Законодавство України у сфері правової охорони сучасних біотехнологій

Процес створення механізмів контролю біотехнологічної діяльності в Україні почався, фактично, з підписання Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття.

Спеціального вітчизняного закону у сфері сучасних біотехнологій, зокрема, стосовно створення, правової охорони та використання в Україні живих змінених організмів, поки що не існує. Але існуюча на сучасний момент національна законодавча база, що у деякій мірі пов’язана із зазначеними питаннями, в цілому відповідає європейському рівню, тому на даний час ключовим завданням є інформаційна підтримка та координація наукових досліджень і розробок у цій сфері суспільної діяльності, моніторинг охорони й відтворення видів та популяцій рослин і тварин, включаючи такі, що створені з використанням біотехнологічних засобів.

Виходячи із вищезазначеного, Кабінетом Міністрів України опрацьовано і схвалено державну програму, окремі напрями якої спрямовано на забезпечення генної безпеки при здійсненні операцій щодо створення живих змінених організмів, одержаних сучасними методами біотехнології, уникнення негативного впливу зазначених організмів на тваринний і рослинний світ та стійке використання природних біологічних ресурсів відповідно до Концепції збереження біологічного різноманіття в Україні. Цю Концепцію розроблено на виконання Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття згідно з Картахенським протоколом про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття.

З моменту ратифікації зазначеної Конвенції Україною прийнято низку законів щодо ратифікації міжнародних договорів, норми яких мають обов’язковий або необов’язковий характер та регулюють питання збереження і використання біологічного різноманіття. Важливим кроком до зміцнення природоохоронної сфери стало прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України, якою стверджується, що забезпечення екологічної безпеки та підтримка екологічної рівноваги на території нашої держави є її прямим обов’язком (стаття 16), кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля (стаття 50) і кожен зобов’язаний не завдавати шкоди природі та відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66).

Окремого закону стосовно збереження і збалансованого використання біологічного різноманіття в Україні поки що не розроблено, але ці питання практично регулюються існуючим законодавством. Так, згідно із Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991 р.) всі об’єкти рослинного і тваринного світу підлягають державній охороні, а їх спеціальне використання повинно відбуватись на платній основі на підставі відповідних дозволів, наданих особами, яким належать майнові права на них.

Поки що не прийнято вітчизняного закону, яким регулюватимуться питання генно-інженерної діяльності, але спеціальні питання щодо транскордонного переміщення живих змінених організмів регулюються чинним законодавством, зокрема законами України «Про охорону навколишнього природного середовища» 1991 р. (статті 53, 57, 58, 71, 72), «Про екологічну експертизу» 1995 р. (статті 1, 5, 7, 14, 51), «Про тваринний світ» 1993 р. (статті 45, 46, 48, 52, 53, 58, 59).

Крім того, не дивлячись на відсутність спеціального закону, практично склалися основні елементи біологічної безпеки. Вони включають Комісію з питань біобезпеки при Міністерстві освіти і науки (біологічна та екологічна безпека), відповідні структурні підрозділи Міністерства охорони здоров’я (санітарно-гігієнічна та харчова оцінка), Державну службу з охорони сортів рослин Міністерства аграрної політики (випробування та реєстрація нових сортів), Міжвідомчу Раду з питань нових біотехнологій. В той же час "Тимчасовий порядок ввезення та випробувань трансгенних сортів рослин", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1304, фактично не діє, бо не передбачає логічного розподілу відповідальності ключових міністерств і відомств в рамках державного контролю за використанням живих змінених організмів в Україні. Основні норми законодавства стосовно питань створення, випробування та практичного застосування таких організмів повинні спиратись на директиви Європейського Союзу, Картахенський протокол з біобезпеки, відповідні рекомендації ВООЗ/ФАО, ЮНІДО, ОЕСР, СОТ та досвід передових у цій сфері діяльності країн, у першу чергу європейських.

Певні кроки Україною також зроблено стосовно визначення впливу живих змінених організмів на організм людини та навколишнє середовище. Принципово розширити дослідження з питань вивчення впливу споживання продукції трансгенної природи на організм людини без згоди громадян України щодо здійснення на них випробувань такої продукції неможливо, тому що це є порушенням їх конституційних прав, які встановлено статтями 27, 43, 50 Конституції України. Тому вивчення впливу споживання продукції, створеної внаслідок практичного використання живих змінених організмів, закладами державної санітарно-епідеміологічної служби та вітчизняними науковими установами здійснюється на тваринах і опосередковано визначається вплив такої продукції на організм людини. Продукція, що створена з використанням рослин з модифікованою генною структурою, яку сертифіковано в неустановленому порядку, до практичного використання взагалі не допускається.

На виконання пункту 9 заходів з реалізації Програми захисту прав споживачів на 2003-2005 роки, всі нові продукти, створені з використанням організмів трансгенної природи, повинні проходити вивчення на предмет їх можливого негативного впливу на організм людини. Крім того, здійснюється пошук шляхів розробки технічних умов виробництва харчових продуктів, що виробляються з використанням генно змінених рослин. Але при проведенні досліджень такої продукції не вдалося зафіксувати вплив моногенних відмінностей сировини на здійснення технологічного процесу виготовлення з неї відповідної продукції, тому порівняльний аналіз процесів виробництва аналогічних харчових продуктів з використанням відповідно сировини з генно змінених організмів та традиційної сировини не дозволив виявити очікуваної різниці між ними. Тобто, за такого стану справ у зазначеній сфері діяльності технічні умови виробництва продукції з використанням наведених вище видів сировини є практично ідентичними.