Крос- курс - це співвідношення між двома валютами, виходячи з їх курсу по відношенню до третьої валюти.

Наприклад, якщо курс між доларом США і українською гривнею дорівнює: 1долар = 5,1185 гривень, а курс долара до російського рубля: 1долар = 36, 9811рублів, то крос-курс між українською гривнею й російським рублем: 5.1185 / 36,9811.

При котируванні валют наводяться курси, за якими банки даної країни купують іноземну валюту(курс покупця), а також курси, за якими банки продають іноземну валюту (курс продавця). Курс продавця завжди вищий від курсу покупця, за винятком валютного ринку Лондона, де використовується непряме котирування і тому курс продавця валюти нижчий від курсу покупця. Різниця між курсами продавців і покупців становить прибуток банку, який здійснює ці операції. Цей прибуток як різницю між двома певними показниками (ціною продавця та ціною покупця) називають маржею (спредом). Розраховують як абсолютну (AR - BR), так і відносну маржу:

 

BAS = (AR-BR)*100% / AR, (1)

 

де BAS – продажно-купівельна маржа;

AR – курс продавця;

BR – курс покупця.

Спред або маржа має покривати операційні витрати банку і забезпечувати йому нормальний прибуток при проведенні операцій з валютою. BAS є своєрідною “платою” за надані банком форексні (безготівкові) послуги. При цьому величина маржі, що призначається комерційним банком для різних валют та різних клієнтів, залежно від обсягу операцій може суттєво відрізнятись.

 

3. Валютні операції – це операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності; використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням, переказом, пересиланням на територію країни та вивезенням, переказом, пересиланням за її межі валютних цінностей.

Виділяють:

- поточні валютні операції (перекази іноземної валюти, отримання і надання фінансових кредитів на строк не більш як 180 днів, переказ відсотків, дивідендів тощо);

- валютні операції, пов’язані з рухом капіталу (прямі інвестиції, придбання цінних паперів, надання та отримання фінансових кредитів строком більш як 180 днів тощо).

У вузькому розумінні валютні операції розглядаються як вид банківської діяльності з купівлі – продажу іноземної валюти.

Найпоширенішими формами валютних операцій на міжбанківському валютному ринку є операції “спот”, форвард”, ”своп”, а на біржовому - ”ф’ючерс”, ”опціон”. Особливою формою валютних операцій виступає ”валютний арбітраж”.

Валютна операція ”спот” – це купівля – продаж валюти на умовах її поставки протягом двох робочих днів від дня укладання угоди за курсом, який зафіксовано в угоді (її ще називають терміновою). Основними учасниками спот - ринку виступають комерційні банки, які здійснюють такі операції:

напряму з клієнтами;

напряму з іншими комерційними банками;

через брокерів з банками і клієнтами;

з центральними банками країни.

Існують певні особливості спот – ринку:

1) здійснення платежів протягом двох робочих банківських днів без нарахування відсоткової ставки на суму поставленої валюти;

2) операції здійснюються в основному на базі комп’ютерної торгівлі з підтвердженням електронними повідомленнями (авізо) протягом наступного робочого дня;

3) існування обов’язкових валютних курсів: якщо дилер великого банку цікавиться котируванням іншого банку, то повідомлені йому валютні курси є обов’язковими для виконання операцій з купівлі - продажу валюти.

Строковими операціями є валютні операції, пов’язані з поставою валюти на строк понад 3 дні з дня її укладення. Стандартними термінами виконання строкових операцій є 1, 3, 6, 9, 12 місяців.

Валютні операції ”форвард” – це контракти з обміну валют, які відбуватимуться у майбутньому, але за курсом, зафіксованим на поточну дату. Укладаються як правило на строк до одного року.

Форвардний валютний курс і курс ”спот” тісно пов’язані між собою. З теоретичної точки зору форвардна ціна валюти дорівнює спот – ціні, однак на практиці таке буває рідко. Якщо форвардний курс більший за спот – курс, то в такому випадку валюта котирується з премією. Якщо форвардний курс менше спот – курсу, то валюта котирується зі знижкою, тобто з дисконтом.

Валютний курс по термінових операціях розраховується як курс спот ± репорт або депорт, (депорт - знижка, дисконт; репорт - премія, надбавка), що можна представити в наступному вигляді:

Rf = Rs+ FM, (2)

 

де:

Rf - форвардний курс;

Rs - курс спот;

FM – форвардна маржа (величина премії, дисконту)

До методів котирувань форвардного курсу відносять:

1) метод “аутрайт”. За котирування методом “аутрайт” банк указує для клієнтів як повний спот – курс, тау і повний форвардний курс, а також термін та сму поставки валюти;

2) метод своп –ставок. У більшості випадків на міжбанківському ринку форвардний курс котирується за допомогою своп – ставок.

Форвардні валютні премії та дисконти розраховуються наступним чином:

FM (pm, dis) = (FR - SR) / SR*100%*360/t, (3)

 

де FM (pm, dis) – форвардний диференціал (премія або дисконт);

FR – форвардний курс;

SR – спот – курс;

T – строк дії (у днях) форвардного курсу.

Операція ”своп” – це операція, при якій поєднуються форвардні умови та умови ”спот”. При такій валютній операції продаж готівкової валюти (спот) здійснюється з одночасною її купівлею на строк (форвард), або навпаки. Операції ”своп” здійснюються на строк від 1 до 6 місяців.

Операції ”своп” використовуються з метою:

- виконання комерційних угод: банк продає іноземну валюту на умовах термінової поставки і одночасно купує її на певний термін;

- придбання банком необхідної валюти без валютного ризику (на основі покриття контругодою) для забезпечення міжнародних розрахунків, диверсифікації валютних резервів;

- кредитування клієнта.

Розмір ставки своп визначається виключно різним рівнем процентних ставок країн, що беруть участь, і розраховується таким чином:

 

, (4)

де:

Ifm – ставка своп у відсотках;

Rs – курс спот;

n – термін виконання форварда (у місяцях або днях);

FM - форвардна маржа.

Розрізняють процентний та валютний своп. Процентний своп – це середньострокова чи довгострокова угода між двома банками чи фінансовими організаціями, згідно з якою одна сторона бере на себе зобов’язання сплачувати за конкретну суму кредиту проценти за фіксованою ставкою, а інша зобов’язується сплачувати проценти за ту ж саму суму кредиту, але за плаваючою ставкою. За угодою валютного свопу сторони узгоджують суму основного боргу в одній валюті та її еквівалент у іншій валюті і, на відміну від процентного свопу, де реального руху основної суми не відбувається і сторони обмінюються тільки процентними платежами, за угодою валютного свопу сплаті підлягають як суми процентів, так і основні суми. При цьому, оскільки зобов’язання сторін виражені в різних валютах, взаємні платежі здійснюються в повних сумах.

Приблизний розподіл угод з іноземною валютою на світових валютних ринках такий: 67% - ”спот”, 5% - ”форвард”, 28% - ”своп”.

Ареною валютних операцій є також валютна біржа – це природний і стихійний ринок, дещо схожий з ринком цінних паперів чи товарів. До строкових валютних операцій, що здійснюються на валютних біржах, належать ф’ючерсні валютні операції та опціони.

Ф’ючерсні валютні операції – це строкові угоди на біржах, що являють собою купівлю-продаж золота, валюти, фінансових та кредитних інструментів за фіксованою в момент укладання угоди ціною, з виконання операції через певний проміжок часу (від трьох днів до трьох років). Сутність ф’ючерсних операцій подібна до форвардних, але слід відзначити суттєві відмінності між ними:

- якщо форвардні операції здійснюються на міжбанківському валютному ринку, то ф’ючерсні – на валютній біржі, що приводить до визначення термінів і обсягів операцій за форвардними контрактами на основі взаємної домовленості, тоді як умови виконання ф’ючерсних контрактів прив’язані до певних дат роботи бірж, тобто стандартизовані за терміном, обсягами, умовами поставок;

- індивідуальні контракти, що укладаються між клієнтом і банком при форвардних валютних операціях більш дорогі ніж стандартизовані ф’ючерсні, завдяки цьому форвардні операції супроводжуються більшою маржею і призводять до більших витрат для клієнта порівняно з ф’ючерсними;

- доступ на форвардні валютні ринки для невеликих фірм обмежений, оскільки мінімальна сума для укладання контракту становить у переважній більшості випадків 500 тис. дол. США, ф’ючерсний ринок доступний для індивідуальних інвесторів та невеликих фірм;

- якщо форвардні операції на 95% закінчуються поставкою валюти за контрактом, то ф’ючерсні операції, навпаки, на 95% закінчуються укладання зворотної (офсетної) угоди, при якій не здійснюється реальної поставки валюти, а учасники цієї операції одержують лише різницю між початковою ціною укладання контракту та ціною, яка існує на день здійснення офсетної угоди;

- при формуванні форвардного валютного контракту набір валют практично не обмежений, ф’ючерсні валютні операції здійснюються в основному в доларах, євро, ієнах.

Валютний опціон – це договірне зобов’язання, що дає право (для покупця) та зобов’язання (для продавця) купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим у момент укладання угоди курсом на наперед узгоджену дату або протягом узгодженого періоду.

В обмін на одержання такого права покупець опціону сплачує продавцю певну суму – премію. Ризик покупця опціону обмежений розміром цієї премії, а ризик продавця опціону знижується на величину одержаної премії.

При цьому виділяють:

- опціон пут – право продати валюту для захисту від її потенційного знецінення або в розрахунку на її потенційне знецінення;

- опціон кол – право купити валюту для захисту від потенційного подорожчання або в розрахунку на потенційне підвищення її курсу.

Розрізняють також:

- європейські валютні опціони – опціони, які можуть бути реалізовані тільки в день закінчення терміну дії контракту;

- американські валютні опціони – опціони, які дають право купити чи продати базовий актив у будь-який час від дна закінчення терміну дії контракту.

За технікою здійснення розрізняють:

- альтернативні опціони, в яких предметом угоди є два фінансові активи або різниця в ринкових цінах двох активів на момент виконання опціону;

- опціони на індекси ґрунтуються на загальних фондових індексах, які характеризують визначений портфель цінних паперів. Індекс, який зазначається в контракті, називається “страйковий індекс”;

- опціони на ф’ючерсні контракти бувають тільки американськими;

- ф’ючерсні опціони – покупець колу погоджується щодня сплачувати райтерові суми відповідно до здешевлення ринкової вартості колу. На додаток до цього райтер надає покупцеві право купити визначену кількість валюти за договірною ціною;

- опціони на споти – покупець платить райтерові ціну (премію) за право купити певну кількість фінансового активу за встановленою ціною в обмін на іншу валюту у визначений період часу.

Якщо опціон на валюту виконано, то дохід від опціону на купівлю можна визначити як різницю між ціною валюти за курсом “спот” на момент виконання контракту і ціною виконання за вирахуванням премії, сплаченої при укладанні контракту.

Основною характеристикою валютних опціонів є те, що його власнику надається вибір: або реалізувати опціон за наперед фіксованою ціною, або взагалі відмовитись від його виконання.

Покупця валютного опціону приваблює те, що:

валютний порціон забезпечує повний захист від несприятливого руху валютного курсу;

покупець виграє від сприятливої зміни валютного курсу;

володіння опціонним валютним контрактом дає змогу гнучко реагувати у разі невизначеності майбутніх зобов’язань.

Особливою формою валютних операцій виступає валютний арбітраж – це операції з валютами з метою одержання прибутку через використання у визначений момент часу існуючих на фінансових ринках розривів між курсами і відсотковими ставками по касових та строкових операціях. Основний принцип валютного арбітражу – купити той чи інший фінансовий актив дешевше і продати його дорожче.

Розрізняють:

- часовий валютний арбітраж – це валютна операція з метою одержання прибутку від різниці валютних курсів у часі;

- просторовий (локальний) валютний арбітраж – це валютна операція з метою одержання прибутку за рахунок різниці курсів валют на двох територіально віддалених ринках.

Кожен валютний арбітраж може бути водночас простим і складним. Простий арбітраж виконується з двома валютами, складний – з трьома і більше валютами.

Арбітражні операції мають велике значення для розвитку світового фінансового ринку, так як втручання арбітражерів дає змогу забезпечити взаємозв’язок курсів валют і регулювання ринку, що сприяє тимчасовому вирівнюванню курсів на різних ринках, стиранню різних кон’юнктурних стрибків, підвищуючи стійкість валютного ринку.

 

Існує ринкове і державне регулювання валютного курсу. Ринкове регулювання, засноване на конкуренції і дії законів вартості, а також попиту та пропозиції, здійснюється стихійно. Державне регулювання спрямоване на подолання негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин і на досягнення стійкого економічного росту, рівноваги платіжного балансу, зниження росту безробіття і інфляції в країні. Воно здійснюється за допомогою валютної політики.