Структура соціально-педагогічної діяльності

Як і будь-яка професійна діяльність, соціально- педагогічна діяльність має певну структуру. Основними її компонентами є:

- Визначення мети та завдань діяльності;- Визначення суб'єкта та об'єкта діяльності;- Визначення змісту діяльності; -Вибір методів і технологій роботи;- Вибір форм діяльності; -Реалізація наміченого плану діяльності;- Коректування діяльності; -Аналіз результатів.
Соціально- педагогічна діяльність реалізується у вигляді комплексу профілактичних, реабілітаційних, корекційно- розвиваючих заходів, а також шляхом педагогічно доцільною організації різних сфер життєдіяльності підопічних.
До основних принципів соціально -педагогічної діяльності відносять: індивідуальний підхід; опору на позитивні сторони особистості підопічного; об'єктивність підходу до підопічному; конфіденційність.
Основними напрямками соціально -педагогічної діяльності є:
- Діяльність з профілактики явищ дезадаптації (соціальної, педагогічної, психологічної), підвищенню рівня соціальної адаптації дітей за допомогою їх особистісного розвитку;- Діяльність з соціальної реабілітації дітей, що мають ті чи інші відхилення від норми.

Виділяють наступні завдання соціально -педагогічної діяльності:
· Формування соціальної компетентності людини. Дане завдання реалізується за допомогою його соціального навчання;- Виховання комплексу почуттів, необхідних людині для взаємодії з навколишнім середовищем (соціальну адаптивність, соціальну автономність і соціальну активність), це реалізується на основі соціального виховання;- Сприяння в подоланні труднощів соціалізації, виникаючих проблем відносин з навколишнім соціальним середовищем, реалізується через соціально -педагогічний супровід.
За своєю сутністю соціально-педагогічна діяльність - це цілеспрямована послідовність дій соціального педагога (суб'єкта), що забезпечує найбільш оптимальне досягнення певної соціально - педагогічної мети у соціальному розвитку (корекції розвитку), вихованні (перевихованні, виправленні), оволодінні вміннями та навичками в самообслуговуванні, навчанні, професійної підготовки об'єкта.

Всякий соціально-педагогічний процес здійснює конкретний фахівець (група фахівців) - суб'єкт. Цей фахівець реалізує ту послідовну діяльність, яка дозволяє йому домагатися результативності в досягненні поставленої мети.

Суб'єкт соціально -педагогічного процесу - це або підготовлений фахівець, або батько, або яку третю особу (група) по відношенню до людини, на якого спрямована його (їх) діяльність. В якості суб'єкта виступає і сама людина по відношенню до себе при здійсненні саморозвитку, самовиховання.
Предметом с оціально- педагогічної діяльності є не всі соціальні відносини, а група відносин, які є найбільш проблемними, тобто призводять до дестабілізації, соціальної дезорганізації, зростання соціальної напруженості, виникнення соціальних конфліктів, попаданню людей у важкі життєві ситуації; а також закономірності взаємодії суб'єктів соціальної роботи при оптимізації соціальних відносин (у процесі формування здатності відновлення соціального суб'єкта). Соціальна робота вивчає діяльність, тобто введення активного суб'єкта в предмет соціальної роботи.
Об'єкт соціальної роботи - система соціальних відносин (стійкі зв'язки між суб'єктами, групами і верствами суспільства). Деякі вважають, що об'єктом соціальної роботи є людина. Але при такому розумінні людина розглядається абстрактно від його соціальних зв'язків (а суспільство - це система). Об'єкт соціальної роботи - це не тільки індивіди, але й соціальні групи. Якщо в якості об'єкта розглядаються індивіди або групи, то це потрібно розглядати в рамках тих соціальних зв'язків, в які вони включені в реальному суспільстві. Соціальна робота вивчає той же об'єкт (суспільство), що і низка інших гуманітарних наук (соціологія, наприклад). Так, один і той же об'єкт вивчається різними науками, але кожна їх них виділяє і досліджує свій специфічний предмет.