Приклад формування діагнозу

1. ЦМВІ, набута легенева форма (церебральна, ниркова і інш.).00

2. ЦМВІ, вроджена (гостра або хронічна форма).

У вагітної жінки ЦМВІ може проявитись в різноманітних клінічних формах, при гострих - навіть з тяжкими ураженнями печінки, легенів, мозку і летальними випадками. Звичайно жінки скаржаться на загальне нездужання, головний біль, втомливість, слизові виділення з носу, з геніталій, збільшення і болісність підщелепних залоз.

Деякі характерні симптоми проявляються у комплексі: виражений, стійкий до проведеної терапії гіпертонус тіла матки у І, II чи III триместрах; запальні захворювання піхви, шийки матки; гіпертрофія, кисти та передчасне старіння плаценти; багатоводдя; на цьому фоні маса плода часто перевищує гестаційний термін; інтимне прошарування хоріальної тканини, плаценти; передчасне відшарування нормально розташованої плаценти; крововтрати у пологах, які досягають 1% маси тіла жінки; клініка прихованого післяпологового ендометриту з розвитком порушень менструального циклу в подальшому.

Але частіше ЦМВІ буває у вигляді латентної чи загострення хронічної інфекції, які діагностуються лише при лабораторному дослідженні, допоміжною вказівкою може бути наявність ОАА, ЗПВ, ЗПП, УВР, хворих дітей.

У жінок з хронічною ЦМВІ частіше, ніж у жінок без акушерської патології відмічається псевдоерозія шийки матки, ендометрит, дисфункція яєчників, а також екстрагенітальні захворювання - гепатит, хронічний холецистит, сечокам'яна хвороба, хронічний гайморит, пневмонія, хронічні захворювання підщелепних, навколовушних і слинних залоз.

Клінічні прояви ЦМВІ у дітей. Інкубаційний період достеменно невідомий,припускають його коливання від 15 днів до 4місяців. Прояви набутої ЦМВІ розрізняють залежно від віку і імунного статусу організму дитини У дітей найбільш часті безсимптомні (латентні) форми (до 90 %), які мають досить довгий перебіг. Можуть перебігати як гострий локалізований процес з клінікою ГРВІ; зустрічаються форми з ізольованим ураженням слинних залоз (сіалоаденит) або з мононуклеозоподібним синдромом (подовженою лихоманкою, незначними проявами гепатиту, тонзилітом без лімфаденопатії і відсутністю гетерофільних антитіл). При імунодефіциті різної етіології, частіше у дітей до 3-місяців життя, виникає дессимінована форма або вісцеральна інтерстиціальна пневмонія з невиразними слабкими фізикальними проявами,незначною задишкою,ціанозом, кашлюкоподібним кашлем, лейкопенією. Ураження печінки різного ступеню тяжкості з холестазом або холангитом. Патологія зі сторони шлункового тракту поліморфна: дуоденіт, ентероколіт, виразково-некротичне ураження усієї слизової оболонки кишечнику. Ураження ЦНС зустрічається у вигляді енцефалопатії, енцефаліту, нейропатії з млявим перебігом. ЦМВІ може перебігати з залученням в інфекційний процес нирок, васкулітом.

Вроджена ЦМВІ проявляється різноманітною симптоматикою, котра залежить від строку інфікування плода. Інфікування ЦМВ на ранніх стадіях розвитку плода приводить до вад і частої загибелі плода і новонародженого. Зараження плода у більш пізніші строки вагітності проявляється у постнатальному періоді жовтухою, гепатоспленомегалією, ураженням ЦНС, пневмонією, нефрозонефритом, геморагічною пурпурою, захворюванням очей(хоріоретиніти, катаракта, атрофія зорового нерву, сліпота), шлунково-кишковими розладами. Найбільш характерна для вродженої ЦМВІ тріада симптомів: жовтяниця, гепатоспленомегалія, геморагічна пурпура. Геморагічний синдром проявляється екхімозами, петехіями, блювотою «кавовою гущею». Захворювання має тяжкий перебіг і нерідко з летальним кінцем у перші 2 тижні після народження. Рідше зустрічаються легкі форми вродженої ЦМВІ без ознаки генералізації або з абортивним і безсимптомним перебігом. При хронічній вродженій ЦМВІ може бути мікрогірія, гідроцефалія, помутніння кришталику і скловидного тіла.

Основні діагностичні ознаки ЦМВІ:

1. Епіданамнез – різноманіття шляхів зараження, але найбільш небезпечний вертикальний

(трансплацентарний, перинатальний) шлях.

2. Різноманіття клінічних форм: від латентної безсимптомної інфекції до генералізованої

форми з ураженням ЦНС, печінки, легенів, нирок та інших органів і систем.

3. Найбільшу небезпеку для життя та прогнозу хворої дитини становить вроджена ЦМВІ.

4. Клінічна діагностика складна, обов’язково потрібне лабораторне підтвердження.

Особливості ЦМВІ у дітей першого року життя:

1. Характерна вроджена ЦМВІ, яка виявляється різноманітною клінічною симптоматикою і залежить від строків інфікування плоду.

2. Раннє інфікування плоду призводить до формування каліцтв чи загибелі плоду; інфікування плоду в пізні строки вагітності проявляється вісцеральними формами, ураженням ЦНС, генералізацією процесу.

3. Найбільш характерною для вродженої ЦМВІ є тріада симптомів: жовтяниця, гепатоспленомегалія, геморагічна пурпура.

4. Прогноз при вродженій ЦМВІ завжди серйозний: смерть може настати внутрішньоутробно,при народженні або в перші 2 тижні після народження. У дітей що вижили високий відсоток залишкових явищ несприятливих для життя.

Лабораторна діагностика:

1. Цитологічний метод. Виявлення в мазках з осадів сечі, слини, мокротиння, ЦСР та ін.

біосубстратів характерних цитомегалічних клітин(«совине око»).

2. Серологічний метод. Досліджують в РПГА, латекс-аглютинації, РН антитіла з 4-х

кратним наростанням титру в динаміці.

3. За допомогою ІФА знаходять у сироватці крові антитіла до цитомегаловірусу класу

IgM (анти-ЦМВ IgM), виявлення яких свідчать про свіже інфікування або реактивацію

латентної чи персистентної інфекції (гострої чи хронічної).

4. Вірусологічний метод. Виділення цитомегаловірусів у культурі фібробластів ембріону

людини чи в лінії диплоїдних клітин ембріону людини.

5. Молекулярно-біологічні методи. Методом ПЦР виявлення ДНК ЦМВІ у різних

середовищах організму, в тому числі і в секційному матеріалі.

6. Інші методи. Застосовують біохімічні дослідження, пункційну біопсію печінки; УЗД

органів черевної порожнини використовують при необхідності.

Диференційний діагноз проводять з сепсисом, вірусними гепатитами, пневмонією, менінгоенцефалітом, хворобами очей, гострими кишковими захворюваннями різноманітної етіології, нефрозонефритами.

Лікування. Етіотропна специфічна терапія проводиться призначенням при легкій формі ЦМВІ лейкоінтерферону чи віферону; стимуляторів інтерфероногенезу – рід остину,.

неовіру. При тяжкій генералізованій формі використовують ганцикловір у комбінації зі специфічним імуноглобуліном (цитотект-біотект).

Інфузійна терапія проводиться з розчинами глюкози, полідеза, реополіглюкіна, альбуміна, кристалоїдів.

При загрозі бактеріальних ускладнень призначають антибіотики(цефалоспоріни, аміноглікозіди, макроліди) у вікових дозах.

Гормонотерапія проводиться тільки при генералізованих формах захворювання.

Вітамінотерапія, у тому числі Альвітіл (виробник – Solvay Pharma, Франція) – збалансований полівітамінний комплекс, який містить весь спектр необхідних вітамінів(Е,D-3, C, B-1, B-2, B-5, B-6, B-12, Bc, H, PP), у дозах, оптимально відповідних добовій потребі

(відповідно рекомендаціям ВОЗ по масовій профілактиці гіповітамінозів від 2002року).