Фактори вулиці та їх вплив на формування особистості. Причини бездоглядності та безпритульності. Характеристика основних груп дітей вулиці

Виховна роль вулиці відома з найдавніших часів. Багато педагогів і батьки, даючи характеристику дитині, нерідко відзначали вплив вулиці на його виховання. У той же час вулиця часто є свого роду «домом» для багатьох дітей та їх основним вихователем. Причинами активного впливу вулиці на формовану особистість дитини є індивідуально - психологічні особливості дитячого віку. Вулиця у великій мірі дозволяє дитині реалізувати свої інстинкти. Діти кожен день стикаються з поведінкою однолітків і дорослих на вулиці у всьому його різноманітті. Основними факторами вулиці, що суттєво впливають на соціальне виховання дитини, є:
- Свобода самовиявлення особистості. Дитина (підліток) дуже потребує такої свободи. Саме вулиця надає йому свободу самовияву і за змістом, і за формою, який він, як правило, не має в домашніх умовах; - Субкультура середовища спілкування дитини з собі подібними, що відповідає його інтересам і потребам. Це середовище створює найбільш сприятливі умови для самовияву. У ній дитина відчуває себе «як усі», на рівних (відчуття комфортності), навіть якщо має місце його утиск, тиск, обмеження. Відділення його від середовища, навпаки, створює комплекси, особистісні проблеми внутрішньої обмеженості та ін Така субкультура далеко не завжди носить позитивний характер. Вона створюється такими ж дітьми вулиці і сприяє підтримці середовища; - Різноманіття, новизна і незвичність явищ, що забезпечують задоволення допитливості дитини, його постійно зростаючий інтерес і природні потреби. Саме на вулиці дитина зустрічає значну кількість прикладів, які не мають ціннісних обмежень і тому стають зразками, досить доступними для наслідування. Враховуючи значний негативний вплив цих прикладів, Шацький назвав вулицю ' основним ворогом виховного процесу (форма головної негативною сили, негативний образ навколишнього середовища дитини). Вона сприяє безладності вражень, нестійкості настроїв, збуджує нерви і створює «дикі характери», пригнічує розумну волю, але «вона привертає швидким задоволенням дитячих інстинктів, цікавості, товариськості і сильно діє на дитячу подражательность»; - Спільна діяльність, яка посилює індивідуальні можливості кожної дитини, робить його більш значущим як у своїх очах, так і в очах оточуючих. Від неробства діти включаються в різні види спільної діяльності залежно від вчинків окремих осіб, що беруть на себе функції ініціаторів та організаторів формування (задоволення) нових, незвичайних (сформованих) інтересів і потреб групи. Такі види діяльності можуть бути найрізноманітнішими, в тому числі: куріння, вживання спиртних напоїв, наркотиків, спільні пісні, знущання над оточуючими.;
- «Активне дозвілля», спільне проведення часу для дітей, яким нічим зайнятися і які завдяки вулиці отримують таку можливість;
«Діти (дитина) вулиці» - це діти (дитина), які не досягли 18 років, результат виховання яких визначено вулицею; діти (дитина), що живуть (живе) на вулиці і для яких (якого) вона є рідною домівкою.
Основними причинами формування таких особистостей є: • втрата батьків в результаті нещасного випадку, коли дитині своєчасно не була надана допомога службами опіки та піклування; • якщо дитина кинутий батьками; • батьки, позбавлені або знаходяться в процесі позбавлення батьківських прав; • жорстоке поводження з дитиною в сім'ї; • агресивна обстановка в сім'ї, що створює для дитини дискомфорт і спонукає його шукати більш сприятливі умови для самовираження; • самотність дитини, відсутність уваги до нього, коли батьки відсторонюються з різних причин від його виховання; • матеріальне благополуччя сім'ї, коли соціальні інтереси дитини залишаються поза увагою батьків; • творча активність дитини, постійно шукає нове, неординарне і не знаходить можливості до самореалізації; • недоліки виховання та побуту, конфліктні відносини і інші фактори, що змушують вихованців залишати дитячі будинки та інтернатні установи; • психологічні відхилення, які спонукають дитину до бродяжництва; • субкультура дитячої середовища, в якій дитина отримує соціальне задоволення і яка визначає його ставлення до неї як до домінуючої, і інші причини.

«Дітей вулиці», при живих батьках за збігом обставин опинилися без їх піклування, нерідко називають соціальними сиротами. До них відносять залишилися без одного або обох батьків у зв'язку з: • позбавленням їх батьківських прав; • обмеженням у батьківських правах; • визнанням їх безвісно відсутніми; • визнанням їх недієздатними (обмежено дієздатними); • знаходженням їх в лікувальних установах; • оголошенням їх померлими; • відбуванням ними покарання у вигляді позбавлення волі у виправних установах, перебуванням під вартою в якості підозрюваних і звинувачених у вчиненні злочинів; • ухиленням від виховання дітей або від захисту їхніх прав та інтересів; • відмовою взяти своїх дітей із воспітательньгх, лікувальних установ, закладів соціального захисту населення та ін; • інших випадках визнання дитини залишилися без піклування батьків у встановленому законом порядку.

Існують класифікації «дітей вулиці»:
а) залежно від часу нахождження дитини на вулиці: • діти, вихованням яких не займаються батьки або особи, що їх заміняють, а лише ті, хто оточує їх на вулиці. Такі діти додому найчастіше повертаються тільки ночувати; • діти, періодично йдуть із сім'ї на короткий час і що повертаються додому; • діти, які пішли з родини, але пребитающіе на вулиці порівняно недовгий час (від кількох тижнів до півроку); • діти, які живуть на вулиці довгий термін (рік і більше); • діти - вихованці сирітських установ, позбавлені піклування батьків і виховуються середовищем життєдіяльності; • молоді люди, що вийшли із сирітських установ. Формально вони мають житло, але через специфіку організації життєдіяльності даних установ вони не готові до самостійного життя і теж опиняються на вулиці;
б) в залежності від соціального положення ребенка: • бездомні - діти, які не мають постійного місця проживання або проживають в умовах, абсолютно не відповідають соціальним нормам, іншими словами, ті, яким з якихось причин ніде жити; • бездоглядні - неповнолітні діти, контроль за поведінкою яких відсутня внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків по їх вихованню, навчанню і (або) змісту з боку батьків або законних представників, або посадових осіб. Суть цього суспільного явища полягає у відсутності належного спостереження за дітьми (дитиною) з боку батьків або осіб, які їх замінюють. Такі діти можуть приходити постійно або періодично ночувати додому. До них відносять і тих, батьки (або особи, що їх заміняють) яких (які) використовують їх в інтересах самозбагачення: спонукають до жебрацтва, проституції, розкраданню і пр. Нагляд в цьому випадку використовується в інтересах самозбагачення. • безпритульні - бездоглядні, що не мають місця проживання та (або) місця перебування. На відміну від бездомних безпритульні можуть мати житло, але не жити в ньому з яких-небудь причин. Їх нерідко називають бомжами - це неповнолітні, що залишилися без піклування батьків і не імеющіе.определенного місця проживання (реєстрації). Така категорія дітей може бути як при живих батьках або особах, які їх заміщають, так і без них.