З’ясуйте у чому суть управління мотивацією праці

Мотивація праці — це бажання працівника задовольнити свої потреби через трудову діяльність. Потреби — відчуття фізичного, соціального дискомфорту, нестачі чогось, це необхідність у чомусь, що потрібне для створення і підтримки нормальних умов життя і розвитку людини. Потреби у свідомості людини перетворюються на інтерес або мотив.

Головні важелі мотивації — стимули і мотиви. Під стимулом розуміється матеріальна винагорода певної форми, наприклад заробітна плата. На відміну від стимулу, мотив є внутрішньою спонукальною силою: бажання, потяг, орієнтація, внутрішні цільові установи та ін.

Мотив — внутрішнє бажання людини діяти певним чином для задоволення своїх потреб. Мотиви виникають під впливом мотиваторів. Мотиватор — усе те, що спонукає людину діяти певним чином.

В структуру мотиву праці входять: потреби, які хоче задовольнити працівник; цінності, що здатні задовольнити цю потребу; трудові дії, які необхідні для одержання благ; ціна — витрати матеріального і морального характеру, що пов'язані з трудовою діяльністю.

Мотив праці формується, якщо в розпорядку S управління є потрібний набір цінностей, що відповідає соціально обумовленим потребам людини.

Мотивація використовується в керуванні людьми протягом тисячоліть і традиційно визначено три її види: економічна, владна і соціальна.

Ефективність мотивації визначається за загальними кінцевими результатами: високою продуктивністю праці, високою ефективністю, високою якістю продукції (робіт, послуг).

Реалізація трудового потенціалу та підвищення мотивації праці робітника пов'язані з утвердженням в трудовому колективі сприятливої психологічної атмосфери. Втілення соціально-психологічних факторів, зменшення можливості конфліктів, покращення координації та взаємодії між співробітниками підприємства, правильний розподіл службових обов'язків, чітка система просування по службі, затвердження духу взаємодопомоги та підтримки, удосконалення відносин між керівниками та підлеглими все це сприяє підвищенню ефективності, продуктивності і мотивації праці.

З метою підвищення ефективності праці та відповідно максимізації прибутку, роботодавці ведуть пошук інтенсивних форм активізації трудової діяльності працівників. Одним із таких достатньо нових форм є партисипативне управління. Складові цього управління — співучасть працівників у прибутку підприємства, залучення їх до колективних трудових угод, організація гуртків якості і т. ін.

Формування необхідних груп мотивів успішного працівника є складний, довготривалий і кропіткий процес, у якому бере участь як сам працівник, так і вся організація, у якій він працює.

По-перше, необхідною умовою є наявність та необхідний ступінь виваженості таких груп мотивів, як:- мотиви, спрямовані на самовдосконалення, саморозвиток особистості;

- мотиви, спрямовані на самоствердження та самореалізацію;- широкі пізнавальні мотиви;- мотиви соціального престижу професії;- мотиви, спрямовані на задоволення матеріальних та духовних благ;- мотиви, спрямовані на самовиховання;- утилітарні мотиви тощо.

По-друге, мотиви пов’язані з ідентифікацією себе з соціальними групами організації, соціальними ролями та соціальними нормами, які існують у суспільстві та в конкретній організації. Не останню роль в управлінні мотивацією праці відіграють фактори продуктивності та задоволеності працею(1. Перспективи просування по службі2.Заробітна платня, пов’язана із результатами праці 3.Визнання керівництвом результатів праці4.Робота, яка дозволяє розвивати здібності5. Складна та важка робота б.Робота, яка передбачає самостійність7. Висока відповідальність8. Цікава робота 9. Робота, яка вимагає творчого підходу 10.3начні додаткові пільги 11.Справедливий розподіл обсягів роботи 12.1нформація про життя фірми13.Варіативність темпів роботи14. Гнучкий робочий графік15.Відносини із безпосереднім керівником16.Добрі стосунки з колективом17.Мінімум напруги і стресів18.Відсутність шуму та забруднення навколишнього середовища).