Промислова зона та комунально-складська зона

Виробнича територія – територія розміщення підприємств, пов’язаних з ними виробничих об’єктів, комплектів науково – дослідних установ, комунально – складських об’єктів, підприємств із виробництва та переробки с/г продуктів, санітарно – захисних зон, об’єктів спецпризначення, споруд зовнішнього транспорту, шляхів позаміського та приміського сполучення, ділянок громадських установ і місць загального користування для населення, яке працює на підприємстві.

 

 

Промислова зона – це функціональна спеціалізована частина території міста, до складу якої входять об’єкти матеріального виробництва, комунального господарства, виробничої інфраструктури, науки, наукового обслуговування, підготовки кадрів, інші об’єкти невиробничої сфери, які обслуговують матеріальне і нематеріальне виробництво.

При плануванні промислової зони треба дотримувати:

· частка території з виробничими функціями може складати 60-65% загальної території;

· виробничі об’єкти повинні розміщуватися компактно;

· промислова зона з’єднується транспортними засобами і зв’язками з іншими функціональними зонами поселення;

· при розміщенні промзон враховують фактор місць прикладання праці і місць проживання;

· для повноцінного функціонування промзони створюють один або декілька громадських центрів обслуговування, переважно на стиках із сельбищними територіями;

· до складу центрів громадського обслуговування вкл. Установи з функціями: інформаційні, управління, науково – проектні, обслуговування, громадського харчування, охорони здоров’я.

В залежності від розмірів промислової зони та її функціональної та архітектурно – планувальної організації виділяють такі елементи:

- промислові райони – спеціалізоване, територіально – планувальне утворення, яке формується на підставі нових та існуючих підприємств. Щільність промзабудови – не менше 70% (по території)

- промисловий вузол – комплексний територіальний елемент промислового району, з вираженими планувальними межами, інженерно – технічною інфраструктурою, допоміжними підприємствами, об’єктами побутово – соціального обслуговування.

Промисловий вузол складається з 10 – 40 підприємств.

 

- територіальні групи підприємств – угруповування окремих видів підприємств, переважно легкої та харчової промисловості та середніх і невеликих підприємств машинобудування, без розвинутої зовнішньої інженерно – технічної інфраструктури, площею S=20 – 100 га

- окремі підприємства

Науково – виробнича зона– територія поселення, призначена для розміщення і розвитку наукових установ з різним характером дослідницької діяльності і розвитком виробництва.

Рекомендується формувати наукові зони в:

- центральних міських районах для розміщення установ суспільних наук, науково – проектних організаціях;

- при центральних сельбищних і сельбищно – виробничих районах для установ виробничих і технічних наук;

- у периферійних міських районах для розміщення наукових, навчальних, науково – технічних установ;

- у приміських районах в межах впливу міст для створення наукових містечок, технополісів, агротехнополісів, дослідницьких полігонів, полів.

Комунально – складська зона:

Територія поселення для розміщення підприємств, які забезпечують населенню зберігання товарів, комунально – побутових послуг з об’єктами інженерно – технічного і адміністративного забезпечення.

На території розміщуються об’єкти харчо – смакової, м’ясної, молочної промисловості, торгівлі і плодово – овочевого господарства склади, холодильники, овочеві бази, заготівельні підприємства, гаражі, депо, парки транспортних засобів, об’єкти обслуговування населення (пральні, хімчистки, об’єкти ремонту побутової техніки, одягу), комунального господарства, бази експлуатації і ремонту житла, комунальних мереж.

Складське господарство міста в середньому займає 1,5 – 2% всієї території і до 6% позасельбищної території. Складські зони повинні бути наближені до перехресть головних вантажовідвідних транспортних комунікацій та головних напрямків вантажопотоків.

 

Основою планувальної організації складського комплексу є зонування його території з:

· виділенням зони для приймання, зберігання та відправлення вантажів;

· виділенням транспортної зони, яка забезпечує приймання і відправку вантажів з подальшим їх перевантаженням;

· відокремленням зони побутового та виробничого обслуговування;

· відокремлення санітарно – захисної зони

До складу промислової зони плануючого міста входять такі галузі промисловості і виробництва:

 

Галузь промисловості та вид виробництва	Кількість працюючих чоловік	Розмір основного промислового майданчика, га	Клас шкідливості
Харчова промисловість
М'ясокомбінат		12,6	ІІ
Кондитерська фабрика			-
Молочноконцервний завод			V
Тепличний комбінат			-
Млинокомбінат			-
Консервний завод			-
Легка промисловість
Нормально-освітлювальних і спеціальних ламп		8,56	ІV
Фабрика верхнього трикотажу			ІV
шкіряно-взуттєва			IV

 

3.6. Організація вулично-дорожньої мережі, транспортного обслуговування, зберігання транспортних засобів

 

 

Мережу вулиць і доріг населених пунктів слід проектувати у вигляді єдиної системи, з урахуванням функціонального призначення окремих вулиць і доріг, інтенсивності транспортного та пішохідного руху, архітектурно-планувальної організації території, вимог до навколишнього середовища. Пропускну здатність вуличної мережі, транспортних пересікань і місць зберігання автомобілів слід визначати, виходячи з рівня автомобілізації – 100 – 150 автомобілів на 1000 жителів – 1500 автомобілів.

Категорії вулично-дорожньої мережі, їх розрахункові параметри слід приймати за табл.7.1. (ДБН 360-92**).

Для малого міста приймаються:

- магістральні вулиці із шириною в червоних лініях 50-80 м і кількістю смуг руху 2-4;

- житлові вулиці з шириною 15-25 м і кількістю смуг руху 2-3;

- проїзди з кількістю смуг руху 1-2;

- дороги в промислових і комунально-складських зонах з 2 смугами руху.

Види громадського транспорту слід приймати на основі розрахунку пасажиро потоків і дальності поїздки пасажирів. Щільність мереж ліній наземного громадського транспорту слід приймати, як правило, 1,5-2,5 км\км²

У містах слід передбачати постійне зберігання всіх (100%) автомобілів, які належать жителям районів та тимчасове зберігання автомобілів відвідувачів.

Кількість місць постійного зберігання визначається, виходячи з кількості населення і рівня автомобілізації, а тимчасового зберігання – виходячи з умов

 

зберігання цими місцями 10 % розрахункового парку автомобілів жителів цих районів. Для зберігання автомобілів передбачаються гаражі висотою до 5 наземних поверхів з використанням підземного простору. Довжина пішохідного підходу до гаража і автостоянок постійного зберігання 800 м, а відстань стоянок тимчасового зберігання від житла - до 150 м. Відстань від в’їздів до гаражів і автостоянок і від виїздів з них до перехресть магістральних вулиць складає 100м; до перехресть вулиць і проїздів місцевого значення – 35 м, від зупинок громадського транспорту – 30м. Відстань від гаражів до житлових і громадських будівельних будівель слід приймати за табл.7.5. (ДБН 360 – 92**) залежно від кількості машиномісць.

4. Інженерне обладнання, інженерна підготовка та благоустрій території міста

4.1. Інженерні мережі

Обов’язковим містобудівним документом, який розробляється у вигляді пояснюючих інженерних схем і обґрунтувань функціональної й економічної доречності виконання заходів щодо інженерної підготовки території, яка повинна передувати початку будівельних робіт, є власне заходи для підготовки території, що розробляються і затверджуються.

До цих заходів належать:

· підготовка території для забудови, яка включає роботи із вертикального планування і відведення поверхневих вод;

· влаштування доріг з одночасним виконанням робіт із розміщенням споруд вуличного водопроводу, каналізації, електро-, тепло-, газифікації і влаштування їх підземних мереж;

· благоустрій і озеленення території з розміщенням на території сучасного інженерного обладнання для її благоустрою

В ході реконструкції міста усі заходи для інженерної підготовки території необхідно виконувати з урахуванням черговості забудови у комплексі з роботами із влаштування вулиць, проїздів та підземних мереж. При цьому передбачається приєднання підземних мереж до вже існуючих і поєднання їх із

 

загальноміською мережею. Благоустрій територій міста має також на меті активне включення незручних ділянок як для забудови, так і для перетворення їх

на зручні та вигідні для оточуючого ландшафту ділянки з парками, ставками чи використання улоговини для прокладання магістралей, а ярів для розміщення у них підземних споруд з водовідвідними трубами під ними.

Вертикальне планування

Вертикальне планування території слід виконувати з урахуванням наступних основних вимог:

· максимального збереження існуючого рельєфу;

· максимального збереження грунтів і дерев’яних насаджень;

· відведення поверхневих вод з швидкостями, що виключають ерозію грунтів;

· мінімального об'єму земляних робіт;

· мінімального десбалансу земляних мас;

· збереження і використовування ґрунтового шару при насипах і виїмках.

Відведення поверхневих вод проектується, як правило, закритою дощовою каналізацією. Для пристрою очисних споруд поверхневих вод слід керуватися "Правилами охорони поверхневих вод від забруднення".

На території поселень з високим стоянням ґрунтових вод, на заболочених ділянках, слід передбачати пониження рівня ґрунтових вод в зоні капітальної забудови шляхом пристрою вертикальних або горизонтальних закритих трубчастих дренажів різної конструкції.

Озеленення

 

Система озеленення та обводнення міставідіграє і різновидну роль уформуванні міського середовища. Просторова організація озеленених територій спрямована на забезпечення трьох функцій:

- організація спорту і відпочинку населення;

- поліпшення санітарно – гігієнічного стану міського середовища;

 

- естетичне поліпшення середовища міста

Естетична роль зелених насаджень пов’язана із збагаченням архітектурного обличчя міста, з поліпшенням ландшафту відкритих міських просторів і приміських зон.

При функціональному зонуванні треба виділяти:

- озеленення території загального користування;

- озеленення території обмеженого користування;

- озеленення території спеціального користування.

Головна мета озеленення – поліпшити мікроклімат міської забудови, а тому воно вирішується у поєднанні з інсоляцією, освітленням і вітровим режимом.

4.4 Санітарне очищення міста

Санітарне очищення житлових районів і мікрорайонів від твердого сміття - це комплекс заходів зі збору, видалення, знешкодження та утилізації сміття.

Основним питанням є вибір систем збору і збереження домового сміття на житлових територіях і видалення його.

Вибір системи залежить від рівня благоустрою, поверховості, типу забудови.

5. Заходи щодо збереження і використання пам’яток історії і культури, охорона навколишнього середовища

 

При плануванні і забудові міських і сільських поселень необхідно дотримувати вимоги законодавства України про охорону і використовування пам'ятників історії і культури.

Обліку і збереженню в плануванні і забудові підлягають: будівлі і споруди, їх ансамблі і комплекси, містобудівні формування, цінні в художньому відношенні ландшафти, витвори монументального мистецтва, археологічні об'єкти, пам'ятні місця, що представляють історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, віднесені до категорії пам'ятників історії і культури загальнодержавного і місцевого значення, а також пам'ятники, знов виявлені в процесі досліджень.

 

 

Разом з будівлями і спорудами - пам'ятниками історії і культури - при проектуванні необхідно зберігати цінне історичне планування і забудову поселень, цінний природний ландшафт і пам'ятники природи, видові крапки і зони, звідки розкриваються види на пам'ятники і їх комплекси.

Проекти планування і забудови міст, селищ і сільських поселень з цінною історико-культурною спадщиною можуть виконуватися тільки після відповідних передпроектних досліджень, на основі яких складаються історико-архітектурні опорні плани і проекти зон охорони пам'ятників історії і культури цих поселень. Ці документи як обов'язкові входять до складу генеральних планів.

Навколо розкритих пам'ятників археології, що підлягають музеєфікації, встановлюються охоронні зони, аналогічні охоронним зонам нерухомих пам'ятників інших видів.

В старовинних поселеннях на ділянках забудови і ландшафту, з'єднаного загальною планувальною і архітектурно-просторовою композицією, значно насичених пам'ятниками різних видів і мають добре збереження історичного середовища, встановлюються заповідні зони (території).

В місцях, пов'язаними з історичними подіями, з життям і діяльністю видатних осіб, створюються заповідні історико-меморіальні зони.

Висновки

 

В результаті виконаної роботи було запроектоване мале місто на 34 тисячі жителів у Новосанжарському районі на основі діючого архітектурно-містобудівного законодавства, державних будівельних норм і правил.

 

Список використаної літератури:

 

 

1. Закон України „Про генеральну схему планування території України ” від 7.02.2002р. №3059-ІІІ

2. ДБН Б.1.1-6:2007 Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження схем планування території району. – К.,2007

3. ДБН 360-92**. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. -К., 1993.

4. ДБН Б. 1-2-95. Склад, зміст, порядок розроблення, погодження і затвердження комплексних схем транспорту для міст України. -К., 1995.

5. Держбуд України „Містобудування. Законодавчі акти”. – К., Укрархбудінформ, 1999.

6. Містобудування. Довідник проектувальника. – К.2006.

7. В.А. Черепанов. Транспорт в планировке городов. -М., 1984.

8. І.Н. Скриль Основи планування міст. – Полтава: ПолтНТУ, 2002.

9. Ю.М.Подсєкін. Методичні вказівки до курсової роботи „Мале місто на 10 – 50 тис. жителів” з дисципліни „Планування міст” для студентів спеціальностей: 7.092105 „Автомобільні дороги та аеродроми”, ПДТУ,1999.