Експертиза неповнолiтнiх (свiдкiв, потерпiлих, обвинувачених)

Судово-психологiчна експертиза, як було зазначено вище, призначається в даному випадку стосовно психiчно здорових неповнолiтнiх обвинувачених, пiдозрюваних, свiдкiв, потерпiлих. Виокремлення цього виду судово-психологiчної експертизи зумовлене, насамперед, своєрiднiстю пiдлiткового вiку. Пiдлiтковий вiк вважають складним i критичним. Така оцiнка зумовлена численними якiсними змiнами, яких зазнає у цей час органiзм та особистість молодої людини, що iнодi має характер докорiнної змiни попереднiх особливостей, iнтересiв i стосункiв. Окрiм того, змiни, котрi вiдбуваються, часто супроводжуються появою у пiдлiтка ускладнень у стосунках із оточуючими: вiн не пiддається впливу дорослих, виявляє рiзнi форми неслухняностi, спротиву (упертiсть, грубiсть, негативiзм, непокiрнiсть, замкнутiсть, скритнiсть тощо).

Часто протиправнi дiї пiдлiтка здаються протиприродними, незрозумiлими, маломотивованими. I лише пiсля ретельного вивчення його внутрiшнього свiту стає зрозумiлим, що вони зумовленi не тiльки глибокими, прихованими суто особистими причинами правопорушника, але й факторами соцiально-психологiчного плану. Наприклад, психiчно здоровий пiдлiток, вихований у несприятливих умовах, може визначатися недостатньою зрiлiстю особистостi. Ознаки її виявляються, насамперед, у примiтивнiй мотивацiї мети своїх дiй, у наївно-дитячих спробах її досягнення, у недостатньо зрiлiй оцiнцi вчиненого злочину тощо. При проведеннi судово-психологiчної експертизи неповнолiтнiх розглядаються такi питання:

1) якi особливостi особи, що пiдлягає експертизi;

2) чи не властива їй пiдвищена навiюванiсть? Якщо так, то яким чином це може вплинути на її показання (дiї у конкретнiй кримiнальнiй ситуацiї);

3) чи не спостерiгається у пiдлiтка схильнiсть до фантазування? Якщо так, то як це може вплинути на його здатнiсть давати правдивi свiдчення;

4) якi основнi мотиви дiяльностi i поведiнки обвинуваченого виявляються у його повсякденному життi;

5) якi емоцiйно-вольвоi особливостi особи, що пiдлягає експертизi;

6) чи вiдповiдає рiвень розумового розвитку пiдлiтка його вiку;

7) чи не був пiдлiток у момент учинення протиправних дiянь у станi фiзiологiчного афекту;

8) яким чином сприйнята конфлiктна ситуацiя та її суб’єктивна оцiнка пiдлiтком змогла вплинути на його дiї.

2. Експертиза особистих властивостей, основних мотивiв поведiнки, закрiплених у життєдiяльностi суб’єкта

Вивчення злочину в кримiнальному процесi передбачає аналiз як об’єктивного, так i суб’єктивного боку злочинної поведiнки. При цьому пiд суб’єктивним моментом злочину мається на увазi визначення особою характеру ситуацiї i сутi своїх дiянь. Часто у свiдомостi суб’єкта злочинної дiяльностi суб’єктивне значення ситуацiї злочину не збiгається з її змiстом або ж значно рiзниться вiд нього, будучи поряд iз цим вирiшальним фактором у виборi альтернатив поведiнки.

У психологiї такi термiни, як «суб’єктивна оцiнка людини», «суб’єктивне значення ситуацiї» тощо, об’єднуються узагальненим, досить широким поняттям «суб’єктивний свiт особистостi», котре мiстить характеристику суб’єктивного сприйняття, емоцiй, переживань, ставлення iндивiда до себе, до iнших людей, до суспiльства загалом та iншi вiдповiднi особистiснi елементи. Юридичні поняття «суб’єкт» i «суб’єктивний бiк злочину» у психологiчнiй iнтерпретацiї i означають експертизу особистих властивостей суб’єкта злочину.

При її призначеннi перед експертом-психологом можуть бути поставленi такi питання:

1) якi iндивiдуальнi особливостi особи, що пiдлягає експертизi, i як вони могли проявитися в конкретному протиправному вчинку;

2) чи не суперечать протиправнi (злочиннi) дiї особи, що пiдлягає експертизi, основним рисам її характеру;

3) чи властивi особi, що пiдлягає експертизi, риси пiдвищеної навiюваностi (або фальшивостi), якi могли би вплинути на характер її свiдчень;

4) якi риси характеру особи, що пiдлягає експертизi, могли би позначитися на характерi її свiдчень;

5) чи здатна особа, що пiдлягає експертизi, враховуючи рiвень її розумового розвитку i стану психiчних пiзнавальних процесiв, правильно розумiти значення своїх дiй, їх наслiдкiв i давати щодо них повнi показання;

6) чи може особа, що пiдлягає експертизi, враховуючи її вiковi особливостi, рiвень розвитку пiзнавальної сфери, правильно сприймати виявленi у справi факти (або здiйснюванi з нею дiї).

Експертиза особистiсних рис людини, конкретних iндивiдуально-психологiчних якостей тiсно пов’язана із вирiшенням питань щодо наявностi у обвинуваченого (пiдозрюваного) на момент вчинення протиправної дiї особливого емоцiйного стану i стану фiзiологiчного афекту. Зi встановленням деяких iндивiдуальних особливостей, а також емоцiйних станiв пов’язане питання щодо нездатностi потерпiлої особи чинити опiр у момент вчинення з нею насильницьких дiй.