Принципи Імпульсів розвитку 7 страница

• поява значної кількості виробничих систем і споживчих товарів, заснованих на інформаційних принципах, запозичених у природи;

• як наслідок попереднього пункту відбувається зниження питомої енергоємності, матеріаломісткості та ціни виробничих процесів, виробів і послуг;

• виникнення передумов до досягнення індустріального метаболізму, тобто формування замкнених інтегральних систем виробництва і споживання продукції за аналогією з циклами кругообігу речовин і енергії в природі;

• насичення в розвинених країнах ринку кількісного споживання матеріальних благ, що дає змогу перейти до розвитку ринку духовних та інформаційних благ і послуг;

• розвиток територіального самоврядування і в результаті значно краще врахування індивідуальних особливостей екосистем і соціальних співтовариств в управлінні економічним розвитком;

• інтернаціоналізація процесів виробництва і споживання продукції; міжнародна кооперація і спеціалізація створюють можливості для різкого скорочення питомих витрат виробництва продукції, максимальної реалізації територіальних факторів оптимізації компонентів життєвого циклу товарів.

У 1972 p. світ був схвильований фактами доповіді групи вчених під керівництвом Д. Медоуза Римському клубу «Межі зростання». У доповіді йшлося про реальну небезпеку, що загрожує людству і екосистемам Землі внаслідок безжальної експлуатації природних ресурсів і забруднення довкілля.

У 1995 р. вийшла нова доповідь Клубу «Фактор чотири. Подвоєння багатства, дворазова економія ресурсів» («Factor Four: Doubling Wealth - Halving Resource Use»). Його автори Е. Вайц-зеккер, Е. Ловінс, Л. Ловінс пропонують нові рішення екологічних проблем шляхом революційного підвищення ефективності систем життєзабезпечення людського суспільства. Російською мовою книжковий варіант доповіді вийшов у 2000 р. під назвою: «Витрат - половина, віддача - подвійна» (Вайцзеккер и др., 2000).

Основну концепцію підходу до вирішення проблем розкрито вже в назві. «Фактор чотири» - це калькований переклад з англійської: «помножити на чотири». Основну думку авторів можна простежити на одному з прикладів (яких у книзі безліч): зниження питомого (на 100 км) використання автомобілем пального удвічі дає змогу його власникові ще й удвічі підвищити рівень обсягу споживання за рахунок зекономлених енергоресурсів. Разом це й дає вчетверо більший (фактор чотири) результат на одиницю витрачених ресурсів, що зафіксовано в суб-назві російського перекладу книги (М., 2000): «витрат - половина, віддача - подвійна». Слід зауважити, що реальний ефект подібних рішень виявляється, як правило, ще вищим. Зокрема, до вже згаданих ефектів варто додати зниження удвічі економічного збитку від забруднення середовища при експлуатації автомобілів та ще й не менш ніж дворазове зниження збитків від забруднення середовища на стадіях виробництва палива (або ефект від зменшення імпорту палива і до того ж зниження економічної залежності країни).

Факти публікації ___________________________________________

Лише кілька прикладів з названої книги переконують у реальності пропонованого підходу. • 3 1963 по 1986 рік у США пересічний легковий автомобіль став економічнішим у 2 рази - з 17,8 до 8,7 літра бензину на 100 км. У середині 1980-х років виробники автомобілів створили десятку нових моделей, що поєднали в собі досить традиційні характеристики і давали подвійну чи потрійну економію палива (з 17 до 3,5 л на 100 км). Причини того, що

56*

подібні автомобілі не стали масовим явищем, мають не технічний, а економічний і соціальний характер (відсутність адекватної мотивації). • Експлуатація експериментальних будинків у США, Швеції, Німеччині дала змогу одержати дивовижні ефекти. Економія енергії, необхідної для виконання функцій обігріву і забезпечення життєдіяльності, становить понад 90%, причому економія енергії на опаленні досягає 99%. Практично для підтримання нормальної¹ температури достатньо «пасивного сонячного тепла» та енергії, що виділяється при інших функціях життєдіяльності. «Супервікна» забезпечують теплоізоляцію, рівноцінну \2 листам скла; вони пропускають 75% видимого світла І половину всієї сонячної енергії. Свіжого повітря - скільки завгодно. Воно попередньо підігрівається в теплообмінниках, які забезпечують повернення 75% тепла, що за звичайних умов виноситься повітрям з будинку через вентиляцію. Денне світло надходить з усіх боків, забезпечуючи 95% необхідного освітлення; надекономні лампи зберігають 75% енергії', необхідної для додаткового освітлення. Яскравість лампи регулюється залежно від наявності денного світла. А коли в кімнаті нікого немає, вони просто вимикаються. Холодильник споживає тільки 8%, а морозильна камера - 15% звичайної кількості електроенергії.

Мабуть, найважливіше у двох наведених прикладах - це низькі витрати, які забезпечили такий ефект. Енергозберігаючі моделі машин коштують, як правило, не дорожче, а дешевше звичайних. А додаткові витрати на енергозберігаючі конструкції будинків виявляються нижчими за річну вартість зекономленої енергії. Окупивши себе за перші десять місяців, додаткові витрати на енергозбереження забезпечуватимуть ефект, якого вистачить на оплату утримання всього будинку протягом багатьох десятиліть. До речі, очікуваний термін експлуатації будинку в десять разів перевищує аналогічний показник звичайних будинків (Вайцзеккер, 2000).

Розвиток сфери виробництва екологічних товарів і послуг надзвичайно важливий не тільки з екологічних міркувань. Він стає високорентабельною сферою економічної діяльності, формуючи один із найбільш доходних видів підприємництва.

23.3. Формування сучасної економічної стратегії

екологізації

Суспільне виробництво є базисом соціально-економічного розвитку. Основу суспільного виробництва становлять економічні процеси, пов'язані з виробництвом і споживанням товарів і послуг. Можна стверджувати, що формування екологічно збалансованого розвитку і забезпечення національної екологічної

569

безпеки в будь-якій країні неможливе без екологізації суспільного виробництва.

Під екологізацією економіки слід розуміти цілеспрямований процес перетворення економіки, зорієнтований на зменшення інтегрального екодеструктивного впливу процесів виробництва і споживання товарів і послуг у розрахунку на одиницю сукупного суспільного продукту. Екологізація здійснюється через систему організаційних заходів, інноваційних процесів, реструктуризацію сфери виробництва і споживчого попиту, технологічну конверсію, раціоналізацію природокористування, трансформацію природоохоронної діяльності, які реалізуються як на макро-, так і на мікроекономічних рівнях.

Доцільно підкреслити принципову відмінність понять «екологізація» та «природоохоронна діяльність». Перше поняття ширше за змістом, ніж друге. Зокрема, природоохоронну діяльність можна вважати складовим елементом системи трансформаційних процесів народногосподарського комплексу, які кваліфікуються як екологізація.

Таким чином, хоча екологізація і включає процеси природоохоронної діяльності, вона концептуально від неї відрізняється. Природоохоронна діяльність спрямована на охорону компонентів середовища від забруднення та іншого екодеструктивного впливу, тому вона фактично використовується для пом'якшення екологічної недосконалості існуючих технологій і сприяє консервації технічних принципів, за якими вони працюють. Екологізація ж означає процес постійного екологічного вдосконалення, який спрямований на ліквідацію екодеструктивних факторів, а відповідно, і потреби в спеціальних природоохоронних заходах.

Повертаючись до визначення екологізації, слід зауважити, що воно містить ще одне ключове поняття - інтегральний екоде-структивний вплив.

Під інтегральним екодеструктивним впливом розуміють приведені до єдиної критеріальної бази результати негативних наслідків впливу процесів виробництва та споживання предметів і послуг на людину і природні системи.

Процеси екодеструктивного впливу групуються за п'ятьма напрямками:

- забруднення;

- порушення ландшафтів;

570

- прямий вплив на організм людини;

вплив на характеристики людини як особистості;

- прямий вплив на тварин і рослини.

Рівень екологізації може бути визначений за допомогою таких видів чинників:

- економічні показники;

- енергетичні показники;

- земельні показники (footprint);

- показники порівняння;

наявність чи відсутність екологічно «гарячих» місць.

Процес екологізації виробництва має бути системою, що постійно відтворює основні взаємопов'язані і взаємообумовлені системні елементи. До основних компонентів відтворювального механізму екологізації народногосподарського комплексу можуть бути віднесені:

- відтворення екологічного попиту;

- відтворення екологічно орієнтованої виробничої основи;

- відтворення екологічно орієнтованих людських факторів;

- відтворення мотивів екологізації.

Схематично система відтворення зазначених елементів нами показана на рис. 23.1. Зупинимося більш докладно на кожному з них.

Відтворенням екологічного попиту слід вважати постійну діяльність з формування потреб в екологічних товарах, а також створення фінансових можливостей реалізації цих потреб.

У свою чергу, екологічними товарами можна вважати вироби і послуги, виробництво і споживання яких сприяє зниженню інтегрального екологічного впливу в розрахунку на одиницю сукупного суспільного продукту. Екологічні товари є однією з форм екологічних інновацій, яка втілюється в споживчих виробах і послугах.

Ведучи мову про відтворення екологічних потреб, доцільно визначити найважливіші економічні умови екологізації народногосподарського комплексу.

Перше. Зменшення матеріально-енергетичного обсягу споживання товарів не повинне вести до зниження якості обслуговування життєвих потреб людини. Інакше може виникнути не-прогнозований компенсаційний потік виробів і послуг для латання «проривів» у споживчих стандартах. Виробництво цих товарів може звести нанівець очікувані екологічні успіхи.

571

Наукові ідеї Технологічні рішення Технічні засоби Фінансові можливості Інформаційні матеріали

Переконання

Знання

Навички

Відповідальність

Обов'язки

Звички

Адміністративні

Економічні

Інформаційні

Організаційні

Соціальні

Психологічні

Потреби Інтереси Можливості

Рис. 23Л. Схема відтворювального механізму екологізації

економіки

Друге. Відмова від споживання екологічно недосконалих видів продукції має компенсуватися збільшенням споживання екологічно спроможних товарів таким чином, щоб загальний грошовий обсяг продажу виробів і послуг, а отже, і їх виробництво не зменшилися (в ідеалі вони мають постійно зростати). Це надзвичайно важливо, бо виробництво залишається єдиним джерелом існування людей у сучасному світі. Навіть незначне його зниження може привести через існуючі численні

572

зв'язки до дуже відчутних соціально-економічних наслідків. Серед них - зниження життєвого рівня людей, зростання безробіття тощо.

Крім того, зменшення виробництва національного доходу може послабити науково-технічний потенціал, зменшити на-повнюваність бюджетів різних рівнів, що, зрештою, може спричинити погіршення можливостей розв'язання екологічних проблем. Таким чином, відтворення попиту на екологічні товари (вироби і послуги) є головною ланкою екологізації економіки.

Третє, Формування попиту на екологічні товари відбувається через формування трьох взаємозалежних економічних елементів: потреб, інтересів і можливостей,

Потреби - це відчуття необхідності в певних видах продукції (у тісному зв'язку з притаманними їм властивостями, характеристиками якості, функціями). Будучи усвідомлені конкретними людьми чи колективами, потреби перетворюються в інтере-си, тобто спонукальні мотиви придбання товарів. Попитом же є інтереси, підкріплені фінансовими можливостями.

Очевидно, можна прогнозувати чотири основні стадії еволюції екологічних потреб (табл. 23.1).

Під відтворенням екологічно орієнтованих інновацій у виробничій сфері слід розуміти генерування наукових ідей, формування інформаційних матеріалів, створення технічних засобів технологічних рішень, що сприяють розвитку екологічно обумовлених виробничих систем.

Під відтворенням екологічно орієнтованих людських факторів слід розуміти постійно відновлювані процеси здійснення виховних, освітніх, тренінгових та інформаційних програм і заходів, що спрямовані на формування у виробників і споживачів продукції світогляду, знань, навичок і бажань, достатніх для реалізації завдань екологізації національної економіки. У табл. 23.2 систематизовано напрямки формування екологічних якостей у персоналу виробничої сфери.

Під відтворенням мотивів екологізації розуміють постійно відновлюваний процес створення організаційних, соціальних і економічних умов, що формують прагнення людей ставити і досягати цілі екологізації національної економіки.

Мотиваційний інструментарій - це система адміністративних, екологічних і соціально-психологічних інструментів, що

Таблиця 23.1. Еволюція екологічних потреб

Типи екологічних потреб

Види товарів

І. Засоби

природозахисного характеру

(І. Товари екологічного вдосконалення технологічних систем

III. Товари, що

підвищують ефективність життєвого циклу виробів і послуг

IV. Товари екологізації стилю життя

1.1. Засоби для запобігання екодеструктивного впливу (очисне обладнання, технології щодо захисту ґрунтів тощо).

1.2. Засоби для ліквідації наслідків порушення середовища (засоби для дезактивації ґрунтів, технології рекультивації земель та ін.).

1.3. Засоби для захисту людини, технологічних і природних систем від шкідливого впливу екодеструкцій (фільтрація води перед вживанням, кондиціонери повітря, захисні покриття та ін.)-

1.4. Засоби для підвищення імунітету людини або опірності екосистем до негативного впливу екодеструктивних факторів.

2.1. Екологічно ефективні елементи технологічних систем.

2.2. Роботи і послуги, що сприяють екологічному вдосконаленню технологічних систем (НДР, ДКР, консалтингові послуги, роботи з модернізації тощо).

3.1. Товари (в т.ч. інформаційний сервіс), що дають змогу замінити "брудні" вироби і процеси "чистими".

3.2. Товари, що сприяють економії матеріальних і енергетичних ресурсів.

3.3. Технології, що забезпечують зниження ресурсомісткості товарів.

3.4. Засоби, що сприяють рециркуляції відходів.

4.1. Освіта й інформаційний сервіс (екологічне навчання, консалтинг тощо).

4.2. Засоби для підтримання біорізноманіття і стійкості екосистем.

4.3. Засоби, що сприяють збільшенню інформаційного контакту людини з природними системами (створення національних парків, зелених зон, екотуризм тощо).

4.4. Засоби, що сприяють духовному і фізичному розвитку людини.

забезпечують вплив на окремих людей і колективи для досягнення цілей екологізації.

Здійснення послідовних інноваційних процесів екологізації соціально-економічного розвитку можливе тільки в тому випадку, якщо економіка країни та її структурні підрозділи зможуть сформувати відтворювальні механізми, що забезпечать безупинний перебіг процесів. У даному випадку навмисно використана термінологія «відтворювальний механізм» (а не, скажі-

574

Таблиця 23.2. Напрямки формування екологічної орієнтації персоналу

Напрямок

Зміст

Підбір

співробітників з певними якостями

Навчання кадрів

Екологічний тренінг і перепідготовка

Виховання персоналу

Формування правових норм

Регламентація діяльності

Формування системи заохочень і покарань

Інформування

Контроль

Прийом фахівців, що не потребують додаткових витрат на професійну підготовку і мають: а) широкий спектр знань у галузі природокористування; б) високі моральні якості; в) здатність нестандартно мислити. Прийом менеджерів, спроможних сполучати діяльність з екологізації виробництва з упровадженням нововведень. Тимчасовий прийом на роботу фахівців з охорони навколишнього середовища для вирішення короткострокових екологічних завдань і "гарячих" проблем.

У ході навчання повинні набуватися знання: а) з конкретних напрямків екологізації; б) екологічних аспектів маркетингу.

Під час перепідготовки мають формуватися навички:

а) здійснення вигідних продажів екологічної продукції;

б) роботи в умовах екологічних перетворень та інноваційних змін; в) мінімізації витрат на досягнення Цілей екологізації.

Метою виховання є формування: а) переконаності в необхідності для суспільства екологізації виробництва; б) здатності підтримувати і розвивати екологічний імідж організації; в) готовності працювати в непередбачених ситуаціях, переносити труднощі.

Визначення відповідальності за екологічні види діяльності.

Формування системи стандартів, заборон, обмежень, дозволів.

Розробка системи матеріального і морального заохочення/покарання за певні результати екологічної діяльності.

Доведення до персоналу: а) значення мети екологізації; б) конкретного стану справ на підприємстві; в) вигоди екологізації і незручностей/недоліків її відсутності; г) стану справ на ринку екологічної продукції.

Перевірка виконання персоналом екологічних функцій.

мо, комплекс заходів). Це підкреслює необхідну і життєво важливу умову - існування постійно відновлюваних і безупинно повторюваних економічних передумов, що забезпечують наявність імпульсів і рушійних мотивів, адекватних соціальній та економічній ситуації в країні.

575

23.4. Стратегія і тактика впливу на об'єкти і суб'єктів

екологізаиії

Управління процесами екологізації передбачає формування основних компонентів керованої системи, тобто тих об'єктів чи суб'єктів економічної системи, на які спрямований управлінський вплив, а також механізмів, за допомогою яких він здійснюється.

У кожному конкретному випадку механізм реалізації завдань екологізації передбачає формування чотирьох взаємозалежних системних компонентів, що, умовно кажучи, утворюють «квадрат» управлінського механізму екологізації (рис. 23.2): 1) мету і завдання екологізації, 2) об'єкти екологізації, 3) суб'єкти екологізації, 4) інструменти екологізації.

1. Мета і завдання екологізації. Це стратегічні цілі і тактичні завдання, які ставляться на кожному конкретному етапі екологізації і, зрештою, є відправним моментом формування трьох інших компонентів «квадрата» екологізації.

Метою екологізації може бути усунення або зменшення дії одного чи кількох екодеструктивних факторів з п'яти груп, охарактеризованих у попередніх розділах. Це може бути: запобігання надходження в компоненти навколишнього природного середовища або трофічні ланцюги тієї чи іншої шкідливої речовини; зменшення процесів, що ведуть до порушення ландшафтів, тощо.

Мета і	завдання		Об'єкти екологізації (процеси
екологізаціі		виробництва і споживання, вироби, послуги)
		X
Суб'єкти впливу (виробники, споживачі, ланки		Інструменти екологізації
інтерфей	сної сфери)

Рис. 23.2. Схема механізму реалізації завдань екологізації

576

Примітка

Кожна мета може досягатися різними шляхами. Зокрема, зменшення забруднення атмосфери сполуками сірки можна досягти встановленням очисних споруд у межах існуючої технології, а можна заміною виробничого обладнання технологічними системами маловідходного виробництва. Існує також багато інших шляхів. Наприклад, відмова від використання палива, що має високий вміст сірки, або організація його попереднього очищення. Можна, зрештою, відмовитися (цілком чи частково) від використання продукту, при виробництві якого виникає «джерело» забруднення атмосфери. Тим самим усувається потреба в даному виді виробництва взагалі й у необхідності атмосферозберігаючої діяльності зокрема. Саме останній напрямок і має бути покладений в основу екологізаци економіки.

Конкретизація цілей екологізації дає змогу сформулювати конкретні завдання трансформації господарського комплексу, зокрема:

• реструктуризація економіки, галузей і регіонів;

• перепрофілювання підприємств;

• усунення (зменшення) потреби в екологічно несприятливих видах продукції чи послуг;

• заміна екологічно несприятливих техпроцесів;

• зниження ресурсомісткості продукції тощо.

На підставі аналізу джерел вітчизняної і зарубіжної літератури (Oosterhuis ect., 1996; Environmental, 1996) можуть бути сформульовані основні принципи, на яких має будуватися визначення завдань екологізації.

Серед найважливіших слід відзначити принципи: інтегрального підходу, що обумовлює необхідність урахування інтегрального ефекту дій у всьому ланцюжку циклу виробництва і споживання продукції; орієнтації на причини, що предбачає ліквідацію причин, а не боротьбу з наслідками; поділу відповідальності, що обумовлює встановлення адресності і ступеня відповідальності суб'єктів і об'єктів екодеструктивної діяльності; адекватності інструментарію, що передбачає формування мотиваційного інструментарію, який відповідає даним обставинам; системного підходу, що передбачає вплив на всі об'єкти і суб'єкти екологізації, які прямо чи побічно можуть сприяти досягненню цілей екологізації; максимальної ефективності, що обумовлює досягнення конкретних цілей екологізації з мінімальними витратами й отриманням максимальної віддачі коштів, спрямованих на розв'язання поставлених завдань.

577

Ресурсна економіка		Екологічне управління матеріальними потоками
.^
Відхідне матеріаловикористання	Рециркуляційне матеріаловикористання
------->.
Відхідне енерговикористання	Енергозбереження
Орієнтація на продукти		Орієнтація на функції

Охорона природи: реакція на наслідки	Природозбереження: усунення причин
------------------- >■
Надпорогове природовикористання	Рівноважне природовикористання
Управління природними процесами		Органічна інтеграція в природу
"Викидний" менталітет		"Зберігаючий" менталітет

Рис. 23.3. Схема концептуальних напрямків формування завдань

екологізації

Зазначені принципи в поєднанні з аналізом найбільш гострих вузлів екодеструктивного впливу у виробничо-споживчому циклі дають змогу визначити основні напрямки і завдання екологізації господарського комплексу (рис. 23.3) (Oosterhuis ect., 1996).

2. Об'єкти екологізації. Під об'єктами екологізацїі слід розуміти предмети, процеси і явища, які створюють причини екодеструктивного впливу і які передбачається трансформувати для досягнення цілей екологізації. Інакше кажучи, об'єктами екодеструктивного впливу можуть виступати процеси виробництва і споживання продукції або самі продукти (вироби, послуги, корисна робота), застосування (використання) яких створює причини екологічних наслідків.

Примітка

—і-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Предметами екодеструктивного сприйняття можуть вважатися ті реципієнти (люди, тварини, рослини, об'єкти діяльності людей), які сприймають вплив екодеструктивних факторів.

На основі відібраних напрямків можуть бути запропоновані три базові і три проміжні стратегії для визначення об'єктів екологізації (рис. 23.4).

Згадані базові стратегії можуть бути класифіковані таким чином. Стратегія І: зменшення потреби в продукті. Стратегія II: зміни в продукті для підвищення рівня його екологічності.

578

+ 11

Подовження терміну використання

продукту

Зміни

в продукті

(екологізація

виробництва)

II + III Більш ефективне використання.продукту

Зниження

потреби

в продукті

Зміни у використанні

продукту (екологізація споживання)

І+ 111

Більш ефективне

використання продукту

Рис. 19.4. Інноваційні стратегії визначення об'єктів екологізації

Стратегія III: зміни у використанні продукту для підвищення екологічності процесів споживання й утилізації відходів споживання.

Стратегія І полягає у відмові від споживання певних продуктів або в зменшенні потреби в будь-яких видах продуктів; останнє означає зниження матеріаломісткості споживчого попиту; це пов'язано безпосередньо з завданнями екологізації, адже виготовлення будь-якого виробу так чи інакше пов'язане з виробництвом матеріалів чи енергії, а отже, побічно є причиною екодеструктивного впливу. Пріоритетним напрямком слід вважати відмову від екологічно несприятливих продуктів або заміну їх на більш чисті. Наслідком цієї стратегії можуть бути зменшення матеріаломісткості та енергоємності продукції, вдосконалення структури споживання, відмова від товарів і послуг, які не є життєво необхідними для людини.

579

Стратегія II стосується будь-яких змін у продукті, у т.ч. зменшення шкідливості ресурсів (зокрема, шляхом заміни шкідливих ресурсів на менш шкідливі) та/або процесів, що використовуються для виробництва даного продукту. Окремо можна говорити про усунення тих властивостей самих продуктів, що можуть створювати екологічну небезпеку на стадії споживання продукту.

Стратегія III стосується всіх видів змін у процесі використання продукції, що зменшують процеси екодеструктивного впливу. До подібних змін можуть бути віднесені: впровадження прийомів екологічно безпечного використання виробів; обмеження в просторі й часі застосування даної продукції в тих сферах, де її використання може спричинити особливо небезпечні екологічні наслідки. Один із аспектів - застосування таких методів споживання, які б сприяли екологізації відходів споживання.

Як проміжні стратегії можуть бути сформульовані підходи, що ґрунтуються на комбінації зазначених трьох базових стратегій.

Субстратегія І -І- II: зміни в продукті. Обумовлює подовження життєвого терміну продукту (збільшення терміну служби, поліпшення ремонтопридатності, підвищення якості, міцнісних характеристик, розширення функціонального ряду виробів, ін.).

Субстратегія II -І- III. Удосконалення процесів використання відходів споживання; передбачає будь-які зміни, що екологі-зують стадію життєвого циклу, наступну після фази споживання продукту, тобто інновації, які змінюють методи його утилізації або рециркулювання, включаючи конструктивні рішення в самому продукті, які б полегшували утилізацію відходів (або підвищували рівень рециркуляції) даної продукції після завершення життєвого циклу виробу.

Субстратегія І -І- III: підвищення ефективності використання продукції. Передбачає застосування режимів ощадливості і раціональної експлуатації виробів, ін„

3. Суб'єкти впливу. Аналіз потенційно можливих суб'єктів (які та на яких впливають) дає змогу виділити кілька груп «дійових осіб» процесу експлуатації, тобто підприємства, організації та фізичні особи, які так чи інакше відповідають за процеси екологізації. На стратегічному рівні всі вони якимось чином є об'єктами впливу, сприймаючи кінцеві цілі екологізації і реалізуючи головну ідею, настанови, мотиваційні сигнали, що надходять від генерального суб'єкта (особи, групи посадовців

580

або органу), який здійснює екологічну політику. На тактичному рівні частину названих суб'єктів умовно можна вважати керівними. Вони, конкретизуючи завдання екологізації, починають здійснювати функції впливу на інших суб'єктів, умовно -керованих. Цю їх керованість, втім, не слід плутати з підлеглістю. Вона означає лише те, що в процесах екологізації ці суб'єкти зазнають управлінського впливу з боку умовно керівних суб'єктів. Усе це стане зрозумілішим, коли ми більш конкретно визначимо їхні функції. У свою чергу, керовані суб'єкти умовно можна поділити на первинні і вторинні, а керівні - на забезпечувальні та впливаючі.