Шляхи проведення сечі. Сечовий міхур, сечоводи, сочівники

Сечовий міхур (vesica urinaria) (див. мал. 153, 154, 179) — порожнистий орган еліпсоподібної форми (у наповненому стані), розташований у порожнині малого таза безпосередньо за лобковим симфізом. Він є резервуаром, до якого безперервно надходить сеча із сечоводів і виводиться назовні через сечівник. Ємність сечового міхура у жінок більша, ніж у чоловіків, і коливається від 350 до 750 см3. У сечовому міхурі розрізняють тіло (corpus vesicae), дно (fundus vesicae) і шийку (cervix s. collum vesicae). У спорожненому міхурі чітко визначається верхівка (apex vesicae), від якої догори тягнеться серединна пупкова зв'язка (lig. umbilicale rnedianum), що є залишком ембріональної сечової протоки.

Стінка сечового міхура складається з трьох оболонок. Ззаду сечовий міхур частково вкритий серозною оболонкою з добре розвинутим пухким підсерозним прошарком, тобто він лежить мезоперитонеально. Товста м'язова оболонка складається з трьох шарів міоцитів, переплетених між собою. У ділянці шийки та біля виходу з сечового міхура формується м'яз — випорожнювач міхура, лобково-міхуровий, прямокишково-міхуровий, у жінок — міхурово-піхвовий м'язи. Слизова оболонка сечового міхура, вистелена перехідним епітелієм, розташована на дуже пухкому підслизовому прошарку. У ділянці слизової оболонки дна міхура містяться три вічка: праве й ліве вічка сечоводу (ostium ureteris) і внутрішнє вічко сечівника (ostium urethrae internum).

Слизова оболонка ненаповненого сечового міхура утворює численні складки, за винятком трикутної ділянки — трикутника міхура (trigonum vesicae), який міститься в ділянці дна й обмежений міжсечовідною складкою зверху та прямими лініями, які з'єднують вічка сечоводів і внутрішнє вічко сечівника. Слизова оболонка його гладка, щільно зрощена з м'язовою оболонкою і містить велику кількість чутливих нервових закінчень. У цій ділянці виникають доцентрові імпульси, які сигналізують у кору великого мозку про ступінь наповнення сечового міхура.

Топографічна анатомія. Передня стінка сечового міхура, не вкрита очеревиною, прилягає до лобкового симфізу, а коли міхур наповнений — також до лобкової ділянки передньої стінки живота. Пристінкова очеревина переходить з передньої стінки черевної порожнини на верхівку і задню поверхню тіла міхура. Ззаду сечовий міхур у чоловіків межує з прямою кишкою, відділеною від нього глибокою очеревинною прямокишково-міхуровою заглибиною, а в жінок — з маткою, де очеревина утворює невелику міхурово-маткову заглибину. З боків, а також знизу та спереду сечовий міхур оточений значною кількістю жирової клітковини. До нижньої стінки дна сечового міхура у чоловіків щільно прилягає передміхурова залоза, а з боків — сім'яні пухирці й далі сечоводи. У жінок до нижньозадньої стінки сечового міхура прилягає піхва і нижня частина тіла матки.

Сечовід (ureter) (див. мал. 169, 170) — парний орган; має вигляд довгої (близько ЗО см) трубки, ширина якої поступово збільшується від 3 — 4 до 7 — 8 мм. Сечовід, починаючись від ниркової миски, продовжується по задній стінці черевної порожнини донизу (черевна частина), потім спускається в порожнину малого таза (тазова частина), де, досягши дна сечового міхура, проходить через його стінку навскіс і відкривається щілиноподібним отвором у порожнину сечового міхура. Сечовід має три фізіологічних звуження: біля виходу з ниркової миски, на рівні переходу до порожнини малого таза, біля входу в сечовий міхур.

Стінка сечоводу утворена трьома оболонками: слизовою, м'язовою, що складається з переплетених шарів міоцитів, і адвентиції.

Топографічна анатомія. На всьому своєму протязі обидва сечоводи розташовані заочеревинно. Правий лежить між нижньою порожнистою веною і pars descendens duodeni (згори) та colon ascendens (у середньому відділі), а на рівні переходу до порожнини малого таза — попереду спільних клубових судин (див. мал. 169).

Лівий сечовід лежить між черевною частиною аорти і colon descendens (згори) і позаду кореня брижі сигмоподібної ободової кишки (у верхньому відділі), а на рівні переходу до порожнини малого таза — перед загальною клубовою артерією. Черевну частину сечоводів перетинають яєчникові артерія і вена.

Топографічні співвідношення тазової частини сечоводу у чоловіків і жінок різні. У чоловіків безпосередньо перед впадінням у сечовий міхур сечовід перехрещує сім'явиносну протоку, у жінок двічі перетинає маткову артерію (у початковому її відділі та на рівні шийки матки).