розробки конкурентоздатного програмного забезпечення.

Враховуючи світовий і вітчизняний досвід з розбудови інформаційного суспільства і визнаючи необхідність його подальшого розвитку в Україні з метою підвищення конкурентоспроможності країни, якості життя населення, результативності науки, якості освіти і охорони здоров’я, а також забезпечення створення нових робочих місць та надання можливостей для реалізації здібностей кожною людиною, учасники парламентських слухань запропонували:

«визнати розвиток інформаційного суспільства в Україні та впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в усі галузі суспільного життя і в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування одним із пріоритетних напрямів державної політики.

Основними стратегічними цілями розвитку в Україні інформаційного суспільства вважати:

— прискорення впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в усі галузі суспільного життя, економіку України і в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

— забезпечення комп’ютерної грамотності населення, насамперед шляхом створення освітньої системи, орієнтованої на використання нових інформаційно-комунікаційних технологій у формуванні всебічно розвиненої особистості;

— створення національної інформаційно-комунікаційної інфраструктури та інтеграцію її із світовою інфраструктурою;

— державну підтримку економічного зростання нових «електронних» секторів економіки (торгівлі, надання комунальних і банківських послуг тощо), вирішення нормативно-правових питань щодо електронної взаємодії;

— створення загальнодержавних інформаційних систем, насамперед у галузях охорони здоров’я, освіти, науки, культури, охорони довкілля;

— збереження культурної спадщини України шляхом електронного її документування;

— державну підтримку використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій засобами масової інформації;

— широке використання інформаційно-комунікаційних технологій для удосконалення державного управління, відносин між державою і громадянами, становлення електронних форм спілкування між державними органами і фізичними та юридичними особами;

—досягнення ефективної участі всіх регіонів у процесах становлення інформаційного суспільства шляхом децентралізації і підтримки регіональних і місцевих ініціатив;

— захист інформаційних прав громадян, насамперед щодо доступності інформації, захисту інформації про особу, підтримку демократичних інститутів, удосконалення правового урегулювання питань інтелектуальної власності та мінімізації ризику інформаційної нерівності;

— удосконалення законодавства з регулювання інформаційних відносин;

— удосконалення засобів інформаційної безпеки в умовах широкого використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій.

З метою забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні учасники парламентських слухань визначили стратегічними такі напрями і рекомендували:

Президенту України розглянути можливість... утворення при Президентові України консультативно-дорадчого органу — Національної ради з питань розвитку інформаційного суспільства; включення основних питань з розбудови інформаційного суспільства в Україні до щорічних послань Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; спрямування діяльності певного центрального органу виконавчої влади на проведення державної політики з розвитку інформаційного суспільства в Україні;

Верховній Раді України: забезпечити першочерговий розгляд відповідних законодавчих ініціатив з метою створення цілісної законодавчої системи з питань розвитку інформаційного суспільства; ініціювати заходи із створення єдиного парламентського інформаційного простору для забезпечення ефективного міжпарламентського співробітництва;

Кабінету Міністрів України: розробити із залученням представників наукових установ і громадських організацій, провідних фахівців та підприємців галузі інформаційно-комунікаційних технологій національну стратегію розвитку інформаційного суспільства в Україні та план дій з її реалізації, забезпечити включення основних питань з розбудови інформаційного суспільства в Україні до програм діяльності Кабінету Міністрів України, проектів державних програм економічного і соціального розвитку України; провести роботу щодо удосконалення інформаційного законодавства України, зокрема стосовно приведення його у відповідність із правилами у цій галузі, визначеними міжнародно-правовими актами; розробити концепцію інформаційного законодавства України, яка регулюватиме послідовність підготовки відповідних нормативно-правових актів, їх склад та змістовні вимоги до цих документів, пропозиції щодо внесення змін до цивільного, адміністративного і кримінального законодавства, пов’язаних з урахуванням особливостей розвитку інформаційного суспільства в Україні; розробити проект інформаційного кодексу, проекти законів: про інформацію (нова редакція); про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу ринку цінних паперів в Україні (нова редакція); про внесення змін до Національної програми інформатизації стосовно визначення стратегічних напрямів розвитку інформаційного суспільства і вдосконалення механізмів реалізації державної політики у цій галузі, про програму впровадження електронного документообігу, здійснення експортно-імпортних операцій, сертифікаційних процедур з використанням електронного цифрового підпису; про електронну торгівлю, про охорону баз даних, про дистанційне навчання, про надання медичних послуг із застосуванням інформаційно-комп’ютерних технологій, про електронні послуги (щодо надання органами державної влади та органами місцевого самоврядування юридичним та фізичним особам інформаційних послуг з використанням Інтернету), про встановлення відповідальності за незаконне розповсюдження рекламних електронних повідомлень; забезпечити безумовне виконання норми статті 9 Закону України «Про Національну програму інформатизації» стосовно щорічного подання на розгляд Верховної Ради України разом з проектом Закону України про Державний бюджет України на наступний рік доповіді про стан інформатизації в Україні, завдань Національної програми інформатизації на наступні три роки, програми завдань (робіт) з інформатизації на наступний бюджетний рік із визначенням джерел фінансування; розглянути можливість включення завдань з розвитку інформаційного суспільства до міжнародно-правових договорів щодо науково-технічного співробітництва та міжнародної технічної допомоги; забезпечити уточнення змісту та завдань державних наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки з метою актуалізації виконання заходів з розвитку інформаційного суспільства в Україні, сприяння підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних інформаційно-комунікаційних технологій; доручити Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики розробити та впровадити нові національні стандарти та інші нормативні документи, технічні регламенти з питань інформаційно-комунікаційних технологій, гармонізувавши їх з відповідними міжнародними документами, зокрема електронного документа, електронного видання, у тому числі електронних підручників, навчальних посібників та засобів навчання; доручити Національній академії наук України, Міністерству освіти і науки України, галузевим академіям наук внести пропозиції щодо забезпечення розширення участі українських вчених у міжнародних міждисциплінарних дослідженнях з питань інформаційного суспільства та впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій; доручити Державному комітету статистики України забезпечити організацію і проведення державних статистичних спостережень за процесами розвитку інформаційного суспільства в Україні, узгодивши їх з міжнародними стандартами і методологією та підготувати пропозиції щодо внесення відповідних змін до Стратегії розвитку державної статистики на період до 2008 року, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 року № 910.

У напрямку розвитку інформаційної інфраструктури учасники парламентських слухань рекомендували також Кабінету Міністрів України:

забезпечити сприятливі умови для: створення та розвитку національної, галузевих і регіональних інформаційних систем, мереж та електронних ресурсів, у тому числі електронної інформаційної системи «Електронний Уряд»; інтегрованих інформаційно-аналітичних систем органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зокрема у галузі охорони здоров’я, освіти, науки, культури, довкілля; становлення та розвитку національної системи супутникового зв’язку, ефірного та кабельного цифрового телебачення, прискорення переходу телерадіомовлення на цифрові технології, оптимізацію використання радіочастотного ресурсу, призначеного для телерадіомовлення; розвитку національного сегмента мережі Інтернет, впровадження систем радіодоступу до цієї мережі в населених пунктах України, передусім — у центрах колективного доступу; створення на основі фундаментальних та прикладних досліджень вітчизняними виробниками новітніх конкурентоспроможних інформаційно-комунікаційних технологій, засобів інформатизації і комп’ютерних програм, зокрема з відкритими кодами; підтримки діяльності спеціалізованих бізнес-інку-баторів, технопарків, центрів високих інформаційних технологій та інших інноваційних структур; прискорення робіт, пов’язаних із розробкою, створенням та застосуванням суперкомп’ютерних систем; сприяння розвитку підприємницької діяльності у галузі інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема формування системи адміністративних, правових і економічних механізмів, які стимулюватимуть попит на інформаційну продукцію, залучення інвестицій в інформаційно-комунікаційні технології; розвитку конкуренції, просування вітчизняної продукції на міжнародний ринок; забезпечення оптимізації митного та податкового законодавства, при цьому розглянувши можливість зміни порядку проведення амортизаційних відрахувань на програмні, комп’ютерні та телекомунікаційні засоби і спрощення процедури тимчасового ввезення інноваційної продукції із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій; активізації впровадження платіжних карток для безготівкових розрахунків за придбані товари, виконані роботи та надані послуги; створення в електронній формі фондів архівів, бібліотек, музеїв та закладів культури, формування відповідних інформаційно-бібліотечних та інформаційно-пошукових систем з історії, культури, народної творчості, сучасного мистецтва України тощо, а також забезпечення широкого доступу населення до зазначених систем та ресурсів, зокрема шляхом розвитку систем електронних інформаційних ресурсів з відкритим доступом; виконання зобов’язань щодо міжнародного співробітництва, спрямованого на розвиток інформаційної інфраструктури та забезпечення розширення участі України у відповідних міжнародних ініціативах тощо.

У напрямку забезпечення повсюдного доступу до телекомунікаційних послуг учасниками парламентських слухань рекомендовано Кабінету Міністрів України: сприяти створенню спеціалізованих бізнес-інкубаторів, технопарків, технополісів, центрів високих інформаційних технологій та інших інноваційних структур з інформаційно-комунікаційних технологій; забезпечити створення в усіх населених пунктах України можливостей для доступу до Інтернету, зокрема шляхом розбудови мережі пунктів колективного доступу; визначити стратегію розвитку універсальних телекомунікаційних послуг, створити фонд універсальних послуг для забезпечення доступу малозабезпечених верств населення до цих послуг, розробити юридичний та фінансово-економічний механізми функціонування зазначеного фонду.

У напрямку стимулювання розвитку послуг для населення та у галузі бізнесу із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій учасниками слухань рекомендовано Кабінету Міністрів України: розробити заходи щодо впровадження механізмів надання органами державної влади та органами місцевого самоврядування юридичним та фізичним особам інформаційних послуг з використанням Інтернету; продовжити роботи зі створення інтегрованих інформаційно-аналітичних систем органів державної влади, зокрема єдиної автоматизованої системи контролю за виконанням Державного бюджету України, елементом якої має стати інформаційно-аналітична система Рахункової палати; забезпечити підвищення ефективності та прозорості державних закупівель, передбачивши здійснення електронних державних закупівель; урахувати завдання, пов’язані з розвитком інформаційного суспільства в Україні, при підготовці концепції соціальної політики на період до 2015 року та концепції подальшого реформування соціального захисту населення, передбачивши, зокрема, вжиття заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для використання інформаційно-комунікаційних технологій особами з обмеженими фізичними можливостями; забезпечити розробку та впровадження заходів щодо стимулювання інвестиційної діяльності у галузі інформаційно-комунікаційних технологій; доручити Міністерству охорони здоров’я України розробити програму інформатизації охорони здоров’я, передбачивши, зокрема, формування єдиного інформаційного простору системи охорони здоров’я із застосуванням стандартів ведення електронної інформації про пацієнта, розширення надання медичних послуг із застосуванням інформаційно-комп’ютерних технологій; доручити Міністерству аграрної політики України розробити проект програми впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в аграрному секторі економіки; доручити Міністерству економіки України розробити заходи щодо розвитку і впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у галузі бізнесу, передбачивши розробку відповідних технічних регламентів ведення електронного бізнесу.

У напрямку створення загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів учасниками слухань рекомендовано Кабінету Міністрів України: активізувати роботи зі створення загальнодоступних національних електронних інформаційних ресурсів, зокрема науково-технічної та економічної інформації в електронній формі; розробити пропозиції щодо законодавчого врегулювання суспільних відносин, пов’язаних із захистом авторських прав стосовно творів у електронній формі, зокрема розміщених в Інтернеті; організувати розробку і затвердження комплексу науково-технічних програм на період 2006-2010 років, спрямованих на забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні, зокрема програм та проектів з питань нанофізики та наноелектроніки, розвитку техніки та технологій надвисоких частот, розвитку національних електронних інформаційних ресурсів та інтегрованого знання, створення української лінгвістичної системи та лінгвістичного порталу в Інтернеті; забезпечити істотне розширення доступу населення до інформаційних ресурсів та систем надання інформаційних послуг органами державної влади та органами місцевого самоврядування із застосуванням Інтернету, зокрема щодо оприлюднення проектів відповідних нормативно-правових актів, впровадження нових форм взаємодії з громадськістю з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій (стосовно опитувань, консультацій, громадських експертиз тощо); розробити типове положення про архів електронних документів, затвердити правила щодо обов’язкового зберігання цих документів; доручити Міністерству культури і туризму України підготувати пропозиції щодо розвитку електронних бібліотек, збереження культурної спадщини України шляхом її електронного документування та забезпечення розміщення інформації закладів культури України в Інтернеті; доручити Міністерству освіти і науки України прискорити розробку проекту державної програми стосовно впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у галузі освіти і науки, передбачивши заходи із забезпечення комп’ютерної грамотності населення, створення національної наукозо-освітньої мережі, розбудови єдиного цифрового науково-освітнього простору, централізованого доступу до світових електронних ресурсів та інтеграцію у світовий науково-освітній простір, розробку відповідних навчальних програмних засобів та електронних науково-технічних, освітніх та навчально-методичних ресурсів, зокрема підручників, навчальних посібників, методичних розробок та забезпечення відкритого безкоштовного Інтернет-доступу до цих ресурсів, створених за рахунок коштів Державного бюджету України.

У напрямку забезпечення інформаційної безпеки учасниками слухань рекомендовано «Президенту України доручити Раді національної безпеки і оборони України: проаналізувати стан та перспективи забезпечення інформаційної безпеки як невід’ємної складової національної безпеки України, зокрема виконання віднесених до її повноважень завдань (проектів) Національної програми інформатизації; розробити програму заходів із забезпечення інформаційної безпеки України; підготувати пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази у галузі забезпечення інформаційної безпеки, у тому числі щодо складу, послідовності і порядку підготовки відповідних актів; внести пропозиції щодо підвищення рівня координації діяльності органів виконавчої влади щодо виявлення, оцінки і прогнозування загроз інформаційної безпеки, запобігання цим загрозам та забезпечення ліквідації їх наслідків».

Учасниками слухань також рекомендовано Кабінету Міністрів України: вжити заходів щодо приєднання до Конвенції про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру, прийнятої Радою Європи 28 січня 1981 року; прискорити підготовку пропозицій щодо внесення змін до законів України у зв’язку з ратифікацією Верховною Радою України Конвенції про кіберзлочинність, прийнятої Радою Європи 23 листопада 2001 року; розглянути питання щодо розробки державної програми з протидії комп’ютерній злочинності.

Службі безпеки України рекомендовано: вжити заходів щодо розвитку інфраструктури систем криптографічного та технічного захисту інформації; забезпечити подальший розвиток Національної системи конфіденційного зв’язку; вжити необхідних заходів, у тому числі попереджувального та профілактичного характеру, з протидії комп’ютерній злочинності; активізувати роботи з розробки та впровадження у виробництво сучасних високошвидкісних засобів криптографічного захисту інформації; підготувати пропозиції щодо підвищення ефективності координації створення і впровадження спеціальних технічних засобів на телекомунікаційних мережах; підготувати пропозиції щодо визначення та захисту критичних інформаційних інфраструктур.

Постановою Верховної Ради України від 21 лютого 2006 року № 3454-IV «Про прийняття за основу проекту Закону України «Про затвердження Національної стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006-2015 роки» зазначений проект закону (реєстр. № 8617), внесений народними депутатами України Марти-нюком А.І., Юхновським LP., Родіоновим М.К., Дорогунцовим С І., Коржем В.Т., був прийнятий за основу. Комітету ж Верховної Ради України з питань науки і освіти було доручено доопрацювати зазначений законопроект з урахуванням пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи та внести його на розгляд Верховної Ради України у другому читанні. Пояснювальна записка до зазначеного законопроект містить наступні положення.

Проект Закону України «Про затвердження Національної стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006-2015 роки» (далі — Національна стратегія) розроблено на виконання Постанови Верховної Ради України від 01.12.2005 р. «Про рекомендації Парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні» та Указу Президента України від 20.10.05 р. № 1497/2005 «Про першочергові завдання щодо впровадження новітніх інформаційних технологій».

Розробка Національної стратегії обумовлена тим, що у останні два десятиліття у світі спостерігаються значні системні суспільно-економічні перетворення, засновані на використанні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, нових методів роботи з інформацією.

Україна має значний потенціал щодо гармонічного входження складовою частиною до глобального інформаційного суспільства, зокрема є висококваліфіковані кадри в інформаційній галузі, сучасні інформаційні комп’ютерні технології, системи та засоби телекомунікацій і зв’язку, парк комп’ютерної техніки, відповідну нормативно-правову базу тощо.

Разом з тим, подальший розвиток країни потребує системних стратегічних рішень щодо прискорення впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в усі галузі життєдіяльності українського суспільства.

Основною метою прийняття зазначеного законопроекту його автори назвали необхідність затвердження Національної стратегії, яка стане основою відповідного плану дій щодо розбудови у 2006-2015 роках інформаційного суспільства в Україні.

Національна стратегія передбачає відповідні інституційні перетворення, направлені на зміну існуючих командно-адміністративних механізмів та на впровадження якісних характеристик розвитку галузей економіки із застосування новітніх інформаційно-комунікаційних технологій.

Основними стратегічними цілями розвитку в Україні інформаційного суспільства визнано: прискорення впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в усіх галузях суспільного життя, економіку України та у діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування; забезпечення комп’ютерної грамотності населення, насамперед шляхом створення освітньої системи, орієнтованої на використання нових інформаційно-комунікаційних технологій у формуванні всебічно розвиненої особистості; створення національної інформаційно-комунікаційної інфраструктури і інтеграція її із світовою інфраструктурою; державну підтримку економічного зростання нових «електронних» секторів економіки (торгівля, надання комунальних і банківських послуг тощо), вирішення нормативно-правових питань щодо електронної взаємодії; створення загальнодержавних інформаційних систем, насамперед у галузях охорони здоров’я, освіти, науки, культури, охорони довкілля; збереження культурної спадщини України шляхом її електронного документування; державну підтримку використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій засобами масової інформації; широке використання інформаційно-комунікаційних технологій для удосконалення державного управління, відносин між державою і громадянами, становлення електронних форм спілкування між державними органами і фізичними та юридичними особами; досягнення ефективної участі всіх регіонів в процесах становлення інформаційного суспільства шляхом децентралізації і підтримки регіональних і місцевих ініціатив; захист інформаційних прав громадян, насамперед щодо доступності інформації, захисту інформації про особу, підтримка демократичних інститутів, вдосконалення правового урегулювання питань інтелектуальної власності та мінімізації ризику інформаційної нерівності; вдосконалення законодавства, регулюючого інформаційні відносини; удосконалення засобів інформаційної безпеки в умовах широкого використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій.

У проекті визначена мета, принципи та основні завдання Національної стратегії, охарактеризовано сучасний стан інформатизації України, визначено основні етапи виконання програмних заходів, виписані положення, присвячені науково-технічному, організаційному, фінансовому забезпеченню виконання Національної стратегії, а також контролю за її виконанням. У проекті також деталізовано основні напрями та заходи виконання Національної стратегії із нормативно-правового та науково-технічного забезпечення розбудови інформаційного суспільства в Україні з урахуванням світового досвіду.

Прийняття законопроекту, на думку його авторів, забезпечило б вдосконалення державного регулювання у галузі інформатизації на пріоритетних напрямах соціального, економічного, науково-технічного та культурного розвитку країни.

Кінцевою метою, що планувалося досягти в результаті виконання Національної стратегії, визначалося підвищення рівня життя населення України, сприяння побудові сучасної конкурентоспроможної економіки шляхом впровадження сучасних та перспективних інформаційно-комунікаційних технологій в усі галузі життєдіяльності українського суспільства, з урахуванням реального стану його розвитку, а також готовності та спроможності громадян до впровадження цих технологій.

Проект закону передбачав затвердження Національної стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006-2015 роки, доручення Кабінету Міністрів України розробити план заходів з виконання Національної стратегії, враховувати основні положення Національної стратегії під час розроблення проектів державних, регіональних, галузевих, цільових програм та доручення Кабінету Міністрів України щорічно передбачати у видатках Державного бюджету кошти на виконання Національної стратегії.

Проектом Національної стратегії передбачено вирішення комплексу завдань, що матимуть позитивний вплив на економіку, соціальну галузь, на організацію діяльності влади, її результатом буде впровадження нових механізмів взаємовідносин між громадянами і владою, громадянами і підприємствами та суспільними організаціями.

Національна стратегія складалася з чотирьох частин і містила 21 розділ. Основними завданнями Національної стратегії її авторами передбачалося закладення підвалин розвитку інформаційного суспільства; розвиток мережі Інтернет; розвиток людського потенціалу; поширення сучасних інформаційних технологій.

Для реалізації кожного із визначених завдань було передбачено виконання комплексу заходів, які здійснюються поетапно, відповідно до плану заходів з реалізації Національної стратегії, який планувалося доручити розробити Кабінету Міністрів України.

Реалізації Національної стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006-2015 роки передбачала, що відповідні видатки Державного бюджету України та місцевих бюджетів здійснювалися б по плану заходів з виконання Національної стратегії, який повинен був розробити Кабінет Міністрів України виключно у межах бюджетних програм, затверджених законами України про Державний бюджет України на відповідні роки.

Планувалося, що розроблятимуться також заходи щодо сприяння реалізації Національної стратегії шляхом розроблення регіональних та галузевих програм. Крім того, автори законопроекту планували, що частина заходів буде здійснена за рахунок інших джерел фінансування, у тому числі власних коштів підприємств та установ. З метою забезпечення її виконання законопроектом передбачалося, що додатково будуть задіяні механізми залучення інвестицій та грантів від приватного сектору з України та із-за кордону, від міжнародних організацій та установ, благодійної допомоги.

У пояснювальній записці також передбачалося, що прийняття Національної стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2006-2015 роки дасть можливість забезпечити кардинальні позитивні зміни в життєдіяльності суспільства, кожного громадянина, а саме: підвищення рівня захисту прав і свобод громадян, активізацію їх участі в управлінні державними справами, розвиток демократії; підвищення рівня інформаційної безпеки як окремого громадянина, так і суспільства й держави в цілому; розвиток інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, зокрема українського сегмента мережі Інтернет, розширення можливостей кожного громадянина отримувати доступ до національних та світових інформаційних ресурсів; широке впровадження ІКТ у повсякденне життя громадян, освіту, культуру, охорону здоров’я, виробництво, торгівлю, галузь послуг та інші галузі; створення нових робочих місць, поліпшення умов для роботи й життя громадян; розвиток нормативно-правових засад інформаційного суспільства; підвищення ступеня відкритості суспільства й держави; підвищення ефективності державного управління.

Пояснювальною запискою до зазначеного законопроекту передбачалося, що впровадження сучасних інформаційних технологій сприятиме зростанню прибутковості українських підприємств, підвищенню їх інвестиційної привабливості, концентрації капіталу та зростанню капіталізації українського фондового ринку, зростанню промислового, фінансового та економічного потенціалу країни. Передбачалося, що для значної кількості громадян успішне виконання Національної стратегії створить принципово нові можливості для життя й праці, розвитку своїх здібностей, підвищенню власного добробуту. Зростатиме рівень довіри громадян до влади та їх впевненість у завтрашньому дні. Успішне виконання Національної стратегії також сприятиме суттєвому підвищенню ефективності прийняття управлінських рішень на вищому, територіальному та місцевих рівнях.

1. Поняття «інформаційного суспільства»

Визначення поняття «інформаційного суспільства» є одним з ключових. У 50-70 рр. ХХ ст. стало очевидним, що людство вступає в нову епоху, дорогу до якої проклав бурхливий розвиток техніки і, у першу чергу, комп’ютерів, і НТР у цілому. Проблема існування і буття людини в цілком «технізованому» й «інформатизованому» світі не могла не займати філософів, що викликало до життя концепцію «інформаційного» суспільства. Жоден з філософів, що писали про дану проблему, не сумнівався в радикальному відновленні всього життя людства в рамках цієї нової формації, але більшість з них аналізували проблему односторонньо, будь то з політичної, економічної чи соціальної точки зору. Це породило величезну кількість різноманітних назв і визначень, про які говорить У.Дайзард. Очевидно, що не можна обмежуватися у визначенні чисто економічним аспектом, як це зробив А.Турен, чи соціальними факторами, як це вийшло в Ж.Елюля, оскільки комплексні і багатонапрямлені зміни охоплять практично всі галузі людської життєдіяльності. Таким чином, «інформаційне суспільство» – це цивілізація, в основі розвитку й існування якої лежить особлива нематеріальна субстанція, умовно іменована «інформацією», що володіє властивістю взаємодії як з духовним, так і з матеріальним світом людини. Остання властивість особливо важливо для розуміння сутності нового суспільства, тому що, з одного боку, інформація формує матеріальне середовище життя людини, виступаючи в ролі інноваційних технологій, комп’ютерних програм, телекомунікаційних протоколів тощо, а з іншої, слугує основним засобом міжособистісних взаємин, постійно виникаючи, видозмінюючись і трансформуючись в процесі переходу від однієї людини до іншої. У такий спосіб інформація одночасно визначає і соціокультурне життя людини й її матеріальне буття. У цьому і полягає принципова новизна інформаційного суспільства.

Інформатизація суспільства – це новий рівень його розвитку, якого не можна досягти без державної інформаційної політики, заснованої на вивченні інформаційного середовища та соціального замовлення.

При всій різноманітності поглядів на хід історичного розвитку можна простежити ряд загальних характерних рис у всіх авторів:

1. Історія поділяється на три основні глобальні етапи, що умовно можна назвати сільськогосподарським (аграрним), індустріальним і постіндустріальним (інформаційним);

2. Розмежування між етапами проводиться за ознакою виробничих відносин взаємодії людини з природою, що лежать в основі розглянутої формації (відповідно – через знаряддя, через машину чи техніку та через інформацію);

3. Перехід до наступного етапу здійснюється шляхом науково-технічної революції, у ході якої змінюється середовище проживання, що тягне трансформації у свідомості людей;

4. Завершальним історичним етапом, що, на думку одних філософів, уже наступив, а, на думку інших, наступить у найближчому майбутньому, є «інформаційне суспільство».

Таким чином, можна помітити, що за своєю суттю концепція розвитку історії у авторів «інформаційного суспільства» набагато ближче до «формаційної» теорії, ніж може здатися на перший погляд. Що стосується проблем «інформаційного суспільства», то тут кілька глобальних є причиною дрібніших. Перша з них – принципова невизначеність сутності інформації, як з матеріальної, так і з філософської точки зору. Інша – взаємодія техніки та природи – перша є продовженням другої чи її антиподом. Нарешті, третя – взаємини техніки, інформації та людини – чи належно людина пристосовується до бурхливо зростаючого шквалу інформації та стрімко мінливої техніки чи загальмовує розвиток і шукає інший шлях. В принципі, питання про бюрократично-інформаційну систему та тотальний контроль є похідними від цих трьох.

 

Підручники» Информационное право2 → Заходи щодо реалізації державної інформаційної політики для прискорення розвитку інформаційного суспільства в Україні

Для усунення негативних явищ щодо формування в Україні інформаційного суспільства Президент доручив Кабінету Міністрів України (пункт 2 Указу від 6 грудня 2001 р. № 1193/2001) здійснити такі заходи. У місячний строк: - подати на розгляд Верховної Ради України законопроекти: - про ратифікацію Європейської конвенції про транскордонне телебачення; - про встановлення кримінальної відповідальності за незаконне втручання в роботу телекомунікаційного обладнання; - розглянути питання щодо підписання від імені України Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних 1981 p.; - розробити пропозиції щодо зупинення видачі ліцензійна надання послуг міжнародного та міжміського телефонного зв’язку до прийняття Закону України "Про телекомунікації" та продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" промисловому інвестору; - ужити заходів до безумовного виконання прийнятих рішень, спрямованих на державну підтримку розвитку і функціонування засобів масової інформації та Указу Президента України від 31 липня 2000 р. № 928 (928/2000) "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні". Підпунктом 2) пункту 2 Указу Кабінету Міністрів доручено у двомісячний строк: - подати на розгляд Верховної Ради України проект Концепції національної інформаційної політики та інформаційної безпеки України; - розробити заходи щодо оптимізації системи державних органів, які реалізують інформаційну політику, забезпечивши чітке розмежування повноважень і налагодження взаємодії їх та координації, створення організаційної структури системи забезпечення інформаційної безпеки; - проаналізувати виконання Національної програми інформатизації, переглянути проекти програм в інформаційній галузі, які фінансуються з державного бюджету України, вжити заходів щодо першочергової реалізації та повноцінного фінансування найактуальніших із них; подати пропозиції щодо: - розвитку кабельного телебачення і проводового мовлення в регіонах України; - створення Центру безпеки українського сегмента мережі Інтернет і створення Центру антивірусного захисту інформації; - затвердити заходи щодо вдосконалення порядку придбання бюджетними організаціями засобів електронно-обчислювальної техніки і програмного продукту; - підготувати законопроект про внесення змін до законодавства, передбачивши в ньому ліцензування діяльності провайдерів на території України щодо надання доступу до мережі Інтернет; подати пропозиції стосовно: - створення системи стандартів щодо захисту інформації про озброєння, військову техніку та військово-промислові об’єкти; - організаційно-методичного забезпечення системи захисту інформації у галузях взаємодії управлінь озброєння Міністерства оборони України з оборонно-промисловим комплексом; здійснити комплексну перевірку ефективності використання бюджетних коштів: - на виконання Національної програми інформатизації України, для потреб інформатизації поза цією Програмою; а також: - у Національній телекомпанії України; - Національній радіокомпанії України; - Концерні радіозв’язку, радіомовлення і телебачення. За результатами перевірки визначено подати пропозиції щодо вдосконалення системи фінансування їх та оздоровлення фінансово-економічного стану. Указом передбачено забезпечити, починаючи з 2002 p., фінансування проектів інформатизації з державного бюджету України в межах Національної програми інформатизації. Також в Указі зазначено про необхідність ужити заходів щодо реалізації Положення про державне замовлення на створення і розповсюдження теле- та радіопрограм з урахуванням нагальної потреби підвищення якості інформаційної продукції. Підпунктом 3 пункту 2 Указу передбачено у тримісячний строк: подати на розгляд Верховної Ради України законопроекти: - про внесення змін до законодавства, що регулює питання боротьби з комп’ютерною злочинністю, та про створення відповідного міжвідомчого центру; - про кабельне, ефірно-кабельне телебачення і телеінформаційні мережі; - про діяльність у галузі інформатизації. Президент України доручив Кабінету Міністрів вивчити такі питання: - стосовно права іноземців і осіб без громадянства на заснування в Україні друкованого засобу масової інформації; - одержання фізичними особами свідоцтва про державну реєстрацію періодичного друкованого видання лише в разі створення ними редакції як юридичної особи; - заборони заснування і діяльності засобів масової інформації, у статутному фонді яких більш як 30 % іноземних інвестицій. У разі необхідності Президент України доручив Кабінету Міністрів подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення відповідних змін до законодавства України. Указом також передбачено: - опрацювати заходи щодо дальшого розвитку національного інформаційного ринку на конкурентних засадах, створення сприятливого інвестиційного клімату для розвитку вітчизняних засобів масової інформації та книговидання; - опрацювати заходи щодо реорганізації ретрансляційної мережі, передбачивши: - переоснащення і модернізацію парку передавального обладнання Концерну радіозв’язку, радіомовлення і телебачення та перехід на сучасні засоби передачі сигналу; - забезпечення поточного фінансування Концерну радіозв’язку, радіомовлення і телебачення за надані послуги державних телерадіоорганізацій та включення до проектів державного бюджету, починаючи з 2002 p., погашення заборгованості протягом чотирьох років. Кабінету Міністрів також доручено: - затвердити в установленому порядку Програму розвитку виробництва засобів зв’язку та інформатизації,забезпечити її фінансування; - розробити пропозиції щодо створення захищеної інформаційно-телекомунікаційної системи органів державної влади, яка б надавала телекомунікаційні послуги, передбачивши заходи щодо прискорення розробки вітчизняних засобів криптографічного та технічного захисту інформації; затвердити Програму створення та розгортання: - вітчизняного виробництва засобів захисту інформації; - національної захищеної інформаційної системи; - захищених систем електронного документообігу та електронного цифрового підпису; - сертифікації технічних і програмних засобів інформатизації на відповідність вимогам інформаційної безпеки; - розробити Єдину систему класифікації та кодифікації продукції оборонного та подвійного призначення, що експортується Україною; - визначити механізм реалізації повноважень Генерального штабу Збройних Сил України щодо участі в організації і контролі за інформаційним простором держави та його здійснення в особливий період; - створити міжвідомчу робочу групу з представників зацікавлених міністерств та інших центральних органів виконавчої влади для розроблення Національної геоінформаційної системи. Підпунктом 4 пункту 2 Указу Кабінету Міністрів України доручено у шестимісячний строк: - подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", передбачивши в ньому, зокрема: - вимоги та правила захисту в електронних мережах інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, захист якої гарантується державою; - обов’язкові умови захисту інформації в державних інформаційно-телекомунікаційних системах при наданні послуг із передачі даних, у тому числі з використанням мережі Інтернет; - механізми проведення моніторингу мереж передачі даних виключно на засадах національного законодавства та міжнародного права, зокрема положень резолюції Ради Європи ENFOPOL 98; - збереження Інтернет-провайдерами відомостей про Інтернет-трафік протягом шести місяців. В Указі Президент України доручив Кабінету Міністрів розробити: - пропозиції щодо кодифікації законодавства в галузі інформаційних відносин; - проект Стратегії впровадження національної інформаційної політики, приділивши увагу таким проблемам: - створення і впровадження дійових механізмів реалізації інформаційних прав і свобод громадянина, суспільства і держави, закріплених у Конституції (254к/96-ВР) та законах України; - подальше вдосконалення законодавства України в інформаційній галузі; - розвиток на основі сучасних інформаційних технологій національної інформаційної інфраструктури; - вдосконалення системи інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади; - підвищення конкурентоспроможності національних виробників інформаційного продукту, видів інформаційного виробництва; - визначення порядку функціонування та механізмів державного контролю за супутниковими, кабельними і комп’ютерними системами передачі інформації; - формування єдиної державної системи зв’язків з громадськістю; - дальша лібералізація українського ринку телекомунікацій за умов гарантування реалізації національних інтересів та недопущення монополізації інформаційних ринків; - розвиток науково-технічного та кадрового забезпечення інформаційної галузі; - забезпечення інформаційного суверенітету України та вдосконалення системи захисту національних інформаційних ресурсів. Президент також доручив Кабінету Міністрів України: - затвердити програму розвитку та переоснащення передавального обладнання Концерну радіозв’язку, радіомовлення і телебачення на основі сучасних технічних засобів, передбачивши фінансування будівництва і ремонту ретрансляторів у прикордонних районах України; - розробити проект Національної програми розвитку вітчизняної теле- та радіоіндустрїі з урахуванням довгострокових потреб розвитку телекомунікаційних мереж, засобів зв’язку, національного сегмента мережі Інтернет, супутникових систем передачі інформації, супутникового та кабельного телебачення та вирішити в установленому порядку питання про її затвердження; - ужити заходів щодо створення та забезпечення функціонування на постійній основі, починаючи з 1 січня 2002 p., національного супутникового каналу іномовлення з використанням наявної технічної бази апаратно-студійного комплексу Національної телекомпанії України та центральної передавальної супутникової станції державного підприємства "Укркосмос" або інших систем. Підпунктом 5 пункту 2 Указу передбачено ужити у вось-мимісячний строк заходів щодо повного забезпечення спеціальних телекомунікаційних систем України національними ключовими документами. Пунктом 3 Указу Президента Державному комітету зв’язку та інформатизації України доручено: - затвердити у тримісячний строк у встановленому порядку Положення про національний центр управління мережами зв’язку в системі Держкомзв’язку України; - провести разом з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення у шестимісячний строк координацію частот, що використовуються телерадіоорга-нізаціями у прикордонних районах України. Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державному комітету зв’язку та інформатизації України пунктом 4 Указу доручено розробити у тримісячний строк проект створення служби інформації та допомоги населенню. Пунктом 5 Указу Президента визначено запропонувати Антимонопольному комітету України провести у тримісячний строк перевірку додержання регіональними те-лерадіоорганізаціями антимонопольного законодавства України. Державній митній службі України разом з Державним комітетом у справах охорони державного кордону України та Міністерством внутрішніх справ України пунктом 6 Указу Президента передбачено опрацювати у місячний строк заходи щодо запобігання контрабандному ввезенню на територію України видавничої продукції та її незаконному розповсюдженню. Міністерству закордонних справ України, Державному комітету зв’язку та інформатизації України, Державному комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України пунктом 7 Указу Президента передбачено опрацювати у двомісячний строк та вжити довгострокових заходів щодо розвитку зовнішньої інформаційної діяльності, інформування світової громадськості про Україну з метою формування позитивного її сприйняття у світі, щодо організації та фінансування теле- і радіомовлення за кордон. Службі безпеки України пунктом 8 Указу Президента передбачено подати у двомісячний строк пропозиції щодо вдосконалення роботи з протидії інформаційним агресіям та спеціальним інформаційно-пропагандистським операціям, здійснюваним проти України іноземними спецслужбами. Міністерству освіти і науки України пунктом 9 Указу Президента доручено: - опрацювати разом з Департаментом спеціальних телекомунікаційних систем і захисту інформації Служби безпеки України у двомісячний строк заходи щодо підготовки та перепідготовки спеціалістів у галузі інформаційної безпеки; - підготувати у тримісячний строк типові навчальні програми для середніх і вищих навчальних закладів з навчальної дисципліни "Інформаційна культура"; - опрацювати разом з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України, Державним комітетом інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Українською Академією державного управління при Президентові України, Київським національним університетом імені Тараса Шевченка у двомісячний строк заходи щодо підвищення рівня підготовки управлінських, журналістських та технічних кадрів для інформаційної галузі, в тому числі працівників державних органів, урахування сучасних потреб при формуванні державного замовлення на підготовку молодих фахівців. Пунктом 10 Указу Президента України передбачено утворити Міжвідомчу комісію з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, на яку покласти функції координації виконання заходів щодо забезпечення формування і захисту національного інформаційного простору, безпеки у цій галузі, розроблення і підготовки проектів відповідних нормативно-правових актів. Секретареві Ради національної безпеки і оборони України подати у двомісячний строк на затвердження проект положення про зазначену Комісію та пропозиції щодо її персонального складу. Про хід виконання цього Указу прийнято рішення заслухати на засіданнях Ради національної безпеки і оборони України у березні і червні 2002 р. Контроль за виконанням цього Указу покласти на Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА ДО РОЗДІЛУ 6 Закон України "Про Національну програму інформатизації України" від 4 лютого 1998 p. (74/98-BP). Укази Президента України 1. "Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади" від 14 липня 2000 р. № 887 (887/2000). 2. "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" від 31 липня 2000 р. № 928 (928/2000). 3. "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 червня 1997 р. "Про невідкладні заходи щодо впорядкування системи здійснення державної інформаційної політики та удосконалення державного регулювання інформаційних відносин" від 21 липня 1997 р. № 663 (663/97). 4. "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 р. "Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України" від 6 грудня 2001 р. № 1193/2001. 5. Доручення Президента України від 12 квітня 2000 p., від 5 грудня 2000 р. та від 25 квітня 2001 р. щодо створення та забезпечення функціонування національного каналу супутникового іномовлення.

 

Кормич