Висновки з другого питання. Від сти­лю й методів роботи з підлеглими великою мірою залежить авторитет керівника.

 

Від сти­лю й методів роботи з підлеглими великою мірою залежить авторитет керівника.

Іноді управлінці думають так: "Я — керівник, моє завдання — керу­вати підлеглими (тобто виробничим процесом), а вони повинні мене поважати і слухати". Проте це зовсім не так. Обійнявши посаду управлінця, людина, як правило, не має особистого авторитету. Разом із посадою вона одержує повноваження і владу, які додають сили впливу особистості керівника лише на деякий час. Авторитет же треба завойовувати.

Накази авторитетного керівника мають велику переконливу силу і сприймаються підлеглими без найменшого сумніву. Впевненість у його діях позбавляє людей, особливо в критичних ситуаціях, від тривалих розмірковувань щодо правильності прийнятого рішення.

У випадку відсутності авторитету всі думки керівника здаються неглибо­кими, не вартими уваги. Доброта сприймається як нещира, із прихованим змістом, поради — як легковажні й некомпетентні. Використовується будь-яка можливість тлумачення його дій як нега­тивних, має місце їх знецінення.

Високий соціально-психологічний статус дає людині велику мо­ральну владу — неформальний авторитет, який відкриває можливості впливати на інших людей.

ВИСНОВКИ З ТЕМИ:

 

Психологія управлінняяк наука ставить перед собою певні завдання, що забезпечують розвиток наукових концепцій і розробку рекомендацій із найбільш ефективного управління правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності ОВС.

Базовою наукою психології управлінняє загальна психологія та теорія управління, тому перша, будучи за своїм характером і спрямованістю суспільною наукою, тяжіє до природничих засад свого походження.

Психологія управлянні пов'язана з юридичними науками: теорією держави і права; кримінальне і цивільне право, кримінальний і цивільний процеси, кримінологія і криміналістика та теорією управління.

До наукових методів психології управлінняналежать: спостереження, бесіда, анкетування, тестування, інтерв'ювання, природний і лабораторний експерименти, біографічний метод, метод незалежних характеристик, метод проектів тощо.

 

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ

Приступаючи до вивчення цієї теми, слухач магістратури повинен усвідомити та навчитися розділяти основні категорії та поняття теми: визначення психології управління. Предмет, об’єкт і завдання психології управління. Міжпредметні зв’язки психології управління. Поняття про методи дослідження. Методи опитування (бесіда, анкетування, тестування). Методи вивчення документів.

Основні джерела та передумови виникнення психології управління як самостійної галузі знання. Розвиток ідей психології управління в межах філософії та соціології. Етапи історичного поступу психології управління.

Напрями психології управління у ХХ сторіччі. Основні управлінські культури: характерні риси й особливості. Етносоціальні особливості управління в Україні. Перспективи розвитку психології управління в Україні. Перспективні проблеми сучасного етапу психології управління.

ТЕМА № 7.

ПсихологіЯ ділового спілкування

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

 

1. Ефективна комунікація – основа успіху у діловому спілкуванні

2. Інтерактивний рівень спілкування

3. Трансперсональна психологія (А. Маслоу, Ф. Герцберг, Д. Мак-Клелланд).

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

Монографії

253. Барко В.І. Психологія управління персоналом органів внутрішніх справ (проактивний підхід). - К., Ніка-Центр, 2003.

254. Мороз Л.І. Теоретичні засади та організація психологічного тренінгу в ОВС. – К., Паливода, 2005.

255. Шепель В.М. Управленческая психология.- М.,1984.

256. Медведєв В.С. Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ: теоретичні та прикладні аспекти. – К.,1997.

257. Третьяченко В.В. Колективні суб”єкти управління: формування, розвиток та психологічна підготовка.- К.,1997.

258. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління. – К.,Академвидав, 2003.

259. Карпов А.В. Психология принятия решений в профессиональной деятельности. – Ярославль, 1991.

260. Китов А.И. Психология управления.- М., Акад.управления МВД РФ, 1989.

261. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций. – К., МАУП, 1993.