Порядок набуття в Україні прав на новий сорт рослин

Відповідно до статті 15 Закону «Про охорону прав на сорти рослин» права на сорт набуваються в Україні шляхом подання заявки, експертизи заявки та державної реєстрації прав. Вимоги до оформлення та подання заявки на сорт встановлено статтею 20 Закону.

Згідно із статтями 16, 17 та 18 право на подачу заявки мають автор сорту, його роботодавець у разі створення сорту при виконанні службових обов’язків або окремого доручення роботодавця, а також їх правонаступники.

Експертиза заявки відповідно до статті 25 має статус державної науково-технічної експертизи і проводиться установами, визначеними Держсортслужбою. Але органом експертизи згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 714 від 1 червня 2002 року визначено Український інститут експертизи сортів рослин.

Експертиза заявки відповідно до статті 26 Закону складається з формальної експертизи, тобто експертизи за формальними ознаками, і згідно із статтею 27 кваліфікаційної (основної) експертизи. У разі позитивних результатів формальної експертизи заявнику направляється повідомлення про можливість проведення кваліфікаційної експертизи сорту. Відомості про заявку публікуються в офіційному виданні, а компетентний орган кожної держави-учасниці Конвенції UPOV одержує інформацію про запропоновану заявником назву сорту.

Кваліфікаційна експертиза передбачає проведення комплексу досліджень, необхідних для підготовки експертного висновку за заявкою і прийняття рішення стосовно державної реєстрації сорту і прав на нього. Ця експертиза здійснюється за клопотанням заявника, що має бути поданим не пізніше трьох років від дати подання заявки до Держсортслужби. В іншому разі заявка вважається відкликаною.

Під час проведення кваліфікаційної експертизи визначається, чи відноситься об’єкт, опис якого наведено у заявці, а також додане до неї насіння (садивний матеріал), до виду чи роду рослини, на сорт якої ця заявка подається. Крім того, проводиться експертиза запропонованої назви сорту, визначається його новизна та відповідність критеріям відмінності, однорідності і стабільності. З метою визначення відповідності сорту критеріям охороноспроможності та його придатності до господарського використання в Україні згідно із статтею 29 Закону проводиться державне випробування сорту. При цьому можуть бути враховані результати випробування, проведеного компетентним органом будь-якої держави-учасниці Конвенції.

Експертиза назви сорту згідно із статтею 28 проводиться для того, щоб визначити її відповідність вимогам Закону. В підготовці експертних висновків щодо назви сорту у частині її співзвучності із зареєстрованими Міністерством освіти і науки України знаками для товарів і послуг, а також географічними зазначеннями походження товарів повинен брати участь експертний орган цього міністерства – Державне підприємство «Український інститут промислової власності» (Укрпатент), який здійснює експертизу таких об’єктів.

Закон передбачає проведення кваліфікаційної експертизи лише за документами заявки, чи з урахуванням результатів обов’язкового проведення державного випробування сорту. Перелік родів і видів рослин, сорти яких підлягають державному випробуванню, затверджується Міністерством аграрної політики України. Дослідні зразки, ввезені в Україну з метою державного випробування, не обкладаються ввізним митом, не підлягають квотуванню, сертифікації та санітарно-гігієнічній експертизі. Здійснення операцій, пов’язаних з їх ввезенням на територію нашої держави, не потребують ліцензування, а карантинний огляд цих зразків здійснюється безкоштовно. Митне оформлення таких зразків здійснюється без сертифікатів відповідності на підставі документального підтвердження Держсортслужбою факту їх ввезення на територію України тільки з метою сортовипробування.

У разі відповідності заявленого сорту критеріям охороноспроможності приймається рішення про видачу охоронного документа – патента на сорт і занесення його до Державного реєстру патентів на сорт і/або рішення про державну реєстрацію сорту в Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Ці рішення набирають силу від дати оплати державного мита чи відповідного збору, здійсненої згідно із законодавством.

Відомості, про сорт, заявлений з метою набуття права власності на нього (тобто з метою одержання патенту на сорт), внесені до Державного реєстру заявок на сорти рослин, надають заявнику право на тимчасову охорону прав від дати подачі заявки в межах опису заявленого сорту.

Порядок встановлення права заявника на одержання тимчасової правової охорони на заявлений ним сорт рослин фактично визначено статтею 32 Закону. Така охорона полягає в тому, що заявник має право на компенсацію за завдані йому збитки після публікації відомостей про заявку, особою, яка дійсно одержала письмове повідомлення з вказівкою номера заявки про внесення відомостей про заявку до реєстру. Але зазначена компенсація може бути отримана тільки після одержання заявником сорту патенту на нього. Незрозумілою є тільки норма, встановлена частиною третьою цієї статті стосовно того, що "дія тимчасової правової охорони не поширюється на сорти тих родів і видів рослин, що не підлягають державному випробуванню в Україні". Фактично частиною третьою зазначеної статті Закону стверджується, що кількість видів та родів рослин, на сорти яких в Україні поширюється охорона прав, обмежена. Аналогічно обсяг рослин, на які поширюється охорона прав патентом на сорт, обмежується переліком рослин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1183. Тобто, положення статті 3, що стосуються поширення цього Закону на сорти усіх видів та родів рослин, норми статті 32 та зазначеної постанови Кабінету Міністрів України перетворюють у декларацію.

Державна реєстрація сорту, а точніше особистих немайнових та майнових прав на нього, здійснюється на підставі статті 33 Закону, частинами третьою – п’ятою якої встановлені вимоги до Реєстру сортів і Реєстру патентів, а частиною першою цієї статті зазначено, що реєстрація сорту і зазначених прав на нього здійснюється за умови сплати відповідного мита чи збору.

Згідно із статтею 35 Закону протягом місяця після дати державної реєстрації сорту Міністерство аграрної політики повинно видати автору (авторам) за його бажанням свідоцтво про авторство на сорт. Заявнику сорту у цей же строк видається патент на сорт рослин.

Патент на сорт рослин, який не підлягає державному випробуванню через відсутність на момент подачі заявки і прийняття рішення про видачу зазначеного охоронного документу методик сортовипробування видів чи родів рослин, до яких віднесено зазначений сорт, видається під відповідальність заявника. Тобто не результати експертної оцінки сорту Держсортслужбою, а саме заявник повинен підтвердити той факт, що сорт відповідає критеріям охороноспроможності, встановленим Законом. У такому патенті зазначається, що він має деклараційний характер, тобто кожний, хто зможе довести переважність його прав на такий сорт, має право опротестувати через суд правомірність видачі зазначеного охоронного документу.