Аеромобільний (парашутно-десантний) взвод (відділення) в обороні

Загальні положення

209. Оборона – вид бою, що здійснюється з метою відбити або зірвати наступ противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти, рубежі) місцевості, виграти необхідний час і тим самим створити необхідні умови для подальших дій головних сил. Оборона може готуватися завчасно або організовуватися в ході бою, за відсутності безпосереднього зіткнення з противником і в умовах зіткнення з ним.

В залежності від бойового завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості оборона може бути позиційною і маневреною.

Позиційна оборона - ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході стійкого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Позиційна оборона застосовується там, де втрата території неприпустима.

Маневрена оборона застосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу і збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно намічених і ешелонованих в глибину рубежах у поєднанні з короткими контратаками. Вона допускає залишення деякої частини території. У ході маневреної оборони рота (взвод) у взаємодії з іншими підрозділами бригади (полку, батальйону) змушує противника наступати в тому напрямку, де підготовлена стійка позиційна оборона, або противник втягується в район, який забезпечує вигідні умови для його розгрому контратаками.

Основу оборони складають:

вогневе ураження противника засобами роти (взводу) і старшого командира;

наполегливе утримання підрозділами району, що обороняється (рубежу, об'єкту);

маневр вогнем і підрозділами і проведення контратак.

210. Дії підрозділів в обороні повинні бути стійкими та активними, здатними протистояти ударам усіх видів зброї, атакам переважаючого противника, які підтримуються могутнім вогнем артилерії та ударами авіації.

Стійкість та активність підрозділів, що обороняються, досягаються:

безперервною розвідкою противника;

майстерно організованою обороною і системою вогню;

ретельним маскуванням опорного пункту (вогневої позиції);

умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерним обладнанням і створенням загороджень, застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій;

своєчасним маневром підрозділами і вогневими засобами та вогнем;

негайним знищенням противника, який вклинився в оборону;

витримкою, стійкістю та відвагою підрозділів, що обороняються, їх високим моральним духом;

постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної зброї та інформаційно-психологічного впливу противника;

завзятим і тривалим утриманням опорних пунктів (позицій, рубежів);

всебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до тривалого ведення бойових дій, у тому числі і в умовах повного оточення.

В обороні кожен солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні спорудження, загородження і вигідні умови місцевості, здатний знищити велику кількість живої сили противника та успішно вести боротьбу з його танками та іншими броньованими машинами.

Інженерні заходи, що виконуються взводом (відділенням, екіпажем, обслугою) своїми силами, повинні значно підсилити його живучість і стійкість. Кожна ділянка місцевості повинна бути перетворена у міцний опорний пункт, бойову і вогневу позицію, справжню фортецю з круговою обороною, яка забезпечує довготривале їх утримання навіть в оточенні противником.

Взводу (відділенню) забороняється залишати займаний опорний пункт (позицію) і відходити без наказу командира роти (взводу).

211. Аеромобільний (парашутно-десантний) взвод обороняється, як правило, у складі роти, може знаходитися в резерві батальйону, призначатися в бойову охорону, бойовий розвідувальний дозор і вогневу засідку, частиною сил або в повному складі входити до бронегрупи батальйону (роти). Крім цього, при виході з бою (оточення) він може призначатися до складу підрозділів прикриття (в заслоні), а відділення – діяти у вогневій засідці.

Аеромобільному (парашутно-десантному) взводу можуть додаватись гранатометне, протитанкове, вогнеметне, зенітне, а іноді інженерно-саперне відділення.

212. Взвод першого ешелону роти має завдання вогнем штатних і приданих засобів самостійно та у взаємодії із сусідами нанести противнику значні втрати в живій силі і техніці, відбити його атаку та утримати займаний опорний пункт.

Взвод другого ешелону роти має завдання, яке полягає в підтримці вогнем взводів першого ешелону, у знищенні живої сили і бойової техніки, що прорвалася в опорний пункт роти, у відбитті атак противника та утриманні займаного опорного пункту і створення необхідних умов для його знищення.

Аеромобільний (парашутно-десантний) взвод, який складає резерв батальйону, займає опорний пункт у глибині його оборони і знаходиться в готовності до відбиття атаки противника, що вклинився в оборону, підсилення (заміни) підрозділів першого ешелону, що втратили боєздатність, і до вирішення інших раптово виникаючих завдань.

213. Для виконання поставлених завдань аеромобільному (парашутно-десантному) взводу вказується опорний пункт, а відділенню (бойовій машині десанту, бронетранспортеру та іншим вогневим засобам) – бойова (вогнева) позиція.

Побудова оборони аеромобільного (парашутно-десантного) взводу включає: бойовий порядок взводу, опорний пункт взводу і систему вогню.

Побудова оборони повинна забезпечити відбиття атаки противника і знищення його перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони, утримання опорного пункту, маневр відділенням і вогнем.

214. Бойовий порядок аеромобільного (парашутно-десантного) взводу будується в одну лінію і, як правило, складається з бойових порядків відділень, групи управління і вогневої підтримки, засобів посилення, які залишаються в безпосередньому підпорядкуванні командира взводу. У деяких випадках у взводі може створюватися група бойових машин (ГрБМ).

Бойовий порядок відділення будується в одну лінію.

Група управління і вогневої підтримки призначена для управління підрозділами і вогнем у ході бою, нанесення ураження живій силі і броньованим машинам противника, а також для вирішення раптово виниклих вогневих завдань. В її склад можуть включатися розрахунок кулемета та придані вогневі засоби (засоби посилення), а в деяких випадках – БМД (БТР) взводу.

Група бойових машин призначена для підтримки бою аеромобільних (парашутно-десантних) відділень, підвищення стійкості та активності оборони діями на заздалегідь обраних вогневих рубежах, закриття утворених внаслідок вогневих ударів противника проривів, дій в якості кочуючих вогневих засобів і інших завдань. Їй призначається район розташування, декілька вогневих рубежів (позицій) і маршрути виходу до них. Діями групи бойових машин керує командир взводу через свого заступника.

Бойові машини десантні (бронетранспортери) в опорному пункті взводу розташовуються по фронту з інтервалом до 200 м і в глибину до 50 м від траншеї. Вогневі позиції для них вибираються з урахуванням умов місцевості як на передніх, так і на зворотних схилах висот із таким розрахунком, щоб забезпечувалося спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою з гармат, кулеметів і протитанковими керованими ракетами, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, приховане розташування вогневих засобів і маскування. Прямолінійне розміщення бойових машин і інших вогневих засобів забороняється.

Бойова машина відділення розташовується в центрі позиції відділення, на фланзі або позаду позиції.

Бойова машина без десанту може виділятися для дій у вогневій засідці або у складі бронегрупи батальйону (роти).

Додане аеромобільному (парашутно-десантному) взводу протитанкове відділення може розташовуватися на позиціях аеромобільних (парашутно-десантних) відділень, а гранатометне відділення – у проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу. Передбачається можливість маневру цих відділень у ході бою на найбільш небезпечний напрямок і для зайняття кругової оборони.

В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції вогневі засоби старшого начальника. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів і підтримувати з ними тісну взаємодію.

216. Опорний пункт взводу – ділянка місцевості, яка підготовлена в інженерному відношенні і зайнята взводом для виконання поставленого завдання. Взвод обороняє опорний пункт фронтом до 400 м і до 300 м в глибину. Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень – до 50 м. Вони повинні знаходитися під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.

Опорний пункт взводу складається: з позицій відділень; основних, запасних і тимчасових вогневих позицій бойових машин; позиції групи управління і вогневої підтримки і ходів сполучення до неї і в тил; вогневих позицій приданих вогневих засобів (основних, запасних, тимчасових, хибних), які не увійшли до складу групи управління і вогневої підтримки; місця розміщення групи бойових машин (якщо така створюється), а в глибині опорного пункту – місце розміщення запасу боєприпасів і місце збору поранених.

Позиція групи управління і вогневої підтримки включає командно-спостережний пункт командира взводу, вогневі позиції штатних і приданих вогневих засобів.

Командно-спостережний пункт командира аеромобільного (парашутно-десантного) взводу розташовується в ході сполучення за лінією відділень на відстані 50-100 м або на БМД (БТР).

На всьому фронті опорного пункту аеромобільного (парашутно-десантного) взводу може відриватися суцільна траншея, яка з'єднує окопи (позиції) відділень. Від опорного пункту (позицій відділення) відривається хід сполучення до окопів для бойових машин і інших вогневих засобів, КСП взводу і в глибину оборони до наступної траншеї. В опорному пункті обладнуються укриття для особового складу.

Траншея, окопи і хід сполучення повинні з'єднувати основні і запасні вогневі позиції і забезпечувати ведення флангового та перехресного вогню, прихований маневр і розосередження вогневих засобів, а хід сполучення, крім того, – ведення бою з противником, який вклинився в оборону, створення кругової оборони, евакуація поранених, подачу боєприпасів і продовольства (доставка їжі). Прямолінійне прокладання траншеї і ходу сполучення не допускається.

Перша траншея є переднім краєм оборони та обороняється взводами першого ешелону. Вона повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах, у проміжках між взводами і ведення вогню з глибини оборони роти.

Друга траншея обороняється взводом другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на віддаленні 400-600 м від першої траншеї з таким розрахунком, щоб взвод, що її обороняє, міг своїм вогнем підтримати підрозділи, які займають першу траншею, а також вести вогонь по ділянках на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем інженерні загородження перед ним.

Третя (четверта) траншея обороняється взводами роти другого ешелону батальйону. Вона обладнується на віддаленні 600-1000 м (400-600 м) від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб розташовані в ній вогневі засоби могли вести вогонь у смузі між другою і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках – і перед переднім краєм оборони батальйону.

Машини аеромобільного (парашутно-десантного) взводу на автомобілях розташовуються за другим ешелоном (резервом) батальйону разом із підрозділом забезпечення.

217. Кочуючи вогневі засоби призначаються для введення противника в оману щодо розташування і кількості бронеоб’єктів і вогневих засобів взводу. Позиції для кочуючої бойової машини десантної вибираються з урахуванням отриманого завдання, особливостей місцевості і повинні забезпечити їх швидку зміну.

218. Місце розміщення запасу боєприпасів взводу обладнується на віддаленні до 50 м від командно-спостережного пункту взводу. Місце збору поранених у ході сполучення в глибині опорного пункту або в бліндажі. Збір поранених, їх облік і відправлення на медичний пост роти, а при необхідності охорону і оборону здійснює стрілець-санітар.

219. Аеромобільне (парашутно-десантне) відділення обороняє бойову позицію фронтом до 100 м, на якій обладнуються основні і запасні (тимчасові) позиції для вогневих засобів, що дозволяють разом із сусідніми відділеннями знищувати противника вогнем перед фронтом і на флангах опорного пункту взводу.

Бойова позиція складається з ділянки оборони, в межах якої обладнуються основні і запасні окопчики для стрільців (бойових груп), гранатометника, командира відділення, площадка (окопчик) для ручного кулемета, укриття для особового складу (щілина, бліндаж, перекрита ділянки траншеї), ніші для бойових і господарчих запасів, тупики і розширення для забезпечення зустрічного руху, відхоже місце, окоп для бойової машини і хід сполучення до нього та водозбірна яма.

На бойовій позиції відділення стрільці, кулеметники і гранатометник розташовуються так, щоб усі підступи до неї перед фронтом і на флангах знаходилися під дійсним, особливо фланговим і перехресним, вогнем, а загородження і перешкоди добре проглядалися і прострілювалися.

В залежності від обстановки і рішення командира вони можуть розміщуватись розосереджено (рівномірно), бойовими групами. Відстань між ними при рівномірному розміщенні особового складу може бути 14-16 м, а між бойовими групами („двійками”, „трійками”) – 20-30 м, а між особовим складом в групах – до 5м.

На позиції відділення можуть розташовуватися вогневі засоби старших командирів.

Командир відділення керує підлеглими, знаходячись у такому місці, звідки зручніше управляти відділенням, спостерігати за місцевістю і сигналами командира взводу.

220. Гранатометний взвод діє, як правило, у повному складі або відділеннями і готує основні і запасні вогневі позиції в проміжках між опорними пунктами аеромобільних (парашутно-десантних) рот (взводів) або на їх флангах. Вогневі позиції по фронту можуть бути: для взводу – до 100 м, інтервали між відділеннями – 10-20 м.

Протитанковий взвод діє, як правило, у повному складі, займаючи позиції в опорних пунктах аеромобільних (парашутно-десантних) рот або в проміжках між ними на танконебезпечних напрямках, розгортаючись на рубежі 500-1000 м, відстань між протитанковими відділеннями – 100-200 м, між протитанковими керованими ракетними комплексами – не менше 15 м. Крім того, протитанковий взвод готує один-два рубежі розгортання для прикриття флангів і забезпечення кругової оборони батальйону.

Гранатометне відділення займає вогневу позицію фронтом до 20 м, а протитанкове – до 50 м. Позиція гранатометного (протитанкового) відділення включає основні та запасні позиції вогневих засобів і бойової машини десантної (бронетранспортера). На основних позиціях вогневих засобів обладнуються окопи з протиосколковими козирками, а для ведення вогню в додаткових секторах (на рубежах розгортання) – окопи без козирків. Для ПТРК на кожній вогневій позиції облаштовуються місця для виносного пульту. Розташування вогневих позицій повинне забезпечувати взаємний вогневий зв'язок із сусідніми вогневими (протитанковими) засобами.

Вогнева позиція бойової машини десантної (бронетранспортера), гранатометного (протитанкового) відділення обладнується, за позиціями вогневих засобів відділення на віддаленні до 50 м із таким розрахунком, щоб їх вогнем забезпечувалося виконання вогневих задач і прикриття відділення на позиції.

Командир гранатометного (протитанкового) взводу управляє взводом, знаходячись на командно-спостережному пункті взводу, який розгортається позаду рубежу свого підрозділу, а під час дій взводу відділеннями – при одному з відділень. Управління окремо діючими відділеннями здійснюють командири аеромобільних (парашутно-десантних) рот (взводів), до яких вони придані.

221. Бойові і десантно-транспортні вертольоти при зайнятті оборони та в ході ведення оборонного бою можуть уражати противника на марші, в районах зосередження, при висуненні до переднього краю оборони та при розгортанні у передбойові та бойові порядки, підтримувати підрозділи, що обороняються, під час вклинення противника в оборону, при проведенні контратак, знищувати резерви, пункти управління і засоби радіоелектронної боротьби противника, перекидати повітрям передові загони, підрозділи прикриття, вести повітряну та радіаційну розвідку.

222. Система вогню взводу являє собою вміле, за єдиним планом розміщення вогневих засобів на місцевості із врахуванням їх можливостей у відповідності до рішення командира і побудови взводу для ураження противника при його підході до переднього краю оборони, розгортанні і переході в атаку, відбитті атаки танків і мотопіхоти противника перед переднім краєм оборони, на флангах і під час уклинення його в опорний пункт.

Система вогню аеромобільного (парашутно-десантного) взводу в обороні включає: ділянки зосередженого вогню взводу, зони протитанкового і суцільного багатошарового вогню вогневих засобів взводу перед переднім краєм, у проміжках, на флангах і в глибині оборони; підготовлений маневр вогнем у загрозливому напрямку.

Її основу складає вогонь бойових машин десантних, протитанкових гранатометів і кулеметів. Система вогню будується з урахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, у тісній їхній взаємодії, у поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами. Вона повинна забезпечувати ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами і у глибині оборони, можливість ведення дійсного фронтального, флангового і перехресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту.

Безпосередньо перед переднім краєм підготовлюється зона суцільного багатошарового вогню. Сутність його полягає в тому, що вся місцевість у смузі до 400 м перед переднім краєм повинна знаходитися під дійсним вогнем взводу, а наявні мертві простори повинні уражатися вогнем артилерії, мінометів і гранатометів із закритих вогневих позицій. Інженерні загородження та підступи до них повинні добре проглядатися і прострілюватися вогнем усіх видів.

Ефективність вогню в обороні досягається його влучністю, масованістю і раптовістю застосування, а також умілим управлінням ним. Усі вогневі засоби в обороні повинні бути готові до ведення вогню і здійснення маневру вночі і в інших умовах обмеженої видимості.

Під час організації системи вогню аеромобільному (парашутно-десантному) взводу і відділенню указуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, а взводу, крім того, – одна-дві ділянки зосередженого вогню.

Гранатометному і протитанковому взводам вказуються смуга вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого вогню, а гранатометному взводу, крім того, – основний напрямок стрільби і рубежі загороджувального вогню.

Бойовим машинам десанту (бронетранспортерам), протитанковим ракетним комплексам, ручним протитанковим гранатометам, вогнеметам і кулеметам призначаються основні та одна-дві запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказуються основний і додатковий сектори обстрілу (вогнеметання) з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів готується у смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню визначаються межами справа і зліва. Кожна смуга вказується двома точками (орієнтирами). Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.

Готовність системи вогню визначається зайняттям бойовими машинами десантними (бронетранспортерами), гарматами та іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

223. У залежності від умов місцевості, часу доби, стану погоди і характеру дій противника для безпосередньої охорони в аеромобільному (парашутно-десантному) взводі призначаються спостерігачі або секрет у складі 2-3 військовослужбовців, чатові для охорони місць розміщення особового складу (бліндажів) і бронеоб’єктів (вогневих засобів). Кількість органів безпосередньої охорони визначає командир взводу на основі вказівок командира роти. Крім того, завдання безпосередньої охорони виконують: у аеромобільному (парашутно-десантному) взводі – черговий вогневий засіб (чергова бойова машина десанту, бронетранспортер). Крім виконання завдання безпосередньої охорони вони призначені для – знищення окремих груп противника, які намагаються вести розвідку, пророблювати проходи в загородженнях або проникнути в глибину оборони, завадити пересуванню противника в його розташуванні і веденню ним інженерних робіт. Особовий склад чергових засобів знаходиться в постійній готовності до негайного відкриття вогню із запасної або тимчасової вогневої позиції.