Кримінальне право частина особлива 5 страница

26. Грубе порушення законодавства про працю (ст.172). Диспозиція цієї ст.бланкетна, тому для з'ясування х-ру порушення слід звертатися до відповідних N Кодексу З. про працю У. Це, напр., N про право на відпустку (ст.74), про нормування праці (ст.85-92); про оплату праці (ст.94- 117) та ін. Ч.1 ст.172 передбачає кр. відп-сть за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю. Об/с цього зл. передбачає встановлення, 1) порушення конкретної N тр. законодавства; 2) доведеності грубого х-ру цього порушення. Поняття «грубе порушення» носить оціночний х-р і в кожному конкретному випадку воно має встановлюватися виходячи з кількості потерпілих, тяжкості можливих наслідків, тривалості, с-матичності порушень, злісності мотивів тощо. Так, грубим порушенням буде вважатися с-матичне порушення тривалості робочого часу, ненадання протягом тривалого часу відпустки, на яку має право працівник, ненадання передбачених З. пільг, компенсацій, незаконне накладення мат. відп-сті тощо. Сб/с виражається в прямому умислі. При цьому незаконне звільнення передбачає як обов'язкову ознаку наявність особистих мотивів (напр. помста за критику тощо). Інше грубе порушення законодавства про працю м. здійснюватися за б.-я. мотивами. Сбт спец. - особа, на яку покладений обов'язок дотримання тр. законодавства: службові особи, наділені правом прийому та звільнення, керівники підпр-ств, установ, орг-й, власники, уповноважені ними особи, незалежно від форм власності. Ч.2 ст.172 встановлює відп-сть за ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до 14ти р. або дитину-інваліда.

27. Форми та види розкрадання чужого майна Об’. зл. проти власності є сусп. відносини власності, що охороняються кр. З. як ч.екон. відносин, як основа екон. с-ми держави. Юр. вираженням відносин власності є право власності - це, відповідно до п. 1 ст.2 З. «Про власність», врегульовані З. сусп. відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Цей З. визначає, що власність в У. виступає в таких формах: приватна, колективна, держ. Відповідно до К. від імені укр. народу права власника на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та ін. природні ресурси У. здійснюють органи держвлади та органи м/с. Т.ч., суб’. права власності виступають - держава, юр. та фіз/о. Ст.13 К. проголошує рівність усіх суб’. права власності перед З. і забезп. захисту їх прав державою. Тому кр. законодавство також охороняє всі форми власності, що існують в У. Небезп. зл. проти власності, важливість її охорони кр.-правовими засобами визначається тим, що вона є найважливішою соц. цінністю: нормальне ф-ціонування відносин власності забезпечує стабільність всієї екон. с-ми, підвищення рівня добробуту народу. Єдність об’. - відносин власності - не викл. того, що безпосер. об’. конкр. зл. м. виступати та чи ін. форма власності. Крім об’., зл. проти власності мають також ін. заг. об’. і суб’. ознаки. Особливе значення для цих зл. має їх предмет. Ним є приватне, колективне або державне майно. Майно як предмет зл. має певні ознаки: 1) юр. - право на майно належить певному власнику або особі, якій воно на законній підставі ввірено, знаходиться у її веденні чи під її охороною. Для винного майно є чужим; 2) екон. - майно має представляти певну мат-льну цінність, мати певну вартість. Іноді цю ознаку називають соц., оскільки вона означає, що в майно вкладена праця людини. Цінність, вартість майна якраз і вимірюється цією працею; 3) фіз. - це предмети, речі, які можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо. Не відносяться до предметів зл. проти власності предмети, що знаходяться в природному стані: ліс на корені, риба та ін. водні тварини в природних водоймах, звірі у лісі тощо, їх незаконне знищення, пошкодж., вилов відносяться до зл. проти довкілля (ст.246, 248 і 249). Але ці предмети стають предметом зл. проти власності, якщо вони вже витягнуті з природного стану за допомогою праці людини, або вирощуються людиною в спец. розплідниках, ставках тощо. Не є предметом зл. проти власності вогнепальна зброя, бойові припаси, вибух. речовини, радіоактивні мат-ли - ст.262-267; нарк. засоби, психотр. речовини, їх аналоги та прекурсори - ст.312 та ін.; військове майно - ст.410, 411 та ін. Крім майна у деяких зл. проти власності предметом м.б. право на майно, а також дії майн. х-ру, напр., при вимаганні (ст.189) та шахрайстві (ст.190). Специфіка об’. і предмета визначають і заг. об’. та суб’. ознаки зл. проти власності. З об/с більшість з них сконструйовані законодавцем як зл. з мат. складом - їх обов'язковою ознакою є спричинення внаслідок протиправного діяння сусп. небезпечних наслідків у вигляді мат. шкоди відносинам власності. Тому закінченими вони є з моменту настання цієї шкоди. Однак для закінчення таких зл. як розбій, вимагання, погроза знищення майна не потрібно фактичного настання шкоди (це так звані усічені склади зл.). З сб/с більшість зл. проти власності хар-ся прямим умислом, за якого особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, на яку вона не має права, передбачає спричинення мат. шкоди і бажає цього, одночасно бажаючи та власного незаконного збагачення. Поряд з цим знищення або пошкодж. майна (ст.194) м.б. вчинене і з непрямим умислом, а необережне знищення або пошкодж. майна (ст.196) і порушення обов'язків щодо охорони майна (ст.197) м.б. вчинені ч-з необережність. За наявності ряду загальних ознак, що х-ризують зл. проти власності, вони істотно розрізняються між собою за х-ром діяння, способом їх вчинення, мотивами. Саме це дає можливість класифікувати їх на різні групи, побудувати їх с-му. Так, за наявності корисливого мотиву зл. проти власності поділяються на корисливі і некорисливі. Корисливі зл., у свою чергу, за х-ром діяння, за способом їх вчинення м.б. поділені на зл.: пов'язані з незак. обертанням чужого майна на користь винного або ін. осіб і не пов'язані з таким обертанням. Це можна представити за такою с-мою. Зл. проти власності (ст.185-198): 1) корисливі (ст.165-193): пов'язані із обертанням чужого майна на користь винного або ін. осіб (ст.185-191); не пов'язані із обертанням чужого майна на користь винного або ін. осіб (ст.192, 193); 2) некорисливі (ст.194-198). Корисливі зл., пов'язані з незак. обертанням чужого майна на користь винного або ін. осіб. Заг. ознаками, що об'єднують різні зл. цієї групи, є: 1) незаконне, безоплатне обертання чужого майна на користь винного або ін. осіб; 2) корисливий мотив - прагнення, спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна. Обертання як обов'язкова ознака об/с зл. цієї групи передбачає активну поведінку (дію) - вилучення чужого майна з володіння, розпорядження, користування власника або особи, якій воно ввірене на законній підставі, на користь винного або ін. осіб і збагачення його або ін. осіб за рахунок цього майна. Обертання має б. незак. Це означає, що сбт не має права на це майно, оскільки воно для нього є чужим. Майно має б. безоплатним, тобто воно не повертається, не оплачується, не відшкодовується власнику еквівалент його вартості. З об/с більшість зл., пов'язаних з незак. безоплатним обертанням чужого майна на користь винного або ін. осіб, відносяться до зл. з мат. складом: крім діяння необх. ознакою їх об/с є наслідки - мат-льна шкода: власник позбавляється майна, можливості володіти, користуватися, розпоряджатися ним. Тому закінченими ці зл. визнаються з моменту фактичного заподіяння мат. шкоди у визначеному розмірі. Певні особл-сті в цьому питанні є в складах розбою і вимагання, про що буде сказано при аналізі цих зл. Сб/с всіх цих зл. хар-ся прямим умислом, корисливими мотивом і метою: особа усвідомлює, що вона посягає на чужу власність, не маючи права на неї, передбачає мат-льну шкоду власнику (державі, колективу, приватній особі) і бажає настання цього наслідку, переслідуючи мету незаконного збагачення. Мотив корисливий - прагнення одержати мат-льну вигоду для себе або ін. осіб, спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна. Сбт корисливих зл. - крадіжки, грабежу, розбою, вимагання - б.-я. особа, яка досягла 14р.. В ін. випадках - особа, яка досягла 16р.. У разі привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем сбт спец. - особа, якій майно ввірено чи перебувало в її віданні або служб. особа, яка заволодіває чужим майном шляхом зловживання службовим становищем. Поряд з цими заг. ознаками ці зл. мають і відмінні ознаки, х-рні для конкр. складів зл. Вони відрізняються 1 від одного за способом (формою) їх вчинення, тобто прийомами, м-дами, які використовує винний для досягнення зл-ної мети збагачення за рахунок чужого майна. КК передбачає відп-сть за такі зл. залежно від способу їх вчинення: крадіжка; грабіж; розбій; викрадення шляхом демонтажу та ін. способом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання; вимагання; шахрайство; привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

28. Крадіжка та її відмінність від грабежу (ст.185). Ч.1 визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Об/с виражається в дії - таємному незаконному, безоплатному, поза волею власника вилученні чужого майна. Таємне викрадення означає, що майно вилучається потайки, непомітно, за відсутності власника чи ін. осіб, або в їх присутності, але за умови, що потерпілий або ін. особи не здатні усвідомлювати факт викрадення (напр., на очах у людей, що відпочивають на пляжі, не усвідомлюють, що винний викрадає чужі речі, в присутності малолітніх тощо). Таємним вважається викрадення в присутності осіб, які усвідомлюють крадіжку, що здійснюється, але сбт знає, що ці особи не б. йому перешкоджати, він впевнений в їх мовчазній згоді, невтручанні (напр., крадіжка продуктів на м'ясокомбінаті в присутності ін. працівників). З сб/с крадіжка передбачає прямий умисел, за якого винний усвідомлює, що вилучає чуже майно таємно. І це псих. відношення винного має вирішальне значення для кваліф-ї викрадення як крадіжки. Якщо злочинець помиляється, вважаючи свої дії непомітними, а за ним фактично хтось спостерігає і усвідомлює, що ці дії є незак., все вчинене є крадіжкою. Закінченою крадіжка визнається з моменту вилучення майна і отримання винним можливості хоча б початкового розпорядження вилученим (сховати, передати, викинути тощо). Ч.2 ст.185 встановлює відп-сть за крадіжку, вчинену повторно або за попередньою змовою групою осіб. Відповідно до примітки 1 до ст.185 повторною визнається крадіжка, вчинена особою, яка раніше вчинила не лише крадіжку, а й б.-я. із зл., передбачених ст.185, 186, 189-191 або ст.187 і 262, незалежно від того, чи була особа судима за раніше вчинений зл. чи ні. Важливо лише мати на увазі загальне положення, що відноситься до поняття повторності: повторність крадіжки викл-ся, якщо за раніше вчинену крадіжку (або ін. зл., вказаний в примітці) особу було звільнено від кр. відп-сті, або якщо судимість за цей зл. була погашена чи знята. Повторну крадіжку слід відрізняти від продовжуваної крадіжки, при якій вчиняється одна крадіжка, але ч., кількома тотожними діями, об'єднаними 1 метою (напр., крадіжка із заводу велосипеда ч., окремими деталями). У разі вчинення крадіжки після ін., вказаних у ст.186, 189-191, 187 і 262 однорідних зл., необх. кваліф-я вчиненого за сукупністю - за ч.2 ст.185 і відповідною ст., що передбачає відп-сть за ці зл. Крадіжка, вчинена за попередньою змовою групою осіб, передбачає вчинення її спільно декількома особами (2-ма і >), які заздалегідь, тобто до початку вчинення крадіжки, домовилися про спільне її вчинення (ч.2 ст.28). При цьому не має значення, яку конкретно роль виконував кожний з них при вчиненні крадіжки. У ч.3 ст.185 встановлена відп-сть за крадіжку, поєднану з проникненням до житла, ін. приміщення чи сховища або що завдала значної шкоди потерпілому. Аналіз 1-ї ознаки передбачає з'ясування, 1) понять «житло», «інше приміщення», «сховище»; 2) поняття «проникнення». Житло - це приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). До житла прирівнюються і його складові ч., де м. зберігатися майно (балкон, льох тощо), за винятком господарських приміщень, не пов'язаних безпосер. з житлом (гараж, сарай тощо). Приміщення - це різного роду споруди, будови, в яких постійно або тимчасово знаходиться майно. Це м.б. магазин, база, промислове підпр-ство, музей тощо. Інше сховище - це широке поняття - б.-я. споруда для постійного або тимчасового зберігання майна (контейнер, фургон, дільниця тер-ї, що охороняється тощо). Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них б.-я. способом - із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання. Однак обов'язковою його ознакою є незаконність - з метою крадіжки. Якщо особа увійшла в приміщення, житло не з метою крадіжки, але потім викрала майно, то ознака, що розглядається, відсутня. Так, І. прийшов в гуртожиток до своєї знайомої, якої в кімнаті не було, і пішов шукати її в ін. кімнатах. Побачивши, що в 1 з кімнат, в якій нікого не було, на столі лежав гаманець, викрав його. У цьому випадку відсутня крадіжка з проникненням у житло. Для проникнення не має значення, чи проник винний сам (фізично) в житло, приміщення або використав знаряддя, якими, напр., ч-з відкриту кватирку вилучав майно. Якщо з метою проникнення застосовується насильство (напр., до охоронця, господаря квартири та ін.) то, залежно від х-ру насильства, все вчинене має кваліфікуватися як грабіж або розбій. Крадіжка, що завдала значної шкоди потерпілому, визначається за сукупності 2 умов: мат. становища потерпілого та розміру збитку на суму від ста до двохсот п'ятдесяти НМДГ. Ч.4 і 5 ст.185 передбачають відп-сть за крадіжку, вчинену у великому і особливо великому розмірі. Крадіжка, вчинена у великому розмірі, має місце при вчиненні її 1 особою чи групою осіб на суму, яка в 250 і > разів перевищує НМДГ, а в особливо великих розмірах - на суму, яка в 600 і > разів перевищує НМДГ на момент вчинення зл. (примітки 3 і 4 до ст.185). Крім того, ч.5 ст.185 передбачає відп-сть за крадіжку, вчинену організованою групою (ч.2 ст.28). Грабіж (ст.186) з об/с виражається у відкритому викраденні - вилученні чужого майна в присутності власника або ін. осіб, які усвідомлюють те, що вчиняється. При цьому винний також усвідомлює, що його дії помічені, усвідомлюються цими особами, але ігнорує це. Якщо винний помиляється і вважає, що його бачать, а фактично його дії не були помічені, він відповідає за грабіж; якщо ж ситуація зворотна - особа вважає, що його ніхто не бачить, але насправді за ним стежать, то вчинене вважається крадіжкою. Грабіж матиме місце і в тому випадку, якщо викрадення, почате таємно, переросло у відкрите (напр., при вчиненні винним крадіжки несподівано з'явився сторож, але винний ігнорує це, і, схопивши викрадене, тікає). Грабіж, як і крадіжка, вважається закінченим з моменту вилучення майна і отримання початкової можливості розпорядитися ним як своїм власним. Ч.2 ст.186 передбачає відп-сть за грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під таким насильством розуміється як фізичне насильство - обмеження волі потерпілого або ін. осіб (зв'язування, замкнення в певному приміщенні), нанесення ударів, побоїв, заподіяння легкого тілесного ушкодж., так і псих. насильство - погроза застосувати вказане фізичне насильство. Такий грабіж має додатковий безпосер. об’. - свободу і тілесну недоторканність особи. Більш небезп. насильство до потерпілого утворить склад розбою. Насильство при грабежі у більшості випадків застосовується з метою вилучити майно, а тому передує вилученню. Але насильство м. застосовуватися і для утримання вже вилученого майна, тобто слідувати за вилученням (напр., винний, скориставшись тим, що продавець вийшов до підсобного приміщення, з прилавка магазина викрав річ.Продавець, помітивши злодія, намагався її відібрати, але винний, утримуючи річ, наніс кілька ударів продавцю і з викраденим зник). Якщо ж насильство застосовується тільки з метою уникнути затримання, то грабежу, поєднаного з насильством, не буде (напр., винний кинув відкрито викрадену річ і, тікаючи, застосовує насильство до особи, яка намагається його затримати). Від грабежу, поєднаного з насильством, слід відрізняти т.зв. грабіж-ривок, при якому винний застосовує певні зусилля, щоб відібрати у потерпілого річ, предмет (напр., вирвав з рук сумку, зірвав з голови шапку тощо). У цих випадках насильство до потерпілого не застосовується, тому грабіж-ривок кваліф-ся за ч.1 ст.186. Всі ін. кваліфікуючі ознаки грабежу (повторність, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, інше приміщення, завдання значної шкоди, а також у великих і особливо великих розмірах, організованою групою) аналогічні тим, які проаналізовані стосовно крадіжки.

29. Розбій та його відмінність від вимагання Розбій (ст.187) є найбільш небезпечним зл. проти власності. Його обов'язковим додатковим об’. виступають життя і здоров'я потерпілих. Об/с розбою полягає в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. Насильство носить реальний х-р: здатне подавити волю потерпілого і примусити його передати майно винному. Під фіз. насильством, небезпечним для життя чи здоров'я розуміється легке тілесне ушкодж., що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездат., середньої тяжкості, тяжке тілесне ушкодж., замах на вбивство, вбивство. Однак слід відмітити, що замах на вбивство і вбивство, що супроводили розбій, не охоплюються цим складом і вимагають додаткової кваліф-ї за відповідним пунктом ч.2 ст.115. До насильства як обов'язкової ознаки розбою відноситься і насильство, небезп. для життя в момент заподіяння. Специфіка його у тому, що реальна небезпека для життя існує для потерпілого лише в момент застосування насильства, фактично воно не приводить до настання смерті. До такого насильства відносяться також дії, що не призвели у конкретному випадку до б.-я. наслідків, але містили реальну небезпеку для життя в момент їх вчинення; Напр., здушення шиї, застосування електроструму, скидання з висоти тощо. Фізичне насильство м.б. як відкритим, так і таємним (нанесення удару потерпілому, який спав). Псих. насильство - це погроза заподіяти вказане фізичне насильство або погроза вбивством. Тому додаткової кваліф-ї за ст.129 тут не потрібно. Насильство при розбої є способом заволодіння майном і, як правило, передує йому. Однак воно м. застосовуватися і після заволодіння майном для його утримання. Насильство, небезп. для життя чи здоров'я, застосоване винним з метою уникнути затримання, вимагає самост.кваліф-ї за сукупністю з крадіжкою чи грабежем. Тривалий час спірним у суд. практиці було? про можливість віднесення до насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, давання потерпілому, з метою вилучення у нього майна, нарк., психотр. речовин, що призвели до його несвідомого стану. Пленум ВС визнав, що, якщо такі засоби були застосовані без згоди потерпілого (всупереч його волі) і містили в собі небезпеку для його життя чи здоров'я, про що знав винний, то такі дії кваліфікуються як розбій. Розбій відноситься до усічених складів зл., тому вважається закінченим з моменту нападу, тобто з моменту застосування насильства, незалежно від того, чи вдалося винному заволодіти майном, чи ні. Кваліфікуючими ознаками розбою є: вчинення його за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм (ч.2 ст.187); поєднання розбою з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (ч.3 ст.187); спрямовання розбою на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинення організованою групою, або поєднання із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч.4 ст.187). Ці ознаки аналогічні тим, які розкриті при аналізі крадіжки, за виключенням двох. Це розбій, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм і розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. Розбій вважається повторним лише тоді, коли йому передував розбій або бандитизм. Вчинення раніше крадіжки, грабежу чи ін. корисливих зл., пов'язаних із обертанням чужого майна, повторності розбою не утворить. Заподіяння в процесі розбою тяжких тілесних ушкоджень охоплюється ч.4 ст.187 і додаткової кваліф-ї за ст.121 не потребує.

30. Вимагання (ст.189) має своїм безпосер. додатковим об’. відносини у сфері охорони безпеки життя, здоров'я, честі, гідності, особистої недоторканності потерпілих. Предметом вимагання є не тільки майно, а й право на майно, а також дії майн. х-ру. Право на майно - документ, що дозволяє отримати в свою власність майно (напр., заповіт на квартиру, договір дарування машини, боргова розписка тощо). Дії майн. х-ру - це, напр., вимога підвищити в посаді, видати безкоштовну путівку на курорт тощо. Об/с вимагання виражається у вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчинення б.-я. дій майн. х-ру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або зак. інтересів цих осіб, пошкодж. чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці. Т.ч., діяння виражається в активній поведінці та м. виявлятися в незаконній вимозі: а) майна; б) права на майно; в) вчинення б.-я. дій майн. х-ру. Потерпілими м. бути: власник, особа, якій майно ввірене на законній підставі, близькі родичі цих осіб (батьки, діти, бабуся, дідусь, сестри, брати). Спосіб вимагання - це погроза заподіяння шкоди потерпілому або його близьким родичам, зм. якої м.б. різним. Це не тільки погроза насильством, хоч вона зустрічається найчастіше, а й обмеженням прав, свобод або зак. інтересів вказаних осіб, пошкодж. чи знищенням їхнього майна, або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошенням відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (напр., оповістити дані про усиновлення потерпілим дитини, про наявність захв., про інтимне життя, про зл-ну д-сть тощо). Ці відомості м.б. дійсними або вигаданими, ганебними або не такими. Погроза м.б. виражена усно, письм., жестами, демонстрацією зброї тощо. У будь-якому разі важливо встановити, що винний, застосовуючи погрозу, прагне до того, щоб у потерпілого склалося переконання про реальність, дійсність реалізації цієї погрози, якщо він не виконає пред'явленої вимоги. Тому, навіть у тому випадку, якщо винний і не думав розголошувати відомості або погрожував непридатною зброєю або її макетом, а потерпілий сприймав таку погрозу як реальну - вчинене є вимаганням. При вимаганні сбт зл. вимагає передати майно в майбутньому (завтра, ч-з тиждень). При цьому сама погроза також звернена в майбутнє: вона буде реалізована лише після того, як не буде виконана вимога. У потерпілого є час прийняти певне рішення - виконувати чи не виконувати цю вимогу. Вимагання вважається закінченим з моменту пред'явлення вимог, тобто з моменту погрози. Якщо винний реалізував свою погрозу і умис. заподіяв потерпілому або його близьким родичам смерть, необх. кваліф-я за сукупністю ч.4 ст.189 і ст.115. Кваліф-я за сукупністю необх. також у разі, якщо реалізована погроза пошкодж. або знищенням майна шляхом підпалу чи ін. загальнонебезпечним способом, або така, що спричинила загибель людей чи ін. тяжкі наслідки (ч.2 ст.194). Ч.2 ст.189 передбачає відп-сть за вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодж. чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому. У ч.3 кваліфікованим визнається вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, а в ч.4 - вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодж. Такі кваліфікуючі ознаки, як повторність, вчинення вимагання за попередньою змовою групою осіб, завдання значної шкоди або майнової шкоди у великих або в особливо великих розмірах, або вчинення організованою групою, за своїм змістом аналогічні ознакам крадіжки і розбою, розглянутим раніше. Кваліфікуючими ознаками, специф. для вимагання є: вчинення вимагання службовою особою (поняття якої визначено в ст.364) з використанням свого службового становища; з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; пов'язане з пошкодж. чи знищенням майна (ч.2 ст.189); вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи (ч.3), а також поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодж. (ч.4). У всіх цих випадках вимагання пов'язане з реальним завданням шкоди потерпілому: вимога передати майно, право на майно, вчинити дії майн. х-ру в майбутньому підкріплюється негайним, в момент вимоги, фіз. насильством, а також пошкодж. або знищенням майна. Ці дії відіграють роль залякування, попередження про серйозність вимоги, реальну можливість виконання погрози, якщо вимога не буде виконана. Вказане насильство охоплюється складом вимагання і не вимагає додаткової кваліф-ї. Аналіз об’. і суб. ознак вимагання і, особливо, його кваліфікованих видів, свідчить, що воно дуже схоже зі складами насильницького грабежу (ч.2 ст.186), розбою (ст.187) і, тому, для виключення помилок в кваліф-ї, слід виділяти ті ознаки, за якими ці зл. відрізняються: 1) при вимаганні винний погрожує застосуванням насильства, пошкодж. або знищенням майна, розголошенням відомостей, а при насильницькому грабежі і розбої має місце тільки погроза насильством; 2) при вимаганні винний погрожує застосувати насильство і вчинити ін. дії в майбутньому, якщо не б. виконані вимоги, а при насильницькому грабежі і розбої - негайно; 3) при вимаганні вимога стосується не тільки передачі майна, а й прав на майно або вчинення дій майн. х-ру, а при грабежі і розбої - тільки майна; 4) при вимаганні погроза завдання шкоди існує не тільки для потерпілого, а і його близьких родичів, а при грабежі і розбої - для особи, яка зазнала нападу (насильства); 5) реальне застосування насильства при вимаганні переслідує мету підкріплення вимоги, залякування потерпілого, при грабежі і розбої - воно є способом негайної передачі майна.

31. Шахрайство та його відмінність від крадіжки (ст.190). Предметом шахрайства є не тільки майно, але і право на майно. Об/с виражається у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман - це повідомлення неправдивих відомостей або замовчування відомостей, які мають б. повідомлені, з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Він м. виражатися в усній, письм. формі, у використанні підроблених документів. Зловживання довірою - це вид обману, що полягає у використанні винним довірливих відносин з власником або ін. особою, заснованих на родинних, служб. відносинах, знайомстві, ін. ц-п відносинах. Особл-сті шахрайства полягають у тому, що потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на майно. Тому обман або зловживання довірою за часом передує передачі майна або права на майно і викликає у потерпілого усвідомлення правомірності такої передачі. Напр., винний за фальшивим документом отримує грошовий переказ. Т.ч., обман чи зловживання довірою виступають як спосіб зовні законного, за згодою потерпілого, отримання майна або придбання права на майно. Якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а власне вилучення відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Винний має відповідати за крадіжку або грабіж (напр., особа під виглядом телефонного майстра, пред'явивши підроблене посвідчення, проникає до квартири, а потім непомітно викрадає зі стола золоту обручку. У цьому випадку він має відповідати за крадіжку і використання підробленого документа). Закінченим шахрайство вважається з моменту заволодіння майном або придбання права на майно. Обман, що не призвів до заволодіння майном, визнається незакінченим шахрайством. Так, якщо винний підробив документ для заволодіння чужим майном, але був затриманий, вчинене буде приготуванням до шахрайства, якщо ж він був затриманий при пред'явленні такого документа з метою заволодіння майном, то це буде замахом на шахрайство. Ч.2 ст.190 передбачає відп-сть за шахрайство, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому; ч.3 - за шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незак. операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки; ч.4 - за вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою. Специфічною ознакою шахрайства, т.ч., є спосіб обману: шляхом незак. операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки. Небезпека такого шахрайства полягає у тому, що ця техніка значно полегшує вчинення шахрайства, дозволяє заволодівати значними коштами, завдаючи непоправної шкоди власникам. Всі ін. ознаки тотожні за своїм змістом тим, що були викладені при аналізі крадіжки.

32. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст.191) хар-ся особливим відношенням винного до майна, яким він заволодіває. Особа в цих випадках не є сторонньою для майна: воно їй ввірене, перебуває в її віданні, або особа внаслідок службового становища має певні повноваження щодо цього майна. Юр. підставою для такого відношення винного до майна є цивільно-правові відносини, договірні відносини, спец. доручення, службові повноваження. У разі привласнення та розтрати особа заволодіває майном, яке їй ввірене чи перебуває в її правомірному володінні. Ін. словами, сбт зл. здійснює повноваження щодо майна на законній підставі. При цьому сбт привласнення і розтрати м.б. як службовою (ч.2 ст.191), так і приватною особою - експедитором, комірником, водієм приватної машини, агентом з нерухомості тощо (ч.1 ст.191). Привласнення - це незаконне безоплатне утримання майна, ввіреного винному або майна, яке перебуває в його віданні на законній підставі. Утримання як спосіб привласнення полягає у невиконанні вимог повернути майно у певний строк і встановленні володіння над ним як власним. Тому час невиконання вимоги про повернення свідчить про закінчення привласнення. Розтрата - це незаконне безвідплатне відчуження, використання, витрачення майна, яке було ввірене винуватому чи перебувало в його віданні (продаж, дарування, споживання, передача ін. особам тощо). Найчастіше за все розтрата слідує за привласненням, є наступним після привласнення етапом зл. Але розтрата м.б. і не пов'язаною з привласненням. Напр., коли комірник незаконно, з корисливою метою передає майно третім особам. Розтрата вважається закінченою з моменту відчуження, витрачення майна. На відміну від привласнення, при розтраті, на момент пред'явлення вимоги про повернення, ввірене майно у винного відсутнє. Ч.2 ст.191 передбачає, крім того, відп-сть за за-володіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за умови, що майно, яким винуватий заволодіває, не ввірене йому, не знаходиться в його безпосер. віданні, але внаслідок службового становища сбт зл. має право оперативного управління цим майном. Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує орг-розпорядчі або адм.-госп. ф-ції для незаконного і безоплатного обертання чужого майна: незаконно дає вказівку мат-льно відповідальній особі, підлеглій їй, про видачу майна; отримує майно за фіктивними документами тощо. Напр., служб. особа, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно отримує премії, надбавки до зарплати тощо. Закінченим цей зл. визнається з моменту незаконного безоплатного заволодіння майном. Кваліфікуючими ознаками цього зл. є: вчинення його повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч.3 ст.191); у великих розмірах (ч.4 ст.191); в особливо великих розмірах або організованою групою (ч.5 ст.191). Всі ці ознаки аналогічні тим, які були розглянуті при аналізі крадіжки.