Тема 22. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження

Основні терміни та поняття: міжнародне співробітництво під час кримінального провадження; міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій; розшук, арешт і конфіскація майна; екстрадиція; екстрадиційний арешт; екстрадиційна перевірка.

I. Лекція – 6 год.

План:

Вступ.

1. Поняття, завдання та правова основа міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.

2. Процесуальний порядок надання міжнародної правової допомоги під час проведення процесуальних дій.

3. Сутність видачі (екстрадиції) особи, яка вчинила злочин.

4. Кримінальне провадження у порядку перейняття.

5. Визнання та виконання вироків іноземних судів та передання засуджених осіб.

Висновки.

II. Самостіна робота. Передача засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання в Україні - 2 год.

План:

1. Підстави і порядок розгляду питання про передачу осіб і їх прийняття для відбування покарання.

2. Умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання.

3. Процесуальний порядок розгляду і вирішення питання про передачу осіб для відбування покарання в іноземній державі та вирішення запиту про передачу громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для відбування покарання в Україні.

Питання для самоконтролю:

1. Як можна охарактеризуйте законодавство, що регулює міжнародне співробітництво під час кримінального провадження?

2. Який обсяг та види міжнародного співробітництва під час кримінального провадження?

3. Які є центральні органи України, що забезпечують міжнародне співробітництво у кримінальному провадженні?

4. Який зміст та форма запиту про міжнародну правову допомогу?

5. Яка процедура виконання запиту в іноземній державі?

6. Який порядок виконання запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу на території України?

7. Який порядок виклику особи, яка перебуває за межами України?

8. Що таке розшук, арешт і конфіскація майна?

9. Який порядок створення і діяльності спільних слідчих груп?

10. Які існують межі кримінальної відповідальності виданої особи?

11. Які центральні органи України займаються видачею особи (екстрадицією)?

12. Які існують особливості при затриманні особи, яка вчинила кримінальне правопорушення за межами України?

13. У чому сутність екстрадиційного арешту?

14. Які рішення приймаються за запитом про видачу особи (екстрадицію) та їх оскарження?

15. Який існує порядок визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передачі засуджених осіб?

III. Практичне заняття. Міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій – 4 год.

1. Основні питання для обговорення:

1. Мета і значення міжнародного співробітництва, пов’язаного з провадженням кримінальних справ та екстрадицією.

2. Характеристика основних міжнародно-правових актів з питань надання міжнародної допомоги у кримінальних справах.

3. Міжнародна правова допомога у проведенні процесуальних дій, її поняття та види.

4. Поняття, сутність та значення екстрадиції (видачі) особи для кримінального переслідування або виконання вироку.

5. Принципи екстрадиції. Особи, як підлягають видачі (екстрадиції).

6. Підстави та порядок застосування тимчасового та екстрадиційного арешту

7. Підстави та порядок екстрадиційної перевірки.

Мета: з акріпити теоретичні знання у галузі міжнародного співробітництва, пов’язаного з провадженням кримінальних справ та екстрадицією; сформувати у студентів чітке уявлення про види та сутність міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні.

Методичні вказівки. При підготовці до занять необхідно опрацювати положення розділу 9 КПК України, рекомендовану літературу, нормативні акти, відповідні міжнародні конвенції, угоди, а також конспект лекції.

Міжнародна співпраця у кримінальному провадженні є складовою міжнародного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю. Існують різноманітні міжнародно-правові форми такої співпраці: міжнародні організації, прямі контакти між державами на підставі багатосторонніх і двосторонніх угод, тощо.

При підготовці даної теми необхідно розглянути питання про міжнародні організації, що діють у сфері боротьби зі злочинністю і кримінального судочинства: а) Інтерпол - Міжнародна організація кримінальної поліції, що займається обліком інформації про міжнародні злочини та про злочинців, про незаконний оборот наркотиків і зброї, незаконне відмивання грошей тощо; б) Міжнародний кримінальний суд - постійно діючий юридичний інститут, покликаний розглядати кримінальні справи про найбільш тяжкі злочини міжнародного характеру, такі як злочини проти миру і безпеки людства та міжнародного правопорядку; в) Європейський суд з прав людини, що здійснює захист прав, які порушені діями державних органів і які не знайшли належного захисту на національному рівні.

Правовою базою міжнародного співробітництва в сфері кримінального судочинства є двосторонні й багатосторонні договори, конвенції й угоди. Потрібно вивчити види прямої співпраці на базі міжнародних угод, як–то: міжнародно-правова допомога кримінальних провадженнях, передача провадження, порушення кримінального переслідування на прохання іноземної держави, екстрадиція особи й передача засуджених для відбування покарання в державі, громадянами якої вони є.

У питанні про екстрадицію (видачу) особи для кримінального переслідування або виконання вироку рекомендується засвоїти: а) поняття «екстрадиція»; б) порядок направлення запиту про видачу особи, що перебуває на території іноземної держави; в) межі кримінальної відповідальності особи, виданої Україною; г) порядок виконання запиту про видачу іноземного громадянина або особи без громадянства, які перебувають на території України; д) підстави відмови у видачі особи; е) порядок оскарження рішення про видачу особи.

Під час самостійної підготовки до практичних занять студенти письмово вирішують запропоновані задачі, умови яких відповідають реальним обставинам кримінальних правопорушень, а також тестові завдання. На занятті відбувається обговорення їх рішень та індивідуальних доповідей і реферативних повідомлень.

2. Задачі:

1. Шевченківський районний місцевий суд в м. Києві постановив обвинувальний вирок щодо громадян Ісландії Пансона та Сімсона за вчинення ними діяння передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України (хуліганство вчинене групою осіб). Через деякий час від уповноваженого органу Ісландії надійшов запит до Генеральної прокуратури України про передачу засуджених для відбування покарання на батьківщині.

Які підстави та умови передачі засуджених для відбування покарання до іноземної держави?Чи можуть бути передані громадяни Ісландіїдля відбування покарання на батьківщині?

2. Уповноваженим (центральним) органом України було прийняте рішення про направлення запиту про проведення обшуку, а через 5 днів надіслано запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом. До запиту також було долучено перелік відомостей, які необхідно отримати від особи. Запит про міжнародну правову допомогу було погоджено у письмовій формі міським прокурором.

Дайте юридичний аналіз порядку направлення запиту про міжнародну правову допомогу?Які вимоги пред’являються до змісту та форми запиту про міжнародну правову допомогу?

3. Кримінальна справа щодо громадянина РФ Макова, яка знаходилася у провадженні СВ Печерського РУ поліці в м. Києві, в установленому порядку була передана до РФ. Але у зв’язку з неможливістю встановлення усіх обставин у справі слідчий Петренко, який здійснював кримінальне провадження, викликав гр. України Святаша як свідка для його повторного допиту.

Чи мав право слідчий Петренко після передачі провадження здійснювати процесуальні дії по даному провадженню? Якщо так, то який порядок їх виконання?

4. Михайленко, працюючи завідуючим господарськими справами у посольстві України у Греції, вчинив присвоєння державного майна, яке належить посольству. За даним фактом послом України у Греції розпочато розслідування, а відтак матеріали передані в Україну. Подальше розслідування доручено слідчому слідчого управління ГУ поліці у м. Києві Самокишу. У процесі розслідування виникла необхідність допитати працівників посольства України у Греції, а також громадян цієї країни і вилучити ряд бухгалтерських документів посольства. Слідчий Самокиш з цього питання підготував запит про правову допомогу і передав його Міністерству юстиції України для направленні відповідному уповноваженому органу Болгарії.

Чи правильно поступив слідчий Гаркуша, якщо ні, то як він повинен був діяти у даній ситуації?

5. Гр. України Касторкін відбуває покарання у Румунії за пограбування громадян у м. Бухарест. В Україні Касторокін підозрюється у вчинені вбивства гр. Румунії Гофешти у м. Чернівці. У зв’язку з цим виникла необхідність провести за участю Касторкіна ряд слідчих дій в Румунії.

Чи мають право слідчі органи м. Чернівці і яким чином передати матеріали кримінального провадження за даним фактом до Румунії для подальшого провадження розслідування за місцем перебування Касторкіна?

6. У порядку надання міжнародної правової допомоги уповноваженим органом України до Республіки Польща було направлено запит про проведення допиту, а також обшуку в помешкані гр-на Польщі Моравського, який вчинив злочин на території України. Польською стороною запит було задоволено, слідчі дії були проведені.

Проаналізуйте ситуацію. Які процесуальні порушення були допущені при наданні міжнародної правової допомоги?Які процесуальні дії потребують спеціального дозволу?

7. У кримінальному провадженні по обвинуваченню гр. Німеччини Штольца в заподіянні у м. Дортмунд тяжких тілесних ушкоджень гр. України Масенковій, німецька сторона надала запит про направлення до прокуратури м. Дортмунд потерпілої для допиту та проведення інших слідчих дій.

Як повинен поступити у даній ситуації орган, що уповноважений здійснювати виконання запитів іноземних правоохоронних органів в Україні?

8. Громадянин Франції Нобре, перебуваючи у відпустці в м. Київ, був свідком вчинення умисного вбивства громадянина України Шапоренка. Під час провадження слідчих дій, виникла необхідність у його допиті.

Який процесуальний порядок виклику особи, що перебуває за межами України? Куди направляється запит про виклик особи чи її допиту?

9. Гр. РФ Суслов і Богатирьов у м. Києві вчинили вбивство гр. України Савченка з метою пограбування. Заволодівши грошима та особистими речами, труп закопали в лісі. Під час проведення оперативно-розшукових заходів Суслов і Савченко були затримані в м. Москва. Слідчий Шпак з Києва прибув до Москви для провадження невідкладних слідчих дій.

Чи мав право слідчий Шпак на таке відрядження? Ящо так, то яким кримінальним процесуальним законом повинен керуватися слідчий при провадженні слідчих дій у Москві?

10. Гр. України Танасійчук засуджений у ФРН за вчинення крадіжок майна громадян у м. Дюссельдорф до 4 років позбавлення волі. Оскільки Танасійчук вчинив цілий ряд пограбувань в Україні у м. Луцьк, то за зверненням компетентних органів України був виданий для завершення розслідування і судового розгляду з послідуючим відбування покарання.

Чи будуть зараховані строки тримання під вартою як запобіжний захід і відбування покарання Танасійчука у ФРН при проведенні досудового розслідування і призначені покарання в Україні?

11. Гр. України Усенко вчинив вбивство в м. Києві і зник з постійного місця проживання. Він був об’явлений у розшук. Через 6 місяців Усенка затримали у м. Лодзь Республіки Польща. Компетентні органи України звернулися до відповідних органів Республіки Польща про видачу громадянина України за вчинення вбивства у м. Києві, про що було передано процесуальні документи, які це підтверджують. Після цього Усенко був переданий Україні, але у процесі подальшого розслідування було встановлено, що він вчинив ще два розбійних напади у містах Василькові та Броварах Київської області.

Чи можна за таких обставин притягнути до кримінальної відповідальності виданого Усенка за всі ці три злочини в Україні?

12. Гр. України Копиленко вчинив розбійний напад у м. Києві і зник з постійного місця проживання. Він був об’явлений у розшук. Через 8 місяців Копиленка затримали у м. Кустанай Республіки Казахстан і взяли його там під варту. Компетентні органи України звернулися до відповідних органів Республіки Казахстан про видачу громадянина України за вчинення розбійного нападу у м. Києві, про що було передано процесуальні документи, які це підтверджують. Через місяць Копиленко був переданий Україні.

Чи буде зарахований термін тримання Копиленка під вартою у Республіці Казахстан у загальний термін відбування його покарання в Україні - позбавлення волі?

13. Гр. Республіки Польща Ксешинський був затриманий працівниками поліції у м. Львові за запитом поліції м. Кракова. З метою вирішення питання про його видачу прокурор звернувся до суду про застосування до затриманого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд відмовився застосувати цю міру запобіжного заходу. Він врахував всі обставини перебування Ксешинського у м. Львові (наявність родичів, житла тощо) і обрав щодо нього запобіжний захід – особисте зобов’язання. Окрім цього, поклав на Ксешинського обов’язок носити електронний засіб контролю. Через деякий час було встановлено, що Ксешинський порушує покладені на нього обов’язки і прокурор звернувся повторно до суду про арешт Ксешинського.

Чи має право прокурор на таке звернення і яке рішення може за таких обставин прийняти суд?

14. У м. Одеса за запитом Республіки Молдова затриманий її громадянин Петреску.

Які подальші дії і якими компетентними органами України мають бути вчинені з метою видачі цього громадянина Республіці Молдова?

15. За запитом французької сторони компетентними правоохоронними органами України було передано органам розслідування Франції спідницю потерпілої громадянки України Івашкевич, яку зґвалтував у м. Марсель гр. Франції М. Орлан. Після завершення розслідування і судового розгляду французька сторона не повернула в Україну затребувану річ.

Чи має право французька сторона на такі дії? Чи може українська сторона відмовитися від наданого одягу, який у даному випадку порядок правовідносин?

16. Гр. Чехії Вацлав Клюс за орієнтуванням Европолу був затриманий в м. Берегове Закарпатської області і судом арештований на період екстрадиційної перевірки за запитом компетентних органів Чехії. Центральний уповноважений орган України прийняв рішення про видачу Вацлава Клюса Чехії, але через 2 дня він тяжко захворів і у відповідності з медичним висновком виявився не транспортабельним.

Як у такому разі мають поступити відповідні уповноважені органи України щодо Вацлава Клюса?

17. Громадянин УкраїниГолопупенко М. Г., перебуваючи на заробітках в Республіці Польща (РП), вчинив крадіжку особистого майна місцевого мешканця Сінгерського В. Б. За вчинення цього злочину міським судом м. Жешува РП Голопуренко М. Г. був засуджений до 4 років позбавлення волі. У процесі відбування покарання в РП Голопупенко М. Г. під час зустрічі з консулом України передав заяву з просьбою перевести його для подальшого відбуття покарання в України.

Чи мав право засуджений Голопупенко М. Г. на таке звернення? Якщо мав, то який порядок вирішення цього питання?(м)

18. З однієї із іноземних держав, з якою укладено договір про правову допомогу у кримінальних справах, поступив запит на проведення ряду слідчих дій на території України, у тому числі вилучення деяких документів.

Чи мають компетентні українські правоохоронні органи у даній ситуації проводити слідчі дії? Чи можуть бути вилучені документи, вказні у запиті, якщо за українським процесуальним законодавстьвом на проведення такої слідчої дії має бути рішення суду? Якщо так, то як повинні діяти представники вітчизняних правоохоронних органів щодо виконання цього запиту іноземної держави?(м)

19. З Чехії в Україну поступив запит правоохоронних оргінів цієї держави з клопотанням про вилучення та передачу ряду документів для залучення їх у кримінальне провадження. У процесі вилучення документів було встьановлено, що деякі із них містять державну таємницю.

Як мають поступити правоохоронні органи України з цими документами? Чи можуть бути передані іноземній державі такі документи?(м)

20. Перебуваючи у туристичній поїздці у Франції, громадянка України Соколова була пограбована у м. Ліон. Зловмисники швидко були встановлені і забрані речі у них вилучені, а відтак повернуті Соколовій. Через деякий час із Франції поступив запит у кримінальному провадженні про вилучення і передачу правоохоронним органам цієї країни деяких її речей як речових доказів для ознайомлення з ними суду.

Як мають поступити правоохоронні органи України? Якщо ці речі будуть передані правоохоронним органам Франції, то чи зобов’язані вони їх повернути власниці? Чи може вона від них відмовитися і вони не будуть повернуті?(м)

21. У процесі розслідування виникла необхідність і було направлено відповідний запит правоохоронни органам Республіки Польщі. Отримавши матеріали виконаного запиту, керівник слідчого підрозділу передав його слідчому у справі, якого направлявся запит, а деякі копії матеріалів керівник слідчого підрозділу передав в оперативний підрозділ для проведення необхідних негласних заходів щодо підтвердження нових фактів злочнної діяльності інших осіб, які не є підозрюваними у справі, що розслідується.

Дати оцінку діям керівника слідчого підрозділу.

22. Донецький районний суд Ростовської області засудив гр. України Савченко Н. В. до 22 років позбавлення волі.

Чи може, за запитом української сторони, Савченко Н. В. бути видана для відбування цього покарання в Україні? Якщо так, то назвати правові підстави та процедуру видачі, а також умови відбування покарання? Чи може Савченко Н. В. після видачі бути звільнена в Україні від відбуття покарання і яким чином?(м)

23. Під час досудового розслідування у слідчого СВ Деснянського РУ поліції Мащенка В. Т. виникла необхідність додатково допитати свідка Глазьева Д. О., але, як з’ясувалося, свідок тимчасово виїха на навчання до Німеччини.

Яким чином можна вирішити питання щодо проведення додаткового допиту свідка Мащенка В. Т.? Якщо такий допит є вкрай необхідним, то підготувати відповідний процесуальний документ. (м)

3. Тести:

1. Чи має право представник компетентного органу іноземної держави, отримавши дозвіл на перебування у відповідності з КПК України, проводити які-небудь кримінально-процесуальні дії на території України:

1) має;

2) не має;

3) має, але за законодавством України;

4) має, але за законодавством своєї держави? (м)

2. Чи можна за запитом іноземної держави передавати їй оригінали для кримінального провадження документів, які належать українським юридичним чи фізичним особам:

1) так:

2) ні;

3) так, але за умови повернення;

4) так, але тільки копії документів?(м)

3. Чи може компетентний орган України розголошувати інформацію про отримання конкретного запиту іноземної держави:

1) так;

2) ні;

3) так, якщо про це просить запитуюча сторона;

4) ні, якщо про це просить запитуюча сторона? (м)

4. Чи можна запитуючій стороні відмовити у виконанні запиту якщо вона не виконала запиту запитуваної сторони, але є договір про правову допомогу між сторонами:

1) так;

2) ні;

3) так, але якщо буде встановлено, що зхапит невиконувався навмисно.(м)

5. Чи потрібно українському уповноваженому органу повідомляти запитуючу сторону про невиконання запиту?

1)так;

2) ні;

3) так, вказавши причини? (м)

6. Хто в Україні виконує повноваження уповноваженого (центрального) органу зі здійснення міжнародного співробітництва у кримінальих справах:

1) Генеральна прокуратура України:

2) Міністерство юстиції України;

3) Інтерпол;

4) Міністерство внутрішніх справ;

5) Верховний суд України;

6) Державне бюро розслідувань?(м)

7. Чи може бути співробітництво у кримінальних справах між Україною та іншими країнами світу, з якими не укладено договори про правовоу допомогу в кримінальних справах:

1) так;

2) ні? (м)

8. Чи можуть уповноважені правоохоронні України передати запит іноземній державі через її консульську установу в Україні:

1) так;

2) ні;

3) так, але якщо вона на це погодиться;

4) так, але якщо є між нашими країнами договір про правову допомогу в кримінальних справах;

5) так, але якщо є між нашими країнами договір про правову допомогу в кримінальних справах і є згода консульської допомоги? (м)

9. Чи мають право слідчі органи України за домовленістю направляти у відповідні слідчі органи інших держав свої запити про допомогу у кримінальному провадженні:

1) так;

2) ні.(м)

10. У який термін уповноважений (центральний) орган України повинен направити запит слідчого органу України відповідному уповноваженому органу іншої держави?

1) п’ять днів;

2) сім днів;

3) десять днів;

4) п'ятнадцять днів? (м)

11. Який термін виконання запиту у кримінальному провадженні іноземного правоохоронного органу:

1) десять днів;

2) двадцять днів;

3) місяць:

4) термін не встановлений;

5) інше (вазати)? (м)

12. Чи можна застосувати привід особи, яка не зявляється до правоохоронного органу України, який має за запином іноземної держави вручити її відповідні процесуальні документи:

1) так;

2) ні;

3) так, якщо це громадянин цієї іноземної держави і проживає в Україні? (м)

13. Чи має право представник правоохоронного органу іноземної держави, який направив запит в Україниу і він виконується, бути присутнім при проведенні слідчих дій вітчизняними правоохоронцями:

1) так;

2) ні;

3) так, але з дозволу особи, яка проволдит слідчі дії;

4) так, але з дозволу уповновапженого (центрального) органу України? (м)

14. Чи можна затримати за раніше вичнений злочин громадянина України, який прибув на допит за викликом з іноземної держави за запитом, де він перебував після вчинення кримінального правопорушення:

1) так;

2) ні? (м)

15. Чи можна оминаючи Інтерпол прямо направити запит компетентному органу іноземної держави (є договір про правову допомогу у кримінальних справах) про встановлення місцяпроживання, затримання і видачі підозрюваного громадянина України, який вчинив злочин і там скривається від слідства:

1) так;

2) ні. (м)

18. Чи може громадянин України оскаржити дії правоохоронних органів іноземної держави, які прийняли рішення про його видачу в Україну, де він вчинив кримінальне правопорушення? Яким чином і кому?

1) так;

2) ні? (м)

19. Хто безпосередньо готує матеріали запиту про видачу особи Україні:

1) слідчий;

2) прокурор;

3) керівник слідчого підрозділу за згодою прокурора;

4) Міністерство юстиції України? (м)

20. Хто є центральним органом України щодо екстрадиції:

1) Міністерство внутрішніх справ Українеи;

2) Служба безпеки України;

3) Державна прикеордонна служба України:

4) Генеральна прокуратура України;

5) Міністерство юстиції України;

6) Національне центральне бюро Інтерполу України?

IV. Завдання для самостійної індивідуальної роботи:

1. Законспектувати основні положення норм таких правових актів:

- Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10 червня 1993 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua;

- Європейська конвенціїя про взаємну допомогу у кримінальних справах» від 20 квітня 1959 р. // Міжнародне співробітництво України у правовій сфері. Видання друге. – Львів: Кальварія, 2001. – 562 с.;

- Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах: підпис. 22 січ.1993 р. // Офіційний вісник України. —2005. — №44. — Ст. 2824;

- Про Національне центральне бюро Інтерполу: положення, затв. постан. Кабінету Міністрів України № 220 від 25 берез. 1993 р. // Юридичний вісник України. — 1999. — 14—20 жовтня (№ 41);

- Європейська конвенція про видачу правопорушників: Париж, 13 груд. 1957 р. // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — Ст. 324.

- Методичні рекомендації щодо отримання та надання міжнародної правової допомоги під час кримінального провадження / І.І. Йовенко, І. В. Лешукова, Є. В. Щур. – МВС України; Головне слідче управління; Харківський національний університет внутрішніх справ. – Х.: Золота миля, 2013. – 48 с.

2. Написати реферат, доповідь на тему:

1. Ектрадиційний арешт та його сутність у кримінальному провадженні України.

2. Процесуальний порядок визнання та виконання вироків міжнародних судових установ за кримінальним процесуальним законодавством України.

3. Проблемні питання надання та отримання міжнародної правової допомоги в кримінальному провадженні за відсутності міжнародного договору.

4. Забезпечення прав підозрюваних та обвинувачених при здійсненні міжнародного співробітництва в межах кримінального провадження.

5. Проблемні питання реалізації окремих процесуальних дій, що можуть бути проведені в порядку надання міжнародної правової допомоги.

Рекомендовані нормативны акти та література:

1. Конституція України: Закон України від 28 черв. 1996 р.; зі змін. і доповн. — К.: Атіка, 2012. — 68 с.

2. Коментар до Конституції України. — К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. — 376 с.

3. Конституція України: наук. - практ. коментар / В. Я. Тацій, О. В. Петришин, Ю. Г. Барабаш та ін.; Нац. Акад. прав, наук України. - 2-ге вид., -X.: Право, 2011. – 1128 с. - [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://library.nulau.edu.ua/POLN_TEXT/KNIGI_2012/Konst_Ukr_2011.pdf

4. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012 р. // Голос України. — 2012. — 19 травня (№ 90—91).

5. Кримінальний процесуальний кодекс України // Закон і Бізнес. - 2012. - № 22 (1061). - 26 травня.

6. Кримінальний процесуальний кодекс України. – [Електронний ресурс]: Режим доступу: zakon2. rada. gov. ua/law s/how /4651-17.

7. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / за заг. ред. В. Г. Гончаренка, В. Т Нора, М. С. Шумила. - К.: Юстініан, 2012. - 1124 с.

8. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. Т. 1 / О. М. Бандурка, Э. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін..; за заг. ред.. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – Х.: Право, 2012. – 768 с.

9. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. Т. 2 / Є. М. Блажівський, Ю. М. Грошовий, Ю. М. Дьомін та ін..; за заг. ред.. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – Х.: Право, 2012. – 664 с.

10. Кримінальний процесуальний кодекс України: структурно-логічні схеми і таблиці, типові бланки та зразки процесуальних документів:науково-практимчний посібник /[авт. Кол.: Андрєєв Р. Г., Блажівський Є. М., Гошовський С. І. та ін.]. – К.: Алерта, 2012. – 736 с.

11. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Загальна частина) / Рожнова В. В., Савицький Д. О., Конюшенко Я. Ю. та ін. – К.: НАВСУ, 2012. – 280 с.

12. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Особлива частина) / Хабло О. Ю., Степанов О. С., Климчук М. П. та ін. – К.: НАВСУ, 2012. – 200 с.

13. Кримінальний процес: [підруч.] / Ю. М. Грошевий, В. Я. Тацій, А. Р. Туманянц та ін..; за ред.. В. Я. Тація, Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної, О. Г. Шило. – Х.: Право, 2013. – 824 с.

14. Молдаван А. В. Кримінальний процесс України: [навчальний посібник] / А. В. Молдаван, С. М. Мельник. – К.: «Центр учбової літератури», 2013. – 368 с.

15. Рибалка О. В. Кримінальний процес: [навч.-метод. посіб.] / О. В. Рибалка. – Одеса: Фенікс, 2013. – 146 с.

16. Збірник міжнародних договорів України про правову допомогу у кримінальних справах. Багатосторонні договори. — К.: Фенікс, 2006. — 800 с.

17. Європейська конвенція про видачу правопорушників: Париж, 13 груд. 1957 р. // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — Ст. 324.

18. Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників. - Рада Європи: Страсбург, 15 жовтня 1975 р. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_034.

19. Другий додатковий Протокол до Європейської конвенціїпро видачу правопорушників. – Рада Європи. Страсбург, 17 березня 1978 р. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.coe.kiev.ua/docs/cets/cets098.html.

20. Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції: закон України від 16 січня 1998 р. № 43/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - N 23. – Ст.129.

21. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин: підпис. Україною 16 берез. 1989 р.: набуття чинності 27 лист. 1991 р. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=995_096.

22. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах: підпис. 22 січ.1993 р. // Офіційний вісник України. —2005. — №44. — Ст. 2824.

23. Протокол до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах: підпис. 22 січ. 1993 р. // Офіційний вісник України. — 2005. — № 47. — Ст. 461.

24. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: підпис. 4 лист. 1950 р. // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — Ст. 270.

25. Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам: Кишинев, 7 октября 2002 г. // Зібрання чинних міжнародних доворів України. — 2006. — № 5. — Ст. 564.

26. Щодо застосування конвенцій про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справ: лист Міністерства юстиції України від 21 січ. 2006 р. №26-53/7. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v53_7323-06.

27. Міжнародне право в документах / за заг. ред. М. В. Буроменського. — Х.: Право, 2003. — 465 с.

28. Про міжнародні договори України: закон України від 29 черв. 2004 р. № 1906-ІV // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 50. — Ст. 540.

29. Договір між Україною та Азербайджанською Республікою про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання: підпис. 24 березня 1997р // Офіційний вісник України. – 2006. – № 47. –Ст.3177.

30. Договір між СРСР і Народною Республікою Албанією про надання правової допомоги у цивільних, шлюбно-сімейних та кримінальних справах: підпис. 30 черв. 1956 р. // [Електронний ресурс]-Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/008_002.

31. Договір між СРСР і Алжирською Народною Демократичною Республікою про взаємне надання правової допомоги: підпис. 23 лютого 1982 р. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/012_002.

32. Договір між Україною і Грузією про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання: підпис. 14 лютого 1997 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 47. – Ст. 3176.

33. Про ратифікацію Договору між Україною і Грузією про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання: закон України від 21 листоп.1997 № 670/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - N 11-12.- Ст.48.

34. Договір між Україною та Республікою Білорусь про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання: підпис. 12 черв. 2009 р. // Офіційний вісник України. – 2012. – № 15. – Ст. 571.

35. Про ратифікацію Договору між Україною та Республікою Білорусь про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання: закон України від 17 лютого 2010р. № 1904-VI // Офіційний вісник України. – 2010. – № 14. – Ст.658.

36. Договір між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про взаємну правову допомогу у кримінальних справах: підпис. 16 січня 2002 р. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/076_005.

37. Про ратифікацію Договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про взаємну правову допомогу у кримінальних справах: закон України від 06 берез. 2003 р. N 620-IV // Відомості Верховної Ради. – 2003. - N 25. - Ст.171.

38. Договір між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про передачу засуджених осіб: підпис. 23 жовтня 2003 р. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/076_009.

39. Про ратифікацію Договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про передачу засуджених осіб: закон України від 21 вересня 2010 р. N 2529-VI // // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http:zakon.nau.ua/doc/?uid=1146.613.0.

40. Договір між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про видачу правопорушників: підпис. 23 жовтня 2003 р. – [Електронний ресурс] - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/laws/show/076_013.

41. Про ратифікацію Договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія про видачу правопорушників: закон України від 1 липня 2004р. № 1966-IV // Офіційний вісник України. – 2004. – № 29. – Ст.1956.

42. Угода між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії про арешт і конфіскацію доходів та знарядь, пов’язаних зі злочинною діяльністю, за винятком незаконного обігу наркотиків: підпис. 18.04.1996 р. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/826_700.

43. О ратификации Соглашения между Правительством Украины и Правительством Соединенного Королевства Великобритании и Северной Ирландии об аресте и конфискации доходов и орудий, связанных с преступной деятельностью, за исключением незаконного обращения наркотиков: закон Украины от 01 ноября 1996 № 473/96-ВР // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/Z960473.html.

44. Угода між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії про надання взаємодопомоги у боротьбі з незаконним обігом наркотиків: підпис. 18 квітня 1996 р. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/826_681.

45. Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії про надання взаємодопомоги у боротьбі з незаконним обігом наркотиків: закон України від 01 листопада1996 р. № 472/96-ВР // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.yur-info.org.ua/doc/1712514.

46. Договір між Україною та Соціалістичною Республікою В`єтнам про правову допомогу і правові відносини у цивільних та кримінальних справах: підпис. 06.04.2000 // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/704_050.

47. Про ратифікацію Договору між Україною і Соціалістичною Республікою В'єтнам про правову допомогу і правові відносини в цивільних і кримінальних справах: закон України від 2 листопада 2000 р. N 2080-III // Відомості Верховної Ради України – 2000. - N 50.- Ст.440.

48. Договір між Україною та Республікою Вірменія про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання: підпис. 1 березня 2001р // Офіційний вісник України. – 2006. – № 31. – Ст.2284.

49. Про ратифікацію Договору між Україною і Республікою Вірменія про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання: закон України від 15 листопада 2001 р. N 2798-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002. - N 7. - Ст.59.

50. Угода між Україною та Гонконгом - Спеціальним Адміністративним Районом Китайської Народної Республіки про взаємну правову допомогу в кримінальних справах: підпис. 02 квітня 2003 р. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/344_001.

51. Про ратифікацію Угоди між Україною та Гонконгом - Спеціальним Адміністративним Районом Китайської Народної Республіки про взаємну правову допомогу у кримінальних справах: закон України від 2 листопада 2003 р. N 1320-IV // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T031320.html.

52. Договір між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах: підпис. 9 січня 1995 р. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/268_542.

53. Про ратифікацію Договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах: закон України від 22 листопада 1995 р. N 451/95-ВР // [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/Z950451.html.

54. Договір між Україною і Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах: підпис. 15 лютого 1995 р. // [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/233_659.

55. Про ратифікацію Договору між Україною і Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах: закон України від 22 листопада 1995 р. № 450/95-ВР // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/Z950450.html.

56. Договір між Україною та Арабською Республікою Єгипет про видачу правопорушників: підпис. 10 жовтня 2004р // Офіційний вісник України. – 2006. –№ 31. – Ст.2290.

57. Про ратифікацію Договору між Україною та Арабською Республікою Єгипет про видачу правопорушників: закон України від 22 червня 2005 р. № 2696-IV // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T052696.htm.

58. Договір між Україною та Арабською Республікою Єгипет про правову допомогу в кримінальних справах: підпис. 10 жовтня 2004 р. // [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/818_019.

59. Про ратифікацію Договору між Україною та Арабською Республікою Єгипет про правову допомогу в кримінальних справах: закон України від 22 червня 2005 р. №2695-IV // [Електронний ресурс].

60. Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T052695.html.

61. Договір між Україною та Ісламською Республікою Іран про правові відносини та правову допомогу в цивільних і кримінальних справах: підпис. 11 травня 2004 р. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/364_026.

62. Про ратифікацію Договору між Україною та Ісламською Республікою Іран про правові відносини та правову допомогу в цивільних і кримінальних справах: закон України від 07 вересня 2005 р. N 2823-IV // [Електронний ресурс] -Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2823-15.

63. Договір між Україною та Ісламською Республікою Іран про видачу правопорушників: підпис. 11 травня 2004р // Офіційний вісник України. – 2008. –№ 57. – Ст.1923.

64. Про ратифікацію Договору між Україною та Ісламською Республікою Іран про видачу правопорушників: закон України від 6 липня 2005 р. № 2752-IV // Офіційний вісник України. – 2005. – № 30. – Ст.1778.

65. Договір між Україною та Ісламською Республікою Іран про передачу засуджених осіб: підпис.11 травня 2004р. // Офіційний вісник України. – 2008. –№ 2. – Ст.68.

66. Про ратифікацію Договору між Україною та Ісламською Республікою Іран про передачу засуджених осіб: закон України від 6 липня 2005 р. № 2751-IV // Офіційний вісник України. – 2005. – № 30. – Ст.1777.

67. Договір між Україною та Республікою Індія про взаємну правову допомогу в кримінальних справах: підпис. 03 жовтня 2002 р. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/356_012.

68. Про ратифікацію Договір між Україною та Республікою Індія про взаємну правову допомогу в кримінальних справах: закон України від 06 березня 2003 р. // Відомості Верховної Ради.- 2003. - N 25. - Ст.173.

69. Договір між Україною та Республікою Індія про видачу правопорушників: підпис. 3 жовтня 2002р // Офіційний вісник України. – 2007. – № 87. – Ст.3214.

70. Закон України про ратифікацію Договору між Україною та Республікою Індія про видачу правопорушників: прийнят. 6 березня 2003 р. № 622-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 14. – Ст.609.

71. Конвенція між СРСР і Італійською Республікою про правову допомогу у цивільних справах №4210: підпис. 25 січня 1979 р. // [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/380_100.

72. Договір про взаємне надання правової допомоги між СРСР та Іракською Республікою: підпис. 22 червня 1973 р. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/368_001.

73. Договір між СРСР і Народною Демократичною Республікою Йємен про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах: підпис. 24 жовтня 1986 р. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/887_003.

74. Договір між Україною та Республікою Казахстан про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання: підпис. 17 вересня 1999р // Офіційний вісник України. – 2006. – № 31. – Ст.2282.

75. Про ратифікацію Договору між Україною та Республікою Казахстан про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання: закон України від 18 травня 2000 р. № 1738-III // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1738-14.

76. Договір між Україною і Канадою про взаємну правову допомогу у кримінальних справах: підпис. 23 вересня1996 р. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://minjust.gov.ua/9718

77. Про ратифікацію Договору між Україною і Канадою про взаємну правову допомогу у кримінальних справах: закон України від 17.12.1997 р. № 740/97-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 16. – Ст. 74.

78. Договір між СРСР і Республікою Кіпр про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах: підпис. 19 січня 1984 р. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/196_002.

79. Договір між Україною і Китайською Народною Республікою про передачу засуджених для відбування покарання: підпис. 21 лип. 2001р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 31. – Ст.2286.

80. Про ратифікацію Договору між Україною і Китайською Народною Республікою про передачу засуджених для відбування покарання: закон України від 7 берез. 2002 р. № 3106-III // Офіційний вісник України. – 2002. – № 13. – Ст. 642.

81. Договір між Україною та Китайською Народною Республікою про екстрадицію: підпис. 10 грудня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 31. – Ст.2281.

82. Договір між Україною та Корейською Народно-Демократичною Республікою про правову допомогу в цивільних та кримінальних справах: підпис. 13 жовт. 2003 р. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http:zakon2.rada.gov.ua/laws/show/408_012

83. Про ратифікацію Договір між Україною та Корейською Народно-Демократичною Республікою про правову допомогу в цивільних та кримінальних справах закон України від 4 червня 2004 року N 1758-IV // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1758-15.

84. Договір між Україною та Корейською Народно-Демократичною республікою про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбування покарання: підпис. 12 листопада 2004р // Офіційний вісник України. – 2007. – № 65. – Ст. 2534.

85. Про ратифікацію договору між Україною та Корейською Народно-Демократичною Республікою про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для відбування покарання: закон України від 22 червня 2005 р. № 2694-IV // Офіційний вісник України. – 2005. – № 27. – Ст.1539.

86. Договір між Україною та Республікою Куба про правові відносини та правову допомогу в цивільнихта кримінальних справах: підпис. 27 березня 2003 р. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU03144.html.

87. Про ратифікацію Договору між Україною та Республікою Куба про правові відносини та правову допомогу в цивільнихта кримінальних справах: закон України від 10 грудня 2003 р.N 1368-IV // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1368-iv.

88. Договір між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах: підпис.: 23.05.1995 р. // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/428_627.

89. Про ратифікацію Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах: закон України від 22 лиспопада 1995 р. N 452/95-ВР // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/Z950452.html.

90. Угода між Україною та Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамагирією про передачу засуджених осіб: підпис. 8 квіт. 2008 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 3. – Ст.140.

91. Про ратифікацію Угоди між Україною та Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамагирією про передачу засуджених осіб: закон України від 10 черв. 2009 р. № 1492-VI // Офіційний вісник України. – 2009. – № 49. – Ст.1651.

92. Договір між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах: підпис. 7 лип. 1993 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/440_002.

93. Про ратифікацію договору між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та про\авові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах: постанова Верховної Ради України від 17.12.93 р. N 3737-XII // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T399300.html.

94. Договір між Україною та Республікою Македонія про правову допомогу в цивільних справах: підпис. 10 квітня 2000 р. (ст. 4 стосується визнання й виконання рішень у кримінальних справах у частині відшкодування шкоди) // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http: zakon2.rada.gov.ua/laws/show/807_010.

95. Про ратифікацію Договору між Україною та Республікою Македонія про правову допомогу в цивільних справах: закон України 02 лиспопада 2000 р. № 2081-III // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T002081.html.

96. Договір між Україною та Монголією про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах: підпис. 27 червня 1995 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/496_001.

97. Про ратифікацію Договір між Україною та Монголією про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах: законом від 01 листопада 1997 р. N 471/96-ВР // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/471/96-%D0%B2%D1%80.

98. Договір між Україною та Республікою Панама про взаємну правову допомогу в кримінальних справах: підпис. 4 листопада 2003 р. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/591_007.

99. Про ратифікацію Договору між Україною та Республікою Панама про взаємну правову допомогу в кримінальних справах: закон України від 12 травня 2004 р. N 1715-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - N 35. - Ст. 418.

100.Договір між Україною та Республікою Панама про видачу правопорушників: підпис. 4 листопада 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 33. – Ст.2404.

101.Про ратифікацію Договору між Україною та Республікою Панама про видачу правопорушників: закон України від 12 травня 2004 р. № 1716-IV // Офіційний вісник України. – 2004. – № 22. – Ст.1488.

102.Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах: підпис. 24 мая 1993 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/616_174/page2.

103.Про ратифікацію Договору між Україною і Республікою Польща Про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах: постанова Верховної Ради України від 04 квітня 1994 р. N 3941-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1994,. - N 23. - Ст.174.

104.Договір між Україною та Сполученими Штатами Америки про правову допомогу у кримінальних справах: підпис. 22 лип. 1998 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/840_019.

105. Про ратифікацію Договору між Україною та Сполученими Штатами Америки про правову допомогу у кримінальних справах: закон від 10 лютого 2000 р. № 1438-III // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://pravo.levonevsky.org/bazaua09/zakon/sbor02/text02193.htm.

106.Договір між Україною та Республікою Таджикистан про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання: підпис. 02 квітня 2004 року – [Електроний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/762_022.

107.Про ратифікацію Договору між Україною та Республікою Таджикистан про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання: закон України від 22 вересня 2005р. № 2912-IV // Офіційний вісник України. – 2005. – № 41. – Ст.2596.

108.Договір між СРСР та Туніською Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах: підпис. 26 червня 1884 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/788_050.

109.Договір між Україною і Туркменістаном про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання: підпис. 23 березня 2005р // Офіційний вісник України. – 2006. – № 33. – Ст.2405.

110.Про ратифікацію Договору між Україною і Туркменістаном про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання: закон України від 5 жовтня 2005 р. № 2938-IV // Офіційний вісник України. – 2005. – № 43. –Ст.2708.

111.Договір між Україною та Республікою Узбекистан про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання: підпис. 19 лютого 1998р // Офіційний вісник України. – 2006. – № 31. – Ст.2279.

112.Про ратифікацію Договору між Україною та Республікою Узбекистан про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання: закон України від 19 березня 1999 р. № 532-XIV // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ua-info.biz/legal/basenp/ua-ymtzfu.htm.

113.Договір між СРСР і Фінляндською Республікою про правовий захист та правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах:підпис. 11 серпня 1978 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/246_008

114.Договір між СРСР і Федеративною Народною Республікою Югославією про правову допомогу у цивільних, сімейних і кримінальних справах: підпис. 24 лютого 1962 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/891_001.

115.Звід принципів захисту всіх осіб, підданих затриманню чи ув’язненню у будь-якій формі: Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 43/173 від 09.12.1988 року // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції і пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ: Українсько-Американське Бюро захисту прав людини, 1996. – С. 29 - 35.

116.Європейська конвенція про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 р.: підпис. Україною 29.05.1997 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 26. –Ст.1734.

117.Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників від 15 жовт. 1975 р.: підпис. Україною 29.05.1997 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 26. – Ст.1736.

118.Конвенція про передачу засуджених осіб: підпис. 21 берез. 1983 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 44. – Ст. 2823.

119.Додатковий протокол до Європейської Конвенції про передачу засуджених осіб: підпис.18 груд. 1997р. // Офіційний вісник України. – 2006. –№ 14. – Ст.1059.

120.Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників від 17 березня 1978 р.: підпис. Україною 29.05.199 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 26. – Ст.1737.

121.Про ратифікацію Додаткового протоколу до Європейської Конвенції про передачу засуджених осіб: закон України від 3 квітня 2003 р. N 718-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 17. – Ст.756.

122. Про попереднє ув’язнення: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 360.

123.Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України: закон України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 18. – Ст. 101.

124.Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: закон України від 4 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст.161.

125.Про правонаступництво України: закон України від 12 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 617.

126.Про приєднання України до Конвенції про правовий статус біженців і Протоколу щодо статусу біженців: Закон України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 17. – Ст. 118.

127.Про порядок застосування окремих положень міжнародних договорів України з питань правової допомоги у кримінальних справах у відносинах з державами-учасницями Конвенцій Ради Європи в галузі кримінального права: вказівка Генеральної прокуратури України від 10 серп. 2000 р. за № 14-3-98-00. — Київ, 2000.

128.Про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства: інструкція, затв. спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Верховного Суду України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29 черв. 1999 р. № 34/5/22/103/512/326/73, за реєстр. в Міністерстві юстиції України 07 лип. 1999 р. за № 446/3739. // Офіційний вісник України. — 1999. — № 28. — С. 185—194.

129.Устав Международной уголовной полиции Интерпола от 13 июня 1956 года // Юридичний вісник України. – 1999. – № 41 (225). – 14 - 20 жовтня.

130.Про Національне центральне бюро Інтерполу: положення, затв. постан. Кабінету Міністрів України № 220 від 25 берез. 1993 р. // Юридичний вісник України. — 1999. — 14—20 жовтня (№ 41).

131.Про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні: положення, затверджене Указом Президента України від 10.06.1993 року № 198 // Урядовий кур’єр. – 1993. – № 93-94. – 24 червня.

132.Про порядок розміщення дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних та іноземних організацій в Україні: положення, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.1995 року № 146 в ред. від 28.06.1997 р. // Урядовий кур’єр. – 1997. – № 128-129. – 17 липня.

133.Про територіальні органи Міністерства юстиції України: положення, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 23 черв. 2011 р. № 1707/5 // Офіційний вісник України. — 2011. — № 49. — Ст. 9.

134.Про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів: інструкція, затверджена спільним наказом МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України № 3/1/2/5/2/2 від 9 січня 1997 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.02.1997 р. за № 54/1858 // Офіційний вісник України. – 1997. – Число 9. – С. 77.

135.Про порядок запобіжного затримання і тримання осіб, затриманих згідно із Законом України “Про запобіжне затримання особи” від 29.07.1994 року: Інструкція, затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України № 429/129 від 10.08.1994 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.08.1994 р. за № 185/394. – Київ, 1994.

136.Про порядок обробки інформації в НЦБ Інтерполу в Україні: інструкція, затверджена наказом МВС України № 568 від 6 вересня 1993 року. – Київ, 1993.

137.Методичні рекомендації щодо отримання та надання міжнародної правової допомоги під час кримінального провадження / І.І. Йовенко, І. В. Лешукова, Є. В. Щур. – МВС України; Головне слідче управління; Харківський національний університет внутрішніх справ. – Х.: Золота миля, 2013. – 48 с.

138.Про порядок підготовки, передачі та виконання органами прокуратури України звернень про правову допомогу у кримінальних справах: інструкція, затверджена наказом Генерального прокурора України № 8/1 від 28 жовтня 2002 року. – Київ, 2002.

139.Про порядок приймання–передавання осіб, які перебувають під вартою, на кордоні України та за її межами: інструкція, затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного комітету у справах охорони державного кордону України № 474/845 від 17.11.1998 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.01.1999 р. за № 16/3309. – Київ, 1999.

140.Бандурка О. М. Інтерпол: Міжнародна організація кримінальної поліції: [наук.-практ. посіб.] / О. М. Бандурка. – Харків: Основа, 2003.– 324 с.

141.Бастрыкин А. И. Взаимодействие советского уголовно-процессуального и международного права / А. И. Бастрыкин.— Л.: ЛГУ, 1986. — 134 с.

142.Березняк В. С. Екстрадиція як інститут кримінально-процесуального права України: автореф. дис.на здобуття науков. ступеня канд. юрид. наук. – спец.: 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Березняк Василь Сергійович / ДДУВС. –Дніпропетровськ, 2009. – 20 с.

143.Березняк В. С. Екстрадиція як інститут кримінально-процесуального права України: дис. на здобуття науков. ступеня канд. юрид. наук. – спец.: 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / В. С. Березняк / ДДУВС. — Дніпропетровськ, 2009. — 253 с.

144.Березняк В. С. Екстрадиція як інститут кримінально-процесуального права України: [монографія] / В. С. Березняк, В. М. Тертишник. – Дніпропетровськ: Дніпропетр. ун-т внутр. справ, 2010. – 188 с.

145.Васильев Ю. Г. Институт выдачи преступников (экстрадиции) как отдельный институт права / Ю. Г. Васильєв // Государство и право. – 2003. – № 3. – С.67 - 78.

146.Виноградова О. І. Міжнародне співробітництво України у галузі боротьби зі злочинністю: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. - спец.: 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / О. І. Виноградова / ХЮА. — Харків, 2000. — 22 с.

147.Виноградова О. І. Видача (екстрадиція) осіб, які вчинили злочини / О. І. Виноградова // Адвокат. — 1999. — №1. — С. 13—14.

148.Вихрист С. М. Видача осіб в аспекті співвідношення міжнародного та національного права: автореф. дис. на здобуття науков. ступеня канд. юрид. наук. – спец.: 12.00.11 «Міжнародне право» / Вихрист Сергій Михайлович / Нац. юрид. академія України ім. Я. Мудрого. – Х., 2003. – 18с.

149.Вихрист С. М. Видача осіб в аспекті співвідношення міжнародного та національного права: дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук. – спец.: 12.00.11 «Міжнародне право» / С. М. Вихрист / Нац. юрид. академія України ім. Я. Мудрого. — Х., 2002. — 163 с.

150.Гавриш Т. С. Теорія та практика міжнародної правової допомоги в кримінальних справах (проблеми сучасного співробітництва України): [монографія] / Гавриш Т. С. — Х.: Право, 2006. — 192 с.

151.Жуковська Ж. О. Проблеми міжнародного співробітництва країн – учасниць СНД в галузі протидії злочинності / Ж. О. Жуковська, А. А. Жуковська // Південноукраїнський правничий часопис. — Одеса, 2007. — № 1. — С. 19—20.

152.Карпов О. Н. Використання можливостей міжнародних поліцейських організацій у розшуку злочинців: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. – спец.: 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Карпов Олександр Никифорович. — К., 2011.— 185 с.

153.Курило О. Проблеми організації роботи апеляційного суду з виконання міжнародного законодавства про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання в України / О. Курило // Юридична Україна. — 2006. — № 6. — С. 80—84.

154.Лєшукова І.В. Історико-правовий огляд діяльності Інтерполу // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. – С. 11–16.

155.Лєшукова І.В. Міжнародне співробітництво правоохоронних органів України у боротьбі з організованою транснаціональною злочинністю // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 12 (частина ІІ). – С. 50–54.

156.Лєшукова І.В. Організація міжнародного розшуку в системі Інтерполу // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 18. – С. 60 –64.

157.Лєшукова І.В. Поняття і правові основи міжнародного розшуку злочинців, який здійснюється в системі Інтерполу // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – Вип. 22. – С. 44–49.

158.Лєшукова І.В. Кримінально-процесуальні проблеми взаємодії правоохоронних органів України з правоохоронними органами країн СНД у боротьбі зі злочинними співтовариствами // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 10. – С.129–132.

159.Лихова С. Актуальні питання вдосконалення інституту екстрадиції / С. Лихова, М. Свистуленко // Право України. – 2001. – № 1. – С.120 -124.

160.Лукашук И. И. Выдача обвиняемых и осужденных в международном уголовном праве: учебно-практическое пособ./ И. И. Лукашук, А. В. Наумов. – М.: “Российский юрид. издат. дом”, 1998. – 160 с.

161.МакБрайд Джермі Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес / Джермі МакБрайд. – К.: «К.І.С.», 2010. – 576 с.

162.Макаров М. А. Кримінально-процесуальне забезпечення екстрадиції: дис. на здобуттґ науков. ступеня канд. юрид. наук. – спц.: 12.00.09 «