Ринок банківських послуг, його види та характеристики

Ринок - сукупність усіх потенційних споживачів, які потребують певних товарів тієї чи іншої галузі виробництва і мають можливість задовольнити свою потребу.

Банківський ринок – це сукупність існуючих і потенційних клієнтів банку, які мають попит на банківські продукти (послуги банку).

Ринок банківських послуг – це специфічна сфера економічних відносин, функцією яких є балансування попиту і пропозиції на банківські продукти.

Для уточнення поняття банківського ринку за окремими складовими виділяють:

Потенційний ринок – сукупність покупців, які проявляють до­статній рівень зацікавленості конкретною ринковою пропозицією.

Доступний ринок – сукупність покупців, які не тільки про­являють певну зацікавленість (як правило, у формі конкретних запитів), але й мають достатній дохід та доступ до конкретної ринкової пропозиції.

Кваліфіковано доступний ринок – сукупність споживачів, які проявляють зацікавленість, мають достатній дохід, доступ до конкретної ринкової пропозиції, а також необхідну кваліфікацію (правову можливість купити).

Цільовий ринок – частина кваліфіковано доступного ринку, обрана банком для подальшої роботи.

Ринок проникнення – сукупність покупців, які вже споживають послуги даного банку.

Сегментація ринку банківських послуг

Сегментація ринку – це процес розподілу споживачів на однорідні групи (ринкові сегменти) на підставі різниці у їх потребах, важливих характеристиках або поведінці, тобто вони можуть вимагати різних продуктів і до них необхідно застосовувати різні маркетингові зусилля (заходи).

Сегмент – це група клієнтів, які характеризуються однотипною реакцією на запропонований продукт і на набір маркетингових стимулів. Характеристики сегментів: вимірність, доступність, реальність, дійсність.

При проведенні сегментації: - забезпечується краще розуміння не тільки потреб споживачів, а і того, що вони собою являють; - забезпечується краще розуміння природи конкурентної боротьби на конкретних ринках; - з’являється можливість концентрувати обмежені ресурси на найбільш вигідних напрямках їх використання.

Етапи. За допомогою первинної сегментації банківська установа має можливість розподілити ринок на окремі великі сектори, а також визначити найбільш значущі особливості кожного з них. У процесі вторинної сегментації, банківська установа вже розподіляє власну клієнтську базу (реальну або потенційну) за галузевою ознакою в межах кожного із наведених секторів, а також визначає потреби їхніх представників у конкретних банківських послугах.

Відповідно до видів ставлення можна виділити наступні види сегментації:

1 Сегментація за обставинами придбання – поділ ринку на групи відповідно до обставин, приводів виникнення ідеї, здійснення покупки чи використання продукту.

2 Сегментація на основі вигод – поділ ринку на групи в залежності від вигод, корисності, що хоче отримати клієнт.

3 Статус клієнта – характеризує ступінь регулярності використання певного продукту його користувачами, які можуть бути поділені на тих, які не користуються послугами банку, колишні користувачі, потенційні клієнти, клієнти-новачки, регулярні користувачі.

4 Інтенсивність користування – показник, на основі якого ринки сегментуються на групи слабких, помірних та активних користувачів певних продуктів.

5 Ступінь лояльності – характеризує рівень прив’язаності до певного виду банківського продукту (зазвичай вимірюється кількістю повторних покупок банківських продуктів).

6 Стадія підготовленості покупця – характеристика, відповідно до якої клієнти класифікуються на ознайомлених і не ознайомлених з банківським продуктом; на зацікавлених в ньому, бажаючих купити і не бажаючих його купувати.

Рівні сегментування:

• сегмент ринку – велика, ідентифікована за певними ознаками група споживачів ринку (наприклад, групи споживачів, які користувалися послугами з прискореного переказу грошей з-за кордону);

• ніша ринку – велика група споживачів (як правило, частина сегмента), які мають певну спільну характеристику і потреби яких недостатньо задовольняються конкурентами (наприклад, групи споживачів, які користуються комплексом додаткових послуг при переказі грошей з-за кордону);

• група споживачів регіону;

• окремі споживачі.