Техніка оперативного втручання при конкрементозному субмаксилиті

Мета оперативного втручання: доступом з боку порожнини рота через отвір у передньої стінки верхньої щелепи видалити запально-змінену слизову оболонку верхньощелепної пазухи, чужорідне тіло (корінь зубу), забезпечити відтік запального ексудату через співвустя у нижньому косовому ходу, видалити змінену слизову оболонку перфоративного отвору та слизово-окісним клаптем з присінку порожнини рота закрити перфоративний отвір у порожнини рота.

Матеріальне забезпечення: водні та спиртові розчини антисептиків. стерильна операційна білизна для ізоляції операційного поля. корнцанги малі, цапки. одноразовий шприц (5-10 мл) з голкою для внутрішньом'язових ін'єкцій. розчин анестетика. марлеві шарики та серветки. гачок Фарабефа. пінцет хірургічний та анатомічний. скальпель. розпатор. кровоспинні затискачі, стамеска Воячека. жолобувате долото. пряме долото. кісткові кусачки Гаєка. гостра хірургічна ложка. шприц з тупою голкою. марлева смуга, насичена йодоформною сумішшю, довжиною до 1м. голкотримач, хірургічна голка мала колюче-ріжуча. шовк або кетгут. хірургічні ножиці.

Вимоги до лікаря:

Пацієнт лежить на операційному столі на спіні, голова пацієнта повернута у протилежний запальному вогнищу бік та фіксована підголівником. Хірург розміщується попереду і з права від пацієнта, асистент - зліва. Хірург обробляє шкіру середньої та нижньої зони обличчя двічі спиртовими розчинами антисептиків марлевими серветками у корнцангах, ізолює операційне поле операційною білизною, яку фіксує цапками. Помічник лікаря забезпечує повний огляд операційного поля, сушить кров марлевими серветками або шариками за допомогою пінцетів, та відводить тканини у операційної рані гачками Фарабефа. Методика проведення:

Лікар виконує провідникову анестезію верхньощелепного нерву на стороні захворювання.

Лікар здійснює трапецієподібний розріз слизової оболонки та окістя в присінку порожнини рота з вестибулярного боку альвеолярного відростку верхньої щелепи у ділянці двох зубів, що межують з перфоративним отвором.

Прямим розпатором та марлевим шариком відшаровує слизову та окістя від кістки до верху від лінії розрізу та відтягує слизово-окісний клапоть гачком Фарабефа, широко оголюючи передню поверхню верхньощелепної кістки.

Лікар здійснює гемостаз, накладаючи на пошкоджені судини кровоспинні затискачі та перев'язуючи судини кетгутом.

Скальпелем лікар висікає змінену слизову оболонку та хірургічною ложкою видаляє грануляції з перфоративного отвору. Кістковими кусачками скушує виступаючи краї комірки відсутнього зубу.

За допомогою жолобуватого долота або стамески Воячека лікар перфорує стінку верхньощелепної пазухи.

Через створений отвір кусачками Гаєка лікар розширює отвір до розмірів, достатніх для огляду пазухи.

Ексудат та кров помічник лікаря видаляє з верхньощелепної пазухи та порожнини рота за допомогою слиновідсмоктувача або марлевих серветок.

За допомогою хірургічної ложки, пінцетів, затискачів та марлевих серветок лікар видаляє патологічно змінену слизову оболонку, поліпи, халестеатомні маси та чужорідні тіла з верхньощелепної пазухи.

Пазуху зрошують водними розчинами антисептиків.

Після ретельного гемостазу лікар здійснює огляд стінок пазухи та видаляє залишки зміненої слизової оболонки.

Прямим долотом або закритим затискачем лікар перфорує медіальну стінку пазухи таким чином, щоб утворилося кісткове вікно декілька ближче та до переду від середньої частини нижнього носового ходу довжиною 2,0-2,5 см та висотою 1,2-1,5 см. Основа отвору повинна бути розташована на рівні дна пазухи. Скальпелем розсікають слизову оболонку нижнього носового ходу у ділянці створеного отвору.

Далі лікар здійснює тампонаду пазухи йодоформною марлевою смугою. Укладку тампона починають з виведення одного кінця марлевої смуги через співвустя у нижньому носовому ході назовні, другий кінець смуги укладають з самих віддалених частин пазухи шарами у вигляді "гармошки", щоб при підтягуванні тампона він легко виводився з пазухи.

Слизово-окісний клапоть укладають на попереднє місце, закриваючи перфоративний отвір, та ушивають вузловими шовковими швами за допомогою голкотримача, колюче-ріжучої голки, починаючи з ділянки обробленого норицевого ходу.

Помічник лікаря хірургічними ножицями зрізає залишки шовкових лігатур, відступаючи від накладених вузлів до 0,3-0,5 см.

Лінію швів у порожнини рота обробляють розчинами антисептиків та закривають марлевим тампоном, насиченим йодоформною сумішшю, який фіксують швами або захисною пластмасовою платівкою.

Тампон видаляють через нижній носовий хід на 6-7 добу під потенційованим місцевим знеболенням. Мета тампонади - створення умов для збереження та організації кров'яного згустку. Шви знімають через тиждень після операції.

Техніка кюретажу комірки після видалення зубів на нижній щелепі

Мета оперативного втручання: видалення грануляцій, гранульом, осколків зубів з комірки та створення умов для неускладненого її загоєння.

Матеріальне забезпечення: одноразовий шприц (5 мл) з голкою для внутрішньом'язових ін'єкцій. розчин анестетика. зуболікарське дзеркало. зуболікарський пінцет. хірургічні ложки (середня і мала). гладилка широка. марлеві тампони. шприц з тупою голкою та розчином антисептика. марлева смужка, насичена йодоформною сумішшю. порошок або водневий чи масляний розчин антисептика, антибіотика широкого спектру дії.

Вимоги до лікаря:

Лікар розміщується попереду і з права від пацієнта. Пацієнт знаходиться в кріслі з запрокинутою головою на рівні плеча лікаря при втручанні на верхній щелепі, або з приведеним підборіддям до грудної клітини на рівні ліктя лікаря - при втручанні на нижній щелепі. Втручання лікар здійснює безпосередньо після видалення зубу, або при наявності ознак гострого запального процесу у комірці видаленого декілька днів тому зубу.

Методика проведення:

Лікар здійснює провідникове знеболення в залежності від розташування комірки зубу.

Після видалення однокореневих зубів проводить кюретаж комірки за допомогою малої хірургічної ложки. Обстежують дно комірки, при цьому видаляють гранульому, залишки грануляцій, вільно розміщені осколки зубу і кісткової тканини комірки Лікар добивається наповнення комірки кров'ю.

Після заповнення комірки кров'ю за допомогою марлевого тампона пальцями лікар здавлює (репонує) краї комірки.

Після видалення багатокореневих зубів лікар проводить кюретаж комірки кожного кореня, добивається наповнення їх кров'ю, та репонує краї комірки.

При кюретажі комірки з приводу запального ускладнення її загоєння, лікар після видалення грануляцій, гранульом, залишків коренів та пошкоджених стінок альвеоли промиває комірку розчином антисептика та поміщує у неї порошок або водневий чи масляний розчин антисептика або антибіотика, здійснюючи тампонаду комірки марлевою смужкою.

Заміну тампону лікар здійснює через 2-3 доби до зменшення явищ запалення та появи у комірці грануляційної тканини

Техніка кюретажу комірки після видалення зубів на верхній щелепі

Метаоперативного втручання: видалення грануляцій, гранульом, осколків зубів з комірки та створення умов для неускладненого її загоєння.

Матеріальне забезпечення: одноразовий шприц (5 мл) з голкою для внутрішньом'язових ін'єкцій. розчин анестетика. зуболікарське дзеркало. зуболікарський пінцет. хірургічні ложки (середня і мала). гладилка широка: марлеві тампони. шприц з тупою голкою та розчином антисептика. марлева смужка, насичена йодоформною сумішшю. порошок або водневий чи масляний розчин антисептика, антибіотика широкого спектру дії.

Вимоги до лікаря:

Лікар розміщується попереду і з права від пацієнта. Пацієнт знаходиться в кріслі з запрокинутою головою на рівні плеча лікаря при втручанні на верхній щелепі, або з приведеним підборіддям до грудної клітини на рівні ліктя лікаря - при втручанні на нижній щелепі. Втручання лікар здійснює безпосередньо після видалення зубу, або при наявності ознак гострого запального процесу у комірці видаленого декілька днів тому зубу.

Методика проведення:

Лікар здійснює провідникове знеболення в залежності від розташування комірки зубу.

При видаленні однокореневих зубів, корені яких не прилягають до дна верхньощелепної пазухи, кюретаж проводять по методиці, що описана для зубів нижньої щелепи.

При видаленні зубів, верхівки коренів яких можуть дуже близько прилягати до дна верхньощелепної порожнини, маніпуляції слід проводити дуже обережно щоб не допустити перфорації дна гайморової пазухи по методиці, що описана для зубів нижньої щелепи.