Стратегія раціонального природокористування та її наслідки

Раціональне природокористування має забеспечити повноцінне існування і розвиток сучасного суспільства,але при цьому зберегти високу якість середовища проживання людини. Це досягається завдяки економній експлуатації природних ресурсів і умов та найефективнішому режимові їх відтворення з урахуванням перспективних інтересів розвитку господарства і збереження здоров”я людей. Через обмеженість самовідновлювальних і компенсаційних ф-цій біосфери процеси людської діяльності мають відбуватися в суворих рамках згідно з законами розвитку суспільства і природи та законами взаємодії між ними. Ці закони належить свідомо виконувати,щоб процесприродокористування постійно перебував під суворим контролем і регулювався державою. Реалізація згаданих законів відбувається через дотримання відповідних принципів раціонального природокористування,під якими розуміються певні економічно обумовлені правила поведінки людини і суспільства в природному середовищі. Дотримання принципів раціонального природокористування дозволить розробити заходи з охорони довкілля,відновити порушені взаємозв”язки в екосистемах, запобігти загостренню екологічних ситуацій. Дотримання принципів раціонального природокористування доцільно в усіх регіонах незалежно від ієрархічного рівня. Збереження спільної екологічної рівноваги можливо за умови збереження рівноваги природних систем окремих регіонів і навпаки. Крім того,проблема раціонального природокористування не може бути вирішена тільки в регіональних і навіть в загальнодержавних межах. Це—глобальна проблема,вона властива всій планеті.

7. Основні етапи природокористування.

Вчені економісти виділяють 3 етапи природокористування в Україні.

На I етапі вважалось,що оскільки прир. рес.—загальнонародна власність,то вони не можуть бути предметами купівлі-продажу,а отже методологічно неправильно оцінювати їх у вартісному виразі. Така стратегія природокористування привела до того,що нещадно експлуатувалися багаті і вигшідно розташовані до споживача родовища(Донбас, Дашава). В с/г панувала екстенсивність,яка супроводжувалася новими площами розораних земель. Кінець цій стратегії було покладено розоренням цілинних земель (22,5млн га,із них 12млн-маринальні).

На II етапі вперше обгрунтували необхідність економічної оцінки природних ресурсів,однак, критеріями такої оцінки висуваються затрати на освоєння ресурсів, вони не можуть бути об”єктивними,бо зростають погіршенням якості ресурсів. Так само помилковими були і результати від використання ресурсів,бо вони залежать не тільки від природної якості,але і від вкладеного в їх освоєння праці та капіталу. Така концепція – затратно-результатна. В кінці цього етапу було складено кадастри(природно-ресурсного зведення, економічної оцінки всіх видів ресурсів по обл. України),однак,розроблені за хибними критеріями,вони містять відміни в якості ресурсів,а не їх абсолютну вартість.

На III етапі вперше основним критерієм економічної оцінки природних ресурсів висуваеться диференційна рента (додаткова вартість,яка виникає в результаті різниці затрат індивідуальних на освоєння і-го ресурсу і затрат суспільно необхідних на освоєння гіршого ресурсу із тих,що втягнуті в експлуатацію. Необхідною умовою формування диференційної ренти є ринкова економіка. Основною причиною у формуванні ренти є різниця в якості русурсів. При використанні земельних ресурсів виникає рента1 і рента2. Рента1 вибиває прир родючість,рента2,яка формується на землях освоєних і попередньо оброблених людьми. На 3 етапі природокор почав в Укр формувати механізм управління природокор: спеціальноуповноважена організація, розроблено і прийнято екологічне законодавство,впроваджено платежі за забруднення, водні,земельні ресурси.