Інвестиції, їх види та детермінанти

Другою складовою сукупного попиту є інвестиції. Це витрати підприємців на відновлення зношеного основного капіталу та його розширення з метою отримання прибутку. Назва походить від латинського «investio», що буквально означає «одягати». У найзагальнішому вигляді це вкладення у економіку, що сприяють збільшенню капіталу і, відповідно, отриманню прибутку. Розрізняють фінансові та реальні інвестиції. Фінансові інвестиції — це вкладення грошей у акції і облігації та інші цінні папери. Вони спричинюють тільки зміну титулів власності, перемішуючи грошові кошти від одних осіб до інших. Реальні інвестиції— це вкладення грошових коштів у створення нових капітальних благ, тобто передбачають утворення нового капіталу або чисте додавання капіталу до уже існуючих капітальних благ. Тобто реальними інвестиціями є потік витрат на збільшення або підтримання реального капіталу. Це витрати, призначені для виробництва благ, а не для безпосереднього споживання. Інвестиційні проекти можуть мати форму збільшення фізичного або людського капіталу, а також запасів.

Роль інвестицій в економіці суперечлива. Вони, будучи елементом сукупного попиту, виступають чинником впливу на обсяг національного виробництва у короткостроковому періоді. Впливають вони на обсяг виробництва і у довгостроковому періоді, розширюючи обсяг капіталу і створюючи умови для збільшення потенційного обсягу виробництва. При цьому важливо, щоб інвестиції впливали на удосконалення технологічного базису економіки. Але вкладення коштів може і негативно впливати на економіку, коли воно призводить до заморожування економічних ресурсів, наприклад, при незавершеному будівництві або надмірних запасах матеріальних ресурсів.

Використання інвестицій підприємцями здійснюється за такими основними напрямами:

1) будівництво нових виробничих споруд та будівель;

2) закупка нового устаткування, техніки і технологій;

3) додаткові закупки сировини, матеріалів, палива та інших предметів праці з метою нагромадження виробничих запасів;

4) спорудження житла та інших об'єктів соціально-культурного призначення.

Джерела інвестицій. Для окремих підприємців ними є власні заощадження прибутків, позичені кошти та державні субсидії. Що стосується усієї економіки, то таким джерелом є заощадження, тобто неспожита частина доходу. Заощадження, які здійснюють підприємці, безпосередньо є джерелом інвестицій, бо використовуються підприємцями для здійснення своїх інвестиційних проектів. Складніше із заощадженнями домогосподарств, які для фінансування інвестиційних проектів їх не використовують. Але в умовах ринкової економіки заощадження, як правило, зберігаються у кредитній системі у вигляді депозитів, або вкладів у цінні папери. Банки, одержуючи депозити домогосподарств, пропонують їх у вигляді позики підприємцям для прямого інвестування. Таким шляхом ця частина заощаджень стає джерелом інвестицій. Недостатня розвинутість кредитної системи в Україні, невисокий рівень довіри до неї з боку населення є однією з причин того, що наявні збереження населення не перетворюються на інвестиції.

Розрізняють декілька видів інвестицій. Вони, зокрема, поділяються на валові, відновлювані та чисті. Валові інвестиції — це загальна сума витрат на відновлення і розширення капіталу. Вони включають усі вироблені товари виробничого призначення, як ті, що йдуть на відновлення спожитих засобів виробництва в поточному періоді, так і ті, що направляються на розширення виробництва, тобто збільшення капіталу. Складовими валових інвестицій є відновлювані та чисті інвестиції. Відновлюваними інвестиціями (їх ще називають реінвестиціями] є витрати на заміну зношеного основного капіталу, тобто такі, що компенсують знос потужностей. Кількісно вони дорівнюють сумі амортизаційних відрахувань. Щоб визначити чистий приріст капіталу, використовується поняття чистих інвестицій. Це ті витрати підприємців, що направляються на збільшення капіталу. Вони визначаються як різниця між валовими інвестиціями та амортизаційними відрахуваннями.

Крім поділу на відновлювані та чисті інвестиції розрізняють автономні та індуційовані інвестиції. Автономними інвестиціями є інвестиції, не пов'язані зі зміною рівня доходу, тобто ті, що не залежать від норми відсоткової ставки та інших чинників. Вони зумовлені науково-технічним прогресом, змінами населення, розширенням Зовнішніх ринків тощо. Прикладом можуть бути державні інвестиції, пов'язані із створенням суспільних благ. Індуційованими інвестиціями називають інвестиції, спрямовані на приріст основного капіталу.

Інвестиції здійснюються для того, щоб отримувати прибуток, більший ніж самі інвестиції. Розмір та динаміка останніх складаються під впливом трьох чинників: доходу підприємств, їх витрат та сподівань. Мета інвестицій — одержання додаткового прибутку. Його можна одержати, збільшуючи обсяг виробленої і реалізованої продукції. Отже, обсяг інвестицій залежить від обсягу виробництва, або ВВП. Якщо ж виробничі потужності повністю не використовуються, то не виникає і потреба у їх збільшенні за рахунок інвестицій.

Другим чинником інвестицій є витрати на інвестування. Інвестиційні витрати мають довгостроковий характер, бо вкладаються та скуповуються протягом певного періоду часу, нерідко тривалого. Цим зумовлюється потреба визначення ціни інвестування. А вона пов'язана з відсотковою ставкою за позики. Що вища відсоткова ставка, то дорожча ціна інвестицій, а отже, і менший додатковий доход, очікуваний від інвестицій. Тому, що довший період окупності інвестицій та їх розмір і вищий рівень відсоткової ставки, то мотиви для здійснення інвестицій менші, а отже, менший їх обсяг.

Подібний до відсоткової ставки вплив на обсяг інвестицій здійснюють податкові ставки. Останні визначають ту частину доходу від інвестицій, яку потрібно сплачувати у вигляді податків. Якщо податкові ставки високі, то і частка податків у доходах від інвестицій висока, що знижує стимули для інвестування.

На інвестиції впливає і такий чинник, як очікування, або сподівання. Інвестиції пов'язані з ризиком. Тому при їх здійсненні визначаються можливості одержання доходу, тобто вони пов'язані із сподіванням на ефективність інвестицій. Якщо умови економічної діяльності погіршуються, то це знижує вірогідність здійснення інвестицій, бо надії на одержання від них доходу зменшуються. Отже, інвестиційні рішення залежать від сподівань та прогнозів на майбутнє. Що стабільніша ситуація в економіці і країні, то можливості інвестування зростають, бо зростає надія на ефективність інвестицій. Саме нестабільність економічної ситуації в Україні є одним з чинників недостатнього рівня інвестування.

Важливу роль при прийнятті інвестиційного рішення відіграє визначення ефективності інвестицій. При цьому використовується поняття сьогоднішньої цінності. Вона визначається як доход, який може принести інвестована сума у вигляді відсотка, якщо вона замість інвестування буде використана на придбання цінних паперів. Загальне правило визначення ефективності інвестицій таке: інвестиції вигідні тоді, коли їх сьогоднішня цінність більше О, тобто, коли доход від інвестицій буде більший за доход, який можна одержати, якщо суми, витрачені на інвестування, використати для придбання цінних паперів.

Таким чином, інвестиційні рішення визначаються рядом чинників. Це, по-перше, зміни у попиті на продукцію, отриману від нових інвестицій, з якими пов'язаний додатковий доход. По-друге, на інвестиційні рішення впливають рівень відсоткових та податкових ставок, що зумовлюють витрати на інвестиції. По-третє, обсяг інвестицій залежить від прогнозного стану економіки. Оскільки наявні чинники суперечливі, то інвестиції характеризуються значною нестабільністю, їх обсяг то збільшується, то зменшується. Водночас інвестиції мають великий вплив на рівень національного виробництва, будучи важливою складовою сукупного попиту.