Сутність та зміст видів конкуренції на ринку банківських послуг

Регламентація перебігу конкуренції у банк сфері: Конституція України (ст. 42), Закон України «Про захист економічної конкуренції», Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Закон України «Про банки і банківську діяльність», Закон України «Про захист прав споживачів».

Конкуренція у банківському секторі - це боротьба між банківськими установами на ринку, в ході якої створюються відмінні конкурентні переваги власної установи та її продуктів, що зумовлюють залучення найпривабливіших клієнтських сегментів.

Засобами конкуренції є банківські продукти, за допомогою яких банки-конкуренти намагаються завоювати визнання та залучити клієнтів. Об'єктом конкуренції у - потреби груп споживачів, які входять до цільового ринку (ринків), що обрали для себе банки-суперники. Суб'єктами конкуренції виступають ті учасники ринку, які здатні задовольнити потреби цільових ринків і прагнуть це зробити, реалізуючи господарську діяльність на ринку.

Особливостями банківської конкуренції є: високий рівень регулювання банківської діяльності та, зокрема, захист середовища здорової конкуренції; відносно сталий перелік банківських продуктів; відсутність прямого державного регулювання банківських тарифів (однак траплялися випадки, коли орган регулювання встановлював мінімальні ставки на ціну іноземних кредитів або рекомендував зниження ставок кредиту); відсутність явних, безумовних монополій; стрімкий розвиток самообслуговування.

Вхідні бар’єри – це перепони для проникнення на ринок нових конкурентів. Для банківської справи характерною є відсутність, як правило, патентного захисту новинок, що полегшує доступ конкурентів. В банківській діяльності практично не існує проблеми недоступності каналів збуту, що пояснюється специфікою банківського продукту і переважно прямою системою збуту.

До найбільш суттєвих вхідних бар’єрів належать: правові обмеження; високі затрати на переорієнтацію клієнтів; необхідність значних інвестицій в матеріально-технічну базу і кадри.

Визначають три рівні конкуренції за суб'єктами: 1.між банками; 2. між банківськими та небанківськими фінансовими установами (кредитними спілками, страховими компаніями тощо); 3. між банками та нефінансовими установами.

На кожному із рівнів можна виділити два підрівні банківської конкуренції: індивідуальна конкуренція (при якій конкурують окремі кредитні інститути); групова конкуренція (при якій конкурують групи кредитних інститутів).

За мірою зосередженості суб'єктів конкуренції на одному об'єкті виділяють чотири типи конкуренції: тотальна конкуренція; сильна конкуренція; середня конкуренція; слабка конкуренція.

Види конкуренції на банк ринку:

- Функціональна конкуренція пов'язана з альтернативними можливостями використання грошових коштів потенційними клієнтами банків: створення депозитних вкладів або придбання матеріальних цінностей. Предметом функціональної конкуренції виступають банківська послуга (наприклад, депозит) та товар (наприклад, ювелірні коштовності).

- Видова конкуренція може виникати усередині одного банку і між різними банками щодо надання послуг однієї видової групи, але різних за формою проведення (кредитування юридичних осіб та фінансовий лізинг).

- Предметна конкуренція пов'язана з конкуренцією аналогічних послуг, які надають різні банки (ощадний вклад, кредит, депозит і будь-які інші операції, що їх пропонують різні кредитні установи).

- Цінова конкуренція також має місце на ринку банківських послуг. Такий вид конкуренції пов'язаний із можливими ціновими перевагами одного банку перед іншим або одного функціонального використання коштів перед іншим способом використання цих коштів.

Функціональна, видова та предметна конкуренція в сукупності являють собою нецінову конкуренцію. Нецінова конкуренція включає:зміну якостей продукції; надання продукції якісно нових властивостей; створення нової продукції для задоволення наявних потреб клієнтів; для задоволення нових потреб клієнтів; оновлення властивостей продукції.

Конкурентна позиція банку

За своєю сутністю конкурентна позиція банку є класич­ним показником ефективності, який базується на співвідношенні результатів діяльності (конкурентоспроможності) та авансованих ресурсів (капіталу банку). Визначення конкурентоспроможності банку є основою для оцінки його конкурентної позиції - агрегованої характеристики становища, яке він займає на ринку. Ця характеристика особливо важлива насамперед для основних акціонерів, які не можуть повністю покладатися на такий показник, як конкурентоспроможність, адже однакового її рівня можуть досягти банки з різними обсягами капіталу.

Конкурентоспроможність банку - це його здатність витримувати конкуренцію з іншими банківськими установами та суб'єктами господарювання, які задовольняють потреби, що є на споживчому цільовому ринку.

Факторами конкурентоспроможності банку є:

· прибутковість банку (прибутковість активів, капіталу та маржа прибутку в доходах);

· частка банку в активах і пасивах банківської системи (у регіоні та в країні);

· динаміка основних показників діяльності банку (абсолютних і відносних);

· адекватність і структура капіталу;

· структура і якість активів;

· процентна маржа;

· здатність підтримувати ліквідність;

· частка непроцентних доходів у загальному прибутку банку;

· конкурентоспроможність клієнтів;

· диверсифікація клієнтської бази;

· масштаб філіальної мережі;

· акціонери банку (прозорість та стратегія);

· менеджери банку; персонал банку;

· лобіювання інтересів банку на рівні регіону або країни в цілому.

Усі ці фактори між собою тісно пов'язані. У результаті вони впливають на уявлення ринку про конкретний банк.